Проф. І.С.Добронравова

ПРОГРАМА

курсу “Філософія і методологія науки”

для студентів філософського факультету.

(бакалаври, 4 курс, ІІ семестр, 32г.)

1.Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності.

Місце системи філософських засад науки серед підвалин наукового пізнання.

Наукові картини світу як складова підвалин наукового пізнання.

Ідеали і норми наукового дослідження як складова підвалин наукового пізнання.

Глобальні наукові революції як зміна системи засад науки.

Класичний, некласичний і постнекласичний типи наукової раціональності.

2.Класичний ідеал раціональності і його втілення в історичному типі раціональності класичної науки.

Започаткування фізичного методу Галілеєм. (за книгою Е.Гусерля "Криза європейських наук", розділ 1, параграфи 9-12).

Наука як сутнісне явище Нового Часу. Метафізичне обгрунтування наукового дослідження Декартом. Відмінність розуміння світу як картини в Новому Часі від давньогрецьких та середньовічних уявлень про світ і пізнання. (за працею М.Хайдеггера "Час картини світу").

Зміна уявлень про співвідношення суб"єкту і об"єкту пізнання при переході від класичної до некласичної і постнекласичної раціональності.

3.Методологія науки як підрозділ філософії науки.

Багаторівневість методології науки. Різноманітність конкретно-наукових методологій. Нормативний характер методологічних принципів науки. Загальнонаукові методологічні принципи як вимоги до наукової теорії. Вимога перевірюваності або принцип спостережуваності. Вимога максимальної загальності теорії або її пояснювальної сили. Вимога передбачувальної сили теорії. Вимога принципової простоти теорії.

4.Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження.

Абстрактні об”єкти теорії, процедури їхньої побудови (ідеалізація, конструювання). Ситемна організація. абстрактних об”єктів (теоретична схема) і математичний аппарат..Роль фунламентальної і спеціальних теоретичних схем в дедуктивному розгортанні теорії. Операціональний статус теоретичних схем.

5.Структура емпіричного знання і методи емпіричного дослідження.

Емпіричні сземи як необхідний посередник між теоретичною схемою і дослідом.

Створення експериментальної ситуації: об”єкти оперування і об”єкти дослідження. Експерімент і спостереження. Процедури переходу від данних спостереження до емпіричних залежностей і наукових фактів

6.Виявлення обмеженності класичного ідеалу раціональності під час наукової революції початку ХХ століття.

Усвідомлення відносності наукового пізнання: принцип відповідності Бора.

Релятивістська концепція простору і часу.

Методологічні концепції квантової фізики: концепція доповнювальності (Н.Бор);

концепція відносності до засобів спостереження (Фок); "квантова драбина" (В.Вайскопф)

7.Картина світу некласичної науки та її філософмькі засади.

Співвідношення філософських і світоглядних категорій. Дисциплінарні картини світу і суперечності між ними. Квантово-релятивістська картина світу -- фізична картина світу за часів некласичної науки і її філософські засади. Суперечність між гносеологічними і онтологічними засадами квантово-релятивістськох картини світу.

8.Філософські засади наукової картини світу: простір і час.

Проблема скінченності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень : класичних (Н''ютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман), сучасних (Вайнберг, Лінде).

Проблема незворотності часу в класичній інекласичній, фізиці.

9.Філософські засади наукової картини світу: причинність і детермінізм.

Причинність і необхідність в класичній фізиці: лапласівський детермінізм і динамічні закони. Ймовірнісна причинність в некласичній науці: статистичні закони як зв'язок необхідного і випадкового.

10.Стилі наукового мислення і методологічні принципи конкретних наук.

Стиль наукового мислення як конкретно-історичний спосіб існування ідеалів і норм наукового дослідження, що відповідає науковій картині світу свого часу.

Методологічні принципи як складова стилю наукового мислення, історичний характер методологічних принципів конкретних наук, їхня еврістична роль. Ідеали і норми пояснення в фізиці як методологічні настанови: принцип причинності, принципи дальнодії і близькодії, принципи збереження.

11. Синергетика як нове світобачення.Синергетика як загальнонаукова дослідницька програма вивчення процесів самоорганізації. (Г.Хакен). Складність, темпоральність, цілісність - риси нового світобачення (за І.Пригожиним).

12. Зміна засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу: від незмінності до глобального еволюціонізму.

Єдність багатоманітності у світі як генетична єдність. Самоорганізація світу і самоорганізація в світі. Структурна організація матерії в світі як результат його самоорганізації. Філософська інтерпретація і світоглядні наслідки космологічної концепції множинності світів. Світи і Універсум. Можливий, віртуальний і дійсний модуси буття.

 

 

Література.

1.Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. - М., 1997. С.14-28.

Философия и методология науки /под ред.В.И.Купцова/. - М.,1996. С.57-65.

Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации //Вопр.филос. - 1989. - N10. - С.3-18.

Степин В.С. Структура и эволюция теоретических знаний. //Природа научного познания". - Минск. 1979.

2. Хайдеггер М. Время картины мира.// Время и бытие. М., 1993, с.41-62.

Е.Гусерль "Кризис европейских наук", глава 1, параграфы 9-11:В.Ф. №7, 1992

Мамардашвили М. Классический и неклассический идеалы рациональности.

М., 1994 (Второе, исправленное издание. Первое - 1984, Тбилиси).

Мамардашвили М. Сознание как философская проблема. // В.Ф. № 10, 1990.

Исторические типы рациональности. Т.1, 2. М., 1995-6.

Патнем Х. Реализм с человеческим лицом. / Аналитическая философия: становление и развитие. М., 1998

Добронравова І.С. Некласична раціональність для некласичної науки. - Вісник Київського університету. Політологія і філософія. Вип.

3. Баженов Л.Б. Строение и функции естественонаучной теории.- М., 1986. - Гл.4,5.

Идеалы и нормы научного исследования. – Минск, 1981.

Лекторский В.А., Швырёв В.С. Методологический анализ науки. (Типы и уровни). - //Философия, методология, наука. - М., 1972

Гемпель К.Г. Логика объяснения. – М., 1998; Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983 – С. 83. Критика цієї концепції: Никитин Е.П. От идеологии к

методологии. – Вопросы философии, № 10, 1998 – С.77-87.

4. Баженов Л.Б. Строение и функции естественонаучной теории.- М., 1986. - Гл.4,5.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.- Ч.2.

Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. - М., 1997. - С.199-217.

Стёпин В.С. Теоретическое знание. М., 2000. Гл.2

Стёпин В.С. Теоретическое знание. М., 2000.

6.Эйнштейн А. О специальной и общей теории относительности

(общедоступное изложение).//Собр. науч. трудов в 4-х т.- М.: Наука, 1965. Т.1.- С.530-601.

Рейхенбах Р.Философия пространства и времени.- М.: Прогресс,1985.

Философия естествознания.- М.,1966

Бриллюэн Л. Новый взгляд на теорию относительности.-М:Мир,1972.

Бор Н. Квантовая механика и физическая реальность// Избр.

науч. труды. - М.: Наука, 1971, т.2.

Вайскопф В. Физика в ХХ столетии. - М.: Атомиздат, 1977.- С.33-53.

Данин Д. Вероятностный мир.- М., Знание, 1981.

Цехмистро И.З. Парадокс Эйнштейна, Подольского, Розена и концепция целостности// Вопр. филос. - 1985. - №4.

7. Фiлософiя. Курс лекцiй. Пiд ред.I.В.Бичка. - К., 1993. Лекцiя 14. - С.330-335.

Философия и методология науки (под ред.В.И.Купцова). - М., 1996. - С.7-30.

Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. - М., 1997. С.47-64; .278-306.

Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации.- М. 1994.- с.3-80.

8. Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. - М., 1982.

Вайнберг С. Первые три минуты. - М., 1981

Молчанов Ю.Б. Четыре концепции времени в философии и физике. - М.,1977.

Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. М., 1990. Приложение 5.

Рейхенбах Г. Направление времени. - М., 1982.

Уитроу Дж. Естественная философия времени. - М., 1964.

Линде А.Д. Раздувающаяся Вселенная. - УФН, т.144, вып.2. окт.1994

9.Мякишев Г.Я. От динамики к статистике. - М., 1983.

Мякишев Г. Я. Физическая теория. – М.; Наука, 1980. – С. 420-436.

Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К., 1990. - Гл.2 6.

10.Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.- Ч.2.

Методологические принципы физики. – М., 1975.

Микешина Л.А. Детерминация научного познания. Л.1973.

Крымский С.Б. Научное знание и принципы его трансформации. К., 1974. С. 88-108.

11.Аршинов В.И. Синергетика как феномен постнеклассической науки. М., 1999.

Аршинов В.И., Буданов В.Г. Синергетика наблюдения как познавательный процесс. – В кн. Философия. Наука Цивилизация. М.,1999. С. 231-255.

Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. К.,2002.

Вайнберг С. Первые три минуты. М., 1981.

Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. К., 1990. Гл. 1;. 2 ,§5; 3. http://www.philsci.univ.kiev.ua

Добронравова І.С. Идеалы и типы научной рациональности. – В кн. Философия, наука, цивилизация. М., 1999. С.89-95; Добронравова І.С. Норми наукового дослідження в нелінійному природознавстві// Філософська думка. 1999. №4. С.36-48. http://www.philsci.univ.kiev.ua

Капица С.П., Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. Синергетика и прогнозы будущего. М., 1997.

Климонотович Н.Ю. Без формул о синергетике. - Минск: Вышайша школа, 1986.

Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. -- М., 1994.

Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение//Вопр. философии, 1992.- №12.

Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. М., 1990.

Пригожин. И. От существующего к возникающему. М., 1985.

Пригожин И., Стэнгерс И. Время, хаос, квант. М.,:“Прогресс”. 1994.

Пригожин И., Стэнгерс И. Порядок из хаоса. М.: “ Прогресс”., 1986.

Хакен Г. Основные понятия синергетики. // “Синергетическая парадигма”, М., “Прогресс-Традиция”, 1999. С. 28-55.

12.Крымский С. В., Кузнецов В. И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. К., 1984.

Линде А. А. Раздувающаяся Вселенная // Успехи физических наук. 1984. Т. 144, вып. 2. С. 177—214.

Линде А.Д. Физика элементарных частиц и инфляционная космология. - М.: Наука, 1990.

Фридман Д., Ньюванхейзен П. Супергравитация и унификация физических законов//Успехи физических наук. 1984. Т. 138, вып. 1.