Програма навчального курсу
Новітня філософія науки
для магістрантів першого року навчання
філософського факультету
(спеціальність «Філософія»)
Укладачі :
професор І.С.Добронравова;
доценти Т.М.Білоуc, О.В.Комар.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1
Аналіз та оцінка розвитку філософії науки в ХХ столітті.
Тема 1. Лінгвістичний поворот у філософії науки ХХ століття: логічний емпіризм та критичний раціоналізм.
Б.Расел та Л.Вітгенштайн про логічний атомізм. Реалізація ідей «Логіко-філософського трактату» Вітгенштайна в роботі Віденського гуртка. Завдання демаркації науки від філософії. Принципи редукції т верифікації. Від логічного синтаксису до логічної семантики: від атомарної до гіпотетико-дедуктивної моделі наукової теорії. Нереалізовність програми дедуктивного аналізу теорій, перехід до індуктивної логіки та пробабілізму.
Фальсифікаціонізм проти верівікаціонізму. Використання в якості вихідного прагматичного принципу фалібілізму. Конвенціалізм у встановленні сингулярних тверджень про факти. Раціональна критика як шлях до спростування теорій Спростовність універсальних теоретичних тверджень як ознака науковості. Теоретичних знань.
Тема 2. Історична школа 60-70 років. Т.Кун та П.Фейерабенд про несумірність парадигм та теорій. І.Лакатос про раціональну реконструкцію історії науки.
Основні поняття методологічної моделі розвитку науки за Т.Куном: парадигма, наукова спільнота, нормальна наука, наукові революції. Відсутність універсальної методології, несумірність парадигм, релятивізм. Ст.Тулмін про концептуальні революції в науці.
Методологія науково-дослідницьких програм І.Лакатоса як розвиток критичного раціоналізму. Прогресивний та регресивний зсув проблем. Раціональна реконструкція історії науки.
Методологічний анархізм П.Фейерабенда. Контр-індуктивізм та принцип несумісності. Принцип проліферації теорій. Теоретична завантаженість наукових фактів. Несумірність наукових теорій.
Тема3. Критика цінностей як умова збереження раціоналізму в філософії науки. (Л.Лаудан «Наука і цінності.»)
Л.Лаудан про неспроможність попередніх концепції філософії науки вирішити обидві загадки науки (і згоду і розбіжності). Критика уявлень про ієрархічну структуру наукових дебатів (фактуальний, методологічний, ціннісний рівні). Проблема механізму оцінки цінностей. Збереження раціоналізму за рахунок визнання інших цінностей науки, крім істини, критика реалізму.
Типова пастка ототожнення цінностей та цілей, зокрема в науковому пізнанні, в яку потрапляє Л.Лаудан,. Істина як регулятивна ідея. (І.Кант, К.Апель)
В.Стьопін про об'єктивність та новітність як ідеали наукового пізнання. Роль врахування позанаукових цінностей у досягненні об'єктивності відповідно постнекласичному типу раціональності.
Тема4. Критика попередніх уявлень про раціональність та істину як умова збереження реалізму та раціоналізму. (Х.Патнем «Реалізм і розум»., «Реалізм з людським обличчям»).
Самоспростовність попередніх методологічних концепцій (за Х.Патнемом).
Критика інституціоналізованої раціональності. Необхідність перегляду розуміння наукової істини для забезпечення суміщення раціоналізму та реалізму в одній методологічній концепції. Х.Патнем про реалізм «з людським обличчям» як альтернативу метафізичному реалізму, що є несуперечливо мислимим з точки зору некласичної фізики та сучасної логіки. Х.Патнем про прагматичний реалізм.
Тема 5. Постнекласичний тип наукової раціональності (В.С.Стьопін). та проблема становлення некласичного ідеалу раціональності (М.Мамардашвілі).
Постнекласичний тип наукової раціональності як система норм науковго дослідження систем, здатних до самоорганізації як предмету сучасної нелінійної науки. Полідисциплінарність комплексних досліджень складних людиномірних систем. Постнекласична перспектива трансдисциплінирних методологій сучасної нелінійної науки. Синергетична методологія як найбільш розроблена з трансдисциплінарних методологій. Проблеми наукової комунікації в трансдисциплінарних проектах та перспективи синергетичних комунікативно-когнітивних стратегій. Становлення некласичного ідеалу раціональності (М.Мамардашвілі) як завдання подальшого розвитку науки і філософії.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2
Традиційні проблеми філософії та методології науки у сучасному міждисциплінарному контексті
Тема 1 Методологічна криза та нові підходи у філософії науки 70-80-х років XX століття.
Методологічна криза та нові підходи у філософії науки 70-80-х років XX століття.
Соціологічний поворот у філософії науки у 70-80 р. у філософії науки. Наука і суспільство. Зародження соціології науки. «Нова соціологія науки (соціологія наукового знання)» Соціологія наукового знання. Соціологічний конструктивізм. Соціологічна філософія науки.
Тема 2 Методологічні альтернативи тенденціям дослідження соціологічних та антропологічних аспектів наукової діяльності у сучасній філософії науки.
Методологічні альтернативи тенденціям дослідження соціологічних та антропологічних аспектів наукової діяльності у сучасній філософії науки.
Програма натуралізму в епістемології. Натуралізм та когнітивна філософія науки. Історичні мета-методології" та проект нормативного натуралізму у філософії науки Л.Лаудана.
Філософія спеціальних наук та програма "де-уніфікація"науки
Натуралістична онтологічна настанова"(А.Файн). Автономія експерименту як проект гетерогенного аналізу науки (Я.Хакінг). Метафізичний номологічний монізм / метафізичний номологічний плюралізм (Н.Картрайт).
Тема 3 Проблема наукового реалізму в контексті прагматизму сучасної філософії науки
Проблема наукового реалізму та реабілітація емпіризму у сучасній філософії науки.
Проблема реалізму в сучасній філософії науки. Новий реалізм та філософія мови (Х.Патнем, С.Кріпке). Проблема "песимістичної метаіндукції". Пояснювальний реалізм Р.Бойда. Нові тенденції в логіко-орієнтованій традиції західної філософії науки. Дослідження експериментальної практики та "реалізм стосовно наукових сутностей" як нова форма реалізму (Н. Картрайт та Я. Хакінг). Програма "конструктивного емпіризму Б. ван Фраасена. Поняття емпіричної адекватності. Проблема"недовизначеності теорії емпіричними даними". Проблема пояснення.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3
Традиційні філософські проблеми в перспективі сучасної науки і філософії науки
Тема 1. Міждисциплінарний підхід до традиційних філософських проблем у постнекласичній науці: проблема свідомості .
Натуралізація розуму і фізикалізм щодо свідомості: розвінчання „міфу Декарта” сцієнтистською філософією науки як „народної психології” і „науковий” образ свідомості. Елімінативістський фізикалізм Патрісії та Пола Чорчлендів і Р.Стіча. Футурологічний проект нейрофілософії Патрісії Чорчленд. Онтологія свідомості: теорії тотожності свідомості і мозку, проблема ментальної причинності. Аномальний монізм Д.Девідсона як вирішення проблеми концептуальної редукції.
Сучасні проблеми сцієнтистських інтерпретацій свідомості
Об’єктивна феноменологія, гетерофеноменологія та нейрофеноменологія — експлікація qualia. Аргументи проти фізикалізму, засновані на qualia. Проблема інтенціональності: „інтенціонально-системний підхід” Д.Деннета, інтерпретація інтенціональності Дж.Сьорлем. Проблема моделювання інтелекту як способу його пояснення: „тест Тьюринга”, „аргумент Китайської кімнати” і сильна версія штучного інтелекту (АІ). Квантовомеханічна концепція свідомості Р.Пенроуза.
Когнітивна еволюція свідомості: ідеї „дарвінізму” в інтерпретації свідомості
Дарвінізм та неодарвінізм у філософії свідомості. Культурна та біологічна еволюції (гени і меми). Емерджентизм у науці і філософії свідомості. Концепція "втіленого розуму". Рекурсивна замкненість нервової системи (Х.фон Фьорстер). Роль „спостерігача” у формуванні уявлення про „самосвідомість” (У.Матурана).
Тема2. Міждисциплінарний підхід до традиційних філософських проблем у постнекласичній науці: проблема пізнання (15 год.)
Натуралізована епістемологія як філософія науки, наукова парадигма і теорія пізнання
Поняття натуралізму і натуралізації у сучасній теорії пізнання. Зміна ракурсу епістемологічних досліджень у проекті „натуралізованої епістемології” В.Куайна. Натуралістичний і філософський аспекти у сучасних міждисциплінарних дослідженнях. Різновиди натуралізованої епістемології. Альянс емпіричних природничих і філософських досліджень у когнітивних науках. Розширення значення терміну „когнітивний”. Подолання образу „філософії-у-кріслі” в „експериментальній епістемології” (А.Ґолдман, Дж.Поллок).
Знання як еволюційний феномен (основні ідеї еволюційної епістемології та конструктивізму)
Формування еволюційної епістемології як нової філософсько-наукової парадигми дослідження процесів життя і пізнання. Теза про єдність процесів життя і пізнання як основний постулат еволюційної епістемології. Різновиди еволюційної епістемології. „Реалістична” та „антиреалістична” конструктивістська версії еволюційної епістемології.