Проф. І.С. Добронравова
Навчальна програма
курсу “Філософія і методологія науки”
для студентів філософського факультету.
(бакалаври, 4 курс, ІІ семестр, 22г.)
1.Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності.
Місце системи філософських засад науки серед підвалин наукового пізнання.
Наукові картини світу як складова підвалин наукового пізнання.
Ідеали і норми наукового дослідження як складова підвалин наукового пізнання.
Глобальні наукові революції як зміна системи засад науки.
Класичний, некласичний і постнекласичний типи наукової раціональності.
2.Класичний ідеал раціональності і його втілення в історичному типі раціональності класичної науки.
Започаткування фізичного методу Галілеєм. (за книгою Е.Гусерля "Криза європейських наук", розділ 1, параграфи 9-12).
Наука як сутнісне явище Нового Часу. Метафізичне обґрунтування наукового дослідження Декартом. Відмінність розуміння світу як картини в Новому Часі від давньогрецьких та середньовічних уявлень про світ і пізнання. (за працею М. Гайдеггера "Час картини світу").
Зміна уявлень про співвідношення суб´єкту і об´єкту пізнання при переході від класичної до некласичної і постнекласичної раціональності.
3.Виявлення обмеженості класичного ідеалу раціональності під час наукової революції початку ХХ століття.
Усвідомлення відносності наукового пізнання: принцип відповідності Бора.
Релятивістська концепція простору і часу.
Методологічні концепції квантової фізики: концепція доповняльності (Н.Бор); концепція відносності до засобів спостереження (В.Фок); "квантові сходи" (В.Вайскопф)
4. Постнекласичний тип наукової раціональності та проблема створення некласичного ідеалу наукової раціональності. (2 год.)
Напрямки сучасної глобальної наукової революції, пов’язаної зі становленням нелінійної науки. Зміна предметних областей дослідження при переході від одного типу наукової раціональності до іншого. Складні системи, здатні до самоорганізації та саморозвитку як предмет постнекласичної науки. Відносність до поза наукових ціннісних настанов суб’єкта як умова забезпечення об’єктивності в постнекласичному типі наукової раціональності. Проблема створення некласичного ідеалу наукової раціональності.
5.Філософські засади наукових картин світу: системність, цілісність, складність як форми усвідомлення єдності багатоманітності в світі.
Системи і структури. Ціле і частини. Самоорганізація як становлення складного цілого. Типи цілісності складних систем, що самоорганізуються, та їх динамічна стійкість. Динамічний хаос як єдність порядку і безладу. Конструктивна роль хаосу у становленні багатоманітності складних систем. Фрактальна геометрія як новий спосіб розуміння складності.
6.Філософські засади наукової картини світу: причиовість і детермінізм.
Причиновіість і необхідність в класичній фізиці: лапласівський детермінізм і динамічні закони. Ймовірнісна причиновість в некласичній науці: статистичні закони як зв'язок необхідного і випадкового. Причиновість в нелінійній науці.
7..Філософські засади наукової картини світу: простір і час.
Проблема скінченності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень : класичних (Н''ютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман), сучасних (Вайнберг, Лінде).Проблема незворотності часу в класичній і некласичні1 лінійній фізиці та в нелінійній науці.
8. Зміна засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу: від незмінності до глобального еволюціонізму.
Єдність багатоманітності у світі як генетична єдність. Самоорганізація світу і самоорганізація в світі. Структурна організація матерії в світі як результат його самоорганізації. Філософська інтерпретація і світоглядні наслідки космологічної концепції множинності світів. Світи і Універсум. Можливий, віртуальний і дійсний модуси буття.
9.Методологія науки як підрозділ філософії науки.
Багаторівневість методології науки. Різноманітність конкретно-наукових методологій. Нормативний характер методологічних принципів науки. Загальнонаукові методологічні принципи як вимоги до наукової теорії. Вимога перевірюваності або принцип спостережуваності. Вимога максимальної загальності теорії або її пояснювальної сили. Вимога передбачувальної сили теорії. Вимога принципової простоти теорії.
10.Структура теоретичного та емпіричного знання і методи теоретичного та емпіричного дослідження.
Абстрактні об´єкти теорії, процедури їхньої побудови (ідеалізація, конструювання). Системна організація. абстрактних об´єктів (теоретична схема) і математичний апарат. Роль фунламентальної і спеціальних теоретичних схем в дедуктивному розгортанні теорії. Операціональний статус теоретичних схем. Емпіричні схеми як необхідний посередник між теоретичною схемою і дослідом. Створення експериментальної ситуації: об´єкти оперування і об´єкти дослідження. Експеримент і спостереження. Процедури переходу від даних спостереження до емпіричних залежностей і наукових фактів.
11. Методологічні проблеми нелінійного природознавства як феномену постнекласичної науки.
Роль комп'ютерної революції у розвитку нелінійного природознавства. Співвідношення аналітичних і обчислювальних методів в розв'язанні нелінійних рівнянь. Застосування нових математичних методів (ітераційні процедури, фрактальна геометрія і т.ін.) і зміна ідеалів і норм пізнавальної діяльності. Переоцінка ролі фундаментальних теорій у нелінійному природознавстві. Специфіка нелінійної методології трансдисциплінарних та міждисциплінарних досліджень.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
Основна:
Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. Підручник. Київ: 2008. http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/dobr-sidor.pdf
Добронравова І.С. Мультиверсум: філософська рефлексія над теоретичними ідеями та емпіричними даними. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія, 4(4), 2021, 5-13. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2021
Добронравова І.С. Практична філософія науки. Збірка наукових праць. Суми: «Університетська книга», 2017. http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/Dodr-phil-2017.pdf
Добронравова И.С. Философия науки как практическая философия: ситуация постнеклассики и возможность свободы //Практична філософія. – 2009. - №1. – с.43-54.
Добронравова И.С Причинность и целостность в синергетических образах мира. // “Практична філософія”, №1, 2003, С.6-10.
Добронравова І.С. Норми наукового дослідження в нелінійному природознавстві// Філософська думка. 1999. №4. С.36-48 http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/dobr-norm.html
Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. Киев: “Лыбидь”, 1990. http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/Dobr-sinerg/index.html
Крымский С. В., Кузнецов В. И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. К., 1984. http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/krim.html
Пайтген Х.-О., П.Х. Рихтер “Красота фракталов. Образы динамических систем”, М. Мир, 1993, 176с. 432с. http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/Pajt.html
Пригожин И., Стенгерс И. Время, хаос, квант. М., :“Прогресс”. 1994. http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/vrema-haos.html
Степин В.С. Теоретическое знание. М.: «Прогресс-Традиция». 2000. С. 185-257, 533-641; http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/stepin.html
Хайдеггер М. Время картины мира. // Время и бытие. М., 1993, с.41-62.
Додаткова:
Баженов Л.Б. Строение и функции естественонаучной теории.- М., 1986. - Гл.4,5.
http://www.philsci.univ.kiev.ua
Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология //Вопросы философии. -- 1992. - №7.- С.148-176
Добронравова И.С. Нелинейное и сложное мышление. – В кн. «Философия мышления» – Одесса: «Печатный дом», 2013 – 442с. С. 91 – 104.
Добронравова І.С. Теоретична реконструкція нелінійних феноменів: епістемологічні засади та науковий дискурс. // Філософія освіти. Philosophy of Education №1(20)-2017
http://www.philosopheducation.com/index.php/ua
Кримський C.Б. Запити філософських смислів. // Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008, 718с. С.444-717.
Мандельброт Б. Фрактальная геометрия природы. – Москва: Институт компьютерных исследований, 2002, 656 с.
Морен Э. Метод. Природа природы. М.: «Прогресс – Традиция» .2005. 464с.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. - М., 1986.
Хакен Г. Основные понятия синергетики. // «Синергетическая парадигма», М.: «Прогресс-Традиция», 2000, С. 28-55.