ПРОГРАМА

З  СПЕЦІАЛЬНОСТІ  09.00.02 -

ДІАЛЕКТИКА ТА МЕТОДОЛОГІЯ  ПІЗНАННЯ

 

Загальна редакція програми – проф.Добронравова І.С.

Укладачі: проф.Чуйко В.Л.

доц.Петрущенков С.П.

доц.Руденко О.В.

 

 

 

 

Тема 1. ДІАЛЕКТИКА РОЗВИТКУ ПІЗНАННЯ

Онтологічний, методологічний, гносеологічний зміст діалектики як теорії розвитку. Діалектика діяльнісного та пізнавального відношення до дійсності. Багатоманіття форм пізнання. Демаркація наукового й ненаукового знання. Розмежування наукового знання на природниче, гуманітарне, технічне та технологічне. Історичне становлення предметів філософії, природознавства, суспільствознавства.

Взаємозв'язок філософії та науки як чинник суспільного розвитку. Функції філософії щодо природознавства. Теоретичний внесок природознавства у філософське осмислення закономірностей матеріального світу. Роль фундаментальних здобутків науки  для розвитку діалектичного мислення.

Натурфілософські та позитивістські підходи до інтерпретації   взаємовідносин   філософії   і природознавства. Становлення філософії науки як самостійної галузі філософії.

 

Тема 2.  ДІАЛЕКТИКА ОСМИСЛЕННЯ НАУКИ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ФЕНОМЕНА

Наука як культурний і цивілізаційний феномен. Культуротворчий і культуродеформуючий вплив науки. О.Шпенглер про відношення науки і культури. Сцієнтизм та антисцієнтизм як альтернативні версії впливу науки на розвиток цивілізації. Наука як абсолютна форма пізнання. "Репресивний" вплив науки на   культуру: соціальна критика наукової раціональності (Т.Адорно, М.Хоркхаймер, Г.Маркузе, Ю.Хабермас).

Наука як соціальний інститут. Методологічна та соціокультурна визначеність наукового пізнання.

Моделі розвитку науки. Інтерналістські та екстерналістські моделі розвитку науки. Глобальні та локальні революції в науці. Теорія "перманентних" революцій К.Боннера та концепція "парадигм" науки Т.Куна, концептуальних революцій Ст.Тулміна. Парадигми, еталони, стандарти та критерії науковості. Гносеологічні, методологічні і онтологічні основи наукового поступу.

Формування дослідницьких програм в науці й техніці. Взаємозв'язок соціальних і природничо-наукових критеріїв науковості фундаментальних та прикладних досліджень. Пріоритети сучасної науково-технічної політики.

Зв'язок природничо-наукового пізнання з науково-технічним і соціальним історичним поступом.  Технологізація наукового пізнання:  проектування і конструювання предмета наукового пізнання. Комплексність та міждисциплінарність в сучасній науці. Трансдисциплінарне дослідження.

 

 

Тема 3. ЕВОЛЮЦІЯ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ПРИРОДОЗНАВСТВА

Філософські засади науки в системі наукового пізнання. Проблема пошуку універсальних підвалин науки: традиції розв'язання.  Класичний раціоналізм про філософські  засади  природознавства  (Р.Декарт,  Г.Лейбніц, І.Кант,  Г.Гегель). Методологічне значення існування множини методів досягнення однієї мети. Вирізнення вчення про «Органон» і методологію.

Ч.Пірс про принцип філософії.

Е.Гуссерль: новий шлях пошуку універсальних засад науки (ейдетика і метод феноменологічної редукції).

Методологічне значення класичної екзистенційної філософії.  С.К'єркегор: концепція екзистенційної істини. М.Гайдеггер про дійсну сутність наукового пізнання і його обмеженість щодо пізнання людини. М.Бердяєв про метод як "шлях".

Позитивістський варіант наукової раціональності (Л.Вітгенштайн, Б.Рассел).

Концепція критичного   раціоналізму К.Поппера.

О.Кедровський про методи створення теоретичних систем знання. Проектність і технологічність сенсу теоретичного знання в сучасному природознавстві. Концепція глобального еволюціонізму в сучасній науці. Концепція когітології.

 

 

Тема 4. ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК

 

Історичні та логічні аспекти розвитку структурного підходу. Взаємозв’язок  методології лінгвістики та семіотики зі структуралізмом. Гуманітарний зміст онтологічних категорій лінгвістики (Ф. де Соссюр). Онтологічні аспекти структурного дослідження. Аспекти теорії синтаксису Н.Хомського.

Методологія дослідження структур і гуманітарна наука. Археологія гуманітарних наук М.Фуко.  Методологічне застосування структурного підходу структуралізмом і постструктуралізмом. Структурний підхід у соціальних дослідженнях.

Структуралізм і постструктуралізм у гендерній проблематиці. Структуралізм Ж.Дельоза. Структурна антропологія К.Леві-Строса.

Методологічне значення відкриття Ж.-Ф.Ліотаром "стану постмодерну". 

Соціальна феноменологія і концепція життєсвіту А.Шюца. Феноменологія сприйняття К.Мерло-Понті. Вчення про герменевтичний метод Г.Г.Гадамера.

 

Тема 5. ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТЕХНІЧНОГО ПІЗНАННЯ

 

Предмет філософії техніки. Природничі і технічні науки. "Природне" і "штучне".  Специфіка об'єкту технічних наук. Фундаментальні та прикладні науки в системі технікознавства. Особливість емпіричних досліджень в технічному пізнанні. Структура технічної теорії. Формування і розвиток технічної теорії.  Теоретичні конструкції в технікознавстві. Застосування технічного знання як складова об'єкту науково-теоретичного пізнання.

Особливості сучасного розвитку техніки. Інженерна діяльність і технічні науки. Сучасний етап розвитку інженерної діяльності та проектування. Системотехнічна діяльність. Система "людина-машина" в проектуванні та експлуатації технічних об'єктів.   Людино-машинні системи й контексти осмислення ергономіки та інженерної психології. Роль етичної та соціальної орієнтацій в технічній діяльності. Взаємовідношення екосистем та техносистем як   об'єкт філософського та наукового пізнання. Особливості соціотехнічного проектування.

Методологічні проблеми філософії техніки. Категоріальний простір осмислення техніки. Проблема соціальної оцінки техніки. Соціокультурні проблеми інформатизації.

 

Тема 6. МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ АКСІОЛОГІЇ: ІДЕАЛИ, НОРМИ, ЦІННОСТІ ТА РЕГУЛЯТИВИ ПІЗНАННЯ

 

Аксіологічний вимір пізнання. Цілепокладання та ідеали. Формування ідеалів та норм наукової раціональності: класичний, некласичний та постнекласичний період. Інституалізація ідеалів науковості. Ідеали та норми доведення  та будови знання. Критерії істинності та достовірності наукового знання. Об'єктивність і раціональність знання як вихідні цінності науки й уявлення про шляхи їх досягнення.

Ідеали логічної строгості та еталони наукової раціональності. Ідеали, зразки та норми пояснення та опису. Ідеали і норми в динаміці наукового пошуку. Методологічні нормативи наукового дослідження. Проблемні ситуації як порушення наукової нормативності.

Еволюція методологічних регулятивів науки. Методологічні принципи класичної науки. Принцип причинності у науковому пізнанні. Принцип відносності та його роль у природознавстві. Методологічна роль принципу відповідності у некласичній науці. Методологічний інструментарій  постнекласичної науки.

 

 

Тема 7. МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАННЯ

 

Криза науки як умова актуалізації методологічних проблем. Знання як епістема. Наукова та соціальна раціональність. Діалектика  нормативності та інноваційності науки. Історичне становлення норм раціональності та їх категоріальні засади. Наукова раціональність у соціокультурному контексті сучасності. Девіантні форми наукової раціональності. 

 Наука в повсякденній свідомості: міфи про науку, образ науки в масовій культурі (М.Фуко, П.Фейєрабенд), наука як знання, що відповідає на питання "Як?".

Концепції істини: кореспондентська (класична), прагматична, конвенціоналістська та когерентна. Особливості розумінням наукової істини в методології наук на різних етапах розвитку філософії і науки. Розуміння істини в герменевтиці (Г.Г.Гадамер), трансцендентальній прагматиці (О.Апель, В.Хьослі), постпозитивізмі (Т.Кун), методологічному анархізмі (П.Фейєрабенд).

Методологічний зміст поняття суб’єкт, об’єкт, предмет наукового пізнання. Наукова істина. Методологічне значення усвідомлення об’єктивності проблеми, питання та задачі.

 

Тема 8. МІСЦЕ ДІАЛЕКТИКИ ТА МЕТОДОЛОГІІЇ  ПІЗНАННЯ В ОНОВЛЕННІ МЕТОДОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

 

Перманентний характер оновлення методології культури. Особливості сучасного знання та пізнання. Знання як результат пізнавальної діяльності. Виникнення нового знання як соціокультурна та філософська проблема.

Гуманістичний зміст пізнавальної діяльності. Людиновимірність пізнання.

Єдність та багатоманітність форм пізнання. Евристичний потенціал міждисциплінарної комунікації. Зміна методологічної культури в сучасному науковому дискурсі.

 Поняття наукової картини світу. Місце наукової картини світу `в системі засад науки. Співвідношення світогляду і наукової картини світу. Еволюціонізм у сучасній картині світу. Картина світу, який самоорганізується.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста.  - М., 1988.

Гейтинг А. Интуиционизм. Введение. - М., 1965.

Горохов В.Г. Методологический анализ научно-технических дис­циплин.  - М , 1984.

Горохов В. Г. Методологический анализ системотехники.  - М., 1982.

Горохов В.Г. Знать, чтобы делать: (история инженерной профес­сии и ее роль в современной культуре). - М., 1987.

Горохов В.Г., Разин В.М. Формирование и развитие инженерной деятельности // Философские вопросы технических знаний. - М., 1984.

Горохов В.Г., Разин В.М. Техническое знание в современной куль­туре.- М., 1987.

Грязнов В.С. Логика, рациональность, творчество. - М., 1982.

Добронравова И. С. Синергетика: становление нелинейного мышления.- К., 1990.

Естествознание: системность и динамика. - М., 1990.

Иванов Б. И., Чешев В. В. Становление и развитие технических наук. - Л., 1977.

Исследовательская программа. - М., 1987.

Йолон П.Ф., Крымский С.Б., Парахонский Б.А. Рациональность в науке и культуре. - Киев, 1989.

Кирсанов И.Т., Филатов В.П. Преемственность знания и революции в контексте познавательных традиций//Диалектика. Познание. Наук. - М., 1988, - С.199-206.

Климонотович Н.Ю.  Без формул о синергетике.  -  Минск: «Вышайша школа», 1986.

Князев Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение //Вопр. философии.1992.-№12.

Козлов Б. И. Возникновение и развитие технических наук.  - Л., 1988.

Крисаченко В.С.  Моделi пояснення еволюцiє:  унiформiзм чи катастрофи// Фiлософ. та соцiолог. Думка. 1989. №6.

Крисаченко В.С. Екологiчна культура. - К., 1996.

Крымский С.Б., Кузнецов В.И. Мировозренческие категории в сов­­­ременном естествознании.- Киев: Наукова думка, 1983.- С. 178-187.

Кун Т. Структура научных революций. - М., 1977.

Ленк К. Размышления о современной технике. - М.: Аспект Пресс, 1996.

Метлов В.И. Основания научного знания как проблема философии и методологии науки. - М., 1987.

Методология и социология техники. - Новосибирск, 1990.

Методологическое сознание в современной науке. - Киев, 1989.

Методологические и философские проблемы геологической науки. - Новосибирск: Наука, 1979.

Митчем К. Что такое философия техники? - М.: Аспект Пресс, 1995.

Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. М.,1990.

Новая технократическая волна на Западе. - М., 1986.

 

ПИТАННЯ

ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 09.00.02 -

ДІАЛЕКТИКА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ПІЗНАННЯ

1.     Історичні підстави розшарування наукового знання на природничонаукове, гуманітарне, технічне та технологічне.

2.     Історичний процес розмежування предметів філософії і природознавства.

3.     Взаємозв'язок філософії і природознавства як одна з найважливіших підстав їх спільного розвитку. Функції філософії щодо природознавства.

4.     Роль фундаментальних здобутків у природознавстві ХІХ-ХХ ст. для розвитку діалектичного мислення.

5.     Натурфілософські та позитивістські підходи до інтерпретації взаємовідносин філософії і природознавства.

6.     Формування філософії науки та її внесок у розвиток методологічної свідомості науковців, осмислення основ розвитку наукового знання, закономірностей організації наукової діяльності.

7.     Філософія науки та історія науки. Історична школа філософії науки (Т.Кун, І.Лакатос, С.Тулмін).

8.     Наука як культурний і цивілізаційний феномен. Культуротворчий і культуродеформуючий вплив науки. О.Шпенглер про відношення науки і культури.

9.     Сцієнтизм: наука як абсолютна форма пізнання. "Репресивний" вплив науки на культуру: соціальна критика наукової раціональності (Т.Адорно, М.Хоркхаймер, Г.Маркузе, Ю.Хабермас).

10.                        Наука як соціальний інститут і як процес набуття нового знання. Методологічна та соціокультурна визначеність наукового знання.

11.                        Соціальна орієнтація науки як ідеал і реальність. Механізми включення природничо-наукового знання в науково-технічний і соціальний прогрес.

12.                        Технологізація наукового пізнання: проектування і конструювання об'єкту наукового пізнання. Комплексність та междисциплінарність в сучасній науці.

13.                        Моделі розвитку науки. Інтерналістські та екстерналістські моделі розвитку науки. Глобальні та локальні революції в науці. 

14.                        Сучасні дискусії про природу наукових революцій. Парадигми, еталони, стандарти та критерії науковості. Гносеологічні установки, методологічні принципи і онтологічні уявлення в структурі революційних перетворень.

15.                        Формування дослідницьких програм в науці і техніці. Передумови, основні типи та результати здійснення дослідницьких програм.

16.                        Взаємозв'язок соціальних та природничонаукових критеріїв фундаментальних та прикладних досліджень. Пріоритети сучасної науково-технічної політика суспільства.

17.                        Філософські засади науки в системі підвалин наукового пізнання. Проблема пошуку універсальних підвалин науки: традиції розв'язання. Класичний раціоналізм про філософські засади природознавства (Р.Декарт, Г.Лейбніц, І.Кант, Г.Гегель).

18.                        Позитивістський варіант наукової раціональності та його передумови (Л.Вітгенштайн, Б.Расел, Р.Карнап). Концепція критичного раціоналізму К.Попера.

19.                        Е.Гусерль про становлення європейської науки нового часу, сучасну кризу європейських наук та її історичні витоки. 

20.                        Традиції класичної екзистенціальної філософії в трактуванні абсолютних засад пізнання світу. С.К'єркегор: концепція екзистеиціальної істини.

21.                        М.Хайдеггер про метафізичні засади науки Нового часу, дійсну сутність наукового пізнання і його обмеженість щодо пізнання людини.

22.                        Філософські та методологічні засади класичної й некласичної науки. Становлення постнекласичної науки і процес формування нового типу наукової раціональності.

23.                        Філософська рефлексія і ціннісна природа пізнання. Цілепокладання та ідеали. Формування ідеалів і норм науки: класичний, некласичний та постнекласичний період.

24.                        Критерії істинності та достовірності наукового знання. Інституціалізація ідеалів науковості. Ідеали та норми доведення і будови знання.

25.                        Ідеали і норми пояснення та опису. Ідеали і норми в динаміці наукового пощуку. Методологічні нормативи наукового дослідження.

26.                        Об'єктивність і раціональність знання як вихідна цінність науки і уявлення про шляхи її досягнення в класичній, некласичній і постнекласичній науці.

27.                        Еволюція методологічних регулятивів науки. Методологічні принципи класичної науки. Принцип причинності у науковому пізнанні. Принцип відносності та його роль у природознавстві.

28.                        Методологічна роль принципу відповідності у некласичній науці. Методологічний інструментарій постнекласичної науки.

29.                        Проблеми причинності та детермінізму в філософських засадах класичної, некласичної та посткласичної науки. Детермінація, причинність, детермінізм, принцип причинності. Наочна причинність.

30.                        Лапласівський детермінізм і динамічні закони. Статистичні закони і концепція ймовірносної причинності. Ситуації біфуркації в нелінійних теоріях самоорганізації і їхнє розуміння як ситуацій формування причини. Динамічний хаос і проблема непередбачуваності причинно визначених процесів.

31.                        Проблеми простору і часу в філософських і методологічних засадах науки. Реляційна і субстанційна концепції простору і часу. Реальний, перцептуальний, концептуальний простір і час. Суб'єктивне і об'єктивне, абсолютне і відносне як характеристики простору і часу. Проблема незворотності часу. Зовнішній і внутрішній час систем, що самоорганізуються. Поняття комплексного часу. Проблема нескінченності простору і часу.

32.                        Проблема цілісності систем, що самоорганізуються. Типи цілісності систем, що самоорганізуються. Цілісність, що самоорганізується, і ціле, як результат самоорганізації. Тотальне ціле. Динамічна стійкість квантової системи як самовідтворення тотального цілого як такого, що стало. Структурні одиниці речовини і живі організми як квантові системи. Роль хаосу в обмеженні стійкості існування.

33.                        Стилі наукового мислення їхня історична зміна та співвідношення з науковими картинами світу. Становлення нелінійного стилю мислення у нових дослідницьких програмах. Методологічні принципи сучасного стилю мислення.

34.                        Наукова раціональність. Суперечність між нормативністю та інноваційністю в існуванні й розвитку науки. Історичний процес становлення норм раціональності та їх категоріальні засади.

35.                        Наукова раціональність у соціокультурному контексті сучасності. Наукова раціональность і буденна свідомість. Квазінаукова і навколонаукова раціональність.

36.                        Наука в колективному несвідомому: міфи про науку, образ науки в масовій культурі (Фуко, Фейєрабенд). Культурні джерела розширення наукової раціональності.

37.                        Співвідношення між філософськими концепціями істини і розумінням наукової істини в методології науки на різних етапах розвитку філософії і науки.

38.                        Сучасна ситуація в філософському розумінні істини в різних філософських школах і місце серед цих шкіл філософії науки (герменевтика (Гадамер), трансцедентальна прагматика (Апель, Хьослі), постпозитивізм (Кун), методологічний анархізм (Фейєрабенд)).

39.                        Тенденції до діалогу в філософії і методології науки: проблема розуміння в науці, роль комунікації у встаноленні спільної думки в науковому співтоваристві; врахування герменевтичного контексту в розумінні результатів знання.

40.                        Тенденція до плюралізму в розумінні істини; границі і специфіка наукової істини.

41.                        Знання як основа цілеспрямованої діяльності. Еволюція уявлень про знання. Внутрішня і зовнішня форми знання. Культурологічний аспект і філософський сенс знання. Сутність знання і незнання.

42.                        Нове знання: критерії та функції. Критерії новизни. Виникнення нового знання як соціокультурна та філософська проблема. Основні механізми становлення нового знання.

43.                        Типологія знання. Основні види знання. Гуманістичний сенс знання різних епох. Структура та єдність знання.

44.                        Взаємозв'язок емпіричного і теоретичного знання. Теоретичне знання як реконструкція дійсності. Форми становлення та функціонування емпіричного (спостереження, вимірювання, експеримент, відбір варіантів) і теоретичного (теорія, гіпотеза, закон, концепція, картина світу) знання.

45.                        Наукова теорія. Її сутність, структура і основні функції. Типи наукових теорій.

46.                        Ідеал дедуктивної теорії за стандартами фізико-математичного пізнання і його обмеженість. Специфіка теоретичного в науках про природу, об'єкт яких розвивається. Роль теорії в біології і географії.

47.                        Діалектика становлення і обґрунтування природничонаукового і гуманітарного теоретичного знання. Теоретичний об'єкт знання: ідеалізований, модельний, конструктивний.

48.                        Синтез наукового знання в загальнонауковій картині світу. Поняття наукової картини світу. Місце наукової картини світу `в системі засад науки. Співвідношення світогляду і наукової картини світу.

49.                        Історичний процес формування та зміни природничонаукової картини світу (ПНКС). Структура та підвалини ПНКС. Внесок фізики, математики, біології та інших наук в сучасну картину світу. Уявлення про конкретно-наукову картину світу.

50.                        Світ як предмет наукових теорій і космологічних сценаріїв. Еволюціонізм у сучасній картині світу. Картина світу як такого, що самоорганізується.