Інформаційний додаток до робочої програми курсу «Практична філософія та методологія науки»

 

Тема 1. Філософія науки як практична філософія.

 

Філософія науки про можливості людської свободи в світі в контексті попередніх та сучасної наукових картин світу.

«Практичне є все, що можливе завдяки свободі»

 (І.Кант).

 

 Синергетика як нове світобачення.

Синергетика як загальнонаукова дослідницька програма вивчення процесів самоорганізації. (Г.Хакен).

Складність, темпоральність, цілісність - риси нового світобачення (за І.Пригожиним).

Динамічний хаос як єдність порядку і безладу. Конструктивна роль хаосу у становленні багатоманітності складних систем. Фрактальна геометрія як геометрія динамічного хаосу. Фрактали –  самоподібні системи з дробовою розмірністю, що утворюються внаслідок конкуренції атракторів  нелінійної динаміки динамічного хаосу. Принципова складність фракталів.

Причиновість і детермінізм. Підстави та обмеження людської свободи.

Причиновість і необхідність в класичній фізиці: Лапласівський детермінізм і динамічні закони. Відсутність зв’язку між необхідністю та випадковістю. Свобода як усвідомлена необхідність. Фаталізм або непослідовність в трактовці свободи змінювати початкові та граничні умови дії законів. Кант про розрізнення природної та свобідної причиновості як спосіб поєднання дії законів класичної механіки та моральної відповідальності людини.

Ймовірнісна причиновість в некласичній науці: статистичні закони як зв'язок необхідного і випадкового. Випадковість як прояв необхідності. Парадоксальність  розуміння Полем Лапласом і недостатньої поінформованості людини як єдиної підстави введення ймовірності в  контексті статистичної інтерпретації законів термодинаміки, зокрема незворотності процесів зростання ентропії (термодинамічна стріла часу).

Циклічна причиновість в нелінійних системах, здатних до самоорганізації (Г.Хакен). Принципова випадковість вибору альтернативних шляхів розгортання нелінійної динаміки в особливих точках, зокрема точках біфуркації. Непередбачуваність причиново визначених процесів в детермінованому хаосі.

Ситуації біфуркації як ситуації формування діючої причини. Нелінійність як засновок самоорганізації діючої причини, випадкові внутрішні або зовнішні впливи як умови вибору варіанту формування діючої причини з альтернативних великомасштабних флуктуацій (Пригожин).

Реальна необхідність, що включає в себе випадковість (Гегель). Випадковість як доповнення необхідності. Можливість визначення людиною порівняно невеликими за енергією впливами напрямку розгортання нелінійних процесів з незрівнянно більшими енергіями як підстава свободи людини і ризикованості її дій.

Атрактори нелінійної динаміки як цільові причини. (С.П.Курдюмов).

 

Тема 2. Сучасні тенденції розуміння пізнавальних практик науки.

 Соціологічний поворот у філософії науки.

Наука і суспільство. Соціологічна філософія науки та соціологія наукового знання. Соціологічний конструктивізм. Соціологічна філософія науки, економіка науки, дослідження технологій та наукового знання.

Натуралістичні програми сучасної філософії науки.

Програма натуралізму в епістемології та у філософії науки. Натуралізм та когнітивна філософія науки. Історичні мета-методології" та проект нормативного натуралізму у філософії науки Л.Лаудана.

      Проблема реалізму в сучасній філософії науки.

Х.Патнем про труднощі розуміння істини як відповідності, визначення істини як раціонального обґрунтування прийнятності суджень. Реалізм з "людським обличчям".  

Новий реалізм та філософія мови (Х.Патнем, С.Кріпке). Проблема "песимістичної метаіндукції". Пояснювальний реалізм Р.Бойда. Дослідження експериментальної практики та "реалізм стосовно наукових сутностей" як нова форма реалізму (Н. Картрайт та Я. Хакінг).

. Емпірізм в сучасній філософії науки.

Програма "конструктивного емпіризму Б. ван Фраасена. Поняття емпіричної адекватності. Проблема"недовизначеності теорії емпіричними даними".

Тема 3. Епістемологія науки.

 Визначення термінів: епістемологія, гносеологія і теорія наукового пізнанн.

 Загальнофілософське і наукове визначення поняття епістемології. Розрізнення і порівняння термінів «епістемологія» та «гносеологія». Історичні традиції інтерпретації епістемології як теорії знання (істинного обґрунтованого переконання), філософської теорії пізнання як суб’єкт-об’єктного відношення (гносеології), логіки наукового дослідження (позитивістської науки). Епістемологія як теорія знання. Епістемологія науки як теорія наукового знання та його розвитку.

Природа, обсяги і межі наукового знання.

Класичний емпіризм і раціоналізм у світлі актуальних наукових досліджень: джерела знання. Критерії і норми наукового пізнання.

Епістемологічні програми обґрунтування у науках і наукові моделі знання.

Фундаменталізм апріорний (математика) і емпіричний (фізика), когерентизм (кібернетика, гуманітарні науки). Редукція як метод пояснення у науці. Індукція, дедукція, абдукція як процедури доведення і обґрунтування гіпотез. Індуктивна і гіпотетико-дедуктивна моделі знання.

. Сучасні епістемологічні практики.

Натуралізація епістемології у сучасних міждисциплінарних дослідженнях. Розширення меж епістемології: від теорії до епістемологічної практики (еволюційна епістемологія).

Епістемологічні засади наукового дослідження.  

Зміна уявлень про співвідношення суб’єкта та об’єкта пізнання при зміні типів наукової раціональності. Наукова істина та її критерії. Проблема визначення істини в засадах нелінійної науки. Істина як нелінійний процес.

РЕКОМЕНДОВАНА  ЛІТЕРАТУРА:

Основна:   

Філософія науки. Підручник для аспірантів. Київ: «Київський університет», 2018. http://www.philsci.univ.kiev.ua 

 

Добронравова І.С. Практична філософія науки. Суми: Університетська книга. 2017. http://www.philsci.univ.kiev.ua 

 

Добронравова І. С., Білоус Т. М., Комар О. В. Новітня філософія науки. – К., 2009. http://www.philsci.univ.kiev.ua

 

Добронравова И.С. Нелинейное и сложное мышление. – В кн .«Философия мышления» – Одесса: «Печатный дом», 2013 – 442с. С. 91 – 104.

 

Латур, Б.  (2013) Наука в действии: следуя за учеными и инженерами внутри общества /  [пер. с англ. К. Федоровой; науч. ред. С. Миляева]. - СПб. : Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге.  - 414  с.

 

Степин В.С. Философия науки Общие вопросы. Учебник для аспирантов. М. 2010.

 

Степин В.С. Теоретическое знание. М., 2000.   

 

Хайдеггер М. Время картины мира / М. Хайдеггер // Хайдеггер М. Время и бытие. Статьи и выступления: [Пер. с нем.] – М.: Республика, 1993

 

Додаткова:  

   Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Киев: Институт социолоии НАНУ, 2002. .. 

 

Буданов В.Г. Методология синергетики в постнекласической науке и в образовании. ИФ РАН, М.: УРСС, 2007. 232 с. http://www.synergetic.org.ua

 

Добронравова  І.С. Норми наукового дослідження в нелінійному природознавстві // Філософська думка. 1999. №4. С.36-48. http://www.philsci.univ.kiev.ua

 

Добронравова І.С. Практична філософія науки. – Суми : Університетська книга, 2017.

http://www.philsci.univ.kiev.ua

 

Добронраврва І.С. Теоретична реконструкція нелінійних феноменів: 

епістемологічні засади та науковий дискурс. // Філософії освіти. Philosophy of Education №1(20)-2017  http://www.philosopheducation.com/index.php/ua

 

Комар О.В.  Гуманізація науки чи натуралізація філософії? Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. - Чернівці : ЧНУ, 2009, 82-86.

 

Кримський C.Б. Запити філософських смислів. // Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008, 718с.  С.444-717.

 

Крымский С.Б., Кузнецов В.И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. - К., 1983. - Гл.2.

 

Мандельброт Б.Фрактальная геометрия природы. – Москва: Институт компьютерных исследований, 2002, 656 с.  

 

Морен Э. Метод. Природа природы. М.: «Прогресс – Традиция» .2005. 464с.

 

Пайтген Х.-О., Рихтер П.Х. Красота фракталов. - М., 1993.

 

Пригожин И., Стенгерс И. Время, заос, квант. – М. 1996.

 

Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. - М., 1986.

 

.      Сидоренко Л.І. Проблеми етики науки в постнекласичному дискурсі //Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. – 2010. - № 19. – С.121-125.

     

       Сидоренко Л.І. Сучасна наука в контекстах свободи та відповідальності // Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник. – 2015.

     

       Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехнологической революции. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ОАО»Люкс», 2004. – 349

 

     .Хакинг Я. Представление и вмешательство. Введение в философию естественных наук.  - Москва: Издательство  «Логос».  1998

 

     Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. — М.: Эдиториал УРСС, 2000.

 

     The Handbook of Discourse Analysis / Edited by D.Tannen, H.E.Hamilton, and D.Schiffrin. — JohnWiley & Sons, Inc.,  Blackwell Publishers Ltd., 2015. Vol. I.

     

      Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. — М.: Эдиториал УРСС, 2000.

 

      Experimental Philosophy, Rationalism, and Naturalism. (2015) E. Fischer and J. Collins (eds.) - London: Routledge