Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Філософський факультет

кафедра філософії та методології науки

Укладач: доцент Комар О.В.

 

Робоча програма дисципліни

Методологія та організація наукових досліджень

 

для магістрів Інституту філології

спеціальність «мова і література (давньогрецька, латинська), іноземна мова»

 

  


  ВСТУП

 

Дисципліна “Методологія та організація наукових досліджень” є нормативною. Викладається на 2 курсі магістратури Інституту філології у І семестрі для спеціальністі «мова і література (давньогрецька, латинська), іноземна мова».

Загальна кількість годин – 14.

З них:

Керівництво самостійною роботою студентів –  2 години.

Консультації –  1 година.

Перевірка модульних контрольних робіт — 2 години.

Форма підсумкового контролю: залік (1 година).

 

Мета  навчальної дисципліни: здобуття студентами базових знань з методології, методики та організації наукової діяльності для забезпечення їхньої професійної підготовки у якості науковців.

Завдання навчальної дисципліни: 

- ознайомлення студентів з сучасними методологічними концепціями, з основами методології наукового пізнання та з методикою наукових досліджень;

- вивчення основних концепцій філософії мови, які використовуються з методологічною метою у лінгвістиці і перекладознавстві;

- формування цілісного уявлення про науково-дослідницький процес;

- набуття дослідницьких навичок, усвідомлення цілей наукового дослідження, формування навичок правильного виконання кваліфікаційних і наукових робіт (магістерської роботи, статті, дисертації).

 

 

Предмет навчальної дисципліни:

Методи, методика і методологія науки у системі організації науково-дослідницької діяльності.

 

Вимоги до знань та вмінь:

- розуміти значення методологічної підготовки для професійної діяльності вченого;

- знати характеристики основних методів наукового пізнання (індукція, дедукція абдукція) та методологічних моделей (гіпотетико-дедуктивна та емпірична індуктивна) ;

- вміти застосовувати загальнометодологічні принципи у науковій діяльності;

- засвоїти основні критерії оцінки наукового знання і вимоги до організації дослідницької діяльності. 

 

Місце навчальної дисципліни у структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем:

курс “Методологія та організація наукових досліджень” є нормативним курсом для підготовки кваліфікаційного рівня магістрів.

Система поточного, модульного та підсумкового контролю з навчальної дисципліни: максимальна кількість балів, які студент може отримати сумарно за модулями становить 60 балів, серед них модульна робота оцінюється від 0 до 30 балів, поточний контроль на лекціях від 0 до 30 балів, додаткові письмові види робіт – 0-20 балів; кількість балів на залік - 0-40.

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

Шкала оцінювання

В балах

Шкала університету

За шкалою ECTS

90 –100

відмінно – 5

А – відмінно

85 – 89

75 – 84

добре – 4

В – добре (дуже добре)

С – добре

65 – 74

60 – 64

задовільно – 3

D – задовільно

E – задовільно (достатньо)

35 – 59

незадовільно – 2

FX – незадовільно з можливістю повторного складання

1-34

Незадовільно – 2

F – незадовільно

з обов'язковим повторним вивченням дисципліни

 

Тематичний план дисципліни

 

Назва теми

Години

Лекції

Інші види робіт

 Сам.

Методологія та організація наукових досліджень

 

1

Методологічні та філософські засади науки

2

1

 

2

Методологія, методика і методи  наукового дослідження

2

 

 1

3

Провідні методологічні концепції ХХ ст.

2

1

 

4

Філософські та методологічні засади наук про мову

2

 

1

 

Теми лекцій

 

Тема 1.

Методологічні та філософські засади науки

 

1.     Основні підходи до розуміння науки.

2.     Особливості наукової діяльності.

3.     Принципи, норми і критерії наукового знання.

4.     Рівні методологічної організації науки.

5.     Глобальні наукові революції і типи наукової раціональності.

 

Література

Голдстейн М., Голдстейн И.Ф. Как мы познаем. Исследование процесса научного познания. – М.: Знание, 1984.

Кохановский В.П. Философия и методология науки. Учебник для высших учебных заведений. — Ростов-на-Дону, „Фенікс”, 1999.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

Рузавин Г.И.  Методология научного исследования: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы. — М.: Изд-во «Гардарики», 2006.

 

 

Тема 2.

 Методологія, методика і методи наукового дослідження

 

1.     Поняття наукового методу. Метод, методологія, методика.

2.     Основні етапи організації стандартного наукового дослідження.

3.     Основні методи наукового дослідження: емпіричні, теоретичні, загальнонаукові.

4.     Роль експерименту, індукції та дедукції у методологічному розвитку науки.

5.     Популярні методологічні моделі: гіпотетико-дедуктивна і емпірична індуктивна.

6.     Абдукція і висновок до найкращого пояснення. Методологічні процедури верифікації, обґрунтування і фальсифікації.

 

Література

  Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Учеб.

пособие. — М.: Высш. шк., 1991.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

Основи методології та організації наукових досліджень: навчальний посібник для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнктів. – К.: ВПЦ "Київський університет", - 2010.

Рузавин Г.И.  Методология научного исследования: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

Эко Умберто, Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: учебно-методическое пособие /пер. с ит. Е.Костюкович. – М.: Книжный дом "Унивеситет", 2003.

 

Тема 3.

Провідні методологічні концепції ХХ ст.

1.        Позитивізм і метод логічного аналізу мовних виразів. Вплив аналітичної філософії (Г.Фреге, Б.Рассел) та «Логіко-філософського трактату» Л.Вітгенштайна на розвиток логічного позитивізму. Діяльність Віденського гуртка. Індуктивізм і верифікаціонізм.

2.         Критичний раціоналізм К.Поппера і методологія фальсифікаціонізму. Метод фальсифікації як критерій демаркації науки та метафізики. Еволюційна епістемологія.

3.        Історицизм і методологічний анархізм. Зміна ставлення до історії науки. «Структура наукових революцій» Т.Куна. Принцип «все дозволено» (П.Фейєрабенд).

 

Література

Шлик М. Поворот в философии // Аналитическая философия. Избранные тексты. М., 1993.

Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. — К.: Основи, 1995. С. 5-86.

Карнап Р., Нейрат О., Хайнс Х. Научное миропонимание. Венский кружок // www. philosophy.ru

Поппер К.Р. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. Хрестоматия. - М: Логос, - 1996.

Кун Т. Структура научных революций. - М., 1975.

Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции //Структура и развитие науки. - М., 1978. С.203-269.

Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. - М., 1986.

 

 

Тема 4.

Філософські та методологічні засади наук про мову

1.     Філософія мови як основа лінгвістичних досліджень. Типологія основних концепцій у філософії мови.

2.     Логічні, філософсько-семантичні теорії значення. Інтерналізм та екстерналізм у семантиці.

3.     Комунікативна концепція мови і теорія мовленнєвих актів.

4.     Філософсько-методологічні проблеми перекладу.

 

Література

Философия языка / Ред.-сост. Дж.Р. Серл. — М.: Едиториал УРСС, 2004. Введение. — С. 6-22.

Класики філософії мови від Платона до Ноама Хомського. — К.: видавництво „Курс”, 2008.

Аналитическая философия. Избранные тексты. — М.: Изд-во МГУ, 1993.

Никоненко С.В. Аналитическая философия: основные концепции. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007.

Куайн У. Ван О. Слово и объект. — М: Логос, 2000.

Патнэм Х. Значение значения / Философия сознания. — М.: ДИК, 1999. — С. 164-234.

Остин Дж.Л. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С. 22-130.

Серль Дж.Р. Классификация иллокутивных актов // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С.170-194.

Беньямін В. Завдання перекладача / Вибрані твори. — Львів: Літопис, 2002. — С. 23-38.

Ґадамер Г.Ґ. Істина і метод. — Т. 1. — К.: Юніверс, 2000.

Эко У. Сказать почти то же самое. — СПб.: Symposium, 2006.

Рикер П. Парадигма перевода // Лингвистические аспекты теории перевода. Хрестоматия. — Ереван: Лингва, 2007. — С. 288-305.

 

Питання до заліку

1.     Основні підходи до розуміння науки.

2.     Принципи та критерії наукового пізнання.

3.     Типи наукової раціональності.

4.     Поняття наукової революції.

5.     Методологія, методика та організація наукового дослідження: порівняльний аналіз.

6.     Основні етапи наукового дослідження.

7.     Емпіричні методи науки.

8.     Загальнонаукові методи.

9.      Гіпотетико-дедуктивна модель наукового дослідження.

10.                        Індукція, дедукція та абдукція.

11.                        Позитивістський образ науки.

12.                        Фальсифікаціонізм як методологічна програма.

13.                        Історицизм як наукова методологія.

14. Семантичний трикутник Г.Фреге. Співвідношення смислу і значення.

15. Референція і значення.

16. Роль „Логіко-філософського трактату” Л.Вітгенштайна у становленні аналітичного методу.

17. Поняття радикального перекладу (В.Квайн).

18. Аналітична філософія як методологічна основа у лінгвістиці.

19. Філософія мови як основа лінгвістичних студій.

20. Теорія мовленнєвих актів.