Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

філософський факультет

кафедра філософії та методології науки

 

 

 

 

 

 

 

 Навчальна програма дисципліни

"Актуальні проблеми природознавства".

(для магістрів факультету кібернетики).

 

 

 

 

 

Укладач

д.ф.н., проф.   Чуйко В.Л.

 

 

 

 

Тема 1. Наука як предмет філософського осмислення.

 

Феномен науки. Практична та пізнавальна діяльність. Досвід і розум. Індукція і дедукція. Проблема принципів. Інтелектуальна культура.

Цілеспрямована зміна уявлень. Знання послідовності дій з наперед відомим результатом. Стандартна модель наукового пізнання. Структура наукової діяльності.

Логіка та історія наукового пізнання.

Основоположні тези самоусвідомлюючого себе суб’єкта. Я знаю, що не знаю.  Я - мислю. Усвідомлення  суперечності як свідчення незнання. Усвідомлена проблема як я знання межі своєї субєктивності. Експлікація поняття “об’єктивна дійсність”. Споглядання істин.

Литература:

Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание. М.,1988.

Гайденко П.П. Научная рациональность и философский разум. Разд. ІУ. Гл.ІІІ. –М.,2003.

Голдстейн М., Голдстейн И. Как мы познаем: Исследование процесса научного познания. –М.,1984.

Мамардашвили М.К. Стрела познания (набросок естественно-исторической гносеологии). –М.,1997.

Семенов В.В. Вопросы метода в естественных науках. –Пущино,1990.

Современня философия науки. — М., 1996.

Чуйко В.Л. Про методологічну недосконалість монізму // Філософські читання пам’яті Павла Копніна. –К.,1997. –с.119-127.

Лекторский В.А. Эпистемология классическая и некласическая. –М.,2001.

 

 

Тема 2. Особливості теорії наукового пізнання.

Загальна та спеціальна теорія пізнання. Феноменологічна критика натуралізму. Моделі цілеспрямованої діяльності.

Особливості наукового мислення. Когнітивний і когітивний підхід. Об’єктивне та суб’єктивне в когітивному образі. Знання як цілеспрямування діяльності. Знання як відображення дійсності. Знання як усвідомлення проблеми.

Рівні наукового пізнання. Емпіризм і раціоналізм. Чуттєве та раціональне як складові процесу пізнання. Чуттєве пізнання та його основні форми. Критика критичної критики.  Критичний раціоналізм. Теоретичне пізнання та його форми. Єдність та відмінність чуттєвого і раціонального, емпіричного і теоретичного.

Основні поняття гносеології. Суб’єкт наукового пізнання. Поняття “чуттєво даний предмет” і процедура порівняння.  Предмет і об’єкт пізнання.

Метод пізнання. Незліченність різноманітностей властивостей і абстрагування. Цілеспрямування уявлення принципом. Обгрунтування принципів як підстав для визначення предмета наукового пізнання. Об’єктивна: асолютна, відносна істина. Конкретність істини.

Література:

Зотов А.Ф. Структура научного мышления. –М.,1973.

Ильенков Э.В. Диалектическая логика. –М.,1984.

Михайлов Ф.Т. Загадка человеческого  “Я”. –М.,1976.

Семенов В.В. Причины кризиса разумной деятельности человека. –Пущино,1996.

Шелер М. Феноменология и теория познания // Шеллер М. Избр. Произв. –М.,1994.

Рассел Б. Человеческое познание: его сфера и границы. –К.,1997.

Семенов В.В. Вопросы метода в естественных науках. –Пущино,1990.

Степин В.С. Теоретическое знание. –М.,2000.

Чуйко В.Л. Субєктивність, самосвідомість і наукова проблема \\ Sentential: Наукові праці спільки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). -№2. –Вінниця,2000. –с.84-92.

Уемов А.И. Истина и пути ее познания. –М.,1975.

Хюбнер К. Критика научного разума. –М.,1994.

Чудинов Э.М. Природа научной истины. –М.,1977.

 

Тема 3. Філософія та методологія науки.

Учення про метод і методологію. Фiлософiя науки як самостiйний фiлософський “напрям”, який дослiджує особ­­­ливостi явищ науково-пiзнавальної дiяльностi та як “роздiл” вiдповiдної фiлософської доктрини у межах iнших фiлософських нап­­­рямiв. Предмет філософії науки. Імаментні закони існування науки.

Основні методологічні системи філософії науки: позитивізм і неопозитивізм, прагматизм і неопрагматизм, аналітична філософія, критичний раціоналізм, постпозитивізм.

Історичні типи наукової раціональності. Критика тези про “вiдносно самостiйний характер існування науки”. Інтерналiстська та екстерналiстська філософія науки.

Аналіз фундаментальних понять науки. Предмет філософії науки. Імаментні закони існування науки. Множина методологічних систем філософії науки та їх класифікації.

 

Література:

Рижко В.А. Концепція як форма наукового знання. –К.,1995.

Чуйко В.Л. Рефлексія основоположень методологїй філософії науки: Монографія. –К.,2000. –252 с.

Чуйко В.Л. Особливості  предмета досліджень філософії науки \\ Практична філософія. -№1. –К.,2001. –с.174-183.

Чуйко В.Л. Наукове пізнання: ситуація постмодерну і раціоналізм \\ Постмодерн: переоцінка цінностей. Збірник наукових праць. Вінниця, 2001. –с.259-276.

Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. –М.,2000. –320 с.

Лук’янець В., Кравченко О., Озадовська Л. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури. –К.,2000.

Чуйко В.Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки: Монографія. –К.,2000. –252 с.

 

 

Тема 4. Наука і суспільство.

Критика ідеології модернізму: революція та інновація. Наука в контексті глобалізації.

Імперативні та праксиологічні форми уявлення. Відмінність цілеспрямування діяльності та процесу зміни цілеспрямувань. Метафізико-абстрактна форма рецептурного знання.

Колективність як властивість інституціоналізованої науки. Аксіологічний підхід.

Проблема безвідповідальності суб’єкта науки. Розуміння та виявлення незнання. Етос наукового пізнання.

Соціальні виміри наукового і технічного прогресу. Технічний прогрес. Науковий прогрес. Науково-технічний прогрес.

Література:

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. –М.,1998.

Постмодерн: переоцінка цінностей. Збірник наукових праць. –Вінниця,2001.

Пружинин Б.И. Рациональность и историческое единство научного знания. –М.,1986.

Рассел Б. Человеческое познание: его сфера и границы. –К.,1997.

Рижко Л.В. Науковий простір: філософський і науковзнавчий аспекти. –К.,2000.

Степин В.С. Теоретическое знание. –М.,2000.

Фейерабенд  П. Избранные труды по методологии науки. –М.,1986.

Хюбнер К. Критика научного разума. –М.,1994.

 

 

Тема 5. Основні методологічні системи.

Індуктивізм. Доведення суджен­­­ня фактами та iндуктивне і дедуктивне виведення з ранiше доведених суджень. Класичний iндуктивiзм аналiтичної фiлософiї. Вирiшення Расселом проблеми визначених дескрипцiй; Фреге — про сенс i референцiї; Тарського — про iстину.  Концепцiя Р.Карнапа i Ч.Моррiса про дослiдження вiдношення мiж фiзичними об’єктами i знаками.

Семантичні та синтаксичні закономiрності і мова науки.

Методологічний конвенціоналізм. Несумiрнiсть засобів здобування емпiрич­­­них i теоретичних знань. Дедукція і суб’єктивізм в організації теоретичної системи знання. Класифікуюча система і конвенціональність. Класифікація і поняття “теорiї”: єднiсть предмета, властивостi, вiдношення, положення та iн., що Теза Дюгема—Куайна і концепція рекурентних мiркувань (А. Пуанкаре). Інтуїцiя і логіка.

Методологічний фальсифікаціонізм. Принцип “фаллiбiлiзму” і “фальсифікації” та “процедура фальсифікації”. Умови визнання наукової та кращої теорії. Вирізнення процесу “зростання наукового знання” від аналізу системи знання. Концепцiя “трьох свiтiв”.

Історична школа. Аналiз вiдношень мiж рiзними теоретичними системами: “нау­ками”, “парадигмами”, “науковими школами”, “напрямами”, “до­слiдницькими програмами”. Метод iсто­­­ризму. Поняття “зовнішня” та “внутрішня” історія науки. Поліферація науки. Розмежування наукової і логічної раціональності.

 

Література

Чуйко В.Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки: Монографія. –К.,2000. –252 с.

Аналитическая философия: Избранные тексты \ Сост. Вступл. Ст. и комент. А.Ф. Грязнова. –М.,1993.

Аналитическая философия: становление и развитие. –СПб.,1998.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. –М.,1998.

Современная философия науки. –М.,1996.

Тарский А. Истина и доказательство \\ Вопр. Филос. 1972. №8

Пуанкаре А. О науке. –М.,1983.

Риман Б. О гипотезах лежащих в основании геометрии \\ Об основаниях геометрии. –М.,1956.

Чуйко В.Л. Конвенціоналізм і “нові філософи”: розмежування методології та епістемології \\ Вісник Київського ін-ту імені Тараса Шевченка. –Вип.33. –К.,2001.

Поппер К.Р. Логика и рост научного знания. –М.,1983.

Поппер К. Реализм и цель науки \\ Современная философия наукт: знание, рациональность, ценность в трудах мыслителей Запада. –М.,1996.

Кун Т. Структура научных революций. –М.,1975.

Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских програм. –М.,1995.

Тулмин Ст. Человеческое понимание. –М.,1984.

Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. –М.,1986.

 

 

 

  КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.

1.Онтологічні підвалини науково-пізнавальної діяльності.

2.Цілеспрямована зміна уявлень.

3.Мислення як процес формування методу.

4.Основоположні тези самоусвідомлення суб’єкта.

5.Експлікація поняття “об’єктивна дійсність”.

6.Модель цілеспрямованої діяльності.

7.Об’єктивне та суб’єктивне в когнітивному образі.

8.Знання як цілеспрямування діяльності.

9.Знання як відображення дійсності.

10.Знання як усвідомлення проблеми.

11. Суб’єкт наукового пізнання.

12. Поняття “чуттєво даний предмет”.

13.Міжпредметна взаємодія і процедура порівняння.

14.Цілеспрямоване використання чуттєво неданих властивостей та форми їх уявлення.

15.Порівняння ознак.

16. Уявлення предмета і об’єкт.

17.Принципи і предмет пізнання.

18.Цілеспрямування уявлення принципом.

19.Дезорганізуюче означення об’єкта як предмета пізнання.

20.Принцип як підстава формування предмета наукового пізнання.

21. Конкретне і абстракне мислення. 

22. Емпіризм і раціоналізм. 

23.Емпіричний рівень пізнання та його основні форми.

24. Рефлексія і раціональність.

25.Критика і cogitatio.

26.Феноменологія і критицизм.

27.Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.

28. Зв’язок емпіричного і теоретичного рівнів пізнання.

29. Практичність та істинність знання.

30. Гносеологічне визначення поняття “істина”.

31. Об’єктивна: абсолютність та відносність істини.

32. Конкретність істини.

33. Відповідність уявлення і об’єктивної дійсності.

34. Істинна система знання.

35.Феноменологічна критика тези: “онтологія – продукт процесу

      пізнання”.

36. Аналіз тези: “Гносеологічна обумовленість онтологічного як наслідок визнання теоретичної навантаженості фактів”.

37. Праксиологічні форми уявлення.

38. Відмінність цілеспрямування діяльності та процесу зміни цілеспрямувань.

39. Метафізико-абстрактна форма рецептуного знання.

40. Поняття “експериментальне дослідження”.

41. Загальна характеристика поняття “протокольні висловлювання”.

42. Знання об’єктивно існуючої властивості.

43. Закономірність і закон.

44. Факт як наукова форма знання.

45. Принципи як форма відрефлексованого відношення до знання.

46. Теоретична система знання.

47. Імманентні та зовнішні підстави наукової теорії.  

48. Система знання як емпірично наявна реальність.

49. Методи теоретичного пізнання.

50. Теза Дюгема-Куайна та межі її прийнятності.

51.Теорія як обгрунтування онтологічного статусу фактів (за У.Куайном).

52. Рекурентні міркування як формування множинності систем теоретичного знання.

53.  Гносеологічний зміст поняття “достатня підстава”.

54. Індуктивістська та дедуктивістська концепції обгрунтування теоретичної системи знання.

55. Форми усвідомлення незнання.

56. Усвідомлена суперечність як  заперечення ейдичності власного існування.

57. Онтологічні, гносеологічні, методологічні основоположення системи знання.

58. Причини цілеспрямованої зміни основоположень системи знання.

59. Рефлексія як метод.

60. Вирішення усвідомлених проблем як функція суспільно організованої пізнавальної діяльності.

61. Єдність проблем як когнітивна підстава єдності знання.

62. Вирізнення проблем дослідження від проблем доведення та обгрунтування.

63. Аналітичні та синтетичні міркування і трансценденталізм.

64. Марксистська концепція панпрактицизму.

65. Об’єкт і предмет пізнання як конструкт діяльності суб’єкта. 

66. Когнітивна конструкція і мовна реальність.

67. Критика тези про єдність онтології, методології, гносеології.

68. Прагматизм про заміну дихотомії “знаю – незнаю” на “віра – сумнів”. 

69. Уявлення речей як поняття про дії (Ч.Пірс).

70. Відчуження прийняття технологічних рішень від науково-пізнавальної діяльності. 

71. Інституціоналізація науки.

72. Колектив як суб’єкт науково-пізнавальної діяльності.

73. Авторитаризм і демократизм у сучасній науці.

74. Здоровий глузд і відчужена раціональність.

75. В.С. Стьопін про зміну ідеалів раціональності.

76. Індустріальна цивілізація і ситуація постмодерну.

13.  Дексриптивна та імперативна форми знання.

14.  Критерії істини.

15.  Критика гносеологічної робінзонади.

16.  Принцип об’єктивності.

17.  Принцип єдності теоретичного та емпіричного.

18.  Принцип казуальності.

19.  Природна та соціальна детермінація.

20.  Проблема демаркації наукового і ненаукового.

21.  Принцип редукції.

22.  Поняття “єдності історичного і логічного”.

23.  Принцип сходження від абстрактного до конкретного.

24.  Відображення і конструювання.

25.  Логічна і фактична істинність.

26.  Основні форми логічно впорядкованих уявлень.