Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Філософський факультет

Кафедра філософії та методології науки

РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

ФІЛОСОФІЯ НАУКИ ТА ІННОВАЦІЙ

для аспірантів факультету соціології

Змістовий модуль 1 – Філософія науки.

Програма навчальної дисципліни для аспірантів

За загальною редакцією проф. Добронравової І.С.,

Київ – 2020

ЗМІСТ

ВСТУП

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

СПИСОК ПИТАНЬ ДО ІСПИТУ

ВСТУП

Анотація. Навчальна дисципліна «Філософія науки та інновацій» є складовою освітньо-наукової програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «доктор філософії». Дисципліна «Філософія науки та інновацій» належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін аспірантури (ОНД.02) і читається українською мовою на першому році навчання.

Дисципліна спрямована на формування загальнометодологічної культури аспіранта і забезпечує розвиток критичного рефлексивного мислення. Аналізуються філософські засади сучасного наукового знання, наукової раціональності, наукової картини світу; раціональні та некласичні форми моделей сучасного наукового дискурсу. Особлива увага приділяється розкриттю міждисциплінарних взаємодій характерних для сучасної науки і філософії.

Мета навчальної дисципліни: дати сучасні філософські і загальнометодологічні знання в галузі науково-дослідної роботи, навчити аспірантів практично застосовувати сучасні філософські знання у процесі виконання власного наукового дослідження при розв’язанні комплексних завдань.

Попередні вимоги:

Аспірант повинен знати: основні категорії теоретичної філософії, основні категорії і теорії предметної галузі знання, специфіку пізнавального відношення і структуру пізнавальної діяльності.

Аспірант повинен вміти: визначати основоположні поняття галузі знання, критично осмислювати проблеми галузі знання та проблеми на межі предметних галузей, виокремлювати і характеризувати теоретичний/емпіричний та фундаментальний/прикладний виміри галузі знання.

Результатами навчання постають загальні і спеціальні компетентності:

- здатність практично застосовувати сучасні філософські знання у процесі виконання власного наукового дослідження з метою розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та дослідницько-інноваційної діяльності;

- вміння з нових дослідницьких позицій формулювати загальну методологічну базу власного наукового дослідження;

- здатність усвідомлювати актуальність і мету власного наукового дослідження,

- здатність усвідомлювати значення власного наукового дослідження для розвитку інших галузей науки, суспільно-політичного, економічного життя, національної чи світової духовної культури;

- здатність брати участь у міждисциплінарних проектах комплексного наукового дослідження складних систем, використовувати результати наукових досліджень інших галузей науки для досягнення цілей власного наукового дослідження;

- знання категоріальних засад вивчення процесів самоорганізації в природі та соціокультурному світі;

- вміння продукувати нові наукові ідеї з урахуванням етичних цінностей сучасної світової культури (екологічних, етико-моральних, міжнародно-правових, релігійних тощо.);

- здатність розвивати фундаментальні гуманістичні цінності у власному науковому дослідженні;

- здатність усвідомлювати місце результатів власного наукового дослідження у суспільному житті на основі знання соціальної історії науки;

- вміння застосовувати епістемологічно-наративний спосіб інтерпретації науки як множини пізнавальних дискурсів;

- знання і вміння застосовувати критерії наукової раціональності; вироблення стійкої моделі наукового знання, обґрунтування і істини;

- здатність розрізнення і використання у науковій практиці методологічних відмінностей природничого і гуманітарного наукових дискурсів на основі знання їх парадигмальних зразків;

- знання принципів наративного тлумачення та пояснення у науці;

- знання актуальних проблем науки в епістемологічному ракурсі;

- знання моделей наукового дослідження.

ЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

1. Феномен науки:

1.1. Наука як предмет філософського осмислення.

Багатовимірність феномену науки в контексті складності та непередбачуваності сучасного світу. Філософські презентації сучасної науки: наука як система знань, дослідницька діяльність, соціальний інститут, культурні та цивілізаційні виміри науки. Постнекласичні процеси в науці: міждисциплінарність та трансдисциплінарність. Нелінійний стиль мислення в пізнанні складних самоорганізованих систем. Потреба комплексності наукового знання про них. Сучасна наука як система дослідницьких та технологічних практик. NBIC-система в її впливі на буття людини та цивілізаційний розвиток. Аксіологічні виміри постнекласичної науки.

1.2. Наука як дослідження.

Пізнання та дослідження. Дослідницькі складові пізнання, їх постання в ґенезі науки. Наука як сутнісне явище Нового часу. ("Час картини світу" М.Гайдеггера): Дослідження як суть науки Нового часу. Наука як проект природи. Ідея експериментального природознавства та експериментальний метод. Метафізичне обґрунтування наукового дослідження Р.Декартом.

Започаткування фiзичного методу Галiлеєм (за книгою Е.Гусерля "Криза європейських наук", розділ 1, параграфи 9-12).

Особливості досліджень в науці ХХI ст.: міждисциплінарні проекти, комплексні програми, трансдисциплінарні стратегії як основа соціальних практики.

.3 Наука та цінності техногенної цивілізації.

Традиційні суспільства та техногенна цивілізація. Техніка, технології та наука як основи техногенної цивілізації. Об'єктивність та новітність як ідеали науки Нового часу. Природа як упорядкований процес. Домінуюча роль раціональності в системі цінностей техногенної цивілізації.

Цінності техногенної цивілізації: автономія людини, свобода та вибір. Активістський підхід: ідея перетворення світу та підкорення природи як засаднича цінність техногенної цивілізації. Протиставлення людини та природи на засадах науки та практик техногенного суспільства.

Вичерпаність типу цивілізаційного прогресу на основі класичної наукової раціональності та силового перетворення природи: глобальні кризи людського існування. Постнекласичний тип наукової раціональності як основа цивілізаційного розвитку в нових ціннісних контекстах. Постнекласичні перспективи методологічних та етичних «запобіжників» руйнування біосфери та людини.

1.4. Етос науки.

Етичні виміри науки та виникнення етики науки. Свобода, вибір та відповідальність ученого як проблеми етики науки.

Поняття етосу науки. Етичні імперативи Роберта Мертона.

Проблема нового етосу науки в ХХI ст. в контексті впливів NBIC- системи технологічних практик на суспільство та людину. Нова етична традиційність постнекласичної науки. Багатомірність етосупостнекласичної науки: мінливість норм та цінностей, право вибору відповіді зі спектру можливих.

Моральні ділеми в сучасній науці та свобода наукового дослідження. Етика генно-інженерних досліджень, трансплантології, клонування, ЕКО. Трансгуманізм: за та проти.

Етичні вимоги в процесі дослідження людини та використання сучасних біомедичних практик: етичні кодекси учених. Структури етичного регулювання біомедичних досліджень: етичні та біоетичні комітети. Юридичний бік моральних питань в сучасних дослідницьких практиках.

2. Системи засад науки та історичні типи наукової раціональності: класичний, некласичний та постнекласичний.

2.1. Наукові картини світу як складова засад науки .

Специфіка наукової картини світу як системи теоретичного знання. Категоріальні засади наукової картини світу як онтологічна складова системи філософських засад науки. Співвідношення наукових теорій та наукових картин світу.

2.2.. Ідеали і норми наукового дослідження як складова засад науки.

Історична та дисциплінарна визначеність норм наукового дослідження як методологічних регулятивів (принципів) дослідницької діяльності, їх евристична роль. Категоріальні засади норм наукового дослідження як епістемологічна складова системи філософських засад науки.

2.3. Філософські засади науки як складова підвалин наукового дослідження.

Онтологічна та епістемологічна складові системи філософських засад науки, їхній перетин. Методологічна свідомість науковців як результат внутрішньо-наукової та філософської рефлексії над методом та предметом наукового дослідження. Стиль наукового мислення як конкретно-історичний спосіб існування ідеалів і норм наукового дослідження, що відповідає науковій картині світу свого часу

2.4. Глобальні наукові революції як зміна історичних типів наукової раціональності.

Локальні наукові революції та їх методологічні моделі : революції як зміна парадигм (Т.Кун), як зміна науково-дослідницьких програм (І.Лакатос).

Система засад науки як історичний тип наукової раціональності. Зміна історичних типів наукової раціональності в класичній, некласичній та постнекласичній науці (В.Стьопін). Збереження ролі попередніх типів наукової раціональності щодо їх предметного поля.

3. Сучасна глобальна наукова революція як становлення нелінійної науки та постнекласичного типу наукової раціональності.

3.1. Постнекласична наука як трансдисциплінарне дослідженні складних самоорганізованихлюдиновимірних систем.

Зміни в дисциплінарній організації наукового пізнання при переході до постнекласичного етапу розвитку науки. Полідисциплінарність комплексних досліджень складних людиновимірних систем. Трансдисциплінарність постнекласичних методологій як запорука успішної комунікації представників різних дисциплін при комплексному дослідженні складних систем.. Синергетична методологія як найбільш розроблена з трансдисциплінарнихметодологій.

Методологічний потенціал синергетики в гуманітарній сфері: створення соціосинергетики, психосинергетики, спроби застосувань у мистецтвознавстві та подальші перспективи руху в цьому напрямку. Постнекласична перспектива подолання розриву між природничим та гуманітарним знанням.

Ціннісна забарвленість ставлення суб'єкта постнекласичної науки до складних людиновимірних об'єктів її досліджень. Відносність до позанаукових цінностей суб'єкта як засіб забезпечення об'єктивності в постнекласичному типі наукової раціональності.

3.2. . Філософські засади сучасної нелінійної наукової картини світу.

Системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітного у світі, що самоорганізується. Динамічний хаос як єдність порядку і безладу. Конструктивна роль хаосу у становленні багатоманітності складних систем. Зміна засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу: від незмінності до глобального еволюціонізму. Єдність багатоманітності у світі як генетична єдність. Самоорганізація світу і самоорганізація в світі. Структурна організація матерії в світі як результат його самоорганізації. Філософська інтерпретація і світоглядні наслідки космологічної концепції множинності світів. Світи і Універсум. Можливий, віртуальний і дійсний модуси буття. Становлення складного нелінійного мислення як нового стилю мислення нелінійної науки.

3.3. Філософія постнекласичної науки як практична філософія.

Практично все, що пов'язано з людською свободою (Кант). Філософія науки є практичною, оскільки працює на розширення можливостей людини бути вільною. Філософія постнекласичної науки в якості практичної філософії дає підстави для усвідомлення варіантів вільного вибору та допомагає людям уникати і примусового вибору, і хибних альтернатив.

Проблема людської свободи в контексті нелінійної картини світу: як може бути вільною людина, що самоорганізується, в світі, що самоорганізується?

Нелінійні закони, що виражають реальну необхідність, яка включає в себе випадковість, а саме випадковість вибору варіанту подальшого розгортання подій в точках біфуркації. Ситуації біфуркації як ситуації формування діючої причини. Нелінійність як засновок самоорганізації діючої причини, випадкові внутрішні або зовнішні впливи як умови вибору варіанту формування діючої причини з альтернативних великомасштабних флуктуацій. Можливість визначення людиною порівняно невеликими за енергією впливами напрямку розгортання нелінійних процесів з незрівнянно більшими енергіями як підстава свободи людини і ризикованості її дій. Відповідальність суб'єкта пізнання та практичних дій.

4. Епістемологічні моделі сучасного наукового дискурсу:

4.1. Наука як форма знання та епістемологічний дискурс. Епістемологічні наслідки міждисциплінарної революції у науці. Епістемологічність науки як її сутнісна характеристика. Знання як істинне обґрунтоване переконання (justifiedtruebelief). Нормативний та дескриптивний виміри наукового знання. Найбільш поширені класичні моделі обґрунтування — фундаменталізм і когерентизм та способи їх застосування у науці. Реалізація фундаменталізму через принцип редукції. Обмеженість фундаменталізму та редукціонізму у сучасних науках. Когеренція, циклічність, рекурсія і circulusvitiosus у наукових поясненнях. Комунікативно-дискурсивний характер сучасної науки. Наука як новий тип дискурсу, що розкривається за допомогою дискурс-аналізу. Реалізація принципу критичного мислення у різних формах наукового дискурсу. Психологізація, соціологізація і політизація наукового дискурсу у кінці ХХ століття, посилення конвенціоналістських тенденцій.

4.2. Нормативно-орієнтовані різновиди дискурсів. Раціонально-нормативний дискурс позитивізму і постпозитивізму, його ознаки у сучасній науці. Логіка наукового дослідження як нормативний ідеал науки ХХ ст. Дискурси, інспіровані логікою і аналітичною традицією у ХХ ст.

4.3. Дескриптивно-орієнтовані дискурси. Еволюційний дискурс: вихід теорії еволюції за межі біології: соціальний дарвінізм, нео- та нейро-дарвінізм, теорія мемівДоукінза, кібернетичний еволюціонізм Г.Бейтсона.

Нейронаука і прогнозування майбутнього розуму. Прогрес у нейронауках у кінці ХХ ст. у зв’язку з методологічною революцією. Перехід від дослідження мозку до дослідження свідомості, соціонейробіологія. Проблема прогнозування майбутнього у світлі методологічних змін у нейронауці. Зміна ставлення до проблеми несвідомого (соціальне як нове несвідоме).

Вплив комп’ютерної революції на зміну епістемологічних стратегій наукового дискурсу. Природничі моделі пояснення: кібернетика як прикладна епістемологія.

4.4. Специфіка соціогуманітарного наукового дискурсу: Гуманітаристика як «особливий шлях науки» (незначущість статистичних методів у гуманітарних дослідженнях та вторинність емпіричної складової науки, наративність і герменевтичність). Мистецтво конструювання фактів і наукові способи конструювання світів (Н.Гудмен). Номологічна та ідеографічна епістемології в соціально-гуманітарних науках.

Антисцієнтизм і критика лінійного пояснення у дискурсивному і наратологічному підходах. Нелінійністьнаративної оповіді у науковому гуманітарному дискурсі.

5. Соціологічний поворот у філософії науки: аналіз реальної практики науки.

5.1 Соціологічний підхід до науки як форма натуралізму у філософії науки.

Програма натуралізму у сучасній філософії: особливості натуралізму у філософії свідомості, епістемології та у філософії науки. Натуралізм у сучасній філософії науки як програма дослідження реальної практики науки. Когнітивні основи науки та місце когнітивного підходу до науки в системі сучасних філософсько-методологічних досліджень.

Особливості соціологічного повороту у філософії науки: «Нова соціологія науки» та соціальний конструктивізм («етнографічний» підхід дослідження «реального життя» науки Б.Латура та С.Вулгара). Економічний аналіз науки та «економіка наукового дослідження». Дослідження експериментальної практики науки (Я.Хакінг).

5.2 Філософія соціальної науки.

Витоки і відносність розмежування понять „humanis” і „science” в філософії науки. Соціальна наука в контексті розрізнення природничих, гуманітарних та соціальних наук. Співвідношення соціальної філософії та філософії соціальної науки. Соціальна теорія та емпіричне соціологічне дослідження. Соціальна статистика та проблема вимірювання в соціальних науках. Науковий метод в сучасній соціальній науці. Соціальна наука і математика. Співвідношення кількісних і якісних методів в соціальних науках. Сучасні теорії суспільства – інтерсуб’єктивізм та інтероб’єктивізм в філософії соціальної науки. Практичний поворот в сучасній філософії соціальної науки. Соціальна антропологія науки: поняття „лабораторії” та „технонауки” (Б. Латур) і сучасна соціальна наука.

Практичне заняття 1. Феномен науки:

1.1. . Наука як предмет філософського осмислення.

1.2. Наука як дослідження.

Наука як сутнісне явище Нового часу. ("Час картини світу" М.Гайдеггера): Дослідження як суть науки Нового часу. Наука як проект природи. Ідея експериментального природознавства та експериментальний метод. Метафізичне обґрунтування наукового дослідження Р.Декартом.

1.3 Наука та цінності техногенної цивілізації.

Традиційні суспільства та техногенна цивілізація. Техніка, технології та наука як основи техногенної цивілізації. Інновація як цивілізаційний вимір та цінність науки. Об'єктивність та новітність як ідеали науки Нового часу.

Вичерпаність типу цивілізаційного прогресу на основі класичної наукової раціональності та силового перетворення природи: глобальні кризи людського існування.

1.4. Етос науки.

Поняття етосу науки. Етичні імперативи Роберта Мертона.

Проблема нового етосу науки в ХХI ст., багатомірність етосупостнекласичної науки: мінливість норм та цінностей, право вибору відповіді зі спектру можливих.

Моральні дbлеми в сучасній науці та свобода наукового дослідження.

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Феномен науки».

Основна:

1. Філософія науки(Підручник для аспірантів)К.: ВПЦ «Київський університет», 2018, PDF

2. Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – 223 с.

3. 2.Агацци Э. Почему у науки есть и этическиеизмерения? Режим доступу:

4. interneturok.ru/ru/school/.../8-klass/.../moralnyy-vybo

5. Горський В. С. Україна на порозі планетарної цивілізації / В. С. Горський // Практична філософія. – 2001. – № 2. – С.214–220.

6. Гуссерль Э. Кризисевропейских наук и трансцендентальная

7. феноменология // Вопр.филос. - 1992. - N7.- С.148-176.

8. Добронравова И.С. Нелинейное и сложноемышление. – В кн .«Философиямышления» – Одесса: «Печатныйдом», 2013 – 442с. С. 91 – 104

9. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації // Г. Йонас; [Пер. з нім. А. Єрмоленко, В. Єрмоленко]. – К.: Лібра, 2001. – 400 с

10. Кримський C. Б. Запити філософських смислів / С. Б. Кримський; Під сигнатурою Софії. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008, 718 с. – С. 444 – 717.

11. Мамчур Е.А. Фундаментальная наука и современныетехнологии // Вопросыфилософии. – 2011. - № 3. Електронний ресурс. Режим доступу: http://vphil.ru/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1

12. Сидоренко Л.І. Проблеми етики науки в постнекласичному дискурсі //Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. – 2010. - № 19. – С.121-125.

13. Сидоренко Л.І. Сучасна наука в контекстах свободи та відповідальності // Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник. – 2015.

14. Степин В.С. Философия науки. Общиепроблемы. М.: ГАРДАРИКИ, 2006.

15. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / кол. авторів; за ред.. Л. В. Губерського; худож.-оформлювач .Д.Кононученко. – Харків: Фоліо, 2013. – 510 с. (Добронравова І.С., Сидоренко Л.І., Петрущенков С.П., Руденко О.В., Шашкова Л.О. та ін. )

16. Хайдеггер М. Времякартины мира / М. Хайдеггер // Хайдеггер М. Время и бытие. Статьи и выступления: [Пер. с нем.] – М.: Республика, 1993.

17. Sitko S.P. Physicsof Alive - theNewTrendofFundamentalNaturalSienses// PhysicsofAlive. - 2000. - Vol.8, № 2. - P.5-13.

1. Додаткова:

1. Добронравова И. С. Философия науки какпрактическаяфилософия/ И. С. Добронравова // Практична філософія. – 2009 – № 1. - С.43 -54.

2. Добронравова И.С. Ставлення людини до природи: синергетичний аспект. – Режим доступу:http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

3. Казютинский В.В. Близокли «Век Науки» к завершению? // Вопросыфилософии. – 2013. – № 3. – Режим доступу: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=719&Itemid=52

4. Киященко Л.П. Постнеклассическаяфилософия – опыттрансдисциплинарности. – В кн. Постнеклассика. С-Пбг: «Мір», 2009, . С.137-169.

5. Сидоренко Л.І. Проблема тілесності: філософсько-етичні виміри // Філософські проблеми гуманітарних наук: Альманах. – 2012. - № 21. – С.43-48.

6. Фукуяма Ф. Наше постчеловеческоебудущее. Последствиябиотехнологическойреволюции. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ОАО»Люкс», 2004. – 349, [3] c. – (Philosophy).

7. УайтсайдсДж. Нанотехнология в ближайшемдесятилетии. Прогноз направленияисследований / Дж. Уайтсайдс, Д. Эйглер, Р. Андерс. – М.: Мир, 2002. – 292 с.

8. Хабермас Ю. Будущеечеловеческойприроды. На пути к либеральнойевгенике? / Пер. с нем. – М.: Издательство «Весь Мир», 2002. – 144 с.

9. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / [Сб работ] : Пер. с нем. Сост. и послесл., с.522-545, А.А.Гусейнова; Общ. ред. А.А.Гусейнова, М.Г.Селезнева. – М.: Прогресс, 1992. – 572 с.

10. Этос науки / РАН. Ин-т философии; Ин-т историиестествознания и техники. Отв. ред.. Л. П. Киященко и Е. З. Мирская. – М.: Akademia, 2008. – 544 c.

11. Ethicsinscience [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.visionlearning.com/library/module_viewer.php?mid=161

12. David B. Resnik, J.D., Ph.D. WhatisEthicsinResearch&WhyisitImportant? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niehs.nih.gov/research/resources/bioethics/whatis/

13. Curry, Patric. OnEcologicalEthics: A CriticalIntroduction [Електронний ресурс] / PatricCurry //TheCampaingforPoliticalEcology. – 2008. –P.1-23.- Режим доступу: http://eco.gn.apc.org/pubs/ethics_curry.html

Практичне заняття 2. Системи засад науки та історичні типи наукової раціональності: класичний, некласичний та постнекласичний.

2.1. Наукові картини світу як складова засад науки .

2.2.. Ідеали і норми наукового дослідження як складова засад науки.

2.3..Філософські засади науки як складова підвалин наукового дослідження.

2.4. Глобальні наукові революції як зміна історичних типів наукової раціональності.

Локальні наукові революції та їх методологічні моделі : революції як зміна парадигм (Т.Кун), як зміна науково-дослідницьких програм (І,Лакатос).

Система засад науки як історичний тип наукової раціональності. Історичні типи наукової раціональності: класичний, некласичний та постнекласичний. (В.Стьопін). Збереження ролі попередніх типів наукової раціональності щодо їх предметного поля.

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Системи засад науки та історичні типи наукової раціональності: класичний, некласичний та постнекласичний».

Основна:

1. Філософія науки(Підручник для аспірантів)К.: ВПЦ «Київський університет», 2018, PDF

2. Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки – Київ: ВПЦ "Київський університет", - 2008, - 223с.

3. Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія науки // Підручник для студентів філософських факультетів та аспірантів – Київ:

4. “ Логос ”. — 2009, -243 с.

5. Добронравова И.С. Нелинейное и сложноемышление. – В кн .«Философиямышления» – Одесса: «Печатныйдом», 2013 – 442с. С. 91 – 104.

6. Добронравова И.С. Синергетика: становлениенелинейногомышления. - К., 1990.

7. Кримський C.Б. Запити філософських смислів. // Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008, 718с. С.444-717.

8. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.- Ч.2.

9. Степин В.С. Научноепознание и ценноститехногеннойцивилизации //Вопр.филос. - 1989. - N10. - С.3-18.

10. Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуретехногеннойцивилизации.- М. 1994.- с.3-80.

Додаткова:

1. Добронравова И С Идеалы и типынаучнойрациональности. //Философия. Наука. Цивилизация. М.,1999.

2. Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. К.,1997

3. Степин В.С. Структура и эволюциятеоретических знаний. //Природа научногопознания". - Минск. 1979.

4. Степин В.С. Теоретическоезнание. М., 2000, гл. 4, 5.

5. Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. - М., 1997. С.14-28.

6. Микешина Л.А. Детерминациянаучногопознания. Л.1973.

7. Морен Э. Метод. Природа природы. М.: «Прогресс – Традиция» .2005. 464с.

Практичне заняття 3. Сучасна глобальна наукова революція як становлення нелінійної науки та постнекласичного типу наукової раціональності.

Зміни в дисциплінарній організації наукового пізнання при переході до некласичного та постнекласичного етапу розвитку науки. Міждисциплінарність в некласичній науці. Полідисциплінарність комплексних досліджень складних людиновимірних систем. Трансдисциплінарність постнекласичних методологій як запорука успішної комунікації представників різних дисциплін при комплексному дослідженні складних систем.. Синергетична методологія як найбільш розроблена з трансдисциплінарнихметодологій.

3.2. . Філософські засади сучасної нелінійної наукової картини світу.

3.3. Філософія постнекласичної науки як практична філософія.

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Сучасна глобальна наукова революція як становлення нелінійної науки та постнекласичного типу наукової раціональності».

Основна:

1. Філософія науки(Підручник для аспірантів)К.: ВПЦ «Київський університет», 2018, PDF

1. “ Логос ”. — 2009, -243 с.

2. Добронравова I.С. Наукове бачення мiсця людини в свiтi //Фiлософiя. Курс лекцiй. Лекцiя 14. - К., 1993.

3. Добронравова І.С. Практична філософія постнеклласичної науки про наукову істину та людську свободу. // «Філософія освіти», № 2, 2014, с. 224-234

4. Добронравова И.С. Синергетика: становлениенелинейногомышления. - К., 1990.

5. Климонотович Н.Ю. Без формул о синергетике. - Минск:Вышайша школа,1986. Синергетическая парадигма. М., 2000.

6. Крымский С.Б., Кузнецов В.И. Мировоззренческиекатегории в современноместествознании. - К., 1983. - Гл.2.

7. МандельбротБ.Фрактальнаягеометрияприроды. – Москва: Институткомпьютерныхисследований, 2002, 656 с.

8. Мякишев Г. Я. Физическаятеория. – М.; Наука, 1980. – С. 420-436.

Додаткова:

1. Аршинов В.И. (2012) Сложность постнеклассических практик и будущее конвергирующих технологий. – В кн. Постнеклассические практики. Опыт концептуализации. – Санкт – Петербург: Издательский дом Мір – 535с. – С. 165-187. С.171.

2. Аршинов В.И., Буданов В Г Синергетика наблюдения как познавательный процесс. // Философия. Наука. Цивилизация. М.,1999.

3. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Киев: Институт социолоии НАНУ, 2002. .436с.

4. Буданов В.Г. Методология синергетики в постнекласической науке и в образовании. ИФ РАН, М.: УРСС, 2007. 232 с.

5. Вайнберг С. Первые три минуты. - М., 1981

6. Добронравова И.С Постнеклассические практики и деятельность: рефлексивность и ценности. – В кн. «Постнеклассические практики: и социлкультурные трансформации», М.: «Макспресс», 2009/ С.17-20.

7. Добронравова И.СФилософия науки как практическая философия: ситуация постнеклассики и возможность свободы. // «Практична філософія», №1, 2009. С. 43-546.

8. Евин И. Синергетика мозга и синергетика искусства., М.: «ГЕОС», 2001, 163с.

9. Капица С.П., Курдюмов С.П, Малинецкий Г.Г. Синергетика и прогнозы будущего М, 1997.

10. Князева Е Н, Курдюмов С П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем — М., 1994.

11. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетикакакновоемировидение//Вопр. философии, 1992.- №12.

12. Корнієнко Н.М. Запрошення до Хаосу. Театр і синергетика. Спроба не лінійності. – К. НДТМ ім. Леся Курбаса, 2008.

13. Кратчфилд Дж., Фармер Дж., Паккард Н., Шоу Р. Хаос. //В мире науки -1987,№2

14. Линде А.Д. Раздувающаяся Вселенная. - УФН, т.144, вып.2. окт.1994

15. Лоскутов А.Ю., Михайлов А.С. Введение в синергетику. М., 1990.

16. Молчанов Ю.Б. Четыре концепции времени в философии и физике. - М.,1977.

17. Морен Э. Метод. Природа природы. М.: «Прогресс – Традиция» .2005. 464с.

18. Мякишев Г.Я. От динамики к статистике. - М., 1983.

19. Мякишев Г. Я. Физическая теория. – М.; Наука, 1980. – С. 420-436.

20. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.- Ч.2.

21. Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. М., 1990. Приложение 5.

22. Пайтген Х.-О., Рихтер П.Х. Красота фракталов. - М., 1993.

23. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. - М., 1986.

24. Степин В.С. Теоретическое знание. М., 2000, гл. 4, 5.

25. Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации //Вопр.филос. - 1989. - N10. - С.3-18.

26. Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации.- М. 1994.- с.3-80.

27. Хакен Г. Основные понятия синергетики: параметры порядка и принцип подчинения. // Хакен Г. Принципы работы головного мозга. М.: «PerSe», 2001, 351с. С.41-70.

Практичне заняття 4 Епістемологічні моделі сучасного наукового дискурсу.

4.1. Наука як форма знання та епістемологічний дискурс.

Епістемологічність науки як її сутнісна характеристика. Знання як істинне обґрунтоване переконання (justified true belief). Нормативний та дескриптивний виміри наукового знання. Найбільш поширені класичні моделі обґрунтування — фундаменталізм і когерентизм та способи їх застосування у науці. Фундаменталізм апріорний (математика) і емпіричний (фізика), когерентизм (кібернетика, гуманітарні науки. Реалізація фундаменталізму через принцип редукції. Обмеженість фундаменталізму та редукціонізму у сучасних науках. Когеренція, циклічність, рекурсія і circulus vitiosus у наукових поясненнях. Комунікативно-дискурсивний характер сучасної науки. Реалізація принципу критичного мислення у різних формах наукового дискурсу. Психологізація, соціологізація і політизація наукового дискурсу у кінці ХХ століття, посилення конвенціоналістських тенденцій.

4.2. Нормативно-орієнтовані різновиди дискурсів.

Раціонально-нормативний дискурс позитивізму і постпозитивізму, його ознаки у сучасній науці. Логіка наукового дослідження як нормативний ідеал науки ХХ ст. Дискурси, інспіровані логікою і аналітичною традицією у ХХ ст.

4.3. Дескриптивно-орієнтовані дискурси.

Еволюційний дискурс: вихід теорії еволюції за межі біології: соціальний дарвінізм, нео- та нейро-дарвінізм, теорія мемів Доукінза, кібернетичний еволюціонізм Г.Бейтсона. Еволюційна епістемологія.

4.4. Епістемологічні засади нелінійної науки. Обмеженість фундаменталізму та редукціонізму у нелінійній науці.

Особливості теорій сучасної нелінійної науки та їх епістемологічних засад. Дескриптивність нелінійного теоретичного знання. Розуміння істини як нелінійного процесу в епістемологічних засадах нелінійної науки.

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Епістемологічні моделі сучасного наукового дискурсу».

Основна:

1. Філософія науки(Підручник для аспірантів)К.: ВПЦ «Київський університет», 2018, PDF

2. Бейтсон Г. Экология разума. Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии. Эпистемология и экология. Кризис в экологии разума. —

3. ГудменН.Способы создания миров. /Пер. с англ. А.Л.Никифорова, Е.Е.Ледникова, М.В.Лебедева, Т.А.Дмитриева. —М.: Идея-Пресс, Логос, Праксис, 2001.

4. Добронравова І.С. Дескриптивність нелінійного теоретичного знання та самоорганізація нелінійної науки. // Філософія освіти.№1, 2017, с. 30-42.

5. ДокинзР.Эгоистические гены и эгоистические мемы // Хофштадтер Д., Деннетт Д. ГлазРазума. — Самара, 2003.

М.: Смысл, 2000.

6. Комар О. Гуманізація науки чи натуралізація філософії? // Науковий вісник Чернівецького університету. — Вип. 466-467. Філософія. Збірник наукових праць. — 2009. — С.82-86.

7. Макаров М.Л. Основы теории дискурса .— М.: ИТДГК «Гнозис», 2003.

8. Матурана, У. Биология познания // Язык и интеллект. Сб./Пер. с англ. и нем./Сост. и вступ. ст. В. В. Петрова. – М.: Издательская группа «Прогресс», 1996.

9. Млодинов Л. (Нео)сознанное. Как бессознательный ум управляет нашим поведением. — М.: Livebook, 2012.

10. Пенроуз Р. Новый ум короля: О компьютерах, мышлении и законах физики. — М.: Едиториал УРСС, 2005.

11. Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. — М.: Эдиториал УРСС, 2000.

12. Edelman G.M. Second Nature. Brain Science and Human Knowledge. —New Haven and London, Yale University Press, 2006.

13. The Handbook of Discourse Analysis / Edited by D.Tannen, H.E.Hamilton, and D.Schiffrin. — JohnWiley& Sons, Inc., Blackwell Publishers Ltd., 2015. Vol. I.

Додаткова література

1. Кайку М. Фізика майбутнього / Пер. з англ. А.Кам’янець. - Львів: Літопис, 2013.

2. Марков А. Эволюциячеловека. В 2 книгах. Книга 2. Обезьяны, нейроны и душа. — Corpus, 2011.

3. Марков А.. Рождениесложности. Эволюционнаябиологиясегодня. Неожиданныеоткрытия и новыевопросы. — Corpus, 2010.

4. Саймон Г. Науки об искусственном. Изданиевторое. М: Едиториал УРСС, 2004.

5. Cambridge Declaration on Consciousness // Філософська думка. PhilosophyofMind. — № 2, 2016.

6. ChurchlandP.S.Braintrust: WhatNeuroscienceTellsUsaboutMorality. PrincetonUniversityPress, 2011.

7. Crick F. WhatMadPursuit: A PersonalViewofScientificDiscovery. NewYork: BasicBooks, 1988.

8. Eagleman D. TheBrain: TheStoryofYou. N.-Y.: Pantheon Books, 2015.

9. Epistemology: theBigQuestions / ed. by L. M. Alcoff. — BlackwellPublishersLtd, UK. — 1998.

10. Goldman A.I. Epistemologyandcognition. — HarvardUniversityPress, 1986.

11. TheBlackwellguidetoepistemology, ed. byJ.GrecoandE.Sosa. — 1999. BlackwellPublishersLtd, UK.

12. Varela, F., Thompson, E. and E. Rosch, 1991, The Embodied Mind: Cognitive Science and Human Experience, Cambridge, MA: MIT Press.

Практичне заняття 5. Соціологічний поворот у філософії науки: аналіз реальної практики науки.

5.1 Соціологічний підхід до науки як форма натуралізму у філософії науки.

5.2. Особливості соціологічного повороту у філософії наук.:

«Нова соціологія науки» та соціальний конструктивізм («етнографічний» підхід дослідження «реального життя» науки Б.Латура та С.Вулгара).

5.3. Дослідження експериментальної практики науки (Я.Хакінг).

Рекомендована література для опрацювання до теми: «Соціологічний поворот у філософії науки: аналіз реальної практики науки».

Основна:

1. Філософія науки(Підручник для аспірантів)К.: ВПЦ «Київський університет», 2018, PDF

2. Добронравова, І. С., Білоус, Т. М., Комар, О. В. (2009). Новітняфілософія науки. - Київ: Логос. (Розділ 2)

3. Латур, Б. (2013) Наука в действии: следуя за учеными и инженерами внутри общества / [пер. с англ. К. Федоровой; науч. ред. С. Миляева]. - СПб. : Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге. - 414 с.

4. Латур, Б. (2014) Пересборка социального: введение в акторно-сетевую теорию / пер. с англ. И. Полонской; под ред. С. Гавриленко; Нац. исслед. ун-т «Высшая школа экономики». — М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2014. — 384 с.

5. Хакинг Я. (1998) Представление и вмешательство. Введение в философию естественных наук. - Москва: Издательство «Логос».

6. Latour, B. Woolgar, St. (1986 (1979)) LaboratoryLife. TheContructionofScientificFacts. - Princeton, NewJersey: PrincetonUniversityPress.

7. ExperimentalPhilosophy, Rationalism, andNaturalism. (2015) E. Fischerand J. Collins (eds.) - London: Routledge.

Додаткова:

1. Наука глазами гуманитария /Отв. ред. В.А. Лекторский. М.:Прогрес-традиция. 2005.

2. TedBentonandIanCraib.PhilosophyofSocialScience: The PhilosophicalFoundationsofSocialThought. NewYork -London W1P OLP 2001.

3. Коэн М., Нагель Э. Введение в логику и научный метод /пер. с англ./ - Челябинск: Социум, 2010.

4. Подольська Е.А. Подольська Т.В. Соціологія: 100 питань – 100 відповідей. – Київ: Фірма ”ІНКОС”, 2009.

5. Философия социальных и гуманитарных наук. Учебное пособие для вузов / Под общей ред. С.А.Лебедева. М.: Академ. Проект.2008.

6. AlanBrymanandEmmaBell. BusinessReseachMethods . Oxford. 2003 ( рос. переклад :А.Браймен, Э.Белл . Методы социальных исследований. Группы, организации и бизнес. Х.: Из-во Гуманитарный Центр,2012. )

7. BrunoLatour, Scienceinaction. Howtofollowscientistsandengineersthroughsociety. HarvardUniversityPress, 1987. (Рос.перекл. : Латур, Бруно. Наука в действии: следуя за учеными и інженерами внутрь общества /пер. с англ../ - СПб.: 2013.

Питання до іспиту з філософії науки

для аспірантів КНУ

1.Наука як предмет філософського осмислення.

2. Філософські презентації сучасної науки: наука як система знань, дослідницька

діяльність, соціальний інститут, культурні та цивілізаційні виміри науки.

3. Наука як дослідження. Наука як сутнісне явище Нового часу.

4. Наука та цінності техногенної цивілізації. Об'єктивність та новітність як ідеали науки Нового часу.

5.Етичні виміри науки та виникнення етики науки. Моральні дилеми в сучасній науці та свобода наукового дослідження.

6. Системи засад науки та історичні типи наукової раціональності: класичний, некласичний та постнекласичний.

7. Наукові картини світу як складова засад науки .

8. Ідеали і норми наукового дослідження як складова засад науки.

9. Філософські засади науки як складова підвалин наукового дослідження. Методологічна свідомість.

10.Стиль наукового мислення як конкретно-історичний спосіб існування ідеалів і норм наукового дослідження, що відповідає науковій картині світу свого часу

11. Глобальні наукові революції як зміна історичних типів наукової раціональності.

12. Сучасна глобальна наукова революція як становлення нелінійної науки та постнекласичного типу наукової раціональності.

13. Постнекласична наука як трансдисциплінарне дослідженні складних самоорганізованихлюдиновимірних систем.

14. Трансдисциплінарність постнекласичних методологій як запорука успішної комунікації представників різних дисциплін при комплексному дослідженні складних систем. Синергетична методологія як найбільш розроблена з трансдисциплінарнихметодологій.

15.Методологічний потенціал синергетики в гуманітарній сфері. Постнекласична перспектива подолання розриву між природничим та гуманітарним знанням.

16. Відносність до позанаукових цінностей суб'єкта як засіб забезпечення об'єктивності в постнекласичному типі наукової раціональності.

17. Філософські засади сучасної нелінійної наукової картини світу.Системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітного у світі, що самоорганізується.

18. Становлення складного нелінійного мислення як нового стилю мислення нелінійної науки.

19. Філософія постнекласичної науки як практична філософія. Проблема людської свободи в контексті нелінійної картини світу: як може бути вільною людина, що самоорганізується, в світі, що самоорганізується?

20. Наука як форма знання та епістемологічний дискурс. Епістемологічність науки як її сутнісна характеристика.

21.. Епістемологічні засади нелінійної науки. Обмеженість фундаменталізму та редукціонізму у нелінійній науці.

22. Раціонально-нормативний дискурс позитивізму і постпозитивізму, його ознаки у сучасній науці.

23. Дескриптивно-орієнтовані дискурси. Еволюційний дискурс: вихід теорії еволюції за межі біології.

24. Соціологічний поворот у філософії науки: аналіз реальної практики науки.

25. Соціологічний підхід до науки як форма натуралізму у філософії науки.

ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ

Оцінювання за формами контролю:

Філософія науки
Філософія науки	Min. –_ балів	Max. - _ бали	Іспит	Разом


Виступи на практичнихзаняттях	5	26	18	44
Реферат з тем курсу	5	10
Іспит	9	18

· 1-34 відповідає оцінці «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни;

· 35-59 відповідає оцінці «незадовільно» з можливістю повторного складання;

· 60-64 відповідає оцінці «задовільно» («достатньо»);

· 65-74 відповідає оцінці «задовільно»;

· 75 - 84 відповідає оцінці «добре»;

· 85 - 89 відповідає оцінці «добре» («дуже добре»);

· 90 - 100 відповідає оцінці «відмінно».

Шкала відповідності (за умови іспиту)

За 100 – бальною шкалою	За національною шкалою
90 – 100	Зараховано
85 – 89
75 – 84
65 – 74
60 – 64
1 – 59	не зараховано

За 100 – бальною шкалою	За національною шкалою
90 – 100	5	відмінно
85 – 89	4	добре
75 – 84	4	добре
65 – 74	3	задовільно
60 – 64	3	задовільно
35 – 59	2	не задовільно
1 – 34