МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Лектор: к.філос. н., доцент Комар Олена Вікторівна

ВСТУП

Навчальна дисципліна Методологія та організація наукових досліджень

                                                                              (назва дисципліни)

є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» галузі знань 0203 «Гуманітарні науки» 

                                                                   (зазначити відповідний рівень) (зазначити)

з напряму підготовки 020303 «Філологія», спеціальності - 8.02030302 «Мова і література (західноєвропейська, східна, російська, класична, слов»янська)», 8.02030306 «Фольклористика», 8.02030305 «Літературна творчіть».

Дана дисципліна є нормативною з циклу професійно-орієнтованої гуманітарно-наукової підготовки

                                                                             

 за спеціальністю  8.02030302 «Мова і література (англійська, німецька, французьська, іспанська, новогрецька, слов’янські мови,».

                  

Викладається у І семестрі 2 курсу магістратури в обсязі – 48 год. [1]

                                                                                                                                               

(1 кредити ECTS[2]) зокрема: лекції – 17  год., семінарські заняття – 17  год., самостійна робота – год. У курсі передбачено 1 змістовний модуль та 1 модульна контрольна  робота. Завершується дисципліна – заліком.

Мета дисципліни – здобуття студентами базових знань з методології, методики та організації наукової діяльності для забезпечення їхньої професійної підготовки у якості науковців.

Завдання – - ознайомлення студентів з сучасними методологічними концепціями, з основами методології наукового пізнання та з методикою наукових досліджень як загальнонаукових, так і спеціальних;

- формування цілісного уявлення про науково-дослідницький процес;

- набуття дослідницьких навичок, усвідомлення цілей наукового дослідження, формування навичок правильного виконання кваліфікаційних і наукових робіт (магістерської роботи, статті, дисертації).

Структура курсу

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- розуміти значення методологічної підготовки для професійної діяльності вченого;

- знати характеристики основних методів наукового пізнання (індукція, дедукція абдукція) та методологічних моделей (гіпотетико-дедуктивна та емпірична індуктивна) ;

- засвоїти основні критерії оцінки наукового знання і вимоги до організації дослідницької діяльності;

- розрізняти рівні методологічної організації наукової діяльності: загальнометодологічний, конкретнометодологічний, методику і техніку виконання дослідження;

- мати уявлення про комплекс методологічних підходів і розуміти специфіку їх застосування у науковому дослідженні;

- бути ознайомленим з широким колом актуальних філософських та методологічних проблем науки.

вміти:

-         застосовувати загальнометодологічні принципи у науковій діяльності;

-         проводити пошук науково значимої інформації, опрацьовувати і систематизувати наукову літературу;

-         оформлювати кваліфікаційні роботи згідно загальних вимог;

-         розрізняти емпіричний та теоретичний рівні дослідження, вміти методологічно опрацьовувати емпіричний матеріал і будувати гіпотези на основі абдукції;

-         аргументовано пояснити різницю між різними методологічними підходами до науки;

-         вільно орієнтуватися у структурі наукового дослідження, розрізняти основні етапи і виокремлювати найбільш значимі для кожного етапу дослідження елементи.

Місце навчальної дисципліни у структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем:

курс Методологія та організація наукових дослідженьє нормативним курсом для підготовки кваліфікаційного рівня магістрів.

 

Контроль знань і розподіл балів, які отримують студенти.

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

У змістовий модуль 1 (ЗМ1) входять теми 1 - 4, а у змістовий модуль 2 (ЗМ2) – теми 5 - 8. Обов’язковим для заліку є

1) виконання модульної письмової роботи;

2) наявність результатів ситуативного лекційного контролю або письмового відпрацювання лекційних тем у випадку роботи студента за індивідуальним графіком.

Оцінювання за формами контролю[3]: (як приклад)

 

ЗМ1

ЗМ 2

Min. – _ балів

Max. – __ бали

Min. – __ бали

Max. – __ балів

 

 

 

 

 

Модульна контрольна робота

5

20

 

 

Ситуативний тест (експрес-контроль на лекціях)

5

30

5

30

„3” мінімальна/максимальна оцінку, яку може отримати студент.

1 мінімальна/максимальна залікова кількість робіт чи завдань.

Для студентів, які набрали сумарно меншу кількість балів, ніж критично-розрахунковий мінімум – 20 балів, для одержання заліку обов’язково слід виконати модульну контрольну роботу, а також письмове відпрацювання лекційних тем.

У випадку відсутності студента з поважних причин відпрацювання та перездачі МКР здійснюються у відповідності до „Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу” від 1 жовтня 2010 року.

При цьому, кількість балів:

·     1-34 відповідає оцінці «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни;

·     35-59 відповідає оцінці «незадовільно» з можливістю повторного складання;

·     60-64 відповідає оцінці «задовільно» («достатньо»);

·     65-74  відповідає оцінці «задовільно»;

·     75 - 84 відповідає оцінці «добре»;

·     85 - 89 відповідає оцінці «добре» («дуже добре»);     

·     90 - 100 відповідає оцінці «відмінно».

             Шкала відповідності (за умови заліку)

За 100 – бальною шкалою

За національною шкалою

90 – 100

Зараховано

85 – 89

75 – 84

65 – 74

60 – 64

1 – 59

не зараховано


ПРОГРАМА  НАВЧАЛЬНОЇ  ДИСЦИПЛІНИ

Тематичний план дисципліни

 

Назва теми

Години

Лекції

Модульна контрольна робота

 Сам. робота

Методологія та організація наукових досліджень

Змістовий модуль 1. Основи загальнонаукової методології

1

Наука у сучасному світі

2

 

 1

2

Методологія, методика і методи наукового дослідження

2

 

 1

3

Методологічні концепції, засновані на індукції та дедукції. Позитивізм і критичний раціоналізм

2

 

1

4

Релятивістські методологічні концепції: прагматизм, конвенціалізм та інструменталізм

2

3

1

Змістовий модуль 2. Філософсько-методологічні засади лінгвістики

5

Аналітична методологія як методологічна основа семантики. Проблема значення, референції і істини

2

 

1

6

Методологія мовної прагматики: теорія мовленнєвих актів

2

 

1

7

Методологічні підходи до художнього перекладу. Герменевтика як лінгвістична методологія

2

 

1

8

Когнітивний підхід до лінгвістичних досліджень. Метафорична концепція мови Дж.Лакоффа.

2

 

1

 

Всього годин

 

 

 

 

Плани лекцій

Тема 1.

Методологічні та філософські засади науки

 

1.     Наука у техногенній цивілізації.

2.     Основні підходи до розуміння науки.

3.     Особливості наукової діяльності. Принципи, норми і критерії наукового знання.

4.     Методологічні відмінності між гуманітарними та природничими науками.

5.     Глобальні наукові революції і типи наукової раціональності.

 

Література

Основи методології та організації наукових досліджень: навчальний посібник для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнктів. – К.: ВПЦ "Київський університет", - 2010.

Голдстейн М., Голдстейн И.Ф. Как мы познаем. Исследование процесса научного познания. – М.: Знание, 1984.

Добронравова І., Білоус Т., Комар О. Новітня філософія науки. – К.: «Логос», 2009.

Кохановский В.П. Философия и методология науки. Учебник для высших учебных заведений. — Ростов-на-Дону, „Фенікс”, 1999.

Кун Т. Структура научных революций. - М., 1975.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

Тема 2.

Методологія, методика і методи наукового дослідження

 

1.     Поняття наукового методу. Метод, методологія, методика.

2.     Основні етапи організації стандартного наукового дослідження.

3.     Основні методи наукового дослідження: емпіричні, теоретичні, загальнонаукові.

4.     Роль експерименту, індукції та дедукції у методологічному розвитку науки.

5.     Популярні методологічні моделі: гіпотетико-дедуктивна і емпірична індуктивна.

6.     Абдукція і висновок до найкращого пояснення. Методологічні процедури верифікації, обґрунтування і фальсифікації.

 

Література

  Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Учеб.

пособие. — М.: Высш. шк., 1991.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

Основи методології та організації наукових досліджень: навчальний посібник для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнктів. – К.: ВПЦ "Київський університет", - 2010.

Рузавин Г.И.  Методология научного исследования: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

Эко Умберто, Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: учебно-методическое пособие /пер. с ит. Е.Костюкович. – М.: Книжный дом "Унивеситет", 2003.

Тема 3.

Методологічні концепції, засновані на індукції та дедукції. Позитивізм і критичний раціоналізм

1.     Основні риси позитивістської науки. Поняття позитивного знання. Редукціонізм, емпіричне обґрунтування та індуктивізм.

2.     Етапи розвитку позитивізму. Позитивізм І та ІІ хвилі. Закон трьох стадій розвитку О.Конта.

3.     Діяльність Віденського гуртка. Принцип верифікації і критерій демаркації науки та метафізики.

4.     Методологічна концепція фальсифікаціонізму. Різновиди фальсифікаціонізму: наївний, методологічний і витончений фальсифікаціонізм.

5.      Критичний раціоналізм. Проблема зростання наукового знання.

 

Шлик М. Поворот в философии // Аналитическая философия. Избранные тексты. М., 1993.

Карнап Р., Нейрат О., Хайнс Х. Научное миропонимание. Венский кружок // www. philosophy.ru

Хакинг Я. Представление и вмешательство. - електронна версія: http://ru.philosophy.kiev.ua/library/hacking/index.html

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Поппер К.Р. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. Хрестоматия. - М: Логос, - 1996.

Хахлвег, К., Хукер, К. Эволюционная эпистемология  и философия науки // Современная философия науки: знание, рациональность и ценности в трудах мыслителей Запада. — М., 1996

Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. — М.: Эдиториал УРСС, 2002.

Тема 4.

Релятивістські методологічні концепції: прагматизм, конвенціоналізм та інструменталізм

1. Ідеї прагматизму та їх вплив на філософію науки. Методологічний зміст прагматизму. Прагматична теорія істини.

2. Конвенціоналізм А.Пуанкаре. Проблема статусу аксіом геометрії та її вирішення А.Пуанкаре. Конвенціоналізм і неевклідові геометрії. Конвенціоналізм як дедуктивістська методологічна програма.

3.Інструменталізм: між прагматизмом і конвенціоналізмом. Проблема істини.

4. Мовний релятивізм і теза Дюгема-Квайна.

 

Література

Пуанкаре А. Наука и гипотеза// Пуанкаре А. О науке. - М., 1983.

Пуанкаре А. Ценность науки// Пуанкаре А. О науке. - М., 1983.

Джемс. В. Прагматизм. –К.,1995.

Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. Хрестоматия. - М: Логос, - 1996.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Куайн У. Ван О. Слово и объект. — М: Логос, 2000. Глава 2. Перевод и значение. Глава 4. Причуды референции. — С.43-101, 148-183.

 

Тема 5.

Аналітична методологія як методологічна основа семантики. Проблема значення, референції і істини

1.    Метод аналізу мовних виразів і його застосування для вирішення наукових проблем.

2.    Вчення про мову Г.Фреге. Семантичний трикутник (знак-смисл-значення). Логіцизм.

3.                                                                                        Роль „Логіко-філософського трактату” Л.Вітгенштайна у філософії мови. Мова як картина думки. Теорія значення і метод верифікації.

4.    Проблема побудови референційної семантики. Логічний синтаксис мови. Референція як онтологічна і лінгвістична проблема.

5.    Поняття „екстенсіонал” та „інтенсіонал”; їх відношення до інших семантичних понять (референт, конотат, денотат, смисл, значення). Інтерналізм та екстерналізм у семантиці.

6.    Теза „лінгвістичного поділу праці”. Роль спеціалістів у визначенні значень термінів природних видів.

Література

Фреге Г. Логические исследования. — Томск: издательство „Водолей”, 1997.

Рассел Б. Логический атомизм // Аналитическая философия: Становление и развитие (антология). — М.: ДИК, „Прогресс-Традиция”, 1998. — С.17-37.

Никоненко С.В. Аналитическая философия: основные концепции. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007.

Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. — К.: Основи, 1995. С. 5-86.

Лебедев М.В., Черняк А.З. Онтологические проблемы референции. — М.: Праксис, 2001. Гл. 1. Референция и содержание мира. — С. 14-29.

Патнэм Х. Значение значения / Философия сознания. — М.: ДИК, 1999. — С. 164-234.

Путнам Х. „Гипотеза врожденности и объяснительные модели в лингвистике // Философия языка / Ред.-сост. Дж.Р. Серл. — М.: Едиториал УРСС, 2004. — С. 178-190.

Тема 6.

Методологія мовної прагматики: теорія мовленнєвих актів

1.           Вплив вчення «пізнього Вітгенштайна» на філософію буденної мови (лінгвістичну філософію). Переорієнтація на дослідження природних мов у вченні оксфордської школи.

2.           Теорія мовленнєвих актів Дж.Остіна. Слово як дія. Констативи і перформативи.

3.           Типи мовленнєвих актів. Локуція, ілокуція, перлокуція.

4.           Лінгвістичні параметри розрізнення ілокутивних актів (Дж.Сьорл).

5.           Спілкування і мовні конвенції — концепція Д.Девідсона. Критика ідеї неперекладності на основі концептуальних схем. Метафори у мові.

Література

Остин Дж.Л. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С. 22-130.

Остин Дж.Л. Перформативы-констативы // Философия языка / Ред.-сост. Дж.Р. Серл. — М.: Едиториал УРСС, 2004.

Остин Дж.Л. Значение слова / Избранное. — М.: Идея-Пресс, ДИК, 1999. — С. 308-326.

Стросон П.Ф. Намерение и конвенция в речевых актах // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С. 131-150.

Серль Дж.Р. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С.151-169.

Серль Дж.Р. Классификация иллокутивных актов // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С.170-194.

Дэвидсон Д. В защиту конвенции Т / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С.108-121.

Дэвидсон Д. Радикальная интерпретация / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С. 182-201.

Дэвидсон Д. Что означают метафоры / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С. 336-361.

Дэвидсон Д. Общение и конвенциональность / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С. 362-383.

Тема 7.

Методологічні підходи до художнього перекладу. Герменевтика як лінгвістична методологія

1.                       Особливості перекладу художніх і філософських творів. Проблема співвідношення оригіналу і перекладу. Переклад мистецького твору і переклад як твір мистецтва.

2.                       Завдання перекладача за В.Беньяміном. Проблема національної ідентичності тексту.

3.                       Герменевтика як метод, загальногуманітарна та лінгвістична методологія і філософський напрям. Основи герменевтичного тлумачення тексту.

4.                       Герменевтична концепція Г.Ґ.Ґадамера.

5.                       Переклад неперекладаного у герменевтичній методологічній практиці. Принцип диференціації перекладності.

Література

Беньямін В. Завдання перекладача / Вибрані твори. — Львів: Літопис, 2002. — С. 23-38.

Ґадамер Г.Ґ. Істина і метод. — Т. 1. — К.: Юніверс, 2000.

Эко У. Сказать почти то же самое. — СПб.: Symposium, 2006.

Gadamer H.-G. Philosophie und Poesie / Gesammelte Werke. — Bd. 8. — Tubingen, 1995. — S. 232-239.

Рикер П. Парадигма перевода // Лингвистические аспекты теории перевода. Хрестоматия. — Ереван: Лингва, 2007. — С. 288-305.

Богачов А. Можливість перекладу. До герменевтичної феноменології перекладу // Філософська думка. — №3. Філософія перекладу. — 2010. — С. 5-21.

Васильченко А. Перекладання неперекладностей: семіотична проблема і філософський метод // Філософська думка. — №3. Філософія перекладу. — 2010. — С. 138-147.

 

Тема 16. Когнітивний підхід до лінгвістичних досліджень. Метафорична концепція мови Дж.Лакоффа

1.                   Концепція „втіленого пізнання” і „втіленого розуму” як філософсько-наукова основа когнітивного підходу в лінгвістиці.

2.                   Сучасні підходи до вивчення мов і проблем перекладу у когнітивній науці і теорії штучного інтелекту. Проблема машинного перекладу і алгоритмізації ментальної діяльності — когнітивістська критика.

3.                   Мовні концепти, метафори і істина (Дж.Лакофф). Метафоричність мислення.

4.                   Методологічне застосування когнітивного підходу до мови у сучасній лінгвістиці.

Література

Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем. — М.: Едиториал УРСС, 2004.

Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи. Что категории языка говорят нам о мышлении. — М.: Языки словянской культуры, 2004.

Varela F., Thompson E., Rosh E. The Embodied Mind. Cognitive Science and Human Experience. — Cambridge, Massachusetts, London, England: The MIT Press, 1986.

Арбиб М. Метафорический мозг. — М.: Едиториал УРСС, 2004. Гл. 1. Мозг, поведение и метафора. — С. 15-30.

 

Теми для самостійної роботи

Модуль 1.

1.     Особливість використання емпіричних методів у лінгвістиці.

2.     Принципи, постулати і норми наукового дослідження.

3.     Побудова наукової теорії.

4.     Основні методологічні концепції ХХ-ХХІ ст.

5.     Методи і методика виконання магістерської роботи.

6.     Методологічні засади дослідження мови у лінгвістиці.

7.     Методологічні і філософські засади науки.

8.     Розвиток науки: еволюційні, кумулятивістські та революційні підходи.

9.     Типи наукової раціональності.

10.                        Місце науки у сучасному світі.

 

Модуль 2.

1.     Семантична концепція Г.Фреге.

2.     Теорія референції Б.Рассела.

3.     Мовна картина світу у праці Л.Вітгенштайна „Логіко-філософський трактат”.

4.     Проблема радикального перекладу і невизначеності перекладу (концепція В.Квайна).

5.     Погляди Д.Девідсона на проблему перекладу.

6.     Екстенсіональна семантика Г.Патнема.

7.     Філософські  проблеми референції.

8.     Застосування теорії мовленнєвих актів у перекладацькій практиці.

9.     Герменевтична методологія перекладу.

10.                       Концепція перекладу В.Беньяміна.

11.                       Аналітичний метод у перекладознавсті.

12.                       Теорія метафор Дж.Лакоффа.

13.                       Когнітивний підхід до проблеми мови.

14.                       Типологія мовленнєвих актів Дж.Остіна і Дж.Сьорла.

 

 

 

 

Питання до заліку

1.     Основні підходи до розуміння науки.

2.     Принципи та критерії наукового пізнання.

3.     Типи наукової раціональності.

4.     Поняття наукової революції.

5.     Методологія, методика та організація наукового дослідження: порівняльний аналіз.

6.     Основні етапи наукового дослідження.

7.     Емпіричні методи науки.

8.     Загальнонаукові методи.

9.      Гіпотетико-дедуктивна модель наукового дослідження.

10.                        Індукція, дедукція та абдукція.

11.                        Позитивістський образ науки.

12.                        Критичний раціоналізм як методологічна програма.

13.                        Релятивістські тенденції у сучасній науці і методології.

14.                        Конвенціоналізм і прагматизм.

15.                        Семантичний трикутник Г.Фреге. Співвідношення смислу і значення.

16.                       Основні теорії референції.

17.                       Роль „Логіко-філософського трактату” Л.Вітгенштайна у становленні аналітичного методу.

18.                        Референційна непрозорість і радикальний переклад (В.Квайн).

19.                       Аналітична філософія як методологічна основа у лінгвістиці.

20.                       Поняття „інтенсіонал” та „екстенсіонал” у сучасній семантиці.

21.                       Екстерналістський та інтерналістський типи семантичних теорій.

22.                       Методи лінгвістики.

23.                       Теорія мовленнєвих актів.

24.                       Слово як дія (Дж.Остін). Перформативи і констативи.

25.                       Роль конвенцій у мовленнєвих актах.

26.                       Проблема перекладу художніх текстів: методологічний аспект.

27.                       Герменевтична методологія.

28.                       Когнітивна модель мови. Метафора і мислення (Дж.Лакофф).

 



[1] Зазначається загальна кількість годин, які виділено на дану дисципліну згідно навчального плану відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

[2] кредитів ECTS – кредит кратний 36 годинам (Наприклад, 3 кредити ECTS відповідає 108 год.).

[3] Див. Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу від 1 жовтня 2010 року, а також Розпорядження ректора «Про методику розрахунку підсумкової оцінки дисциплін, які читаються два і більше семестри» від 29 вересня 2010 року