О.Г. Охріменко, доцент

кафедри філософії та методології науки

Методичні рекомендації

до складання кандидатського мінімуму з філософії

(для аспірантів природничих факультетів).

Методичні рекомендації задають уявлення про основні аспекти екзаменаційних питань кандидатського мінімуму з філософії для аспірантів природничих факультетів. Наведення даних аспектів полегшує пошук певної інформації про них, послідовний виклад якої і виражає зміст відповіді на те чи інше питання.

Методичні рекомендації складені у відповідності до програми кандидатського мінімуму з філософії для аспірантів природничих факультетів, яка містить список літератури до кожного з екзаменаційних питань.

Особливості розвитку сучасної філософії

1. Уявлення про сучасну філософію

2. Найбільш загальні зміни філософського знання:

• плюралізм, толерантність, діалогічність;
• відмова від ідеологізованості;
• інтегративні тенденції;
• посилення зв'язку з природознавством.

3. Нові ідеї в осягненні дійсності;

• орієнтація на комплексність досліджень;
• уявлення про різноманітність підходів і способів дослідження.

4. Нові підходи в дослідженні людини:

• новітні розробки сучасних філософських напрямків: екзистенціалізму, філософської антропології, філософії життя тощо.

5. Формулювання нових питань, проблем, областей філософствування (герменевтика, людина і природа, філософія культури, філософія техніки тощо).

Iсторичний процес як предмет фiлософiї iсторiї.

1. Загальне уявлення про історичний процес.

2. Основний зміст сучасної філософії історії.

3. Визначальні теми сучасних філософських роздумів про історію.

4. Розробка питання про скерованість історичного процесу.

5. Найбільш відомі концепції сучасної філософії історії:

О. Шпенглер:

• початок традиції дискретного розуміння історії;
• історія як сукупність різних локальних культур;
• культура як живий організм із "власною душою";
• концепція історичних циклів.

А.Тойнбі:

• необхідність осягнення діючих сил історії;
• характеристика цивілізації як елементарної одиниці історичного аналізу;
• людство як сукупність окремих цивілізацій;
• головні засади та ключові компоненти кожної цивілізації;
• зміст історичної ситуації "Виклику-і- Відповіді";
• уявлення про роль творчої меншості та нетворчої більшості в історії.

К.Ясперс:

• уявлення про єдиний світовий історичний процес;
• повернення до християнської традиції розуміння історії;
• "вісьовий час" як кульмінаційний момент історії.

Л.Гумільов:

• етнос як предметне поле дослідження історичного процесу;
• уявлення про пасіонарність як головну енергетичну характеристику особи та суспільства;
• рівень пасіонарної енергії як визначальний чинник долі повного етносу;
• уявлення про загальні фази етногенезу.

Загальна характеристика фiлософiї культури.

1. Загальне уявлення про культуру.

2. Предмет філософії культури.

3. Напрямки досліджень філософії культури:

• філософські засади кризи культури;
• основні парадигми культури;
• глобальні історико-соціальні узагальнення;
• пошук нової методології.

4. Представники:

Г.Зіммель:

• зв'язок культури з дуалізмом світу;
• виділення різних "світів" культури;
• уявлення про історію культури.

А.Швейцер

• особливості кризи Європейської культури;
• критика тлумачення смислу культури;
• обґрунтування нового оптимістичного світогляду.

Л.Леві-Брюль:

• роль "колективних уявлень" в еволюції культури;
• два типи людського мислення.

М.Вебер:

• уявлення про теорiю "iдеальних типiв " як метода пізнання культурних явищ.

Головні категорiї фiлософiї життя - "життя" i "воля".

1. Уявлення про проблематику філософії життя, її ірраціональний характер.

2. Багатоваріантність розуміння категорій "життя" і "воля" (А.Шопенгауер, Ф.Ніцше , А Бергсон, Г.Зiмель).

3. Представники:

А.Шопенгауер:

• світ як воля й уявлення;
• особливості волюнтаризму ("воля до життя").

Ф.Ніцше:

• особливості волюнтаризму ("воля до влади");
• сутність концепції Надлюдини;
• два типи культурної орієнтації людини.

А.Бергсон:

• поняття "життєвого пориву" і "творчої еволюції";
• протиставлення інтелекту й інтуїції.

Г.Зіммель:

• уявлення про самообмеження життя;
• форми двох рівнів життя.

Пошуки нового змiсту духовних цiнностей у сучаснiй православнiй фiлософiї.

1. Зміст релігійного ренесансу в російській філософії на поч. ХХ ст.

2. Дві тенденції у православній філософії: інтелектуалістська та антиінтелектуалістська.

3. Проблематика і головні ідеї сучасної православної філософії.

4. Представники:

В.Соловйов:

• ідея релігійно-наукового синтезу;
• ідея про цільне знання.

П.Флоренський:

• роль символу та ім'я в утворенні релігійно-наукового синтезу;
• любов як основа істини та реальності.

С.Булгаков:

• ідеал релігійно-філософського універсалізму;
• уявлення про самість людини.

Проблема свободи i вибору людини в екзистенціалізмі.

1. Ідейні витоки й проблематика екзистенціалізму.

2. Поняття "екзистенція".

3. Представники:

М.Хайдеггер:

• характеристика людини;
• співвідношення сутності та існування людини;
• уявлення про"справжнє буття" і "несправжнє буття".

К.Ясперс:

• уявлення про "граничні стани" людини.

Ж.-П.Сартр:

• екзистенція як свобода;
• проблема вибору і відповідальності людини.

М.Бердяєв:

• релігійне тлумачення проблеми людського існування.

Психоналiз та неофрейдизм: фiлософський змiст концепцiї несвiдомого.

1. Уявлення про проблему несвідомого і поняття "несвідоме".

2. Прагнення прояснити природу несвідомого.

3. Представники:

З.Фрейд (психоаналіз)

• обґрунтування домінуючої ролі біологічного (сексуального) в житті людини;
• три основні складові людської психіки; їхня взаємодія;
• уявлення про лібідо.

К.Юнг (неофрейдизм):

• розходження в поглядах із Фрейдом;
• уявлення про "колективне несвідоме" та архетипи;
• особливості формулювання східної та західної культур.

Е.Фромм (неофрейдизм):

• соціокультурна основа невротичних конфліктів;
• загальний характер основних протиріч буття людини;
• смисл буття людини.

Фiлософська позицiя постмодернiзму.

1. Уявлення про постмодернізм.

2. Пошук нестабільності як основна філософська установка постмодернізму.

3. Онтологічний та гносеологічний аспекти постмодернізму.

4. Оцінка результатів пізнання світу як інтерпретацій тексту.

5. Представники:

Ж.Дерріда:

• метод деконструкції.

Ж.Дельоз, Ф.Гваттарі:

• людина як безособовий потік бажань (шизоаналіз).

Глобальнi проблеми сучасностi як предмет фiлософського осмислення.

1. Уявлення про глобалізацію та її причини.

2. Критерії визначення глобальних проблем сучасності.

3. Основні групи глобальних проблем сучасності:

• інтерсоціальні проблеми;
• проблема взаємодії природи і суспільства;
• проблема взаємодії природи і суспільства;

4. Загальна характеристика діяльності Римського клубу.

5. Представники:

А.Печчеї:

• сутність концепції вирішення глобальних екологічних проблем;

К.Лоренц:

• аналіз найбільш значущих глобальних проблем сучасності.

Суспільство як предмет сучасної соціальної філософії.

1. Характеристика суспільства як певної суперечливої цілісності.

2. Поняття "соціальне".

3. Основні історико-філософські інтерпретації суспільства.

4. Різноманітність сучасних підходів вивчення суспільства:

• динамічний аспект суспільства;
• суспільство як функціональне ціле:

а) сукупне людське існування;

б) стійка ієрархічна система.

5. Взаємовідношення "індивід-суспільство" як фундаментальна засада існування і розвитку суспільства.

6. Новітні розуміння суспільства (М.Вебер, Е.Гуссерль, М.Фуко та ін.).

Типологія суспільства в сучасних концепціях соціальної філософії.

1. Залежність типології суспільства від особливостей його розгляду і розуміння.

2. Певні типології суспільства:

К.Поппер:

• поняття "відкрите суспільство";
• характеристика протистояння "відкритого суспільства" і "закритого суспільства".

Р.Арон, Е.Белл, О.Тофлер:

• характеристика трьох етапів суспільного розвитку;
• доіндустріальне суспільство;
• індустріальне суспільство;
• постіндустріальне суспільство.

Концепції соціальної дії (М.Вебер, Т.Поппер) та комунікативної дії (Ю.Хабермас) в сучасній соціальній філософії.

1. Необхідність дослідження та інтерпретації суб'єктивного смислу людських дій для розуміння соціальних інтересів, функцій і закономірностей.

2. Концепції соціальної дії:

М.Вебер:

• уявлення про суб'єктивний смисл і соціальні дії;
• характеристика чотирьох типів соціальних дій.

Т.Парсонс:

• ідея "соціального порядку";
• характеристика чотирьох основних функцій будь-якої соціальної системи;
• уявлення про "енергію дії" людей та її засади.

Ю.Хабермас:

• сутність концепції комунікативної поведінки;
• порівняльна характеристика двох типів людської поведінки: комунікативної та стратегічної.

Фiлософська антропологiя.

1. Предмет дослідження фiлософської антропологiї.

2. Розуміння людини як філософська проблема.

3. Філософська характеристика "простору вибору" людини.

4. Представники:

М.Шеллер:

• основне завдання фiлософської антропологiї;
• "ідеальні типи" філософського самосприйняття людини.

5. Характеристика основних різновидів сучасної фiлософської антропологiї:

• біологічної (А.Гелен): людина як біологічно неспеціалізована тварина;
• культурної (Е.Кассірер): людина як істота яка створює символи.
• релігійної (М.Бердяєв): людина як співтворець Бога.

Філософія техніки.

1. Роль техніки для життєдіяльності людства.

2. Початок (к. ХІХ - поч. ХХ ст.) і розгортання філософських досліджень техніки (60-70 рр. ХХст.).

3. Різноманітність філософських визначень техніки.

4. Основна проблематика досліджень у філософії техніки.

5. Необхідність нового філософського усвідомлення технічного прогресу і розвитку технічної цивілізації.

6. Моделі детермінізму в соціальному і технологічному розвитку суспільства.

7. Нормативні моделі розвитку техніки.

Основні тенденції в розвитку сучасної західної філософії

1. Антропологізм, сцієнтизм та повернення до основ містико-релігійної філософії як основні тенденції в розвитку сучасної філософії.

2. Специфіка тенденції антропологізму:

• скерованість до вивчення людини і культури;
• філософські напрями, які виражають тенденцію антропологізму.

3. Особливості сцієнтизму:

• cкерованість до розгляду проблем науки, природознавства;
• нові підходи в дослідженні світу і розуміння техніки;
• філософські напрями які виражають тенденцію сцієтизму.

4. Причини поширення модернізованих ірраціонально-містичних уявлень:

• відродження астрології, магії тощо;
• нераціональне як доповнення раціонального пояснення світу;
• ірраціонально-містичне тлумачення результатів наукових досліджень (концепцій З.Фрейда, К.Юнга).