Навчальні матеріали для магістрів-екологів

з дисципліни «Філософські проблеми

сучасного природознавства»

Тема:        Етика науки

1 Виникнення етики науки та поняття етосу науки

2 Етичні імперативи Роберта Мертона

3 Етичний вимір постнекласичної науки

4 Свобода, вибір та відповідальність ученого

5 Етичні проблеми сучасної науки

 

РЕКОМЕНДОВАНА  ЛІТЕРАТУРА:

Основна:   

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. Роздул 1.5.

http://www.philsci.univ.kiev.ua

Філософія науки. Підручник для аспірантів. Київ: «Київський університет», 2018. Розділ 2.4. http://www.philsci.univ.kiev.ua

 

Додаткова:

 

            Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехнологической революции.

https://www.e-reading.club/book.php?book=143497

 

            Хабермас Ю. Будущее человеческой природы. На пути к либеральной евгенике? / Пер. с нем. 

https://predanie.clients-cdnnow.ru/uploads/ftp/habermas-yurgen/buduschee-chelovecheskoy-prirody/habermas-budushchee-chelovecheskoy-prirody.pdf

              Швейцер А. Благоговение перед жизнью / [Сб работ] : Пер. с нем.

https://platona.net/load/knigi_po_filosofii/ehtika_i_ehstetika/albert_shvejcer_blagogovenie_pered_zhiznju_1992/36-1-0-4295

 

Curry, Patric. On Ecological Ethics: A Critical Introduction[Електронний ресурс] / PatricCurry //The Campaing for Political Ecology. – 2008.P.1-23.-

Режим доступу:

http://eco.gn.apc.org/pubs/ethics_curry.html

 

 

 

 

 

1. Виникнення етики науки та поняття етосу науки

       Аксіологічні та етичні проблеми, що постають в сучасних соціоцивілізаційних контекстах, є предметом етики науки, біоетики та екологічної етики. Якщо говорити про становлення і утвердженнястатусу проблем етики науки то треба означити 70-ті роки ХХ ст. Це час, коли проблеми етичного смислу наукових дослідженьв певних галузях природознавства привернули увагу світової наукової спільноти.

       Предметне коло етики науки визначилося як осмислення тих   норм, які мають спрямовувати: не лише стосунки вчених в межах наукового співтовариства або визначати вищі пізнавальні цінності науки, а й таких, що дозволяють або забороняють певне втручання науки в природу  і людину.Це було пов'язано з розвитком молекулярної біології і генної інженерії. Етичні проблеми, які виникли в зв'язку з названими галузями біології, було визначено як "виклик біології».Була окреслена проблема потреби "нового етосу науки".

В перекладі з грецької етос - звичай, вдача, характер. В давньогрецькій філософії етос - сукупність рис індивідуального характеру, що визначає  поведінку людини. Відповідно етика - наука про принципи правильної поведінки. Нормативність етичних принципів в людському житті є загальновизнаною.

В другій половині ХХ ст. наукова спільнота активно обговорювалаїх нормативність в наукових дослідженнях.Слід відзначити, що моральні проблеми в науковому дослідженні не були новиною для учених. В 60-ті роки ХХ ст. етичні проблеми були повязані з розвитком ядерної фізики. В 70-80-ті роки ХХ ст. знов постало питання: наука  чи мораль? Це було спровоковано успіхами молекулярної біології та генної інженерії.

        Осмислення науки в такій площині дозволило визначити її етичні проблеми як проблеми, які пов'язані з усвідомленням того, що на дослідницьку діяльність вченого впливають соціокультурні фактори, зокрема - моральні норми. Етичні проблеми виникають в реальному процесі наукового дослідження і стосуються результатів, які можуть вплинути на існування і розвиток людини, суспільства, культури, цивілізації. Останніми десятиліттями об'єктом етичних проблем вважають живе та біосферу в цілому – виникли біоетика та  екологічна етика. Етичні проблеми пов'язані з моральним вибором дослідника, вченого і передбачають відповідальність морального характеру - перед собою, науковим співтовариством, суспільством за той вплив, який спричинений його дослідженнями та їх результатами.

2. Етичні імперативи Роберта Мертона

       Вперше на етосі науки наголосил Ро́берт Ки́нг Ме́ртон -1910 - 2003) — один з найвідоміших американських соціологів. Він розглядав науку як особливий соціальний інститут з власними ціннісно-нормативними регулятивами. За Мертоном, наука досягати сворєї головної цілі – нарощувати достовірне знання, якщо учені слідуютьімперативам наукового етосу. Етос науки Мертон визначав як комплекс цінностей та норм, що вважається обовязковим для людини науки. Норми представлені в формі приписів, заборон, переваг та дозволів. Імперативи наукового етосу передаються навчанням та прикладами та підримуються санкціями. Вони інтерналізуються ученим. Так формується його наукова совість (сумління). Науковий етос не є кодифікованим. Однак його можна вивести з тієї моральної єдності учених, яка  виявляється в звичайних наукових практиках та в моральному обуренні, коли такий етос порушується.

       На думку Мертона, етос науки створюють 4 моральні вимоги:

1.Универсализм – Universalism

оцінка будь-якої наукової ідеї чи гіпотези залежить лише від її змісту та не залежить від наукового статусу, ставлення до автора, його національності, статі тощо.

2.Колективізм (Communism)

Відкритість результатів наукових досліджень для наукової спільноти.

3. Безкорисливість – Disinterestedness -

дослідник не має прагнути особистої вигоди,

окрім розв’язання наукової проблеми

4. Організований скептицизм – OrganizedSkepticism -

критично ставитися як до власних ідей,

так і до ідей колег.   

        Систему етичних норм Мертона назвали «CUDOS» -

за першими літерами назви кожної з них:

С - Communism + U - Universalism + D - Disinterestedness

+ OS - Organized Skepticism

        В фукціональному сенсі слідування названим етичним нормам вимагало від дослідника  розвязувати такі ділеми:

швидко передавати  власні наукові результати колегам, однак не квапитися з публікаціями;

сприймати нові ідеї, однак не піддаватися інтелектуальній моді;

прагнути здобувати знання, яке матимевисоку оцінку колег, алепрацювати не звертаючи увагу на оцінку результатів своїх досліджень;

захищати нові ідеї,але не підтримувати необачні висновки;

докладати максимальних зусиль, щоб знати роботи, що є в його галузі, однак пам’ятати, що ерудиція іноді гальмує творчість.

вчитися у визнаного майстра і наслідувати його, однак зберігати індивідуальність.

        Отже, Мертон визначив принципи етосу ученого.   Чому ж в к.ХХ ст. постає проблема «нового етосу науки»? Справа в 2-х взаємоповязаних причинах. Перша –  успіхи в створенні новітніх біотехнологій, що в перспективі мало призвести до сфери конструювання живих форм та людини. Друга - постання нового типу наукової раціональності – постнекласичного  у відповідь на потребу пізнання складних самоорганізованих людиномірних систем.

3. Етичний вимір постнекласичної  науки

          Якщо подивитися на історію людського пізнання, то з'ясуємо, що в її яскравих подіях моральні максими також відігравали суттєву роль. Виникали складні ситуації морального вибору, Але вони виникали, так би мовити, постфактум. Схематично представляючи: спочатку наукове відкриття, теорія, а потім вже - бути чи не бути? Чи віддавати за них життя? Ситуація принципово змінилася в постнекласичній науці, коли ціннісні, зокрема етичні принципи включені безпосередньо в процес дослідження і спрацьовують як його регулятиви, визначаючи саму можливість або неможливість дослідження.

Отже, постає нова традиційність наукового дослідження, яка вимагає відповідних дій дослідника.  Новим стає те, що правилами дослідження стають не лише науково обґрунтовані положення, а й моральні вимоги. Таке має стати природним для науковця. Тобто стати принципом його етосу.

        Оскільки постнекласична наука вивчає складні об’єкти з нелінійною поведінкою, то передбачити їх поведінку завчасно неможливо. Тому, дослідники характеризують етос постнекласичної науки як багатомірний. Зокрема, Л.П.Киященко вважає. що етос постнекласичної науки виявляє мінливість функціонуючих в ньому норм та цінностей та спонукає до пошуку відповідей зі спектру можливих. Отже, такий етос обстоює право вибору при пошуку правильного рішення. Вибір завжди пов’язаний:з ризиком та з відповідальністю

4.  Свобода, вибір та відповідальність ученого 

Усвідомлення вченим необхідних моральних норм реалізуєтьсяв факті відповідальності вченого. В етиці науки сформувалося поняття «персогнальна етика дослідника» - відповідальність за достовірність матеріалу, коректність в використанні робіт своїх колег, обґрунтованість висновків. Однак, це лише «елементарна етика».Непорушні правила, але лише ними не вичерпується етична відповідальність ученого. Етика ученого – більш широке поняття. Воно включає морально мотивовані дії та вчинки наукової спільноти, що націлені на зменшення ризиків використання результатів науки для людства Відомий західний методолог науки Е.Агацці підкреслює, що в етиці  дія вважається морально завершеною, коли має передбачувані негативні наслідки. "Складна проблема виникає, однак, у тих випадках, коли дія як така, не є морально індиферентною, має позитивну ціль (можливо, більш ніж позитивну) і разом з цим - передбачувані негативні наслідки…В цій ситуації виникає етичне питання: "Хто буде відповідати за наслідки?"

        В кінці ХХ ст. наукова спільнота та суспільство усвідомили, що потрібне регулювання наукових досліджень Зокрема, це стосувалося регулювання досліджень, пов’язаних з трансгенними організмами. Так, переважна частина програм ООН, UNIDO, UNEP включала проекти міжнародних домовленостей, пов’язаних з трансгенними організмами. Зокрема, Стаття 13 “Конвенції про права людини в біомедицині, що прийнята (в 1996 році) Радою Європи, наголошує: «Втручання в геном людини, яке націлене на його модифікацію, може здійснюватись лише в профілактичних, терапевтичних, або діагностичних цілях і лише за умови, що подібне втручання не націлене на зміну геному нащадків даної людини».

Етичні правила тасвобода наукового пошуку

        З метою захистити людину в біомедичних дослідженнях від ризику створюються етичні та біоетичні комітети. Етичний комітет — це структура, яка включає фахівців, а також представників громадськості.  Оскільки дослідження пов’язане з ризиком, важливо, щоб його сутність була зрозуміла не лише вченим,а й нефахівцям.  Ризик має бути виправданий нелише в розумінні фахівців,а й у свідомості пересічної людини,

       Отже, якщо етичні вимоги – пріоритетні, то як же бути зі свободою наукового пошуку? Питання складне, однак маємо враховувати таке. По-перше, моральні принципи не замінюють наукові знання. Однак,по-друге, певні обмеження на хід дослідження та використання новітніх дослідницьких технологій вони накладають. Особливо, якщо ситуація є неоднозначною  в дослідницькому та в моральному смислі. Тоді учений має зробити вибір та повною мірою виявити власну відповідальність. При цьому він сприрається на етос ученого. Як приклад можна навести «Етичний кодекс ученого України», в якому сформульовані принципи біомедичної етики:повага до особистості (право прийняття самостійного рішення, повнота інформування), ‎милосердя (не нашкодь, доможися максимальної користі для людини), справедливість (чесний розподів між бідними та багатими верствами населення користі та зниження ризиків) тощо.

5. Етичні проблеми сучасної науки

Саме визнання сучасних етичних проблем в наукових дослідженнях повязане з генною інженерією, про що говорилося в попередніх частинах теми.Етичною  максимою наукового  пізнання живого є вимога узгоджувати дослідницькі дії з принципом  самоцінністі живого, зокрема і людини  як унікальної живої системи. Втручання в генетичний апарат людини викликає занепокоєння тому, що його наслідки непередбачувані, отже, можуть загрожувати людині, людству. Крім того, в етичній площині постає і проблема обмеження персональної свободи. Таку можливість намагається оцінити німецький філософ Ю.Габермас в статті «Майбутнє людської природи. На шляху до ліберальної євгеніки?», розглядаючи гіпотетичну ситуацію, в якій батьки вирішують,якою генетично має бути їх майбутня дитина. Габермас робить висновок, що прибічники генетичних трансформацій людини – «ліберальної євгеніки», дуже спрощують розуміння людиниґ, оскільки проводять паралель між природним та соціальним розвитком. До речі, в відомому американському фільмі «Гаттака» виразно показані долі людей в умовах домінування генноінженерних технологій. Автори фільму дають нам надію, що традиційна людськість перемагає. Але як буде насправді в перспективі цивілізаціного розвитку – ми не знаємо.

Свою картину людської перспективи пропонує трансгуманізм. Це напрям, що дивиться на конструювання живого, включаючи людину, не просто оптимістично, а й вбачає в цьому шлях до вирішення проблеми безсмертя живого та людини. Мету трангуманісти вбачають в досягненні проектованого поліпшення природи людини на основі використання найсучасніших результатів науки та технологій. Концептуально трансгуманізм представляє наступне: людина продовжує еволюціонувати, але спонукають до цього не біо- або соціальні важелі, а науково-технологічні практики. Так еволюція стає керованим процесом.  Джерелом очікуваного прориву дослідники вважаютьNBIC-конвергенцію та розв’язання на цій основі проблем, які вважаються нерозв’язуваними. Серед них проектоване задання параметрів живих систем, людської тілесності та проблема безсмертя людини. Трансгуманістична концепція має чимало прихильників. Серед них астрофізик СтівенГокінг, генетик ДжеймсУотсон, біоетик Артур Каплан.

            Опоненти вважають необмежене технологічне втручання в живе, людину загрозливим та аморальним, оскільки технологічні практики можуть відібрати у людини вибір ще до народження, а він є необхідна умова свободи. Сучасний американський філософ Ф. Фукуяма наголошує, що технології лише створюють ілюзію свободи. Відсутність меж для творячої діяльності людини, ще не означає, що людина має безмежну свободу: «Ми не маємо приймати будь-яке майбутнє заради фальшивого прапору свободи, чи то свобода нічим не обмеженого розмноження або свобода необмеженого наукового дослідження. Ми не маємо вважати себе рабами неминучого технологічного прогресу, якщо цей прогрес не слугує людським цілям».

        Зважаючи на такі аргументи, можна припустити визначення меж технологічного втручання -  в людське біологічне та особистісне, а також в природу, біосферу. На думку Е.Агацці, таке обмеження не суперечить людській свободі загалом та свободі наукових досліджень зокрема:«Ми маємо визнати, що можливе або навіть обов’язкове регулювання тієї чи тієї діяльності зовсім не суперечить тому, що ця діяльність здійснюється вільно… Ми маємо право і навіть зобов’язані виступити на захист свободи науки і техніки. Однак при цьому не маємо забувати, що така свобода пов’язана з певними обмеженнями, необхідними саме для того, щоб не порушувалися інші важливі права людини».

        Новітні технології дозволяють не лише розширити можливості гарантування народження людини (екстракорпоральне запліднення, дитина трьох батьків), але зачипають протилежні ситуації. Йдеться про проблему евтаназії. Етичний горизонт проблеми задається її безпосереднім впливом на життя, ставленням до людини, життя  та смерті. Лікарі та юристи переважно вважають евтаназію неприпустимою, навіть за вимогою хворого. Однак в багатьох країнах проблема евтаназії – добровільного уходу з життя юридично розв‘язана. Правовим чином окреслені умови, коли евтаназія не забороненав Бельгії, Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Колумбії, Фінляндії, деяких штатах США (Орігон, Каліфорнія), Австралії. Йдеться про певні вияви евтаназії – Закон про право особистості на смерть, пасивна евтаназія – припинення лікування тощо. В Україні евтаназія заборонена. В Цивільному кодексі України зафіксована заборона задовільняти прохання людини припинити її життя (ч.4, ст.281).

         Головні моральні аргументи проти евтаназії ґрунтуються на побоюваннях зловживань та зокрема дозволів в певному ідеологічному контексті прагнути знищити людей з особливими потребами. Противники евтаназії також апелюють до релігійних аргументів: життя дане Богом, тому людина не може вирішувати, коли воно має припинитися. Прибічники  евтаназії вважають, що життя не має перетворюватися на тортури. Виснажувати невиліковно хворих людей заради констатації їхньої природної смірті більш неетично.ніж допогти їм безболісно піти з життя. Видатний учений-астрофізик Стівен Гокінг, який страждав на розсіяний склероз, так висловив своє ставлення до евтаназії: «Якщо люди присипляють тварин, щоб позбавити їх страждань, чому самі люди мають страждати?». Отже, проблема евтаназії – яскравий приклад проблеми, що представлена в трансдисциплінарній площині і не має однозначного вирішення, оскільки її філософські, наукові аспекти, етичні і правові соціальні практики, вимога гарантування  особистісної свободи дуже складно переплетені. Ясно одне: людина повинна мати вибір.