Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Філософський факультет

Кафедра філософії та методології науки

Кафедра філософії гуманітарних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФІЛОСОФІЯ НАУКИ ТА ІННОВАЦІЙ

 

Програма навчальної дисципліни

для аспірантів філософського факультету.

 

За загальною редакцією проф. Добронравової І.С., проф. Приятельчука А.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2016

Філософія науки та інновацій: програма навчальної дисципліни для аспірантів / За заг. ред. проф. Добронравової І.С., проф. Приятельчука А.О. – К., 2016. – 29 с.

 

 

 

Укладачі програми:

проф. Добронравова І.С.

проф. Приятельчук А.О.

проф. Сайтарли І.А.

проф. Сидоренко Л.І.

проф. Чуйко В.Л.

доц. Білоус Т.М.

доц. Іщенко О.М.

доц. Комар О.В.

доц. Товмаш Д.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Затверджено Вченою радою філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «_26_» вересня_ 2016 року, протокол № _1_ .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

4

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

6

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

15

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

16

СПИСОК ПИТАНЬ ДО ІСПИТУ

27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Анотація. Навчальна дисципліна «Філософія науки та інновацій» є складовою освітньо-наукової програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «доктор філософії». Дисципліна «Філософія науки та інновацій» належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін аспірантури (ОНД.02) і читається українською мовою на першому році навчання.

Дисципліна спрямована на формування загальнометодологічної культури аспіранта і забезпечує розвиток критичного рефлексивного мислення. Аналізуються філософські засади сучасного наукового знання, наукової раціональності, наукової картини світу; класичні та некласичні форми епістемологічних моделей сучасного наукового дискурсу. Особлива увага приділяється розкриттю міждисциплінарних взаємодій характерних для сучасної науки і філософії.

 

Мета навчальної дисципліни: дати сучасні філософські і загальнометодологічні знання в галузі науково-дослідної роботи, навчити аспірантів практично застосовувати сучасні філософські знання у процесі виконання власного наукового дослідження при розв’язанні комплексних завдань.

 

Попередні вимоги:

Аспірант повинен знати: основні категорії теоретичної філософії, основні категорії і теорії предметної галузі знання, специфіку пізнавального відношення і структуру пізнавальної діяльності.

Аспірант повинен вміти: визначати основоположні поняття галузі знання, критично осмислювати проблеми галузі знання та проблеми на межі предметних галузей, виокремлювати і характеризувати теоретичний/емпіричний та фундаментальний/прикладний виміри галузі знання.

 

Результатами навчання постають загальні і спеціальні компетентності:

- здатність практично застосовувати сучасні філософські знання у процесі виконання власного наукового дослідження з метою розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та дослідницько-інноваційної діяльності;

- вміння з нових дослідницьких позицій формулювати загальну методологічну базу власного наукового дослідження;

- здатність усвідомлювати актуальність і мету власного наукового дослідження,

- здатність усвідомлювати значення власного наукового дослідження для розвитку інших галузей науки, суспільно-політичного, економічного життя, національної чи світової духовної культури;

- здатність брати участь у міждисциплінарних проектах комплексного наукового дослідження складних систем, використовувати результати наукових досліджень інших галузей науки для досягнення цілей власного наукового дослідження;

- знання категоріальних засад вивчення процесів самоорганізації в природі та соціокультурному світі;

- вміння продукувати нові наукові ідеї з урахуванням етичних цінностей сучасної світової культури (екологічних, етико-моральних, міжнародно-правових,  релігійних тощо.);

- здатність розвивати фундаментальні гуманістичні цінності у власному науковому дослідженні;

- здатність усвідомлювати місце результатів власного наукового дослідження у суспільному житті на основі знання соціальної історії науки;

- вміння застосовувати епістемологічно-наративний спосіб інтерпретації науки як множини пізнавальних дискурсів;

- знання і вміння застосовувати критерії наукової раціональності; вироблення стійкої моделі наукового знання, обґрунтування і істини;

- здатність розрізнення і використання у науковій практиці методологічних відмінностей природничого і гуманітарного наукових  дискурсів на основі знання їх парадигмальних зразків;

- знання принципів наративного тлумачення та пояснення у науці;

- знання актуальних проблем науки в епістемологічному ракурсі;

- знання моделей наукового дослідження.

 

  

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

 

1. Феномен науки.

1.1. Наука як предмет філософського осмислення.

Багатовимірність феномену науки в контексті складності та непередбачуваності сучасного світу. Філософські презентації сучасної науки:  наука як система знань, дослідницька діяльність, соціальний інститут, культурні та цивілізаційні виміри науки. Постнекласичні процеси в науці: міждисциплінарність та трансдисциплінарність. Нелінійний стиль мислення в пізнанні складних самоорганізованих систем. Потреба комплексності наукового знання про них. Сучасна наука як система дослідницьких та технологічних практик. NBIC-система в її впливі на буття людини та цивілізаційний розвиток. Аксіологічні виміри постнекласичної науки.

1.2. Наука як дослідження.

Пізнання та дослідження. Дослідницькі складові пізнання, їх постання в ґенезі науки. Наука як сутнісне явище Нового часу. («Час картини світу» М. Гайдеггера): Дослідження як суть науки Нового часу. Наука як проект природи. Ідея експериментального природознавства та експериментальний метод. Метафізичне обґрунтування наукового дослідження Р. Декартом.

Започаткування фізичного методу Галілеєм (за книгою Е. Гуссерля «Криза європейських наук», розділ 1, параграфи 9-12).

Особливості досліджень в науці ХХI ст.: міждисциплінарні проекти, комплексні програми, трансдисциплінарні стратегії як основа соціальних практики.

1.3. Наука та цінності техногенної цивілізації.

Традиційні суспільства та техногенна цивілізація. Техніка, технології та наука як основи техногенної цивілізації. Об'єктивність та новітність як ідеали науки Нового часу. Природа як упорядкований процес. Домінуюча роль раціональності в системі цінностей техногенної цивілізації.

Цінності техногенної цивілізації: автономія людини, свобода та вибір. Активістський підхід: ідея перетворення світу та підкорення природи як засаднича цінність техногенної цивілізації. Протиставлення людини та природи на засадах науки та практик техногенного суспільства.

Вичерпаність типу цивілізаційного прогресу на основі класичної наукової раціональності та силового перетворення природи: глобальні кризи людського існування. Постнекласичний тип наукової раціональності як основа цивілізаційного розвитку в нових ціннісних контекстах. Постнекласичні перспективи методологічних та етичних «запобіжників» руйнування біосфери та людини.

 

2. Наука як феномен культури.  

2.1. Реальна наука і система уявлень (знань) про науку.

Методичні настанови щодо проблеми професійної самоідентифікації вченого. Наука як традиція. Різноманіття професійних та масових образів науки. Наука як об'єкт наукового дослідження. Загальне наукознавство та конкретні дисципліни: соціологія науки, історія науки, психологія науки, методологією науки. Загальні теоретичні моделей науки.

2.2.  Наука у світі культури.

Межі науки. Зовнішня демаркація науки та її правові, ідеологічні, релігійні, повсякденні виміри. Внутрішня демаркація науки. Система норм, стандартів та вимог до наукової діяльності та її результатів. Просторові межи існування науки.

2.3.  Наука й інші феномени культури.

Взаємодія між наукою та філософією: історичні форми та сучасність. Проблеми противоставлення науки та релігії.  Правове регулювання наукової діяльності.   Офіційна та альтернативна наука. Квазінаукові культурні феномени.

Наука і суспільство. Соціальний статус науки це система прав, обов'язків і соціальних очікувань. Статусна самоідентифікація вченого. Соціальна роль науки. Сциєнтизм і антисциєнтизм як межові позиції соціальної оцінки науки.  Соціальне положення науки. Основні показники оцінки соціальних умов існування науки.

2.4. Етос науки

Етичні виміри науки та виникнення етики науки. Свобода, вибір та відповідальність ученого як проблеми етики  науки.

Поняття етосу науки. Етичні імперативи Роберта Мертона.

Проблема нового етосу науки  в ХХI ст. в контексті впливів NBIC- системи технологічних практик на суспільство та людину. Нова етична традиційність постнекласичної науки. Багатомірність етосу постнекласичної науки: мінливість норм та цінностей, право вибору відповіді зі спектру можливих.

Моральні дилеми в сучасній науці та свобода наукового дослідження. Етика генно-інженерних досліджень, трансплантології, клонування, ЕКО.  Трансгуманізм: за та проти.

Етичні вимоги в процесі дослідження людини та використання сучасних біомедичних практик: етичні кодекси учених. Структури етичного регулювання біомедичних досліджень: етичні та біоетичні комітети. Юридичний бік моральних питань в сучасних дослідницьких практиках.

 

3. Системи засад науки та історичні типи наукової раціональності: класичний, некласичний та постнекласичний.

 

3.1. Ідеали і норми наукового дослідження як складова засад науки.

Історична та дисциплінарна визначеність норм наукового дослідження як методологічних регулятивів (принципів) дослідницької діяльності, їх  евристична роль. Категоріальні засади норм наукового дослідження як епістемологічна складова системи філософських засад науки.

 

3.2. Наукові картини світу як складова засад науки .

Специфіка наукової картини світу як системи теоретичного знання. Категоріальні засади наукової картини світу як онтологічна складова системи філософських засад науки. Співвідношення наукових теорій та наукових картин світу.

 

3.3. Філософські засади науки як складова підвалин наукового дослідження.

Онтологічна та епістемологічна складові системи філософських засад науки, їхній перетин. Методологічна свідомість науковців як результат внутрішньо-наукової та філософської рефлексії над методом та предметом наукового дослідження. Стиль наукового мислення як конкретно-історичний спосіб існування ідеалів і норм наукового дослідження, що відповідає науковій картині світу свого часу 

 

3.4. Глобальні наукові революції як зміна історичних типів наукової раціональності. 

Локальні наукові революції та їх  методологічні моделі : революції як зміна парадигм (Т.Кун), як зміна науково-дослідницьких програм (І,Лакатос).

Система засад науки як історичний тип наукової раціональності. Зміна історичних типів наукової раціональності в класичній, некласичній та постнекласичній науці (В.Стьопін). Збереження ролі попередніх типів наукової раціональності щодо їх предметного поля.

 

4. Сучасна глобальна наукова революція як становлення нелінійної науки та постнекласичного типу наукової раціональності.

 

4.1.  Постнекласична наука  як трансдисциплінарне дослідженні складних самоорганізованих людиновимірних систем.

Зміни в дисциплінарній організації наукового пізнання при переході до постнекласичного етапу розвитку науки.  Полідисциплінарність комплексних досліджень складних людиновимірних систем. Трансдисциплінарність постнекласичних методологій як запорука успішної комунікації представників різних дисциплін при комплексному дослідженні складних систем.. Синергетична методологія як найбільш розроблена з трансдисциплінарних методологій.

Методологічний потенціал синергетики в гуманітарній сфері: створення соціосинергетики, психосинергетики, спроби застосувань у мистецтвознавстві та подальші перспективи руху в цьому напрямку. Постнекласична перспектива подолання розриву між природничим та гуманітарним знанням. 

Ціннісна забарвленість ставлення суб'єкта постнекласичної науки до складних людиновимірних об'єктів її досліджень. Відносність до позанаукових цінностей суб'єкта як засіб забезпечення об'єктивності в постнекласичному типі наукової раціональності.

 

4.2. . Філософські засади сучасної нелінійної наукової картини світу.

Системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітного у світі, що самоорганізується.  Динамічний хаос як єдність порядку і безладу. Конструктивна роль хаосу у становленні багатоманітності складних систем. Зміна засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу: від незмінності до глобального еволюціонізму. Єдність багатоманітності у світі як генетична єдність. Самоорганізація світу і самоорганізація в світі. Структурна організація матерії в світі як результат його самоорганізації. Філософська інтерпретація і світоглядні наслідки космологічної концепції множинності світів. Світи і Універсум. Можливий, віртуальний і дійсний модуси буття. Становлення складного нелінійного мислення як нового стилю мислення нелінійної науки.

4.3. Філософія постнекласичної науки як практична філософія.

Практично все, що пов'язано з людською свободою (Кант). Філософія науки є практичною, оскільки працює на розширення можливостей людини бути вільною. Філософія постнекласичної науки в якості практичної філософії дає підстави для усвідомлення варіантів вільного вибору та допомагає людям уникати і примусового вибору, і хибних альтернатив.

Проблема людської свободи в контексті нелінійної картини світу: як може бути вільною людина, що самоорганізується, в світі, що самоорганізується?

Нелінійні закони, що виражають реальну необхідність, яка включає в себе випадковість, а саме випадковість вибору варіанту подальшого розгортання подій в точках біфуркації. Ситуації біфуркації як ситуації формування діючої причини. Нелінійність як засновок самоорганізації діючої причини, випадкові внутрішні або зовнішні впливи як умови вибору варіанту формування діючої причини з альтернативних великомасштабних флуктуацій.  Можливість визначення людиною порівняно невеликими за енергією впливами напрямку розгортання нелінійних процесів з незрівнянно більшими енергіями як підстава свободи людини і ризикованості її дій. Відповідальність суб'єкта пізнання та практичних дій.

5. Соціологічний поворот у філософії науки: аналіз реальної практики науки.

5.1 Соціологічний підхід до науки як форма натуралізму у філософії науки. 

Програма натуралізму у сучасній філософії: особливості натуралізму у філософії свідомості, епістемології та у філософії науки. Натуралізм у сучасній філософії науки як програма дослідження реальної практики науки.  Когнітивні основи науки та місце когнітивного підходу до науки в системі сучасних філософсько-методологічних досліджень.

5.2. Соціологічний підхід до науки як форма натуралізму у філософії науки. 

Особливості соціологічного повороту у філософії науки: «Нова соціологія науки» та соціальний конструктивізм («етнографічний» підхід дослідження «реального життя» науки Б. Латура та С. Вулгара). Економічний аналіз науки та «економіка наукового дослідження». Дослідження експериментальної практики науки (Я. Хакінг).

6. Філософія інновацій.

6.1.Феномен інновації та його дослідження.

Визначення присутності нового як наслідок неможливості редукувати виявлене до існуючих зразків поведінки, діяльності, культури. Протиставлення концепцій мислення як незмінного повторення логічних правил, норм (Аристотель) і мислення як ексклюзивного творчого акту (М.Гайдеггер, М.Фуко). Середньовічне розуміння творення нового як характеристики надприродного, що зобов’язує визначати людину реалізатором існуючого зразку.

6.2 Методологічний індивідуалізм.

Застосування терміну «інновація»  у соціальній антропології для визначення основ культурних подій, які протиставляються традиціям, паттернам (зразкам). 

Дослідження економічної поведінки споживача як засіб виявлення зв'язку динаміки інновацій з циклами кон’юнктури та їх неспроможність розкрити онтологію інновацій.

Соціологічне (Р.Мертон) визначення поведінки, яка успішно досягає соціально визнаних цінностей неінституціоналізованими засобами.

6.3 Соціальна природа інновацій.

Інновація як соціальна подія. Інфраструктура інновацій як умова усвідомлення соціальної цінності інновацій. Поняття “розвинута наука” як умова дослідження феномена інновай.

Дослідження суспільних подій в термінах взаємодії індивідів та визначення  наочного демонстрування здібностей, умінь, знань, досвіду як основи позитивної комунікації. Концепція мови як граматичної конструкції та  мовленнєвого акту (визначення слухача як здатного зрозуміти себе, своє місце, виходячи з інтенції мовця).

Застосування принципу доповняльності людиною, що усвідомила існування об’єкта (дійсності існуючої незалежно від знань та умінь) як основи реалізації соціальної природи інновації. Взаємодопоняльне поєднання різних людей як носіїв своєї інакшості складний інноваційний космос соціальних зв’язків.

7. Епістемологічні моделі сучасного наукового дискурсу.

7.1. Наука як форма знання та епістемологічний дискурс.

Епістемологічні наслідки міждисциплінарної революції у науці. Епістемологічність науки як її сутнісна характеристика. Знання як істинне обґрунтоване переконання (justified true belief). Нормативний та дескриптивний виміри наукового знання. Найбільш поширені класичні моделі обґрунтування — фундаменталізм і когерентизм та способи їх застосування у науці. Реалізація фундаменталізму через принцип редукції. Обмеженість фундаменталізму та редукціонізму у сучасних науках. Когеренція, циклічність, рекурсія і circulus vitiosus у наукових поясненнях. Комунікативно-дискурсивний характер сучасної науки. Наука як новий тип дискурсу, що розкривається за допомогою дискурс-аналізу. Реалізація принципу критичного мислення у різних формах наукового дискурсу.  Психологізація, соціологізація і політизація наукового дискурсу у кінці ХХ століття, посилення конвенціоналістських тенденцій.  

7.2. Нормативно-орієнтовані різновиди дискурсів.

Раціонально-нормативний дискурс позитивізму і постпозитивізму, його ознаки у сучасній науці. Логіка наукового дослідження як нормативний ідеал науки ХХ ст. Дискурси, інспіровані логікою і аналітичною традицією у ХХ ст.  

7.3. Дескриптивно-орієнтовані дискурси.

Еволюційний дискурс: вихід теорії еволюції за межі біології: соціальний дарвінізм, нео- та нейро-дарвінізм, теорія мемів Доукінза, кібернетичний еволюціонізм Г. Бейтсона.

Нейронаука і прогнозування майбутнього розуму. Прогрес у нейронауках у кінці ХХ ст. у зв’язку з методологічною революцією. Перехід від дослідження мозку до дослідження свідомості, соціонейробіологія. Проблема прогнозування майбутнього у світлі методологічних змін у нейронауці. Зміна ставлення до проблеми несвідомого (соціальне як нове несвідоме).

Вплив комп’ютерної революції на зміну епістемологічних стратегій наукового дискурсу. Природничі моделі пояснення: кібернетика як прикладна епістемологія. 

7.4. Специфіка соціогуманітарного наукового дискурсу.

Гуманітаристика як «особливий шлях науки» (незначущість статистичних методів у гуманітарних дослідженнях та вторинність емпіричної складової науки, наративність і герменевтичність). Мистецтво конструювання фактів і наукові способи конструювання світів (Н.Гудмен). Номологічна і ідеографічна епістемології в соціально-гуманітарних науках.

Антисцієнтизм і критика лінійного пояснення у дискурсивному і наратологічному підходах. Нелінійність наративної оповіді у науковому гуманітарному дискурсі.

8. Філософія соціальної науки.

8.1 Проблема соціального в межах STS (Science and Technology studies або Science, Technology and Society)   

Проблема соціального в межах STS (Science and Technology studies або Science, Technology and Society)   Розрізнення Аристотелем епістеме, техне і праксісу. Поняття соціального у Аристотеля. Проблема соціального та відмінність практики і прагматики у Канта. Витоки та відносність розмежування понять  „humanitis” і „science” в філософії науки. Соціальна наука в контексті розрізнення природничих, гуманітарних та соціальних наук.

8.2 Сучасна філософія соціальної науки і соціальна філософія. Співвідношення сучасної філософії соціальної науки та соціальної філософії.  Соціальна наука як соціальна фізика  і соціологія в концепції О.Конта та А.Кетле. Соціальна теорія та емпіричне соціологічне дослідження. Соціальна статистика та проблема вимірювання в соціальних науках. Науковий метод в сучасній соціальній науці. Соціальна наука і математика. Співвідношення кількісних і якісних методів в соціальних науках. Сучасні теорії суспільства – інтерсуб’єктивізм та інтероб’єктивізм в філософії соціальної науки.

8.5. Практичний поворот в сучасній філософії соціальної науки та деякі поняття сучасної соціальної теорії.

Практичний поворот в сучасній філософії соціальної науки. Соціальна антропологія науки: поняття „лабораторії” та „технонауки” (Б. Латур) і сучасна соціальна наука. Поняття перформативності наукового, зокрема соціального знання.

 

 

9. Науковий внесок психоаналізу у розвиток філософської думки.

9.1. Психоаналітична концепція людини.

Фундаментальні поняття класичного психоаналізу. Лібідо – центральний концепт психоаналітичного філософування. Філософський зміст тріади: несвідоме – свідоме – надсвідоме. Діалектичне розуміння культури в психоаналізі. Поняття сублімації. Ідея колективного несвідомого та його архетипи.

 

9.2. Вчення про «едипів комплекс».

Морально-етичний контекст психоаналітичної теорії. Наратив «Едипового комплексу» у сучасній філософії. Питання інституціональної культури. «Романтичне кохання» в трактовці психоаналізу. Аскетична складова психоаналітичної антропології. Вплив класичного психоаналізу на сучасну та постсучасну філософію.

 

9.3. Проблема засад людської деструктивності.

«Танатос» як центральна тематика психоаналітичної філософії людини. Ідея соціокультурного походження деструктивності. Первинний, вторинний та поверховий «шари» психічної організації людини. «Лібідінальний» наратив сучасної та постсучасної філософії. Афективні та соціально-економічні засади агресивного лібідо. Ідея «танатосу» в межах неофройдизму.

 

 

10. Предмет та методологічні стратегії соціально-філософського дискурсу.

10.1. Метафізичний характер соціально-філософських проектів ХХ ст..

Проблема детермінант суспільно-історичного процесу. Співвідношення понять «суспільне» і «соціальне». Основні маркери сучасного суспільства. Розвиток цивілізаційної парадигми. Проблема соціальної структури суспільства. Об’єктивні і суб’єктивні чинники соціального процесу.

 

10.2. Цивілізаційний підхід та «класове питання».

Методологічні альтернативи формаційному підходу у соціально-філософському дискурсі. Поняття власності як основи виробничих і класових відносин. Термін «станово-класове» суспільство. Опозиційність понять «класова боротьба» і «соціальна мобільність». Співвідношення понять «експлуатація» та «відчуження» у метафізичному і соціальному вимірах. Соціоструктурна (класова) детермінованість культури.

 

10.3. Структуралістський зворот у соціальних науках.

Структуралізм як центральна методологічна стратегія суспільствознавчих наук. Етнологічні і лінгвістичні засади структуралізму. Поняття «соціальна аномія» і проблема гармонічності соціального розвитку. «Органічна солідарність» в контексті функціонування соціальних структур. Детермінанти порушення рівноваги у системі соціальної взаємодії. Структуралістське виокремлення моделей сучасного суспільства.

 

11. Теоретико-методологічний зміст сучасних соціально-критичних вчень.

11.1. Соціально-критична теорія «франкфуртської школи».

Небезпечно руйнівні симптоми індустріального суспільства. Культивування критики у соціальній теорії. Проблема «одновимірності» суб’єкту соціальної взаємодії. Суперечлива природа «західної цивілізації». Поняття економічної репресії і тотальної влади капіталу. Ідея репресивної та не репресивної сублімації (лібідінальної праці).

 

11.2. Шизаналіз як соціально-філософський проект сучасності.

Постструктуралістський проект у філософії. «Бажаюче виробництво» - одне з ключових понять шизаналізу. Постмодерна критика класичного психоаналізу. Поняття шизоїдного суб’єкта. Метафізичний концепт «тіло без органів». Шизаналіз як інвективно-викривальна характеристика сучасного суспільства.

 

11.3. Постмодерна критична соціальна теорія.

Питання еволюції технологій суспільного контролю. Економічна репресія у сучасному суспільстві. Співвідношення репресивних та дисциплінарних технік. Історичний характер божевілля. Клінічна практика соціальної сегрегації: зміст і форми. Поняття «суспільства божевільних».

 

12. Феномен масового суспільства в контексті сучасної філософії.

12.1. Основні концепції масового суспільства.

Роль духовної традиції у розвитку суспільства. Поняття мас і натовпу. Маси і еліти. Феномен масовизації суспільства. Масове суспільство і культура. Масове суспільство і суспільство споживання.

 

12.2. Промисловий капіталізм – економічна основа масовизації суспільства.

Поняття капіталізму як господарської системи. Капіталізм і конкуренція. Імперіалізм як «вища стадія капіталізму». Феномен державно-монополістичного капіталізму. Капіталізм в умовах сучасних глобалізаційних процесів. Постіндустріальний капіталізм.

 

12.3. Основні чинники культурної ідентичності в масовому суспільстві.

Перегляд бачення капіталізму як прерогативи виключно західної цивілізації. Ідея культурної ідентичності. Феномен культурної деградації сучасних суспільств. Ідея визначального впливу культурної традиції на спосіб організації виробничого процесу. Ментальність як соціальний капітал і культура. Поняття естетичної стадії культурної ідентичності.

 

13. Політичний зміст філософських теорій сучасності.

13.1. Ідея соціальної держави.

Соціальна держава як модель взаємодії особистості і публічної влади. Основні критерії держави добробуту. Влада як джерело опозиційності суспільства до держави. Система соціального страхування і держава. Соціальна держава – гарант зайнятості працездатного громадянина і фінансового забезпечення непрацездатних громадян. Цивілізована бізнес-діяльність – економічна основа соціальної держави.

 

13.2. Постдемократичний вектор розвитку сучасного суспільства.

Демократія як влада і організація влади. Поняття відносності демократії. Альтернативи демократії. Політична інфальтильність та демократія. Парламентаризм в контексті демократичного процесу. Тоталітаризм і демократія. Місце та роль ЗМІ у процесі демократизації суспільства.

 

13.3. Питання «присмерку» громадянського суспільства та криза «мінімальної держави».

Філософський зміст поняття політичної системи суспільства. Концепт «політична організація суспільства». Питання «присмерку» громадянського суспільства. Масові комунікації і маргіналізація людини. Феномен інфляції публічної влади. Шляхи подолання владних криз: філософсько-політичне тлумачення.

 

 

 

 

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Практичне заняття на тему: Філософія постнекласичної науки як практична філософія.

1. Практичність філософії науки як такої, що працює на розширення можливостей людини бути вільною. Філософія постнекласичної науки в як  практична філософія: експлікація підстав для усвідомлення варіантів вільного вибору та уникнення як примусового вибору, так і хибних альтернатив.

2.Нелінійні закони, що виражають реальну необхідність, яка включає в себе випадковість, а саме випадковість вибору варіанту подальшого розгортання подій в точках біфуркації. Ситуації біфуркації як ситуації формування діючої причини.

3.Можливість визначення людиною порівняно невеликими за енергією впливами напрямку розгортання нелінійних процесів з незрівнянно більшими енергіями як підстава свободи людини і ризикованості її дій. Відповідальність суб'єкта пізнання та практичних дій.

4. Ціннісна забарвленість ставлення суб'єкта постнекласичної науки до складних людиновимірних об'єктів її досліджень. Відносність до позанаукових цінностей суб'єкта як засіб забезпечення об'єктивності в постнекласичному типі наукової раціональності.

5. Трансдисциплінарність синергетики та її методологічний потенціал в гуманітарній сфері: створення соціосинергетики, психосинергетики, спроби застосувань у мистецтвознавстві та подальші перспективи руху в цьому напрямку. Постнекласична перспектива подолання розриву між природничим та гуманітарним знанням. 

 

Практичне заняття на тему:… Епістемологічні моделі сучасного наукового дискурсу.

1. Наука як форма знання та епістемологічний дискурс. Епістемологічність науки як її сутнісна характеристика.

2.Знання як істинне обгрунтоване переконання (justified true belief). Нормативний та дескриптивний виміри наукового знання. Найбільш поширені класичні моделі обгрунтування — фундаменталізм і когерентизм та способи їх застосування у науці.

3. Комунікативно-дискурсивний характер сучасної науки.. Психологізація, соціологізація і політизація наукового дискурсу у кінці ХХ століття, посилення конвенціоналістських тенденцій.

4. Нормативно-орієнтовані різновиди дискурсів. Раціонально-нормативний дискурс позитивізму і постпозитивізму, його ознаки у сучасній науці. Логіка наукового дослідження як нормативний ідеал науки ХХ ст.

5. Дескриптивно-орієнтовані дискурси. Еволюційний дискурс: вихід теорії еволюції за межі біології: соціальний дарвінізм, нео- та нейро-дарвінізм, теорія мемів Доукінза, кібернетичний еволюціонізм Г.Бейтсона.Еволюційна епістемологія.

6. Специфіка соціогуманітарного наукового дискурсу. Мистецтво конструювання фактів і наукові способи конструювання світів (Н.Гудмен). Номологічна і  ідеографічна епістемології в соціально-гуманітарних науках.

7.Антисцієнтизм і критика лінійного пояснення у дискурсивному і наратологічному підходах. Нелінійність наративної оповіді у науковому гуманітарному дискурсі.

 

Практичне заняття на тему: Соціологічний поворот у філософії науки: аналіз реальної практики науки.

1. Соціологічний підхід до науки як форма натуралізму у філософії науки. 

2.Програма натуралізму у сучасній філософії: особливості натуралізму у філософії свідомості, епістемології та у філософії науки. Натуралізм у сучасній філософії науки як програма дослідження реальної практики науки.  3.Когнітивні основи науки та місце когнітивного підходу до науки в системі сучасних філософсько-методологічних досліджень.

4.«Нова соціологія науки» та соціальний конструктивізм  («етнографічний» підхід дослідження «реального життя» науки Б.Латура та С.Вулгара).

5. Дослідження експериментальної практики науки (Я.Хакінг).

 

 

Практичне заняття на тему: Інновація як цивілізаційний вимір та  цінність науки.

1.Протиставлення концепцій мислення як незмінного повторення логічних правил, норм (Аристотель) і мислення як ексклюзивного творчого акту (М.Гайдеггер, М.Фуко). Вирізнення понять «уява» і «мислення». Мислення як семіотично спровокована подія.

2.Поняття «закрита система» і «відкрита система». Критика історицизму (К.Поппер) і обґрунтування методологічного значення завершення проекту. Поняття «суспільство знань» (Р.Кроуфорд)  і обґрунтування соціально-історичного значення виникнення нової технології як чинника світоглядних та  соціально-політичних перетворень.

3.Історія науки як закритої і відкритої системи: поняття «нормальна наука» і «революційна наука» (Т.Кун); «наукове відкриття» (Н.Р.Хенсон); «пропозиції» і «спростування» (К.Поппер); «концептуальні ініціативи» і «концептуальні зміни» (С.Тулмін); «позитивні і негативні зміни дослідницької програми» (І.Лакатош); «вирішення проблеми» (Л.Лаудан).

 4.Введення Й. Шумпетером у загальний науковий лексикон терміну «інновація» як визначення втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу.

 

Практичне заняття на тему: Сучасні методологічні стратегії соціогуманітарного пізнання.

 

1.     Специфіка та принципи феноменологічного дослідження. Поняття ейдетичної редукції. Тематика Lebenswelt. Екзистенціальний зворот у феноменологічній філософії. Предметне поле феноменологічної онтології. Критичний зміст постмодерної онтології. Культурно-антропологічні та політекономічні проекції симулякру.

 

2.     Системний підхід і формування структуралістської парадигми. Психоаналітичні засади виникнення структуралізму К. Леві-Стросса. Поняття структури у К. Леві-Стросса. Особливості структурно-функціональної стратегії Т. Парсонса. Вчення про «соціальні системи». Соціальна девіація як центральна проблема структуралістського дискурсу.

 

3.     Соціокультурний контекст психоаналізу та неофройдизму. Структурування несвідомого як основа розвитку психоаналітичної теорії. Наратив «Едипового комплексу» в психоаналізі та неофройдизмі. Соціокультурна зумовленість людських пристрастей. 

 

Практичне заняття на тему: Критичний зміст соціально-філософської науки.

1.     Опозиція між формаційним та цивілізаційним підходами у соціальній теорії. Цивілізаційний чинник у суспільно-історичному процесі. Етична інтерпретація промислового капіталізму у М. Вебера. Економічна аргументація Д. Белла та його вчення про три стадії розвитку західної цивілізації.

 

2.     Соціально-метафізичні проекти філософського постмодерну. Франкфуртська школа про суперечливий характер західноєвропейської цивілізації. Наратив фашизму як головна проблема сучасної соціальної філософії. Постмодерна критика структуралізму. Вчення про репресивне суспільство. Теорія лібідінального інвестування в економіку та політику. Концепт «тіло без органів».

 

3.     Ідея масового суспільства як основа розвитку критичної теорії. Психологія народів та мас у Г. Лебона. Психоаналітична концепція масового суспільства. Масове суспільство та тоталітаризм (Х. Арендт). Соціокультурні наслідки масовизації суспільства (Х. Ортега-і-Гассет, Ж. Бодріяр).

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Феномен науки».

Основна:

1.   Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – 223 с.

2.   Агацци Э. Почему у науки есть и этические измерения? Режим доступу: interneturok.ru/ru/school/.../8-klass/.../moralnyy-vybo

4.   Горський В. С. Україна на порозі планетарної цивілізації / В.С. Горський // Практична філософія. – 2001. – № 2. – С.214–220.

5.   Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология // Вопр.филос. - 1992. - N7. - С.148-176.

7.   Добронравова И.С. Нелинейное и сложное мышление. – В кн «Философия мышления» – Одесса: «Печатный дом», 2013 – 442 с. (С.91 – 104).

8.   Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації // Г. Йонас; [Пер. з нім. А. Єрмоленко, В. Єрмоленко]. – К.: Лібра, 2001. – 400 с

9.   Кримський C.Б. Запити філософських смислів / С.Б. Кримський; Під сигнатурою Софії. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008, 718 с. – (С.444 – 717).

10. Мамчур Е.А. Фундаментальная наука и современные технологии // Вопросы философии. – 2011. - № 3. Електронний ресурс. Режим доступу: http://vphil.ru/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1

11. Сидоренко Л.І. Проблеми етики науки в постнекласичному дискурсі //Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. – 2010. - №19. – С.121-125.

12. Сидоренко Л.І. Сучасна наука в контекстах свободи та відповідальності // Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник. – 2015.

13. Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы. - М.: ГАРДАРИКИ, 2006.

14. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / кол. авторів; за ред.. Л.В. Губерського; худож.-оформлювач О.Д. Кононученко. – Харків: Фоліо, 2013. – 510 с. (Добронравова І.С., Сидоренко Л.І., Петрущенков С.П., Руденко О.В., Шашкова Л.О. та ін. )

15. Хайдеггер М. Время картины мира / М. Хайдеггер // Хайдеггер М. Время и бытие. Статьи и выступления: [Пер. с нем.] – М.: Республика, 1993.

16. Sitko S.P. Physics of  Alive - the New Trend of Fundamental Natural Sienses// Physics of Alive. - 2000. - Vol.8, № 2. - P.5-13.

 

Додаткова:

1.   Добронравова И. С. Философия науки как практическая философия / И. С. Добронравова // Практична філософія. – 2009 – № 1. - С.43 - 54.

2.   Добронравова И.С. Ставлення людини до природи: синергетичний аспект. – Режим доступу:http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

3.   Казютинский В.В. Близок ли «Век Науки» к завершению? // Вопросы философии. – 2013. – № 3. – Режим доступу: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=719&Itemid=52

4.   Киященко Л.П. Постнеклассическая философия – опыт трансдисциплинарности. – В кн. Постнеклассика. - С-Пбг.: «Мір», 2009, С.137-169.

5.   Сидоренко Л.І. Проблема тілесності: філософсько-етичні виміри // Філософські проблеми гуманітарних наук: Альманах. – 2012. - № 21. – С.43-48.

6.   Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехнологической революции. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ОАО»Люкс», 2004. – 349, [3] c. – (Philosophy).

7.   Уайтсайдс Дж. Нанотехнология в ближайшем десятилетии. Прогноз направления исследований / Дж. Уайтсайдс, Д. Эйглер, Р. Андерс. – М.: Мир, 2002. – 292 с.

8.   Хабермас Ю. Будущее человеческой природы. На пути к либеральной евгенике? / Пер. с нем.  – М.: Издательство «Весь Мир», 2002. – 144 с.

9.   Швейцер А. Благоговение перед жизнью / [Сб. работ]: Пер. с нем. сост. и послесл. А.А. Гусейнова; Общ. ред. А.А. Гусейнова, М.Г. Селезнева. – М.: Прогресс, 1992. – 572 с.(С.522-545). 

10. Этос науки / РАН. Ин-т философии; Ин-т истории естествознания и техники. Отв. ред. Л.П. Киященко и Е. З. Мирская. – М.: Akademia, 2008. – 544 c.

11. Ethics in science [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.visionlearning.com/library/module_viewer.php?mid=161

12. David B. Resnik, J.D., Ph.D. What is Ethics in Research & Why is it Important? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niehs.nih.gov/research/resources/bioethics/whatis/

13. Curry, Patric. On Ecological Ethics: A Critical Introduction [Електронний ресурс] / Patric Curry //The Campaing for Political Ecology. – 2008. – P.1-23. - Режим доступу: http://eco.gn.apc.org/pubs/ethics_curry.html

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Системи засад науки та історичні типи наукової раціональності: класичний, некласичний та постнекласичний».

Основна:

1. Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки – Київ: ВПЦ «Київський університет», 2008 – 223 с.

2. Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія  науки // Підручник для студентів філософських факультетів та аспірантів – Київ:

«Логос», 2009 - 243 с.

3. Добронравова И.С. Нелинейное и сложное мышление. – В кн .«Философия мышления» – Одесса: «Печатный дом», 2013 – 442 с. (С.91 – 104).

4. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К., 1990.

5. Кримський C.Б. Запити філософських смислів. // Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008 - 718с. (С.444-717).

6. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. - М., 1998.- Ч.2.

7. Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопр.филос. - 1989. - N10. - С.3-18.

8. Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. - М., 1994. - С.3-80.

 

Додаткова:

1. Добронравова И.С. Идеалы и типы научной рациональности. // Философия. Наука. Цивилизация. - М.,1999.

2. Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. - К.,1997.

3. Степин В.С. Структура и эволюция теоретических знаний. // Природа научного познания. - Минск., 1979.

4. Степин В.С. Теоретическое знание. - М., 2000, гл. 4, 5.

5. Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. - М., 1997. - С.14-28.

6. Микешина Л.А. Детерминация научного познания. - Л., 1973.

7. Морен Э. Метод. Природа природы. - М.: «Прогресс – Традиция», 2005. -464с.

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Сучасна глобальна наукова революція як становлення нелінійної науки та постнекласичного типу наукової раціональності».

Основна:

1. Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки – Київ: ВПЦ «Київський університет», 2008, - 223 с.

2. Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія  науки // Підручник для студентів філософських факультетів та аспірантів – Київ:

«Логос». — 2009, - 243 с.

3. Добронравова I.С. Наукове бачення місця людини в свiтi //Фiлософiя. Курс лекцiй. Лекцiя 14. - К., 1993.

4. Добронравова І.С. Практична філософія постнеклласичної науки про наукову істину та людську свободу. // «Філософія освіти» - № 2. – 2014. - С. 224-234. 

5. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К., 1990.

6. Климонотович Н.Ю. Без формул о синергетике. - Минск: Высшая школа,1986. Синергетическая парадигма. М., 2000.

7. Крымский С.Б., Кузнецов В.И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. - К., 1983. - Гл.2.

8. Мандельброт Б. Фрактальная геометрия природы. – Москва.: Институт компьютерных исследований, 2002 - 656 с.

9. Мякишев Г.Я. Физическая теория. – М.; Наука, 1980. – С.420-436.

 

Додаткова:

1.  Аршинов В.И. (2012) Сложность постнеклассических практик и будущее конвергирующих технологий. – В кн. Постнеклассические практики. Опыт концептуализации. – Санкт – Петербург.: Издательский дом Мир – 2012. 535с . – (С.165-187; С.171).

2.  Аршинов В.И., Буданов В.Г. Синергетика наблюдения как познавательный процесс. // Философия. Наука. Цивилизация. - М.,1999.

3.  Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. – Киев.: Институт социолоии НАНУ, 2002. – 436 с. 

4.  Буданов В.Г. Методология синергетики в постнекласической науке и в образовании. - ИФ РАН, М.: УРСС, 2007. - 232 с.

5.  Вайнберг С. Первые три минуты. - М., 1981.

6.  Добронравова И.С Постнеклассические практики и деятельность: рефлексивность и ценности. – В кн. «Постнеклассические практики: и социокультурные трансформации». - М.: «Макспресс», 2009. - С.17-20.

7.  Добронравова И.С. Философия науки как практическая философия: ситуация постнеклассики и возможность свободы. // «Практична філософія». - №1. - 2009. - С.43-546.

8.  Евин И. Синергетика мозга и синергетика искусства. - М.: «ГЕОС», 2001. – 163 с.

9.  Капица С.П., Курдюмов С.П, Малинецкий Г.Г. Синергетика и прогнозы будущого. – М., 1997.

10.  Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем — М., 1994.

11.  Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение //Вопросы философии. - 1992. - №12.

12.  Корнієнко Н.М. Запрошення до Хаосу. Театр і синергетика. Спроба не лінійності. – К.: НДТМ ім. Леся Курбаса, 2008.

13.  Кратчфилд Дж., Фармер Дж., Паккард Н., Шоу Р. Хаос. // В мире науки. -1987. - №2.

14.  Линде А.Д. Раздувающаяся Вселенная. - УФН, т.144, вып.2. окт.1994.

15.  Лоскутов А.Ю., Михайлов А.С. Введение в синергетику. - М., 1990.

16.  Молчанов Ю.Б. Четыре концепции времени в философии и физике. - М.,1977.

17.  Морен Э. Метод. Природа природы. - М.: «Прогресс – Традиция». 2005, 464 с.

18.  Мякишев Г.Я. От динамики к статистике. - М., 1983.

19.  Мякишев Г.Я. Физическая теория. – М.; Наука, 1980. – С.420-436.

20.  Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. - М., 1998. - Ч.2.

21.  Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. - М., 1990. Приложение 5.

22.  Пайтген Х.-О., Рихтер П.Х. Красота фракталов. - М., 1993.

23.  Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. - М., 1986.

24.  Степин В.С. Теоретическое знание. - М., 2000, гл. 4, 5.

25.  Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. - 1989. - 10. - С.3-18.

26.  Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. - М.: 1994. - С.3-80.

27.  Хакен Г. Основные понятия синергетики: параметры порядка и принцип подчинения // Хакен Г. Принципы работы головного мозга. - М.: «Per Se», 2001, 351с. (С.41-70).

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Епістемологічні моделі сучасного наукового дискурсу».

Основна:

1.       Бейтсон Г. Экология разума. Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии. Эпистемология и экология. Кризис в экологии разума.

2.       Гудмен Н. Способы создания миров. / Пер. с англ. А.Л. Никифорова, Е.Е. Ледникова, М.В. Лебедева, Т.А. Дмитриева. — М.: Идея-Пресс, Логос, Праксис, 2001.

3.       Докинз Р.Эгоистические гены и эгоистические мемы // Хофштадтер Д., Деннетт Д. Глаз Разума. — Самара, 2003.; М.: Смысл, 2000.

4.       Комар О. Гуманізація науки чи натуралізація філософії? // Науковий вісник Чернівецького університету. — Вип. 466-467. Філософія. Збірник наукових праць. — 2009. — С.82-86.

5.       Макаров М.Л. Основы теории дискурса. — М.: ИТДГК «Гнозис», 2003.

6.       Матурана, У. Биология познания  // Язык и интеллект. Сб. / Пер. с англ. и нем. / Сост. и вступ. ст. В. В. Петрова. – М.: Издательская группа «Прогресс», 1996.

7.       Млодинов Л. (Нео)сознанное. Как бессознательный ум управляет нашим поведением. — М.: Livebook, 2012.

8.       Пенроуз Р. Новый ум короля: О компьютерах, мышлении и законах физики. — М.: Едиториал УРСС, 2005.

9.       Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. — М.: Эдиториал УРСС, 2000.

10.  Edelman G.M. Second Nature. Brain Science and Human Knowledge. —New Haven and London, Yale University Press, 2006.

11.  The Handbook of Discourse Analysis / Edited by D.Tannen, H.E.Hamilton, and

12.  D.Schiffrin. — JohnWiley & Sons, Inc.,  Blackwell Publishers Ltd., 2015. Vol. I.

Додаткова:

1.       Кайку М. Фізика майбутнього / Пер. з англ. А.Кам’янець. - Львів: Літопис, 2013.

2.       Марков А. Эволюция человека. В 2 книгах. Книга 2. Обезьяны, нейроны и душа. — Corpus, 2011.

3.       Марков А.. Рождение сложности. Эволюционная биология сегодня. Неожиданные открытия и новые вопросы. — Corpus, 2010.

4.       Саймон Г. Науки об искусственном. Издание второе. М: Едиториал УРСС, 2004.

5.       Cambridge Declaration on Consciousness // Філософська думка. Philosophy of Mind. — № 2, 2016.

6.       Churchland P.S.Braintrust: What Neuroscience Tells Us about Morality. Princeton University Press, 2011.

7.       Crick F. What Mad Pursuit: A Personal View of Scientific Discovery. New York: Basic Books, 1988.

8.       Eagleman D. The Brain: The Story of You. N.-Y.: Pantheon Books, 2015.

9.       Epistemology: the Big Questions / ed. by L. M. Alcoff. — Blackwell Publishers Ltd, UK. — 1998.

10.  Goldman A.I. Epistemology and cognition. — Harvard University Press, 1986.

11.  The Blackwell guide to epistemology, ed. by J.Greco and E.Sosa. — 1999. Blackwell Publishers Ltd, UK.

12.  Varela, F., Thompson, E. and E. Rosch, 1991, The Embodied Mind: Cognitive Science and Human Experience, Cambridge, MA: MIT Press.

 

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Соціологічний поворот у філософії науки: аналіз реальної практики науки».

Основна:

1.  Добронравова, І.С., Білоус, Т.М., Комар, О.В. Новітня філософія науки. - Київ: Логос, 2009. (Розділ 2)

2.  Латур, Б. (2013) Наука в действии: следуя за учеными и инженерами внутри общества / [пер. с англ. К. Федоровой; науч. ред. С. Миляева]. - СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2013. - 414 с.

3.  Латур, Б. Пересборка социального: введение в акторно-сетевую теорию / пер. с англ. И. Полонской; под ред. С. Гавриленко; Нац. исслед. ун-т «Высшая школа экономики». — М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2014. — 384 с.

4.  Хакинг Я. Представление и вмешательство. Введение в философию естественных наук. – Москва.: Издательство «Логос», 1998.

5.  Latour, B. Woolgar, St. Laboratory Life. The Contruction of Scientific Facts. - Princeton, New Jersey: Princeton University Press. (1979; 1986).

6.  Experimental Philosophy, Rationalism, and Naturalism. E. Fischer and J. Collins (eds.) - London: Routledge, 2015.

 

Додаткова:

1.  Наука глазами гуманитария / Отв. ред. В.А. Лекторский. - М.: Прогрес-традиция. 2005.

2.  Ted Benton and Ian Craib. Philosophy of Social Science: The  Philosophical Foundations of Social Thought. New York -London W1P OLP, 2001.

3.  Коэн М., Нагель Э. Введение в логику и научный метод / пер. с англ./ - Челябинск.: Социум, 2010.

4.  Подольська Е.А. Подольська Т.В. Соціологія: 100 питань – 100 відповідей. – Київ.: Фірма «ІНКОС», 2009.

5.  Философия социальных и гуманитарных наук. Учебное пособие для вузов / Под общей ред. С.А. Лебедева. - М.: Академ. проект. 2008.

6.  Alan Bryman and Emma Bell. Business Reseach Methods. Oxford. 2003 (рос. переклад :А.Браймен, Э.Белл . Методы социальных исследований. Группы, организации и бизнес. - Х.: Из-во Гуманитарный Центр, 2012.)

7.  Bruno Latour, Science in action. How to follow scientists and engineers through society. Harvard University Press, 1987. (рос.  перекл. Латур, Бруно. Наука в действии: следуя за учеными и инженерами внутри общества /пер. с англ. / - СПб.: 2013.

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Наукове дослідження і інновації».

Основна:

1. Бейтсон Г. Экология разума. Избранные статьи по антропологи, психиатрии и эпистемологии / Пер. с англ. - М.: Смысл, 2000. – 476 с.

2. Инновационная сложность. - Санкт-Петербург.: «АЛЕТЕЙЯ», 2016. – 607 с.

3. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. / Г. Йонас. – К.: Лібра, – 2001. – 400 с.

4. Кастельс Мануэль. Галактика Интернет: Размышления об интеллекте, бизнесе и обществе / Пер. с англ. А. Матвеева под ред. В. Харитонова / Мануэль Кастельс. – Екатеринбург.: У-Фатория (при участии изд-ва Гуманитарного университета), 2004. – 328 с.

5. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях / Д. Кэмпбелл. - М.: Прогресс, 1980. – 260 с.

6. Поппер Карл. Злиденність історицизму: Пер. з англ. В.М. Лісового. – К.: АБРИС, 1994. – 192 с.

7. Чуйко В.Л. Мышление и метод // Философия мышления / ред. кол. Л.Н. Богатая, И.С. Добронравова, Ф.В. Лазарев; отв. ред. Л.Н. Богатая. – Одесса: Печатный дом, 2013. – С. 395-411.

8. Crawford R. In the Era of Human Capital: The Emergence of Talent, Intelligence, and Knowledge as the Worldwide Economic Force and Investors / R. Crawford. – New York: Harper Business, 1991. – 197 p.

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Наука в умовах детермінізму сучасної філософії».

Основна:

1. Делёз Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? [Текст] / Пер. с фр. и послесл. С. Зенкина. – М.: Академический проект, 2009. – 261 с.

2. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла [Текст] / Пер. с фр. Л. Любарской и Е. Марковской. – М.:Добросвет, КДУ, 2006 – 258 с.

3. Кунцман П., Буркард Ф.П., Видман Ф., Вайс А. Философия. – Пособие., М., Рыбари 2002. – 268 с.

4. Очерки феноменологической философии / Учебн. пособие под ред. Я.А. Слинина и Б.В. Маркова. – СПб.: Издательство С.-Петербургского университета, 1997. – 224 с.

5. Лосев А.Ф. Математика и диалектика [Текст] / А.Ф. Лосев // Хаос и структура. – М.: Мысль, 1997. – С.794–801.

6. Хайдегер М. «Что такое метафизика» [Текст] / Время и бытие. – М.: Республика, 1993. – С.16–27.

7. Хайдеггер М. Преодоление метафизики [Текст] / Время и бытие: Статьи и выступления: Пер с нем. – М.: Республика, 1993. – С.177–192.

8. Хайдеггер М. Письмо о гуманизме [Текст] / Время и бытие: Статьи и выступления: Пер с нем. – М.: Республика, 1993. – С.192–221.

9. Шелер М. Положение человека в космосе [Текст] / Избранные произведения – М.: «Гнозис», 1994. – С.130-192.

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Науковий внесок психоаналізу у розвиток філософської думки».

Основна:

1. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство: навч. посібник [для стд. вищ. навч. закл.] / Н.В. Зборовська. – Київ.: Академвидав, 2003. – 395 с.

2. Кернберг О. Отношения в любви: норма и патология [Електронний ресурс / Отто Кернберг; [пер. с англ. М.Н. Георгиевой]. – М.: Независимая фирма «Класс», 2000. – 526 с.

3. Райх В. «Психология масс и фашизм» [Текст] / В. Райх; [пер. с нем. Ю.М. Донца]. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 539 с.

4. Ружмнон Д. де. Любов та західна культура [Текст] / Д. де Ружмон; [пер. з франц. Ярина Тарасюк]. – Львів.: Літопис, 2000. – 304 с. 

5. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности [Текст] / Э. Фромм; [пер. с нем. Э.М. Телятниковой]. – М.: Республика,1994. – 447 с.

6. Фрейд З. Тотем и табу [Текст] / Зигмунд Фрейд // Я и Оно – М.: ЭКСМО-Пресс; Харьков.: Изд-во «Фолио», 2001. – С.363–529.

7. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности [Текст] / Зигмунд Фрейд // Я и Оно – М.: ЭКСМО-Пресс; Харьков.: Изд-во «Фолио», 2001. – С.529–709.

8. Юнг К.Г. Об архетипах коллективного бессознательного [Текст] / К.Г. Юнг; [пер. с нем. Д.В. Дмитриева] // Божественный ребёнок. – М.: Олимп; ООО «Издательство АСТ-ЛТД», 1997. – С.248–291.

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Предмет та методологічні стратегії соціально-філософського дискурсу».

Основна:

1. Белл Д. Возобновление истории в новом столетии (Предисловие к новому изданию книги «Конец идеологии») / Вопросы философии, 2002. – №5. – С.13–21.

2. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства [Текст] / Денієл Белл // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія; [упоряд. В. Лях] – К.: Либідь, 1996. – С.194–250.

3. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма [Текст] // Макс Вебер. – М.: Ист-Вью, 2002. – 352 с.

4. Парсонс Т. Социальная система [Текст] / Т. Парсонс; пер. с англ. Е. Молодцова, В. Степанова, Г. Беляева, В. Тапилина // О социальных системах. – М.: «Академический проект», 2002. – С.241–301.

5. Леви-Стросс К. Структурная антропология [Текст] / К. Леви-Стросс; [пер. с фр. Вяч.Вс. Иванова]. – М.: Академический Проект, 2008. – С. 155–167; 323–343.

6. Кримський С.Б. Цивілізаційний розвиток людства [Текст] / С.Б. Кримський, Ю.В. Павленко. – К.: Вид-во «Фенікс», 2007. – Гл. ІІ – С.55–103.

7. Тоффлер А. Футорошок [Текст] / А. Тоффлер; [под ред. О. Михнюк] – СПб. Лань, 1997. – С.30–187.

8. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории [Текст] // Освальд Шпенглер. – М.: Мысль, Т.2. – 1998. – с.608.

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Теоретико-методологічний зміст сучасних соціально-критичних вчень».

Основна:

1. Делёз Ж. Анти-Эдип: Капитализм и шизофрения [Текст] / Ж. Делёз, Ф. Гваттари; [пер. с франц. и послесл. Д. Кралечкина]. – Екатеринбург: У-Фактория, 2007. – С.83–427.

2. Маркузе Г. Эрос и цивилизация [Текст] / Герберт Маркузе; [пер. с англ.А.А. Юдина]. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ЗАО НПП «Ермак», 2003. – С.12–176.

3. Фуко М. История безумия в классическую эпоху [Текст] / Мишель Фуко; пер. с франц. И.К. Стаф. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2010. – С.69–214. 

4. Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы [Електронний ресурс] / М. Фуко; пер. с франц. В. Наумова под редакцией Ирины Борисовой. – М.: Издательство «Ad Marginem», 1999. – С.45–325.

5. Хоркхаймер М. Диалектика Просвещения. Философские фрагменты [Текст] / Хоркхаймер М., Адорно Т; [пер. с нем. М. Кузнецова]. – М., СПб. Медиум, Ювента, 1997 – С.51–113.

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Феномен масового суспільства в контексті сучасної філософії».

Основна:

1. Арендт Х. Истоки тоталитаризма [Текст] / Ханна Арендт. – [Пер. с англ. И.В. Борисовой, Ю.А. Кимелева и др.,]. – М. Центр Ком, 1996. – Ч.2. – С.3–124; С.Ч.3. – С.407–450.

2. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла[Текст] / Жан Бодрийяр. – М.: Добросвет, КДУ, 2006. – С.7–53.

3. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального [Текст] / Жан Бодрийяр, Карл Ясперс / Призрак толпы; [Пер. с франц. Н.В. Суслова]. – М.: Алгоритм, 2014. – С.5–260.

4. Валлерстайн И. После либерализма [Текст] / Под редакцией Б.Ю. Кагарлицкого. – М: Едиториал УРСС. – 2003., С.54–65.

5. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс: Сб.: Пер. с исп. / Х. Ортега-и-Гассет. – М.: ООО «издательство АСТ», 2003. – 509. – С.15–70.

6. Лебон Г.Психология масс и фашизм [Текст] / Густав Лебон; пер. с франц. – Челябинск: Социум, 2010. – С.181–347.

7. Райх В. «Психология масс и фашизм» [Текст] / В. Райх; [пер. с нем. Ю.М. Донца] – М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. – С.122–137.

8. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию [Текст] / Ф. Фукуяма; [пер. с англ. Д. Павловой, В. Кирющенко, М. Колопотина] – М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2008. – С.91–319.

9. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций [Текст] / С. Хантингтон: [Пер. с англ. Ю. Новикова под общ. ред. К. Королёва]. - М: ООО «Издательство АСТ», 2003. - 603, [5] с.

 

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Політичний зміст філософських теорій сучасності».

Основна:

1.  Гоше М. Демократія проти себе самої [Текст] / М. Гоше; [Пер. з франц., післямова та прим. О. Йосипенко, С. Йосипенко]. – К.: Український Центр духовної культури, 2006. – 372 с.

2.  Гражданское общество, правовое государство и право («Круглый стол» журналов «Государство и право» и «Вопросы философии») [Текст] // Вопросы философии. – Научно-теоретический журнал. – 2002. – №1. – С.3–51.

3.  Даль Р. Демократия и ее критики [Текст] / Р. Даль; [Пер. с англ. Под ред. М.В. Ильина]. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2003. – С.21–37; 201–228; 473–526.

4.  Дзоло Д. Демократия и сложность: реалистический подход [Текст] / Д. Дзоло; [Пер. с англ. А.А. Калинина]. – М.: Изд. дом Гос. ун-та – Высшей школы экономики, 2010. – С.108–178; 179–301. – (Политическая теория).

5.  Кин Дж. Демократия и гражданское общество [Текст] / Дж. Кин; [Пер. с англ.; Послесл. М.А. Абрамова]. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – С.29–74; 75–129; 253–306.

6.  Кириченко С.О. Громадянське суспільство і правова держава: поняття та зміст [Текст] / С.О. Кириченко. – К.: Логос, 1999. – 47 с.

7.  Кочеткова Л.Н. Социальное государство. Опыт философского исследования: Монография [Текст] / Л.Н. Кочеткова. – М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. – 160 с.

8.  Мартыненко В.В. Государство и гражданское общество – дихотомия или единство [Текст] / В.В. Мартыненко // Вопросы философии. – Научно-теоретический журнал. – 2011. – №10. – С.17–27.

9.  Мотрошилова Н.В. О современном понятии гражданского общества [Текст] / Н.В. Мотрошилова // Вопросы философии. – Научно-теоретический журнал. – 2009. – №9. – С.4–28.

10.  Сидорина Т.Ю. Государство всеобщего благосостояния: от утопии к кризису: Монография [Текст] / Т.Ю. Сидорина. – М.: РГГУ, 2013. – С.40–89;162–204; 277–289.

11.  Хайек Ф. Общество свободных [Текст] / Ф. Хайек; [Пер. с англ. А. Кустарева. Под ред. Ю. Колкера. Предисловие и пояснения Эмона Батлера]. – London.: Overseas Publications Interchange Ltd, 1990. – 309 с.


СПИСОК ПИТАНЬ ДО ІСПИТУ

1.     Наука як предмет філософського осмислення.

2.     Філософські презентації сучасної науки: наука як система знань, дослідницька діяльність, соціальний інститут, культурні та цивілізаційні виміри науки.

3.     Наука як дослідження. Наука як сутнісне явище Нового часу.

4.     Наука та цінності техногенної цивілізації. Об'єктивність та новітність як ідеали науки Нового часу.

5.     Етичні виміри науки та виникнення етики науки. Моральні дилеми в сучасній науці та свобода наукового дослідження.

6.     Системи засад науки та історичні типи наукової раціональності: класичний, некласичний та постнекласичний.

7.     Складові засад науки: наукові картини світу, ідеали і норми наукового дослідження, філософські засади.

8.     Методологічна свідомість. Стиль наукового мислення як конкретно-історичний спосіб існування ідеалів і норм наукового дослідження, що відповідає науковій картині світу свого часу.

9.     Глобальні наукові революції як зміна історичних типів наукової раціональності.

10.                       Сучасна глобальна наукова революція як становлення нелінійної науки та постнекласичного типу наукової раціональності.

11.                       Трансдисциплінарність постнекласичних методологій як запорука успішної комунікації представників різних дисциплін при комплексному дослідженні складних систем. Синергетична методологія як найбільш розроблена з трансдисциплінарних методологій.

12.                       Методологічний потенціал синергетики в гуманітарній сфері. Постнекласична перспектива подолання розриву між природничим та гуманітарним знанням.

13.                       Відносність до позанаукових цінностей суб'єкта як засіб забезпечення об'єктивності в постнекласичному типі наукової раціональності.

14.                       Філософські засади сучасної нелінійної наукової картини світу.

15.                       Становлення складного нелінійного мислення як нового стилю мислення нелінійної науки.

16.                       Філософія постнекласичної науки як практична філософія.

17.                       Наука як форма знання та епістемологічний дискурс. Епістемологічність науки як її сутнісна характеристика.

18.                       Знання як істинне обґрунтоване переконання (justified true belief). Нормативний та дескриптивний виміри наукового знання. Найбільш поширені класичні моделі обґрунтування – фундаменталізм і когерентизм та способи їх застосування у науці. Обмеженість фундаменталізму та редукціонізму у нелінійній науці.

19.                       Комунікативно-дискурсивний характер сучасної науки. Реалізація принципу критичного мислення у різних формах наукового дискурсу. 

20.                       Раціонально-нормативний дискурс позитивізму і постпозитивізму, його ознаки у сучасній науці. Дескриптивно-орієнтовані дискурси. Еволюційний дискурс: вихід теорії еволюції за межі біології.

21.                       Специфіка соціогуманітарного наукового дискурсу: уманітаристика як «особливий шлях науки». Номологічна і ідеографічна епістемології в соціально-гуманітарних науках.

22.                       Соціологічний поворот у філософії науки: аналіз реальної практики науки.

23.                       Соціологічний підхід до науки як форма натуралізму у філософії науки.

24.                       Наукове дослідження та інновації.

25.                       Інновація як цивілізаційний вимір та цінність науки.

26.                       Філософія та метафізика.

27.                       Людиновимірний характер філософських методологій ХХ ст.

28.                       Суспільствознавчий напрям сучасної філософії.

29.                       Парадокси сучасної та постсучасної онтологій.

30.                       Методологічне підґрунтя філософії існування.

31.                       Структури екзистенції та проблема свободи.

32.                       Метаонтологія симулякру.

33.                       Предмет сучасного соціально-філософського дискурсу.

34.                       Метафізична проблема детермінант суспільно-історичного процесу.

35.                       Цивілізаційний підхід та «класове питання».

36.                       Структуралістський зворот у соціальних науках.

37.                       Соціально-критична теорія «франкфуртської школи».

38.                       Шизоаналіз як соціально-філософський проект сучасності.

39.                       Сучасні форми суспільства: від «дисциплінарного суспільства» до «суспільства божевільних».

40.                       «Масове суспільство» як центральний наратив постсучасної філософії.

41.                       Основні концепції масового суспільства.

42.                       Капіталістичне підґрунтя глобалізації.

43.                       Політекономічне підґрунтя цивілізаційної парадигми.

44.                       Політичний контекст постсучасної філософської теорії.

45.                       Ідея соціальної держави та сучасний політичний дискурс.

46.                       Постдемократичний зсув у сучасному суспільстві.

47.                       Питання «присмерку» громадянського суспільства та криза «мінімальної держави».

48.                       Віртуалізація громадянського суспільства та розвиток Глобального суспільства (Global society).

49.                       Постіндустріальна масовизація та маркетизм.

50.                       Інституціональні джерела деструктивності.

 


 

 

Засоби діагностики успішності навчання.

 

Теми 1-6

Теми

7-12

Семестрова кількість балів,

ПМК/іспит

Загальна кількість балів

Мінімум

15

15

30

30

60

Максимум

30

30

60

40

100

 

 

 

Шкала відповідності:

За 100 – бальною шкалою

За національною шкалою

90 – 100

5

відмінно

85 – 89

4

добре

75 – 84

65 – 74

3

задовільно

60 – 64

35 – 59

2

не задовільно

1 – 34