Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Філософський факультет

кафедра філософії та методології науки

Укладач: доцент Комар О.В.

 

Робоча програма дисципліни

Методологія та організація наукових досліджень

 

для магістрів Інституту філології

спеціальність «Мова та література (східна філологія)»

 

 

  


 

  ВСТУП

 

Дисципліна “Методологія та організація наукових досліджень” є нормативною. Викладається на 2 курсі магістратури Інституту філології у І семестрі для спеціальністі «Мова та література (східна філологія)».

Загальна кількість годин – 72.

З них:

Керівництво самостійною роботою студентів –  7 годин.

Консультації –  8 годин.

Перевірка модульних контрольних робіт — 19 годин.

Форма підсумкового контролю: залік (4 години).

 

Мета  навчальної дисципліни: здобуття студентами базових знань з методології, методики та організації наукової діяльності для забезпечення їхньої професійної підготовки у якості науковців.

Завдання навчальної дисципліни: 

- ознайомлення студентів з сучасними методологічними концепціями, з основами методології наукового пізнання та з методикою наукових досліджень;

- вивчення основних концепцій філософії мови, які використовуються з методологічною метою у лінгвістиці і перекладознавстві;

- формування цілісного уявлення про науково-дослідницький процес;

- набуття дослідницьких навичок, усвідомлення цілей наукового дослідження, формування навичок правильного виконання кваліфікаційних і наукових робіт (магістерської роботи, статті, дисертації).

 

 

Предмет навчальної дисципліни:

Методи, методика і методологія науки у системі організації науково-дослідницької діяльності.

 

Вимоги до знань та вмінь:

- розуміти значення методологічної підготовки для професійної діяльності вченого;

- знати характеристики основних методів наукового пізнання (індукція, дедукція абдукція) та методологічних моделей (гіпотетико-дедуктивна та емпірична індуктивна) ;

- вміти застосовувати загальнометодологічні принципи у науковій діяльності;

- засвоїти основні критерії оцінки наукового знання і вимоги до організації дослідницької діяльності. 

 

Місце навчальної дисципліни у структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем:

курс “Методологія та організація наукових досліджень” є нормативним курсом для підготовки кваліфікаційного рівня магістрів.

Система поточного, модульного та підсумкового контролю з навчальної дисципліни: максимальна кількість балів, які студент може отримати сумарно за модулями становить 60 балів, серед них модульна робота оцінюється від 0 до 30 балів, поточний контроль на лекціях від 0 до 30 балів, додаткові письмові види робіт – 0-20 балів; кількість балів на залік - 0-40.

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

Шкала оцінювання

В балах

Шкала університету

За шкалою ECTS

90 –100

відмінно – 5

А – відмінно

85 – 89

75 – 84

добре – 4

В – добре (дуже добре)

С – добре

65 – 74

60 – 64

задовільно – 3

D – задовільно

E – задовільно (достатньо)

35 – 59

незадовільно – 2

FX – незадовільно з можливістю повторно здавати

1-34

Незадовільно – 2

F – незадовільно

з обов'язковим повторним вивченням дисципліни

 

Тематичний план дисципліни

 

Назва теми

Години

Лекції

Інші види робіт

 Сам.

Методологія та організація наукових досліджень

Модуль І «Основні загальнонаукові методологічні концепції»

1

Наука у сучасному світі

2

 

 1

2

Методологія, методика і методи  наукового дослідження

4

 

 2

3

Позитивістський образ науки і методологія позитивізму

2

 

 

4

Критичний раціоналізм К.Поппера і методологія фальсифікаціонізму

2

 

 

5

Релятивістські методологічні концепції: прагматизм, конвенціоналізм та інструменталізм

2

 

 

6

Історія науки Т.Куна

2

 

1

7

Посткунівський історицизм. Методологія науково-дослідницьких програм І.Лакатоса

2

 

1

8

Новітні методологічні тенденції у методології науки

2

 

 

 

Модуль ІІ «Філософсько-методологічні засади лінгвістики»

 

 

 

9

Методи лінгвістичних досліджень

 

 

2

10

Аналітична філософія як методологічна основа лінгвістичних досліджень

 

 

 

11

Філософія мови Л.Вітгенштайна

 

 

 

12

Проблеми семантики і референції. Радикальний переклад (В.Квайн).

2

 

 

13

Екстенсінальна семантика Х.Патнема і мовна концепція Д.Девідсона

2

 

 

14

Комунікативно-конвенціоналістська лінгвістична філософія (Дж.Остін, Дж.Сьорл)

2

 

 

15

Методологічні підходи до художнього перекладу. Герменевтика як лінгвістична методологія

2

 

 

16

Когнітивний підхід до лінгвістичних досліджень. Метафорична концепція мови Дж.Лакоффа.

2

 

 

 

Модульна контрольна робота

 

19

 

 

Плани лекцій

Модуль І «Основні загальнонаукові методологічні концепції»

Тема 1. Наука у сучасному світі

1.     Предмет і функції методології та філософії науки.

2.     Основні підходи до розуміння науки. Наука як опис і узагальнення фактів, наука як спосіб виведення фундаментальних законів природи, наука як інструмент вирішення проблем. „Світлоносна та плодоносна наука” Ф.Бекона.

3.     Наука у техногенній цивілізації.

4.     Методологічні відмінності між гуманітарними та природничими науками. Екстерналізм та інтерналізм.

5.     Місце сучасної лінгвістики у класифікації сучасних наук.

 

Література

Кохановский В.П. Философия и методология науки. Учебник для высших учебных заведений. — Ростов-на-Дону, „Фенікс”, 1999.

Кун Т. Структура научных революций. - М., 1975.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

 

 

Тема 2. Методологія, методика і методи наукового дослідження

 

1.     Поняття наукового методу. Метод, методологія, методика.

2.     Основні етапи організації стандартного наукового дослідження.

3.     Основні методи наукового дослідження: емпіричні, теоретичні, загальнонаукові.

4.     Роль експерименту, індукції та дедукції у методологічному розвитку науки.

5.     Популярні методологічні моделі: гіпотетико-дедуктивна і емпірична індуктивна.

6.     Абдукція і висновок до найкращого пояснення. Методологічні процедури верифікації, обґрунтування і фальсифікації.

 

Література

  Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Учеб.

пособие. — М.: Высш. шк., 1991.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

Основи методології та організації наукових досліджень: навчальний посібник для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнктів. – К.: ВПЦ "Київський університет", - 2010.

Рузавин Г.И.  Методология научного исследования: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

Эко Умберто, Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: учебно-методическое пособие /пер. с ит. Е.Костюкович. – М.: Книжный дом "Унивеситет", 2003.

 

Тема 3. Позитивістський образ науки

1.     Основні риси позитивістської науки. Поняття позитивного знання. Редукціонізм, антипсихологізм, фізикалізм. Емпіричне обґрунтування та індуктивізм.

2.     Етапи розвитку позитивізму. Позитивізм І та ІІ хвилі. Закон трьох стадій розвитку О.Конта.

3.     Діяльність Віденського гуртка. Принцип верифікації і критерій демаркації науки та метафізики.

Література

Шлик М. Поворот в философии // Аналитическая философия. Избранные тексты. М., 1993.

Шлик М. О фундаменте познания // Аналитическая философия. Избранные тексты. М., 1993.

Карнап Р., Нейрат О., Хайнс Х. Научное миропонимание. Венский кружок // www. philosophy.ru

Хакинг Я. Представление и вмешательство. - електронна версія: http://ru.philosophy.kiev.ua/library/hacking/index.html

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Тема 4. Критичний раціоналізм К.Поппера

і методологія фальсифікаціонізму

1. К.Поппер як видатний методолог і філософ науки.

2. Методологічна концепція фальсифікаціонізму. Фаллібілізм. Ідея демаркації науки та метафізики. Фальсифікація і фальсифікатори.

3. Різновиди фальсифікаціонізму: наївний, методологічний і витончений фальсифікаціонізм.

 4. Критичний раціоналізм. Проблема зростання наукового знання.

5. Епістемологічні засади попперівської концепції філософії науки. Концепція трьох світів. Еволюційна епістемологія.

 

Література

Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. –М., 1971.

Поппер К.Р. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. Хрестоматия. - М: Логос, - 1996.

Хахлвег, К., Хукер, К. Эволюционная эпистемология  и философия науки // Современная философия науки: знание, рациональность и ценности в трудах мыслителей Запада. — М., 1996

Поппер К. Нормальная наука и опасности, связанные с ней // Т.Кун Структура научных революций / Сост. В.Ю.Кузнецов. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2002.

Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. — М.: Эдиториал УРСС, 2002.

 

Тема 5. Релятивістські методологічні концепції: прагматизм, конвенціоналізм та інструменталізм

1. Ідеї прагматизму та їх вплив на філософію науки. Методологічний зміст прагматизму. Прагматична теорія істини.

2. Конвенціоналізм А.Пуанкаре. Проблема статусу аксіом геометрії та її вирішення А.Пуанкаре. Конвенціоналізм і неевклідові геометрії. Конвенціоналізм як дедуктивістська методологічна програма.

3.Інструменталізм: між прагматизмом і конвенціоналізмом. Проблема істини.

4. Сучасні прагматичні тенденції у філософії науки.

 

Література

Пуанкаре А. Наука и гипотеза// Пуанкаре А. О науке. - М., 1983.

Пуанкаре А. Ценность науки// Пуанкаре А. О науке. - М., 1983.

Джемс. В. Прагматизм. –К.,1995.

Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. Хрестоматия. - М: Логос, - 1996.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

 

Тема 6. Історія науки Т.Куна

 

1. Праця «Структура наукових революцій» та її роль у формуванні історицизму. Революційний погляд Т.Куна на розвиток науки. Переоцінка ролі історії науки.

2.     Основні поняття Кунівської філософії науки: парадигма, наукове співтовариство, нормальна наука, головоломки, наукова революція.

3. Етапність розвитку науки (нормальна наука—криза—революція—нормальна наука).

4. Теза про несумірність парадигм. Психологізм і роль „людського фактора” в історії науки.

 

Література

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Кун Т. Структура научных революций. - М., 1975.

Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции //Структура и развитие науки. - М., 1978. С.203-269.

Кун Т. Замечания на статью И.Лакатоса//Структура и развитие науки. - М., 1978. - С.270-303.

Кун Т. Объективные, ценностные суждения и выбор теории //Современная философия науки. - М., 1996.

Кун Т. Логика открытия или психология исследования? // Т.Кун Структура научных революций / Сост. В.Ю.Кузнецов. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2002.

 

 

Тема 7. Посткунівський історицизм

 

 1. Методологічний анархізм П.Фейєрабенда. Критика науки як ідеології. Основні методологічні настанови: контріндукція, принцип проліферації теорій, принцип „anything goes”.

2.     Розвиток історичного підходу до науки у працях С.Тулміна.

3.     Методологія науково-дослідницьких програм І.Лакатоса.

a.      Структура науково-дослідницьких програм: жорстке ядро, захисний пояс гіпотез, позитивна і негативна евристика.

b.      Внутрішня і зовнішня історія. Роль конкуренції наукових теорій у розвитку науки.

 

Література

Лакатос И. Фальсификация и методология научно- исследовательских программ. - М., 1995.

Лакатос И. Ответ на критику//Структура и развитие науки. - М., 1978. - 322-336.

 Лакатос И. Доказательства и опровержения. - М., 1967.

Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции //Структура и развитие науки. - М., 1978.

Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. - М., 1986.

Фейерабенд П. Ответ на критику//Структура и развитие науки. - М., 1978.

Тулмин Ст. Концептуальные революции в науке//Структура и развитие науки. - М., 1978. - С.170-189.

Тулмин Ст. Человеческое понимание. - М., 1984.

 

Тема 8. Новітні методологічні тенденції у філософії науки

1. Методологічна криза у засадах раціоналізму у кінці ХХ ст.

2. Л.Лаудан: мережева модель раціональності проти ієрархічної.

3. Новітня психологія та соціологія науки (Б.Латур).

4. Проблема реалізму у сучасній науці.

5. Міждисциплінарні дослідження: методологічні аспекти.

Література

Лаудан Л. Наука и ценности//Современная философия науки. М., 1996. - С.295-342.

Добронравова І., Білоус Т., Комар О. Новітня західна філософія науки. – К.: ПАРАПАН, 2008.

Добронравова І., Білоус Т., Комар О. Новітня філософія науки. – К.: «Логос», 2009.

Латур Б. Дайте мне лабораторию и я переверну мир // Логос. — № 5-6, 2002.

Модуль ІІ «Філософсько-методологічні засади лінгвістики»

Тема 9. Методи лінгвістичних досліджень

1.                Проблема статусу лінгвістики як науки.

2.                      Філософія мови як основа лінгвістичних студій. Типологія основних концепцій філософії мови. Залежність стратегій перекладу від вибору філософських засад.

3.                      Спеціальна методологія лінгвістики. Актуальні методи лінгвістики.

Література

Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. — М.: Издательство «ЭТС», 2004.

Найда Ю.А. К науке переводить // Лингвистические аспекты теории перевода. Хрестоматия. — Ереван: Лингва, 2007. — С. 4-31.

Виноградов В.С. Введение в переводоведение. Общие и лексические вопросы. — М.: Изд-во ИОСО РАО, 2001.

Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы. — М.: Изд-во «Гардарики», 2006.

Философия языка / Ред.-сост. Дж.Р. Серл. — М.: Едиториал УРСС, 2004. Введение. — С. 6-22.

Класики філософії мови від Платона до Ноама Хомського. — К.: видавництво „Курс”, 2008.

 

Тема 10.  Аналітична філософія як методологічна основа лінгвістичних досліджень

4.     Формування аналітичної філософії як філософії мови.

5.     Метод аналізу мовних виразів і його застосування для вирішення філософських проблем.

6.     Вчення про мову Г.Фреге. Семантичний трикутник Фреге (знак-смисл-значення). Логіка мови і логіцизм.

7.     Ідея логічного вдосконалення природної мови Б.Рассела. Логічний атомізм. Расселова теорія референції.

8.     Проблема побудови ідеальної мови на засадах логіки і критика природних мов.

Література

Фреге Г. Логические исследования. — Томск: издательство „Водолей”, 1997.

Рассел Б. Логический атомизм // Аналитическая философия: Становление и развитие (антология). — М.: ДИК, „Прогресс-Традиция”, 1998. — С.17-37.

Рассел Б. Исследования значения и истины. — М.: ДИК, 1999.

Аналитическая философия. Избранные тексты. — М.: Изд-во МГУ, 1993.

Кюне В. Ґотлоб Фреґе // Класики філософії мови від Платона до Ноама Хомського. — К.: видавництво „Курс”, 2008. — С. 339-362.

Никоненко С.В. Аналитическая философия: основные концепции. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007.

 

Тема 11. Філософія мови Л.Вітгенштайна

1.     Творча еволюція поглядів Людвіга Вітгенштайна.

2.     “Логіко-філософський трактат”: роль „Логіко-філософського трактату” Л.Вітгенштайна у філософії мови. Основні ідеї „Логіко-філософського трактату”. Мова як картина думки. Теорія значення і метод верифікації.

3.     “Філософські дослідження” і концепція мовних ігор. Вплив вчення «пізнього Вітгенштайна» на філософію буденної мови (лінгвістичну філософію).

Література

Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. — К.: Основи, 1995. С. 5-86.

Лебедев М.В., Черняк А.З. Онтологические проблемы референции. — М.: Праксис, 2001. Гл. 1. Референция и содержание мира. — С. 14-29.

Никоненко С.В. Аналитическая философия: основные концепции. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. — Гл. 3. Философия логического анализа.

 

Тема 12. Проблеми семантики і референції. Радикальний переклад (В.Квайн)

1.                Поняття логічної семантики і референції. Проблема побудови референційної семантики. Логічний синтаксис мови. Референція як онтологічна і лінгвістична проблема.

2.      Неопрагматичний поворот у філософії. Мовна концепція В. ван О. Квайна. Переклад як центральна проблема філософії мови. Радикальний переклад, стимульні значення і аналітичні гіпотези. Поняття міжмовної синонімії.

3.      Непрозорість референції і принцип невизначеності перекладу на основі референції. Несумірність як неперекладність (Т.Кун).

Література

Куайн У. Ван О. Слово и объект. — М: Логос, 2000. Глава 2. Перевод и значение. Глава 4. Причуды референции. — С.43-101, 148-183.

Лебедев М.В., Черняк А.З. Онтологические проблемы референции. — М.: Праксис, 2001. Гл. 1. Референция и содержание мира. — С. 14-29.

Никоненко С.В. Аналитическая философия: основные концепции. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. — Гл. 7. Неопрагматистские теории анализа.

Кун Т.С. Парадигмы научной эволюции // Боррадори Дж. Американскийт философ: Беседы с Куайном, Дэвидсоном, Патнэмом, Нозиком, Данто, Рорти, Кейвлом, МакИнтайром, Куном. —  М.: ДИК, Гнозис, 1998. — С. 184-200.

 

Тема 13. Екстенсінальна семантика Х.Патнема і мовна концепція Д.Девідсона

1.    Поняття „екстенсіонал” та „інтенсіонал”; їх відношення до інших семантичних понять (референт, конотат, денотат, смисл, значення).

2.        Інтерналізм та екстерналізм у семантиці.

3.        Семантична концепція Г.Патнема. Мисленнєвий експеримент „Двійника Землі”. Теза „екстенсіонал визначає інтенсіонал”.

4.        Теза „лінгвістичного поділу праці”. Роль спеціалістів у визначенні значень термінів природних видів.

5.       Спілкування і мовні конвенції — концепція Д.Девідсона. Критика ідеї неперекладності на основі концептуальних схем. Метафори у мові.

Література

Патнэм Х. Значение значения / Философия сознания. — М.: ДИК, 1999. — С. 164-234.

Патнем Г. Розум, істина й історія. — К.: Вид. дім „Альтернативи”, 2003. Р. 2. Проблема з референцією. — С.33-59.

Путнам Х. „Гипотеза врожденности и объяснительные модели в лингвистике // Философия языка / Ред.-сост. Дж.Р. Серл. — М.: Едиториал УРСС, 2004. — С. 178-190.

 

Никоненко С.В. Аналитическая философия: основные концепции. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. — Гл. 8. „Реализм с человечесим лицом” и внутренний реализм как новейшие теории аналитического метода. — С. 414-490.

Дэвидсон Д. В защиту конвенции Т / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С.108-121.

Дэвидсон Д. Радикальная интерпретация / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С. 182-201.

Дэвидсон Д. Что означают метафоры / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С. 336-361.

Дэвидсон Д.Об идее концептуальной схемы // Аналитическая философия. Избранные тексты. — М., 1993.

Дэвидсон Д. Общение и конвенциональность / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С. 362-383.

 

Тема 14. Комунікативно-конвенціоналістська лінгвістична філософія (Дж.Остін, Дж.Сьорл)

1.   Переорієнтація філософії на дослідження природних мов у вченні „пізнього” Вітгенштайна і оксфордської школи. Лінгвістична філософія.

2.     Теорія мовленнєвих актів Дж.Остіна. Слово як дія. Констативи і перформативи.

3.     Типи мовленнєвих актів. Локуція, ілокуція, перлокуція.

4.     Лінгвістичні параметри розрізнення ілокутивних актів (Дж.Сьорл).

Література

Остин Дж.Л. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С. 22-130.

Остин Дж.Л. Перформативы-констативы // Философия языка / Ред.-сост. Дж.Р. Серл. — М.: Едиториал УРСС, 2004.

Остин Дж.Л. Значение слова / Избранное. — М.: Идея-Пресс, ДИК, 1999. — С. 308-326.

Стросон П.Ф. Намерение и конвенция в речевых актах // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С. 131-150.

Серль Дж.Р. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С.151-169.

Серль Дж.Р. Классификация иллокутивных актов // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С.170-194.

 

Тема 15. Методологічні підходи до художнього перекладу. Герменевтика як лінгвістична методологія

1.                       Особливості перекладу художніх і філософських творів. Проблема співвідношення оригіналу і перекладу. Переклад мистецького твору і переклад як твір мистецтва.

2.                       Завдання перекладача за В.Беньяміном. Мета перекладу. Проблема національної ідентичності тексту.

3.                       Герменевтична концепція перекладу Г.Ґ.Ґадамера.

4.                       Переклад неперекладаного у герменевтичній методологічній практиці. Принцип диференціації перекладності.

Література

Беньямін В. Завдання перекладача / Вибрані твори. — Львів: Літопис, 2002. — С. 23-38.

Ґадамер Г.Ґ. Істина і метод. — Т. 1. — К.: Юніверс, 2000.

Эко У. Сказать почти то же самое. — СПб.: Symposium, 2006.

Gadamer H.-G. Philosophie und Poesie / Gesammelte Werke. — Bd. 8. — Tubingen, 1995. — S. 232-239.

Рикер П. Парадигма перевода // Лингвистические аспекты теории перевода. Хрестоматия. — Ереван: Лингва, 2007. — С. 288-305.

Богачов А. Можливість перекладу. До герменевтичної феноменології перекладу // Філософська думка. — №3. Філософія перекладу. — 2010. — С. 5-21.

Васильченко А. Перекладання неперекладностей: семіотична проблема і філософський метод // Філософська думка. — №3. Філософія перекладу. — 2010. — С. 138-147.

 

Тема 16. Когнітивний підхід до лінгвістичних досліджень. Метафорична концепція мови Дж.Лакоффа

1.                   Концепція „втіленого пізнання” і „втіленого розуму” як філософсько-наукова основа когнітивного підходу в лінгвістиці.

2.                   Сучасні підходи до вивчення мов і проблем перекладу у когнітивній науці і теорії штучного інтелекту. Проблема машинного перекладу і алгоритмізації ментальної діяльності — когнітивістська критика.

3.                   Мовні концепти, метафори і істина (Дж.Лакофф). Метафоричність мислення.

4.                   Методологічне застосування когнітивного підходу до мови у сучасній лінгвістиці.

Література

Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем. — М.: Едиториал УРСС, 2004.

Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи. Что категории языка говорят нам о мышлении. — М.: Языки словянской культуры, 2004.

Varela F., Thompson E., Rosh E. The Embodied Mind. Cognitive Science and Human Experience. — Cambridge, Massachusetts, London, England: The MIT Press, 1986.

Арбиб М. Метафорический мозг. — М.: Едиториал УРСС, 2004. Гл. 1. Мозг, поведение и метафора. — С. 15-30.

 

Теми для самостійної роботи

Модуль 1.

1.     Особливість використання емпіричних методів у лінгвістиці.

2.     Принципи, постулати і норми наукового дослідження.

3.     Побудова наукової теорії.

4.     Основні методологічні концепції ХХ-ХХІ ст.

5.     Методи і методика виконання магістерської роботи.

6.     Методологічні засади дослідження мови у лінгвістиці.

7.     Методологічні і філософські засади науки.

8.     Розвиток науки: еволюційні, кумулятивістські та революційні підходи.

9.     Типи наукової раціональності.

10.                        Місце науки у сучасному світі.

 

Модуль 2.

1.     Семантична концепція Г.Фреге.

2.     Теорія референції Б.Рассела.

3.     Мовна картина світу у праці Л.Вітгенштайна „Логіко-філософський трактат”.

4.     Проблема радикального перекладу і невизначеності перекладу (концепція В.Квайна).

5.     Погляди Д.Девідсона на проблему перекладу.

6.     Екстенсіональна семантика Г.Патнема.

7.     Філософські  проблеми референції.

8.     Застосування теорії мовленнєвих актів у перекладацькій практиці.

9.     Герменевтична методологія перекладу.

10.                       Концепція перекладу В.Беньяміна.

11.                       Аналітичний метод у перекладознавсті.

12.                       Теорія метафор Дж.Лакоффа.

13.                       Когнітивний підхід до проблеми мови.

14.                       Типологія мовленнєвих актів Дж.Остіна і Дж.Сьорла.

 

 

Питання до заліку

1.     Основні підходи до розуміння науки.

2.     Принципи та критерії наукового пізнання.

3.     Типи наукової раціональності.

4.     Поняття наукової революції.

5.     Методологія, методика та організація наукового дослідження: порівняльний аналіз.

6.     Основні етапи наукового дослідження.

7.     Емпіричні методи науки.

8.     Загальнонаукові методи.

9.      Гіпотетико-дедуктивна модель наукового дослідження.

10.                        Індукція, дедукція та абдукція.

11.                        Позитивістський образ науки.

12.                        Фальсифікаціонізм як методологічна програма.

13.                        Історицизм як наукова методологія.

14.                        Методологія науково-дослідницьких програм І.Лакатоса.

15.                        Емпіричний та теоретичний рівні пізнання.

16. Погляди Б.Рассела на проблему мовного методу.

17. Семантичний трикутник Г.Фреге. Співвідношення смислу і значення.

18. Основні теорії референції.

19. Референція і значення.

20. Роль „Логіко-філософського трактату” Л.Вітгенштайна у становленні аналітичного методу.

21. Поняття радикального перекладу (В.Квайн).

22. Аналітична філософія як методологічна основа у лінгвістиці.

23. Філософія мови як основа лінгвістичних студій.

24. Поняття „інтенсіонал” та „екстенсіонал” у сучасній семантиці.

25. Екстерналістський та інтерналістський типи семантичних теорій.

26. Екстенсіональна семантика Г.Патнема.

27. Методи лінгвістики.

28. Теорія мовленнєвих актів.

29. Слово як дія (Дж.Остін). Перформативи і констативи.

30. Локутивні, ілокутивні та перлокутивні акти.

31. Комунікативні теорії мови.

32. Роль конвенцій у мовленнєвих актах.

33. Принцип доброзичливості Д.Девідсона.

34. Проблема перекладу художніх текстів: методологічний аспект.

35. Завдання перекладача (В.Беньямін).

36. Герменевтична методологія.

37. Когнітивна модель мови. Метафора і мислення (Дж.Лакофф).