КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО

 

 

 

 

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

 

 

 

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

ТА МЕТОДОЛОГІЇ НАУКИ

 

 

 

 

Ю. В. Павлов

                                                                                       

Методичні рекомендації

по підготовці і написанню реферату для складання кандидатського іспиту з філософії для аспірантів природничих факультетів

 

 

                                                                                                                    

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                     Затверджено

   Вченою радою

філософського факультету

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2008

ЗМІСТ

 

Загальна інформація

1. Основні етапи написання реферату

1.1. Вибір теми реферату

1.2. Підбір і опрацювання літератури

1.3. Розробка плану роботи та композиція елементів реферату

2. Основні структурні елементи реферату.

2.1. Зміст

2.2. Вступ

2.3. Основна частина

2.4. Висновки

2.5. Перелік використаної літератури

3. Основні вимоги до рефератів для складання кандидатського 

    іспиту по філософії

3.1. Формально-організаційні вимоги

3.2. Вимоги до оформлення переліку (списку) літератури

3.3. Основні вимоги до цитування та оформлення посилань

3.4. Перевірка, оцінювання та рецензування рефератів

    Додатки

Теми рефератів до складання кандидатського іспиту з філософії по кафедрі філософії і методології науки

Оформлення титульної сторінки реферату

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Обов'язковим елементом наукової підготовки аспірантів і здобувачів є складання кандидатських іспитів з профільної дисципліни, а також з філософії та іноземної мови. Кандидатський іспит з філософії включає в себе два основні етапи. Першим етапом являється написання аспірантом чи здобувачем реферату по філософській проблематиці, другим – власне сам іспит, який складається екзаменаційній комісії. Таким чином, підсумкова оцінка аспіранта на кандидатському іспиті з філософії фактично складається з двох частин – оцінки за реферат і оцінок за відповіді по кожному питанню екзаменаційного білета. Разом з тим, написання та вчасне подання реферату на кафедру для його оцінювання та рецензування є необхідною умовою допуску аспіранта чи здобувача до усної частини іспиту. У випадку відсутності реферату з філософської проблематики, або негативної оцінки по ньому (що відображається в рецензії викладача, який перевіряє даний реферат), аспірант чи здобувач до складання кандидатського іспиту з філософії не допускається.

Реферат є філософсько-методологічною роботою, мета якої полягає в з”ясуванні здатності аспіранта чи здобувача до самостійної науково-дослідної роботи, до постановки і вирішення теоретичних проблем і задач, володіння ним науковою методологією та понятійно-категоріальним апаратом, навичками продукування нового знання, репрезентації наукового потенціалу молодого вченого. Дана робота, утримуючи в собі елементи конспективного викладу вже опрацьованих положень і позицій та фіксацію теоретичних здобутків науки в тій чи іншій проблемній сфері, разом з тим не може бути простим переказом вже відомого, відкритого, зробленого, а передбачає самостійний аналіз проблематики, критичне опрацювання попереднього знання і власний погляд на ту чи іншу проблему. Фактично, аспірант чи здобувач отримує можливість продемонструвати свій освітній та теоретико-методологічний рівень, здатність до творчого наукового пошуку, можливість застосовувати власні знання та уміння в практичній діяльності. Це, в свою чергу, підкреслює взаємозалежність навчального процесу з науково-дослідницькою практикою.

ОСНОВНІ ЕТАПИ НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

1.1. Вибір теми реферату.

Складання кандидатського іспиту з філософії для аспірантів і здобувачів природничих факультетів відбувається два рази на рік – восени (перша декада листопада) і весною (друга декада травня). Процес підготовки до складання іспиту охоплює період з 1 листопада по 1 травня і включає в себе оглядові лекції за програмою, семінарські заняття за першоджерелами, консультації по написанню реферату і консультації за програмою підготовки до кандидатського іспиту. Аспірантам чи здобувачам рекомендується на початку занять по програмі підготовки обрати тематику реферату і отримати попередню консультацію у викладача, який працює з аспірантами того чи іншого факультету згідно навантаження. Тема реферату обирається самостійно з переліку, або може бути запропонована самим аспірантом чи здобувачем. В такому випадку вона має обов”язково бути погодженою з викладачем-консультантом. Також консультації по вибору теми реферату можуть бути отримані аспірантом в індивідуальному порядку у інших викладачів кафедри, які спеціалізуються по даній проблематиці.

При виборі теми необхідно враховувати декілька принципово важливих моментів. Насамперед, важливо пам”ятати, що реферат може бути (але це не обов”язково) логіко-методологічним осмисленням дисертаційної теми. Тобто, тематика реферату може корегуватись в межах наукового інтересу аспіранта чи здобувача. При цьому обов”язковою є наявність в тексті реферату філософсько-теоретичної та методологічної компоненти при кореляції її з тематикою дисертаційного дослідження. В такому випадку аспірант отримує можливість працювати в рамках свого проблемного поля, залучаючи до розробки та аналізу проблематики реферату методологію та теоретичний спадок філософської науки. Це суттєво полегшує підбір літератури, компоновку частин і, власне, сам процес написання реферату, виключає формальне ставлення до роботи, дає можливість залучити до неї і наукового керівника аспіранта. Це також стимулює науковий інтерес молодого вченого, пошук нових, ще не розроблених в науковій літературі аспектів і проблем в контексті обраної тематики для реферування. Разом з тим існує небезпека “захопитись” розробкою та аналізом локальних, вузькоспеціалізованих проблем, важливих для теми дисертаційного дослідження аспіранта чи здобувача поза філософсько-методологічним наповненням змісту реферату. На жаль, така робота не буде відповідати вимогам, що висуваються до написання рефератів до складання кандидатських іспитів по філософії і не може отримати позитивної оцінки рецензента. Тому подібних ситуацій треба всіляко уникати.

Також, багато в чому вибір аспірантом чи здобувачем теми реферату зумовлюється її розробленістю в науковій літературі, наявністю публікацій та джерел по тій чи іншій проблемі і, що найголовніше, можливістю вільного доступу до неї. Закономірно, що відомі, ґрунтовно розкриті в літературі теми є більш популярними в аспірантському середовищі для написання рефератів для складання кандидатських іспитів і вибір такої теми дозволяє при мінімумі витрат часу ознайомитись з достатньо широким спектром джерел, виокремити свій власний зріз дослідження і почати безпосередню роботу по написанню тексту. Разом з тим, в такому випадку дуже часто втрачається елемент самостійності в дослідженні, власна зацікавленість в його результатах, творчий науковий пошук як такий. Водночас існує небезпека піти шляхом компілятивності, описовості, схематичності викладу матеріалу, що приводить до низької оцінки тексту реферату. Завдання аспіранта чи здобувача в цій ситуації – знайти “золоту середину” між самостійним науковим дослідженням і простим описовим викладом вже відомого. Ця проблема також буде постійно актуальна для аспіранта і на подальших етапах його наукової діяльності.

Ще однією, дуже тісно пов”язаною з попередньою, проблемою є вибір теми реферату під впливом інформації про наявність вже написаних, готових рефератів, які були колись успішно здані. На жаль, іноді бувають випадки, коли на кафедру здаються реферати аспірантів чи здобувачів, які вже проходили оцінювання та рецензування в минулі роки. По факту виявлення такого реферату лаборантами кафедри він не приймається до розгляду і повертається виконавцю без оцінювання. Дуже часто в таких випадках аспірантам не вистачає часу на написання нової роботи і, як результат, вони позбавляються права складати кандидатський іспит в цьому навчальному році. Також бувають випадки здачі рефератів з Інтернету чи комп”ютерних дисків, що також після виявлення не приймаються до розгляду.

Мають місце також ситуації, коли обрана тема для реферату є складною і не в повній мірі зрозумілою аспіранту і він вимушений її змінювати на іншу в процесі опрацювання джерел чи написання самого тексту, витрачаючи зайвий час, який потім достатньо важко надолужити. Така проблема виникає внаслідок попередньої непоінформованості аспіранта чи здобувача про специфіку обраної теми і можливі “підводні камені” при її розгляді. Для уникнення таких ситуацій дуже корисними і цінними є консультації з викладачами кафедри, що можуть вказати на потенційні проблеми для аспіранта при написанні тої чи іншої теми, а також допомогти в з”ясуванні тих чи інших її аспектів. На консультаціях основним завдання для аспірантів є отримання якомога більшої кількості інформації по темі. Передусім це стосується плану роботи, підбору літератури, композиції частин тексту тощо. Отриману інформацію краще занотувати. В подальшому це значно спростить безпосередню роботу над написанням тексту.

Іноді також виникають ситуації, пов”язані з обмеженістю часу для ґрунтовної розробки складних і багатоаспектних тем (частіше за все “піджимають” терміни здачі реферату) і вибір аспіранта чи пошукувача зупиняється, на, з його погляду, найлегшій темі, яка не вимагає надзвичайних зусиль в опрацюванні. Як правило, якість таких рефератів невисока і претендувати на гарну оцінку в цьому випадку не доводиться. Ще раз нагадуємо, що головна вимога, яка висувається до вибору теми реферату – наявність репрезентативної філософсько-методологічної компоненти, що дозволяє оцінити загальнофілософський  і методологічний рівень аспіранта чи здобувача, виявити якість знань та володіння принципами наукової роботи. Виходячи з вищезазначеного, можна зауважити, що усвідомлений та чітко вмотивований вибір теми реферату для складання кандидатського іспиту з філософії є надзвичайно важливим з огляду подальших перспектив її опрацювання та успішного захисту роботи, тому до нього треба поставитись з усією відповідальністю.

1.2. Підбір та опрацювання літератури

Після визначення і узгодження з консультантом теми реферату наступним етапом діяльності аспіранта чи здобувача є підбір і опрацювання літературних джерел, в яких розкривається проблематика та особливості обраної теми. Багато в чому тут допоможуть поради і рекомендації консультанта, що зорієнтує аспіранта в напрямку наукового пошуку, порадить базові фундаментальні праці, які стануть основними в роботі, допоможе зорієнтуватись з додатковою літературою та першоджерелами. Орієнтовно на опрацювання необхідної для написання реферату літератури необхідно виділити приблизно третину часу, запланованого на роботу над рефератом. Разом з тим –  це самостійний творчий пошук молодого науковця, який визначається рівнем його теоретичної підготовки, володінням основними навичкам прочитання та опрацювання наукового тексту, вмінням опрацьовувати, класифікувати, аналізувати і співставляти отриману інформацію та робити власні висновки. Універсальних, ефективних для всіх схем і методик такої роботи не існує, вона, як і будь-яка творча, креативна діяльність, дуже суб”єктивна. Разом з тим можна зазначити основні, типові помилки, яких припускаються аспіранти чи здобувачі при роботі з літературою і дати декілька порад і рекомендації щодо їх недопущення.

Найбільш поширеною помилкою є суб”єктивна впевненість автора роботи в тому, що велика кількість прочитаної літератури забезпечить належну якість написання тексту. І, навпаки, переконаність, що для того щоб гарно написати реферат по філософії достатньо двох-трьох підручників. Це дві сторони одного дзеркала – кількість набутих знань чи інформації, поза їх аналізом і синтезом, логічним викладом в тексті є абсолютно непотрібною та неефективною (т.з. “шлях мурахи” Ф. Бекона), а обмеження власного наукового пошуку прочитанням та “творчим викладом” підручника гарантує низьку якість та продуктивність роботи. Також існує абсолютна хибна впевненість в необхідності опрацювання передусім наукових робіт викладачів кафедри чи наукового консультанта. Ще однією з “популярних” в середовищі аспірантів помилок є робота лише з літературою вузькоспеціалізованого змісту (особливо при написанні робіт, які мають вихід в сферу природничонаукової проблематики) поза філософськими та загально методологічними джерелами. Зазначені хиби і помилки дуже часто негативно впливають не лише на сам процес написання реферату, а й на загальну оцінку по ньому, що, в такому випадку, як правило, є низькою, тому на них варто звернути особливу увагу.

На початку роботи з літературою треба визначити приорітети – опрацювати все, навіть за великого бажання, неможливо. Основну увагу треба звернути на ґрунтовні, фундаментальні дослідження, що стануть базою для подальшої роботи, а потім вже, по мірі накопичення наукового матеріалу залучати до поля опрацювання додаткові джерела, в яких висвітлюються ті чи інші аспекти проблемного поля тематики реферату. На першому етапі роботи з літературою необхідно застосовувати аналітичне “щільне” читання (окремих розділів, глав, параграфів) з обов”язковим їх конспектуванням, на наступних – вибіркове, узагальнююче з коротким конспектом основних позицій, положень та прикладів. Доцільно, по мірі “входження” в тему роботи виписувати на окремі аркуші власні думки та ідеї, що з”являються після прочитаного (це допоможе синтезувати матеріал в процесі написання самого тексту роботи).

В процесі опрацювання джерел потрібно вести своєрідну “картотеку”, в якій фіксуються вихідні дані опрацьованої літератури (по можливості, з коротким викладом змістовних положень тої чи іншої книги) і література, запланована для подальшої роботи з нею. Слідування такому порядку формує необхідну наукову дисципліну, етику наукової діяльності і дозволяє автору в майбутньому уникнути можливих доопрацювань чи перероблень тексту. Разом з тим, це значно полегшує потім формування переліку використаної літератури, дозволяє уникати новому пошуку вже опрацьованих джерел для з”ясування їх вихідних даних.

Особливу увагу треба приділити виписуванню важливих цитат, якими потім можна проілюструвати роботу чи обґрунтувати, підтвердити свою позицію. Як свідчить практика, чіткість і акуратність в роботі з цитатами та посиланнями дозволить в майбутньому уникнути певних проблем в їх опрацюванні і систематизації. Для кожної з цитат на окремому аркуші треба фіксувати вихідні дані джерела, звідки її взято – назву книги, прізвище автора, місто видання, рік і назву видавництва, і, головне – конкретну сторінку в книзі. В рефераті до складання кандидатського іспиту з філософії посилання на джерела здійснюються не способом підстрочних сносок в кінці сторінки, а за алфавітно-нумераційним порядком (вказується порядковий номер джерела в списку літератури, на яке посилається автор та конкретна сторінка, звідки взята цитата).     

Разом з тим, принципово важливим є не “перевантажувати” текст реферату цитатами та посиланнями. На жаль, в деяких аспірантських роботах автори зловживають постійним цитуванням опрацьованої літератури, при чому дуже часто це робиться без належного їх оформлення та індексації. Іноді дуже важко зрозуміти в тексті реферату – де цитата чи посилання, а де власна думка автора. “Перенасиченість” тексту цитатами негативно впливає на його загальне сприйняття і далеко не кращим чином відображається в його оцінюванні. Основні вимоги до цитування та оформлення посилань будуть наведені на стр. 24.

 

1.3. Розробка плану роботи та композиція елементів реферату

Наступним етапом, який також має важливе значення для подальшої роботи аспіранта над темою реферату є розробка плану текстового викладу матеріалу. Традиційно, даний процес не вважають чимось значним, але в подальшому буде відігравати значну роль в написанні самого тексту роботи. Вести мову про планування будь-якої діяльності, і про написання реферату для складання кандидатського іспиту з філософії в тому числі, можна лише маючи первинну інформацію про суть справи, основні цілі і задачі, які ставить перед собою виконавець та шляхи їх реалізації. Звичайно, поза опрацюванням відповідної наукової літератури і першоджерел це неможливо. Чіткий план реферативної роботи аспіранта може викристалізуватись лише на тому етапі його діяльності, коли кількість опрацьованої літератури почне переходити в якісне освоєння отриманої інформації. Тільки тоді виконавець може побачити основні елементи композиційної побудови реферату, виокремити базові проблеми і їх взаємозв”язки, відчути логіку викладу матеріалу. Даний процес не може мати якихось формалізованих схем і варіантів, він завжди є надзвичайно суб”єктивним і залежить від рівня теоретико-методологічної підготовки аспіранта, його вмінь і навичок роботи з науковою літературою, володіння понятійно-категоріальним апаратом, проблематикою теми тощо.

Поза тим, достатньо часто зустрічається протилежний підхід до розробки плану кандидатського реферату. Він полягає в тому, що автор спочатку пише сам текст, а вже потім намагається його структурувати за певною логікою викладу і змістом матеріалу – і тільки тоді структура текстового викладу формалізується в пунктах плану. Такий шлях має свої переваги і недоліки в порівнянні з попереднім. З одного боку дуже часто автору важко уявити основні структурні компоненти майбутнього тексту – вони народжуються в процесі його написання, хоча, звичайно, існує загально формалізована схема компонування реферату, з іншого – існує небезпека “втратити контроль” за процесом викладу матеріалу, потонути в частковому, локальному і не розкрити основну проблематику реферату. Це часто пов”язано з бажанням якнайповніше розкрити зміст теми, разом з тим треба пам”ятати, що реферат за своїми вимогами і характеристиками, а тим більше об”ємом не може бути (це і непотрібно) максимально повним і ґрунтовним аналізом всіх аспектів тої чи іншої теми. Разом з тим повнота і ґрунтовність викладу матеріалу є важливим фактором який впливає на загальну позитивну оцінку роботи. Тому планування реферативного викладу матеріалу треба мати на увазі як до початку роботи так і в її процесуальності.

При написанні рефератів до складання кандидатських іспитів по філософії можна застосовувати різні варіанти формалізації (планування) його структури. В літературі це ще називають рубрикацією. Найбільш поширеною є схема: розділи – підрозділи – підпідрозділи ( в тексті вони відповідно позначаються арабськими цифрами 1, 1.2, 1.1.3. і т.д. де кожна цифра вказує на структурне підпорядкування – наприклад: розділ перший, підрозділ 2, підпункт третій). Можливий також варіант: розділи – параграфи – підпараграфи, але такий варіант структуралізації застосовується в більш складних видах наукових робіт – монографіях, дисертаціях, як і такі назви структурних елементів тексту – глава, частина, сектор тощо.

Композиційна структура реферату є достатньо довільною і залежить обсягу матеріалу, логіки його викладу, цілей і задач автора. Разом з тим існують загальні вимоги до неї. Так реферат обов”язково має містити такі структурні елементи як:

1.     Зміст

2.     Вступ.

3.     Основну частину – виклад змісту теми: (розділи, підрозділи, підпідрозділи тощо. Найбільш поширеним є варіант: два або три розділи  з двома чи трьома підрозділами. Більш детальна структуралізованість тексту є непотрібною, зважаючи на обсяг реферату.

4.     Висновки.

5.     Перелік використаної літератури.

За відсутності зазначених елементів в рефераті він може бути повернений аспіранту чи здобувачу на доопрацювання. На це також потрібно звернути увагу.

 

2. ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ РЕФЕРАТУ

Нижче буде більш детально розглянута зазначена в попередньому розділі методичних вказівок структура реферату для складання кандидатського іспиту по філософії.

2.1. Зміст.

Зміст, або план реферату відкриває наступну за титулом сторінку роботи, яка нумерується цифрою “2”. Іноді нумерація сторінок в комп”ютерному варіанті тексту починається з 1 сторінки – титулу реферату. За вимогами титул роботи не нумерується. В плані реферату мають бути зазначені назви частин роботи (підрозділів чи параграфів) з нумерацією початкової і кінцевої сторінок частини тексту. Заголовки (назви) частин, зазначені в плані, дублюються в тексті реферату. Назви розділів виділяються напівжирним шрифтом. Наприклад:

Розділ 1.  Основні аспекти концепції біосфери М. Вернадського.

1.1. Поняття біосфери в науці.                                                             5-8 стр.

Зміст реферату друкується на одній сторінці. Більше на цій сторінці нічого не друкується. ЇЇ частина залишається порожньою.

2.2. Вступ.

Вступ (або вступна частина реферату) – один із найважливіших елементів структури даної роботи. Незважаючи на те, що його форма довільна, він також має утримувати в собі наступні позиції:

1.     Постановка і обгрунтування вибору теми.

2.     Оцінка її актуальності та значущості в полі загальнофілософських та наукових проблем.

3.     Ступінь її наукового опрацювання та розробленості в літературі.

4.     Формулювання мети і задач реферату.

5.     Визначення предмету і об»єкту дослідження.

6.     Способи та методи дослідження, які планує використовувати автор.

Зазначена компоновка вступу в багатьох позиціях схожа на структуру вступу до дисертації чи автореферату. Звичайно, до рефератів для складання кандидатських іспитів по філософії не висуваються такі вимоги як до дисертаційних досліджень, разом з тим така структура вступу є надзвичайно ефективною як для даної реферативної роботи автора – він чітко бачить практично всі елементи тексту, головне і другорядне, важливе і незначуще,  так і для його подальшої діяльності в рамках власного дисертаційного дослідження. Це являє собою своєрідне «тренування» аспірантів, особливо 1 року навчання для продуктивної роботи над дисертацією. Запропонована вище компоновка вступної частини реферату носить рекомендаційний характер, але її використання значно полегшить роботу як самому аспіранту чи здобувачу, так і рецензенту, що буде оцінювати даний реферат. На жаль, далеко не завжди вступ до аспірантських рефератів відповідає вимогам до нього. Найбільш поширеними помилками при написанні його є виклад біографії та основних етапів життєвого шляху філософа чи науковця про якого буде вестись мова в основній частині, спроба дифініції основних понять та термінів, які вживаються в тексті роботи, «занадта» актуалізація теми дослідження (після чого іноді незрозуміло – а що ж власне планує зробити сам автор реферату), переказ уривку з підручника, в якому в загальних рисах змальовується проблематика теми. Подібних речей необхідно уникати при написанні вступу до реферату, як і вживання великої кількості загальних фраз, пафосних слів (на кшталт – «найвидатніший мислитель», «найвеличніша постать», «батько даної науки» тощо), а особливо цитат, які більш доцільні в основній частині тексту, ніж у вступі.

 Іноді у аспірантів чи здобувачів виникає проблема з обгрунтуванням актуальності і значущості обраної теми реферату, а також з формулюванням мети, предмету і об»єкту даної роботи. Вирішення її можливе через самостійну діяльність автора в пошуку відповіді на питання, задані самому собі – «чому ця тема для мене цікава?», «які питання і проблеми я планую тут виявити, обгрунтувати, дослідити і як я буду це робити?», «хто і як вже намагався вирішити ці питання?» і т.д. Також ці моменти аспіранти і здобувачі мають можливість обговорити на консультації з викладачем, який проводить семінарські заняття по факультету, або з іншими викладачами кафедри. Що стосується такої позиції, як ступінь наукового опрацювання теми і її розробленості в літературі, то при грунтовному знайомстві з науковими дослідженнями, статтями, монографіями і т.д., в яких висвітлюється обрана аспірантом тематика, особливих проблем з даним пунктом плану не спостерігається. Основна задача автора реферату тут – відділити не основні, другорядні джерела від головних, на які і буде він спиратися в процесі написання самого тексту роботи.

Вступ до реферату займає від 2 до 4 сторінок загального обсягу реферату. В тексті вступу напівжирним шрифтом виділяються основні елементи: актуальність і обгрунтування теми, мета, задачі дослідження тощо. Перша сторінка вступу до реферату має порядковий номер «3» в загальній нумерації сторінок.

 

2.3. Основна частина реферату.

Найбільш складним етапом підготовки реферату до складання кандидатського іспиту з філософії є написання основної частини – власне, сам процес розкриття обраної теми, вирішення задач, поставлених автором і отримання самостійних наукових результатів. Саме тут аспірант має продемонструвати рівень своєї теоретичної та методологічної підготовки, здатність до аналізу і синтезу наукового матеріалу, вміння узагальнювати інформацію, виводити нові конструктивні положення та підводити підсумки проробленої роботи. Це вимагає від аспіранта чи здобувача володіння широким масивом інформації по темі реферату, вільного орієнтування в проблематиці, знання основних аспектів і специфіки тих питань, які постають перед автором даної роботи. Разом з тим, аспірант чи здобувач має знати і дотримуватись основних вимог, які висуваються не лише до форми, а й до змісту наукового тексту, адже далеко не завжди стиль і манера викладу власних думок окремого індивіда може визначатися як науково правильні. Ще з студентської лави багато хто помічав, що текст виступу на семінарському занятті, скомпонований з різних уривків підручника і текст, написаний самостійно, принципово відрізняються, хоча, здавалося, і в першому і в другому мова йде про одне і теж. Більш рельєфно ця відмінність помітна при усному викладі підготовленого матеріалу – читання з листа і доповідь своїми словами – зовсім різні речі. Далеко не завжди, навіть досконало знаючи проблему чи питання, людина здатна вільно репрезентувати її аудиторії, зрозуміло пояснити слухачам. Саме така проблема дуже часто постає при написанні різного виду робіт, особливо наукового характеру, коли мова ведеться не про банальну компіляцію і опис вже відомого і зрозумілого, а задачею автора є донести власну, самостійно вироблену і опрацьовану наукову позицію.

Звичайно, не існує раз і назавжди вироблених і зафіксованих в певних формалізованих схемах правил наукового викладу матеріалу, але існує ряд позицій, дотримання яких є обов”язковим. Передусім, це чіткість і ясність викладу думок, лаконічність подання положень, що вимагає, звичайно, володіння інформацією про предмет обговорення – дуже часто людина, яка “плаває” в ньому, використовує складні слово – і змістотворчі конструкції, вузькопрофесійні, специфічні терміни і поняття, кількаразове повторення одного і того ж. Разом з тим, іноді виникає спокуса “приземлення”, спрощення викладу матеріалу, особливо для непідготовленої аудиторії. В такому випадку існує небезпека зробити виклад власної позиції не чіткім, розмитим, аморфним, що, як наслідок, може остаточно заплутати аудиторію. Віднайдення “золотої середини” в цій ситуації – тільки постійна практика дослідника. Часто неможливо в підготовці наукового тексту уникнути складної, професійної лексики, специфічних понять і термінів, які не завжди можуть бути відомими читачу. А в тому випадку, коли відсутні будь-які пояснення змісту цих термінів – навіть ідеально підготована доповідь буде незрозуміла,  не сприйнята аудиторією, викличе негативне ставлення до її автора. Тоді, про яку ясність і чіткість викладу думки можна говорити... В цій ситуації дуже ефективним буде “прописати” дефініції складних і малозрозумілих слів і понять (це можна зробити як через зноски в кінці сторінки, так і шляхом подання невеличкого глосарію в кінці роботи), фактично прояснити їх зміст аудиторії, для того щоб подальшому автор і читач або слухач розуміли один одного, говорили однією мовою. Слова мають бути адекватні тим поняттям, які вони виражають, в противному випадку плутанини і двозначності не уникнути.

 Не варто занадто ускладнювати побудову речення, вводити в нього складні слово- і змістотворні конструкції, що заважають чіткому і зрозумілому сприйняттю написаного. Не можна переходити до викладу наступної думки, якщо попередня є незавершеною. Необхідно виключити тавтології, постійне повторення одних і тих же слів і зворотів (по можливості їх варто замінювати синонімами). Виклад матеріалу має бути позбавлений суб”єктивності, індивідуальних, особистісних оцінок. Разом з тим, в тексті має бути присутнє власне, авторське ставлення до тих проблем, що знаходяться в площині його аналізу, але воно має бути аргументованим і доведеним. Також варто уникати “посилань на себе” використовуючи такі звороти, як “я думаю”, “мені здається”, “я переконаний” тощо, застосовуючи смислові конструкції від третьої особи – “нам”, “ми”. 

 Наступною позицією, яку необхідно враховувати при написанні наукового тексту є  вимога послідовного, логічного викладу матеріалу. Іншими словами – дотримання основних законів логіки – передусім закону тотожності, який вимагає, щоб в межах одного розмірковування предмет думки залишався незмінним (тотожнім початковому). Іноді бувають випадки порушення цього закону – підміни тези, коли на початку речення мова йде про одне, а в кінці – зовсім про інше. Тоді втрачається послідовна логіка викладу і текст дуже важко сприймати. Також важливим є дотримання закону протиріччя, який вимагає, щоб певна думка, вислів, речення не можуть мати внутрішнього протиріччя, або суперечити один одному, і закону виключного третього, згідно з яким при наявності двох положень, що суперечать або взаємовиключають один одного, не може бути третього положення, яке б узгоджувало б перші два. Простіше кажучи, не може біле бути водночас чорним і навпаки, або трохи білим, чи трохи чорним.

Разом з логічністю і послідовністю у викладі матеріалу реферату також увагу треба звернути на, мабуть, найважливішу вимогу, яка висувається до наукових (і не тільки) текстів. А саме – наявність достатньої, чіткої і переконливої аргументації в процесі викладу власних ідей та положень (в логіці це називається законом достатньої підстави). Будь-яка авторська думка чи позиція має право на існування, але вона буде сприйнята і оцінена науковим співтовариством лише в разі належного її теоретичного обґрунтування і аргументованого доведення. На жаль, дуже часто в рефератах до складання кандидатського іспиту по філософії цей закон порушується. Зокрема, бувають випадки, коли положення, що розкриваються в тексті, не мають жодного підтвердження, а існують в площині “це і так всім відомо” (звичайно, коли мова не йде про загальноприйняті, аксіоматичні істини чи положення). “Загальновідомість” чогось – дуже популярний аргумент при відсутності чи недостатності доказів. Дотичним до цього є апеляція до авторитетів, яка, звичайно, має право на існування, але дуже часто підміняє раціональні, логічні аргументи і докази. Тому, при розкритті змісту обраної теми реферату необхідно, з одного боку, пам”ятати про основні, формально-логічні вимоги до тексту, з іншого – не перетворити власну наукову творчість в формалізований процес “гри за правилами”, що вихолощує самостійну, креативну роботу аспіранта, веде до втрати зацікавленості як в самій роботі, так і в її результатах. 

Як вже зазначалося вище, найбільш поширеною схемою структурування основної частини реферату є два (іноді три) розділи і декілька підрозділів. Враховуючи обмежений обсяг даної роботи, більш детальне членування є недоцільним. Разом з тим, аспірант має можливість вирішувати це питання на власний розсуд. Варто лише відзначити, що окремі частини тексту мають бути приблизно однаковими за об”ємом текстового матеріалу, хоча іноді це зробити достатньо важко. В роботах, які мають не лише теоретичне, а й прикладне, практичне значення (застосування) зробити частини однаковими майже неможливо. Все залежить від змістовного наповнення цих частин і від завдань, які автор намагається тут вирішити.

Традиційно перший розділ роботи є своєрідним введенням в проблему, яка є основною в розробці теми реферату. Тут виявляються основні, вузлові аспекти проблематики, аналізуються теоретичні засади і основні підходи до її вирішення, подається ретроспектива поглядів на неї теоретиків і практиків минулого і сучасності, іноді розкривається понятійно-категоріальний апарат, який буде використовуватись автором в подальшому. В свою чергу другий (третій, четвертий і т.д.) розділ вже “працює” на безпосереднє розкриття теми, власне саме тут вирішуються основні дослідницькі задачі і узагальнюються результати дослідження. Така модель компонування основної частини реферату є найбільш продуктивною для якісного і ґрунтовного опрацювання обраної теми.

 Проілюструємо вищенаведену схему на прикладі структурування розділів реферативного дослідження на тему: “Філософські аспекти генної інженерії”

В першому розділі роботі може бути подана загальна ретроспектива становлення генної інженерії, виявлено основні підстави та умови формування її як міждисциплінарної галузі знання, принципи та методологічні засади, окреслено її предметне поле та плюралізм проблематики, показано місце в структурі науки взагалі і в в межах філософських рефлексій зокрема. Також можна показати основні напрямки дисциплінарної інтеграції та спеціалізації генної інженерії, передусім, в технологічному плані.

Другий розділ роботи має бути присвячений вже конкретним аспектам проблематики генної інженерії, зокрема виявленню основних підходів до  досліджень генної інженерії, що існують в межах як вітчизняної так і західної наукової моделі. Можна показати всі позитивні і негативні сторони такої діяльності, суперечливість ставлення до цього в суспільстві. Тут мають бути розкриті культурно-гуманістичні, аксіологічні, етичні аспекти досягнень даної науки, зокрема небезпека втрати “контролю за процесом”, внаслідок не вивченості до кінця всіх можливих складових генної інженерії. Ця частина реферату вже безпосередньо “працює” на конкретне розкриття загальної теми.

Також важливо враховувати необхідність написання в кінці кожного розділу (чи великої за об”ємом частини тексту) невеликих проміжних висновків (приблизно 1-2 абзаци), в яких будуть відображатися результати вже зробленої роботи і фіксуватися перспективні напрямки подальшої діяльності. Такі проміжні висновки мають стати своєрідним “логічним місточком”, перекинутим автором реферату від однієї частини тексту до іншої. Дуже часто такі переходи ігноруються в аспірантських рефератах, що призводить до виникнення відчуття розірваності логічного викладу, локальності, автономності співіснування окремих частин тексту, ніяк не пов”язаних між собою. На це також треба звертати увагу при написанні реферату.

 

                                                    2.4. Висновки

Специфіка наукової діяльності передбачає не тільки розробку і аналіз дослідником тої або іншої теми чи проблематики, а й вміння узагальнювати результати власного дослідження і підводити підсумки роботи. Проблема, що постає перед аспірантом чи здобувачем наприкінці написання тексту реферату, полягає в необхідності короткого і чіткого резюмування викладеного в основній частині, презентації результатів власної роботи. Як свідчить практика, далеко не завжди, навіть маючи дуже гарну роботу, аспіранти приділяють значну увагу написанню висновків по ній, обмежуючись загальними, формальними фразами, що не несуть ніякого змістовного навантаження. Це негативно впливає на підсумковий результат роботи.

Основними проблемами, що виникають при написанні висновків до реферату є наступні:

·        Замість формулювання результатів роботи йде опис того, про що саме ця робота і яким чином вона структурована, тобто дублюється певна частина вступу.

·        Детально описується проблематика даної теми, але відсутні варіанти її аналізу та розв”язання. Має місце повторення викладу матеріалу, а фактично – відсутність результатів.

·        Якщо тема реферату передбачає розгляд творчості конкретного мислителя чи філософа – у висновках (як іноді і у вступі) подається розгорнута біографічна довідка на нього, але відсутній аналіз власне самої його теоретичної спадщини.

·        Подаються висновки лише по одному розділу чи частині роботи, поза узагальненням результатів всього дослідження.

·        Аспірант обмежується загальними, абстрактними фразами, поза конкретним викладом результатів роботи.

          Звичайно, неможливо запропонувати єдині, узагальнені стандарти і рекомендації по написанню висновків для різних видів наукових робіт. Разом з тим існує ряд вимог, дотримання яких є обов”язковим при написанні висновків по науковому дослідженню:

·        Висновки по реферату не можуть бути механічним поєднанням (сумою) проміжних висновків в кінці розділів чи параграфів тексту. Вони мають відображати щось принципово нове, узагальнене, на відміну від проміжних висновків, котрі являють собою фіксацію лише локальних результатів.

·        Загальні висновки по реферату мають співвідноситись (узгоджуватись) з метою та задачами дослідження, зафіксованими у вступі до роботи. Недопустимою є ситуація, коли в задачах дослідження формулюється одне, а у висновках – зовсім інше. Саме тут формулюється так зване “вихідне знання” – підсумкове, на відміну від “ввідного”, що фіксується у вступі. В ідеалі, реалізація кожної задачі дослідження має відображатися окремим пунктом висновків по роботі.

·        Виклад позицій у висновках має бути чітким, ясним і логічно впорядкованим. Висновки – це синтез отриманої в основній частині наукової інформації. На перший план тут має виступити конкретика результатів, а не загальні фрази чи розмиті, нечіткі (і, відповідно, незрозумілі) смислові конструкції. Оптимальною моделлю конструювання схеми висновків по реферату є індуктивний шлях сходження – від окремого, часткового, локального до цілісного узагальнення результатів.

·        Це одним важливим моментом, який треба враховувати тут, є “проявлення” власної думки, власного ставлення автора до тих проблем і питань, які досліджувались в роботі. Суха констатація фактів поза “олюдненням” отриманих результатів – далеко не кращий шлях ефективного презентування власних досягнень.

 

2.5 Перелік (список) використаної літератури.

Останнім етапом написання реферату до складання кандидатського іспиту з філософії є впорядкування списку (переліку) використаної літератури. Він є принципово важливою і обов”язковою частиною більшості наукових досліджень та публікацій і являється одним із критеріїв оцінки рівня теоретико-методологічної підготовки аспіранта чи здобувача, володіння ним джерельною базою по темі роботи, визначення ставлення самого автора до власного наукового дослідження. На жаль, дуже часто аспіранти та здобувачі не належним чином приділяють увагу цій частині реферативного дослідження, що негативно впливає на загальну підсумкову оцінку роботи. Можна виділити ряд причин, які зумовлюють такий стан справ:

·        Незнання основних вимог до складання бібліографічного списку використаної літератури (порядок його оформлення і розташування джерел).

·        Недостатньо акуратна робота з джерелами на етапі підбору і опрацювання літератури (якась книга “випала” з поля зору автора чи важко пригадати, про що саме в ній йшла мова). 

·        Незнання або втрата вихідних даних літератури та першоджерел при підготовці до написання самого тексту реферату.

·        Слабке або поверхове опрацювання літератури і першоджерел по темі реферату – аспірант чи здобувач обмежується двома-трьома книгами і за межі написаного в них не виходить, або навпаки – кількість джерел є досить великою і виникає проблема їх відбору і класифікації.

На жаль, як свідчить практика, перша означена проблема є основною. В реферативних роботах аспірантів використовуються абсолютно різні підходи до формування переліку використаної літератури, що також негативно впливає на підсумкову оцінку роботи. Тому оволодіння базовими знаннями відносно складання бібліографічного списку є принципово важливим для молодих науковців.

Існує 4 основні варіанти побудови бібліографічного списку:

·        За алфавітом (авторів чи назв книжок)

·        За номерами посилань на джерела в тексті

·        За хронологією публікацій

·        Змішана побудова

Найбільшого поширення в науковій літературі набули перші дві позиції. При написанні реферату для складання кандидатського іспиту з філософії по кафедрі філософії і методології науки рекомендується використовувати саме їх. Порядок опису літературного джерела є наступним: прізвище та ініціали автора (якщо  у книги є один чи група авторів), повна назва (якщо є підзаголовки, то їх розташовують після основної назви і відокремлюють двоточчям), якщо книга виходить за редакцією, або це переклад, то після косой риски пишеться прізвище перекладача чи редактора, після точки – кількість томів або частин книги, далі знову після точки місто в якому ця книга видана (міста Москву, Санки-Петербург (Ленінград) та Київ можна скорочувати однією літерою – М., СПб, К.), після двох крапок – назва видавництва, рік видання і кількість сторінок. Наприклад:

 

Книги, що мають одного автора чи декількох авторів

·        Наливайко Д.С. Искусство: направления, течения, стили. – К.: Мистецтво, 1981. –288с.

·        Августин Аврелий. Исповедь. – М.: Ренессанс, 1991. – 263 c.

·        Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины XIX – начала ХХ вв. –   М.: Мысль, 1988. – 218 с.

Книги під редакцією

·        Современная буржуазная философия / под ред. Богомолова А. С., Мельвиля Ю. К., Нарского И. С. М.: Мысль, 1972. – 152 c.

·        Эстетика: Учебное пособие / Под ред. В.А.Лозового. Сумы, Издательство "Университетская книга", 1999. – 315 c.

·        Этическая мысль / Отв.ред. А.А.Гусейнов. – М.: Политиздат, 1988. – 514 с.

Видання, що мають декілька частин чи томів

·        Соловьев В.С. Оправдание добра. Нравственная философия. // Сочинения в 2–х т. – Т.1. М.: Мысль, 1990. – 892с.

·        Декарт Р. Правила для руководства ума. Рассуждение о методе. Первоначала философии. // Сочинения: В 2-х т. – Т. 2. М.: Мысль, 1989. – 237 с.

·        Фейербах Л. Основные положения философии будущего // Сочинения: В 2-х

          томах. – Т.1. М.: Культура, 1995. – 430 с.

     Статті з журналів та інших періодичних видань:

·        Хайдеггер М. Что такое философия? // Вопросы философии.1993. № 8.

·        Лосева И. Н. Миф и религия в отношении к рациональному познанию //

          Вопросы философии.1992. №7.

·        Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. 1989. №10.

          Автореферати дисертацій:

·        Алиев Т.А. Совершенствование способов картографирования рельефа морского дна на батиметрических картах: автореф. дис.. канд. геогр. наук. – Л., 1985.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ

 

3.1.Формально-організаційні вимоги до реферату

Реферати до складання кандидатського іспиту по філософії пишуться виключно українською мовою обсягом не менше 25 сторінок друкованого комп”ютерного тексту на форматі А4. Шрифт реферату – Times New Roman, кегль 14, полуторний інтервал друку (30 рядків на сторінці, приблизно 1800 знаків). Написання реферату передбачає виклад матеріалу на основі спеціально підібраної літератури, і з обов'язковим включенням елементів самостійного осмислення його суті. Текст реферату повинен включати:  посилання, відзначені лапками та індексом посилання на книгу з точними вихідними даними і обов'язковим вказанням сторінки; посилання, переказані власними словами автора реферату (без лапок), але проіндексовані також, з точним вказанням книги, розділу, сторінок і фрагменти тексту, написані власне автором, у притаманній йому манері викладу, які містять те, що стосується змісту і осмислення певної теми, проблеми, питання.

Реферат має бути написаний у певний термін і вчасно поданий на кафедру Подання рефератів: навесні (кандидатський іспит в травні)до 15 квітня, восени (кандидатській іспит в листопаді) до 10 жовтня. По факту здачі реферату на кафедру, в спеціальному журналі обліку робиться запис про дату здачі і тему реферату, а також він отримує свій порядковий номер, який повідомляється автору (саме за номером реферату за 7-10 днів до іспиту можна дізнатися його оцінку). Аспіранти чи здобувачи, які з різних причин не здали вчасно реферати, не пізніше ніж за 10 днів до іспиту пишуть заяву на ім”я завідувача кафедри з поясненням причин і проханням прийняти їх роботи до розгляду. Текст заяви можна отримати на кафедрі.

Реферат подається у сброшурованому вигляді у скоросшивачу та на дискеті (або на іншому носію інформації). Наявність електронної версії реферату є обов”язковою. Друкований текст поданого реферату і його електронна версія мають бути ідентичні.

3.2.Вимоги до оформлення переліку (списку) літератури

Оформлення переліку використаної в рефераті літератури здійснюється в алфавітному чи нумераційному порядку за наступним принципом: спочатку подаються джерела українською чи російською мовою, потім іншомовна література та публікації в електронному вигляді. При неможливості вказати назву джерела в електронному вигляді, подається лише її електронна адреса, але в такому випадку цитування цього джерела та посилання на нього заборонені. По кожній позиції в переліку літератури має бути вказана загальна кількість сторінок, а в публікаціях з періодичних видань чи збірників – конкретні сторінки даного тексту. Кількість джерел в переліку літератури має бути не меньшою за 15 позицій. Використана для підготовки до написання реферату література має знайти своє відображення в тексті шляхом прямого цитування (більшість з джерел), разом з тим, кожне посилання (цитата) в тексті роботи має бути відображено вказанням  джерела в переліку літератури.

Приклад оформлення списку використаної літератури

1.     Бугрин М.С., Кузнецов В.И. Эвристические процедуры в научной теории // Интуиция, логика, творчество. – М.: Наука, 1987. С.139-148.

2.     Конт О. Основные законы социальной динамики, или Общая теория естественного прогресса человечества // Философия истории: Антология: Учеб.пособие для студентов гуманит. вузов / Сост., ред. и вступ. ст. Ю. А. Кимелева. – М.: Аспект Пресс, 1995. – С.116 -130.

3.     Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник (Бичко І. В., Табачковський В. Г., Горак Г. І. та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1994.

4.     Філософський словник. За ред. В.І. Шинкарука.  – К.: Академія наук Української РСР 1973.

5.     Foucault M. Nitsche, la genealogie, l " histoire // Hommage a Jean Hyppolite.- P., 1971. – P. 79–112.

6.     New Websters Dictionary and Thesaurus of the English language: Lexicon Publications, Ing. Danbury, Ct. 1993. – 1034 p.

7.     Гумилев Л.Н. От Руси к России: Очерки этнической истории. http://kulichki.rambler.ru/~gumilev.

8.      Поппер К. Логіка та зріст наукового знання. http://www.philsci.univ.kiev.ua  /~popper.

 

3.3. Основні вимоги до цитування та оформлення посилань

          Текст реферату для складання кандидатського іспиту з філософії повинен включати: а) цитати і посилання, відзначені лапками та індексом посилання на книгу з точними вихідними даними і обов'язковим вказанням сторінки; б) цитати і посилання, переказані власними словами автора реферату (без лапок), але проіндексовані також, з точним вказанням книги, розділу і конкретних сторінок. Індексація посилання здійснюється шляхом фіксації в самому тексті роботи (в кінці цитати) в квадратних дужках з вказанням порядкового номеру книги в переліку літератури та конкретної сторінки в цій книзі, звідки взята цитата, наприклад [2, 34], де “2” означає порядковий номер, а “34” – сторінку.

 

3.4. Перевірка, оцінювання та рецензування рефератів.

Перевірка і оцінювання рефератів для складання кандидатських іспитів по філософії, які вчасно були здані на кафедру філософії і методології науки проводиться викладачами кафедри згідно їх навантаження. Викладачі, які проводили семінарські заняття з аспірантами і здобувачами по факультетах також перевіряють і оцінюють реферати аспірантів інших факультетів. Після перевірки реферату викладач повертає його на кафедру з оцінкою, зазначеною на титульній сторінці. Оцінка виставляється за чотирьохбальною шкалою: відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”. На кожен реферат викладач, що його перевіряє, пише рецензію, в якій відзначає  загальний теоретико-методологічний рівень виконання роботи, ступінь опрацювання автором обраної теми, глибину і змістовне наповнення тексту, позитивні і негативні аспекти викладу матеріалу, відповідність представленого реферату основним вимогам, що висуваються  до написання рефератів до складання кандидатського іспиту по філософії. Реферат з оцінкою і рецензією розглядається на іспиті екзаменаційною комісією. При наявності в рецензії зауважень чи питань рецензента до тексту реферату, комісія має право задати їх аспіранту на іспиті. Також окремим питанням в іспитовому білеті є одне питання, що стосується тематики написаного аспірантом реферату. Оцінка за відповідь на нього включається в загальну підсумкову оцінку за іспит.

Приблизно за 7-10 днів до іспиту, аспірант чи здобувач має можливість дізнатися свою оцінку за реферат і ознайомитись з рецензією. При наявності можливості він має право поспілкуватись з викладачем, який оцінював і рецензував даний реферат і обговорити всі питання, в разі їх виникнення.

Теми рефератів до складання кандидатського іспиту з філософії по кафедрі філософії і методології науки*

 

Філософські питаня фізики та філософії науки:

 

·        Революції в фізиці та методологічна свідомість.

·        Проблема переодізації історії фізики.

·        Проблема скінченності і нескінченності в фізиці.

·        Методологічні принципи класичної фізики.

·        Методологічні принципи некласичної фізики.

·        Методологічні орієнтири сучасної фізики.

·        Основні типи теорій у фізиці.

·        Проблема єдності фізичного знання.

·        Особливості фізичних форм руху.

·        Еволюція фізичної картини світу.

·        Проблема простору і часу в фізиці.

·        Фундаментальні взаємодії і еволюція уявлень про світ.

·        Фундаментальні константи і фізичне пізнання.

·        Семіотичний аспект фізичного пізнання.

·        Проблема становлення нового знання у сучасній фізиці.

·        Фізичне пізнання і сучасні технології.

 

Філософські питання біології

·        Наука як культурний і цивілізаційний феномен.

·        Місце біології в сучасній культурі і цивілізації.

·        Місце етичних принципів у біологічному пізнанні.

·        Вплив сучасної біології на формування нового етносу науки.

·        Проблема походження і сутності життя як центральна світоглядна проблема біології.

·        Варіанти методологічних моделей в біологічному пізнанні.

·        Становлення ідеї розвитку в біології.

·        Еволюціонізм як світоглядна і методологічна концепція біології.

·        Проблема специфіки теоретико-біологічного знання.

·        Можливості і обмеженість дедуктивної моделі теоретизації знання в біології.

·        Світоглядні аспекти проблеми штучного біологічного світу.

·        Співвідношення технологізації і гуманізації пізнання в сучасній біології.

·        Світоглядні проблеми новітньої біотехнології.

·        Системна методологія в біології.

·        Методологія структурно-функціонального підходу в біології: можливості і обмеженість.

·        Цілісний підхід як історико-методологічна основа біологічного пізнання.

·        Філософські аспекти сучасної екології.

 

Філософські питання математики

 

·        Еволюція предмету математики у контексті діяльності.

·        Проблема існування математичних об’єктів.

·        Нескінченність як філософська і математична проблема.

·        Еволюція методологічних принципів математики.

·        Класифікація методів математичного дослідження.

·        Роль математики у становленні сучасної наукової картини світу.

·        Особливості становлення нового знання у математиці.

·        Природа математичного знання.

·        Основні типи теорій у математичному пізнанні.

·        Проблема стилей мислення у математиці.

·        Філософський зміст парадоксів у математиці.

·        Проблема єдності математичного знання.

·        Основні тенденції розвитку математичного знання.

·        Роль моделей у сучасній математиці.

·        Семіотичний аспект еволюції математики.

·        Математика як мова науки.

·        Філософський зміст програм обгрунтування математики.

·        Філософський аналіз програми логіцизму в математиці.

·        Філософський аналіз програми формалізму в математиці.

·        Філософський аналіз програми інтуїціонізму в математиці.

·        Філософський аналіз програми конструктивізму в математиці.

 

Філософські питання геології

 

·        Проблема визначення об’єкта та предмета геологічного пізнанння.

·        Геологічна і біосферна форми руху матерії.

·        Історична природа геологічного часу.

·        Принцип і метод актуалізму в геології.

·        ”Системна” методологія геологічної науки.

·        Емпіричний та теоретичний рівні геологічних досліджень.

·        Методологічні настанови і орієнтири створення теоретичних побудов у геологічній науці.

·        Шляхи і перспективи математизації геологічного знання.

·        Геологія і науковий світогляд.

·        Екологічний обшир геологічної науки.

 

Філософські питання географії

 

·        Антропоцентризм сучасного географічного знання.

·        Міжпредметна інтеграція філософії та географії: варіанти взаємодії.

·        Геософічні аспекти сучасного геополітичного положення України.

·        Проблема філософського осмислення світових геопросторових процесів.

·        Геополітика в контексті глобальних суспільних процесів сучасності.

·        Цивілізаційний підхід до вивчення країн світу.

·        Філософські аспекти сучасної географії.

·        Взаємозв'язок географічного та філософського знання.

·        Роль і місце географічних дисциплін в системі наукового знання.

·        Філософський аналіз вітчизняної демографічної кризи.

·        Поняття географічного та природного середовища.

·        Принцип історизму в географії.

·        Шляхи та перспективи розвитку сучасної географії.

·        Методологія географічного знання.

·        Аксеологічні виміри сучасної геоекології.

·        Роль і значення моделей в структурі географічного знання.

·        Синтез природничонаукового і соціогуманітарного знання в сучасній географії.

·        Взаємозв'язок емпіричного і теоретичного рівня пізнання географічних дисциплін.

·        Соціальні аспекти просторово-часової координації.

·        Природні, соціальні та духовні виміри людського буття.

·        Великі географічні відкриття XVI - XVII століть як чинник формування нових світоглядних орієнтирів.

·        Вплив географічного фактора на суспільство у працях Г. Бокля, Е. Реклю, І.Мєчнікова.

·        Географічний детермінізм Ш. Монтеск'є.

·        Вичерпаність ресурсів літосфери в контексті глобальних проблеми навколишнього природного середовища.

·        Стан екосистеми України та шляхи подолання кризових явищ.

 

Загальнофілософські питання

 

·        Поняття історичної сітуації в філософії історії К.Ясперса.

·        Сутність концепції етногенезу Л.Гумілова.

·        Співвідношення культури та цивілізацї в філософії культури О.Шпенглера.

·        Своєрідність ігрової концепції культури Й.Хьойзинги.

·        Концепція “волі до влади” у філософії життя Ф.Ніцше.

·        Ідея активної еволюції у філософії російського космізму.

·        Російська філософська думка про взаємовплив релігії та філософії.

·        Свобода і відповідальність особи в екзістенціалізмі.

·        Еволюція розуміння несвідомого (від Фрейда до Юнга).

·        Антропологічний варіант філософії техніки Х.Ортеги-і-Гасета.

·        Мова філософії .

·        Філософія мови .

·        Простір і час людського буття .

·        Свідоме і несвідоме .

·        Форми й зміст мислення.

·        Основні форми позанаукового пізнання .

·        Аксіологія і її місце в сучасній філософії.

·        Футурологія і можливе майбутнє людства.

* Дані теми відповідають темам рефератів для складання кандидатського іспиту з філософії, зазначеним в навчально-методичному виданні “Програма для підготовки до складання кандидатського іспиту з філософії аспірантів та пошукачів природничих спеціальностей” (Київ, 2003). Література, що рекомендується для опрацювання по цим темам, також представлена в цьому виданні і додатково в рамках даних методичних рекомендацій не вказується.

Оформлення титульної сторінки реферату

На титульній сторінці реферату для складання кандидатського іспиту з філософії має бути зазначено: назва вищого навчального закладу, факультет і кафедра по якій виконувалась робота, назва виду роботи і її тема, прізвище та ініціали автора, факультет, на якому відбувається навчання в аспірантурі та кафедра. Титульний сторінка повинна мати такий вигляд:  

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Філософський факультет

Кафедра філософії та методології науки

 

 

Реферат

до складання кандидатського іспиту з філософії

на тему:

назва теми_______________________________________

 

  

 

                                                                                Аспіранта (або здобувача, вказати)

_____________________ факультету

                                                                              кафедри______________________

                                                                  Прізвище, ім"я, по-батькові

 

 

КИЇВ - 2008