КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

________________________________________________________

(назва факультету, інституту)

Кафедра (циклова комісія) ____________________________________________

       (для коледжів)

 

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

                                                                                    Заступник декана/директора

                                                                                                          з навчальної роботи

                                                                                     ______________________

                                                                                                           «____»____________2013 року

 

 

 

 

РОБОЧА  ПРОГРАМА  НАВЧАЛЬНОЇ  ДИСЦИПЛІНИ[1]

 

Методологія та організація наукових досліджень ___________________________________________________________

(повна назва навчальної дисципліни)

для студентів

 

хімічного факультету

спеціальність  ______________________________________________________

(шифр і назва спеціальності)

спеціалізація   ______________________________________________________

(назва спеціалізації)

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2013
Робоча програма ______________________________________________________

(назва спеціальності)

для студентів напряму підготовки _____________________________, спеціальності ____________________________________________________.

«____» ______________ 20___ року - ___с.

 

Розробники[2]: (вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання)

 

Робоча програма дисципліни ___________________________________ затверджена на засіданні кафедри (предметної комісії) ________________________________________

_____________________________________________________________________

 

Протокол № .....від “....”               20___ року

 

Завідувач кафедри (Голова циклової, предметної комісії) ___________________

(вибрати необхідне)

_____________________                   (_______________)

              (підпис)                                                           (прізвище та ініціали)

«_____» ___________________ 20___ року

 

Протокол № .....від “....”               20___ року

 

Завідувач кафедри (Голова циклової, предметної комісії)[3] ________________________

факультету/інституту для якого читається дана дисципліна)

_____________________                   (_______________)

              (підпис)                                                           (прізвище та ініціали)

 «_____» ___________________ 20___ року

 

Схвалено науково - методичною комісією факультету/інституту (методичною комісією коледжу за напрямом підготовки (спеціальністю)) (вибрати необхідне)______

_____________________________________________________________________

 

Протокол від «____» _____________ 20___ року №___

Голова науково-методичної комісії ____________________ (________________)

   (підпис)                                    (прізвище та ініціали)

«_____» _________________ 20___ року

 

 

© ______________, 20___ рік

© ______________, 20___ рік

© ______________, 20___ рік


Використовується у випадку, коли дисципліна читається для іншого факультету / інституту

Робоча програма ____________________________________________________________

(назва спеціальності)

для студентів напряму підготовки _____________________________, спеціальності ____________________________________________________.

«____» ______________ 20___ року - ___с.

 

Розробники[4]: (вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання)

 

Робоча програма дисципліни ___________________________________ затверджена на засіданні кафедри (предметної комісії) ________________________________________

_____________________________________________________________________

 

Протокол № .....від “....”               20___ року

 

Завідувач кафедри (Голова циклової, предметної комісії) ___________________

(вибрати необхідне)

_____________________                   (_______________)

              (підпис)                                                           (прізвище та ініціали)

«_____» ___________________ 20___ року

 

Протокол № .....від “....”               20___ року

 

Завідувач кафедри (Голова циклової, предметної комісії)[5] ________________________

факультету/інституту для якого читається дана дисципліна)

_____________________                   (_______________)

              (підпис)                                                           (прізвище та ініціали)

 «_____» ___________________ 20___ року

 

Схвалено науково - методичною комісією факультету/інституту (методичною комісією коледжу за напрямом підготовки (спеціальністю)) (вибрати необхідне)_____________________

_________________________________________________________________________

 

Протокол від «____» _____________ 20___ року №___

Голова науково-методичної комісії ____________________ (________________)

   (підпис)                                    (прізвище та ініціали)

«_____» _________________ 20___ року

 

 

© ______________, 20___ рік

© ______________, 20___ рік

© ______________, 20___ рік


МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Лектор: к.філос. н., доцент Комар Олена Вікторівна

ВСТУП

Навчальна дисципліна _____Методологія та організація наукових досліджень_____________________________________

                                                                              (назва дисципліни)

є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «___магістр_________________» галузі знань ______________

                                                                   (зазначити відповідний рівень)                                    (зазначити)

з напряму підготовки _________________, спеціальності - __________________

          (шифр і назва напряму підготовки)                                  (шифр і назва спеціальності)

Дана дисципліна _________________________________________________

                                                                                              (нормативна, за вибором)

 за спеціальністю (спеціалізацією) ____________________________________.

                                               (зазначити спеціальність, у випадку дисципліни спеціалізації відповідну спеціалізацію)

Викладається у ____І____ семестрі 2 курсу магістратури в обсязі – 48___ год. [6]

                                                                                                                                                       (зазначається загальний обсяг)

( ___1 кредитів ECTS[7]) зокрема: лекції – 17 ___ год., практичні ____ год. семінарські заняття – __ год., лабораторні – __ год., самостійна робота –3 ___ год. У курсі передбачено ___ змістових модулі та 1___ модульна(і) контрольна(і) робота(и). Завершується дисципліна – заліком.

Мета дисципліни – здобуття студентами базових знань з методології, методики та організації наукової діяльності для забезпечення їхньої професійної підготовки у якості науковців.

Завдання – - ознайомлення студентів з сучасними методологічними концепціями, з основами методології наукового пізнання та з методикою наукових досліджень;

- формування цілісного уявлення про науково-дослідницький процес;

- набуття дослідницьких навичок, усвідомлення цілей наукового дослідження, формування навичок правильного виконання кваліфікаційних і наукових робіт (магістерської роботи, статті, дисертації).

Структура курсу

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

-розуміти значення методологічної підготовки для професійної діяльності вченого;

- знати характеристики основних методів наукового пізнання (індукція, дедукція абдукція) та методологічних моделей (гіпотетико-дедуктивна та емпірична індуктивна) ;

- засвоїти основні критерії оцінки наукового знання і вимоги до організації дослідницької діяльності;

- розрізняти рівні методологічної організації наукової діяльності: загальнометодологічний, конкретнометодологічний, методику і техніку виконання дослідження;

- мати уявлення про комплекс методологічних підходів і розуміти специфіку їх застосування у науковому дослідженні;

- бути ознайомленим з широким колом актуальних філософських та методологічних проблем науки.

вміти:

-         застосовувати загальнометодологічні принципи у науковій діяльності;

-         проводити пошук науково значимої інформації, опрацьовувати і систематизувати наукову літературу;

-         оформлювати кваліфікаційні роботи згідно загальних вимог;

-         розрізняти емпіричний та теоретичний рівні дослідження, вміти методологічно опрацьовувати емпіричний матеріал і будувати гіпотези на основі абдукції;

-         аргументовано пояснити різницю між різними методологічними підходами до науки;

-         вільно орієнтуватися у структурі наукового дослідження, розрізняти основні етапи і виокремлювати найбільш значимі для кожного етапу дослідження елементи.

 

Місце навчальної дисципліни у структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем:

курс Методологія та організація наукових дослідженьє нормативним курсом для підготовки кваліфікаційного рівня магістрів.

 

 

Контроль знань і розподіл балів, які отримують студенти.

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

У змістовий модуль 1 (ЗМ1) входять теми 1 - 4___, а у змістовий модуль 2 (ЗМ2) – теми 5 - 8. Обов’язковим для заліку є

1) виконання модульних письмових робіт

2) наявність результатів ситуативного лекційного контролю або письмового відпрацювання лекційних тем у випадку роботи студента за індивідуальним графіком.

Оцінювання за формами контролю[8]: (як приклад)

 

ЗМ1

ЗМ 2

Min. – _ балів

Max. – __ бали

Min. – __ бали

Max. – __ балів

Усна відповідь

 

 

 

 

Доповнення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модульна контрольна робота

1

10

1

10

Ситуативний тест (експрес-контроль на лекціях)

1

10

1

10

„3” мінімальна/максимальна оцінку, яку може отримати студент.

1 мінімальна/максимальна залікова кількість робіт чи завдань.

Оцінювання проводиться з розрахунку максимальної кількості балів, які студент може отримати за засвоєння лекційного матеріалу — 40 балів. Для студентів, які набрали сумарно меншу кількість балів ніж критично-розрахунковий мінімум – 20____ балів для одержання заліку обов’язково слід виконати обов’язкові форми роботи (модульні).

У випадку відсутності студента з поважних причин відпрацювання та перездачі МКР здійснюються у відповідності до „Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу” від 1 жовтня 2010 року.

При простому розрахунку отримаємо:

 

Змістовий модуль1

Змістовий модуль2

іспит / залік

Підсумкова оцінка

Мінімум

___

_____

____

 

Максимум

_____

______

___

 

При цьому, кількість балів:

·     1-34 відповідає оцінці «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни;

·     35-59 відповідає оцінці «незадовільно» з можливістю повторного складання;

·     60-64 відповідає оцінці «задовільно» («достатньо»);

·     65-74  відповідає оцінці «задовільно»;

·     75 - 84 відповідає оцінці «добре»;

·     85 - 89 відповідає оцінці «добре» («дуже добре»);     

·     90 - 100 відповідає оцінці «відмінно».

  Шкала відповідності (за умови іспиту)             Шкала відповідності (за умови заліку)

За 100 – бальною шкалою

За національною шкалою

90 – 100

Зараховано

85 – 89

75 – 84

65 – 74

60 – 64

1 – 59

не зараховано

За 100 – бальною шкалою

За національною шкалою

90 – 100

5

відмінно

85 – 89

4

добре

75 – 84

65 – 74

3

задовільно

60 – 64

35 – 59

2

не задовільно

1 – 34

 

 


ПРОГРАМА  НАВЧАЛЬНОЇ  ДИСЦИПЛІНИ

Тематичний план дисципліни

 

Назва теми

Години

Лекції

Інші види робіт

 Сам.

Методологія та організація наукових досліджень

 

1

Наука у сучасному світі

2

 

 1

2

Методологія, методика і методи наукового дослідження

2

 

 2

3

Позитивістський образ науки і методологія індуктивізму

2

 

 

4

Критичний раціоналізм К.Поппера і методологія фальсифікаціонізму

2

 

 

5

Релятивістські методологічні концепції: прагматизм, конвенціоналізм та інструменталізм

2

 

 

6

Історія науки Т.Куна. Методологія науково-дослідницьких програм І.Лакатоса

2

 

1

7

Посткунівський історицизм

2

 

1

8

Новітні методологічні тенденції у філософії та методології науки

2

 

 

 

Плани лекцій

Тема 1. Наука у сучасному світі

1.     Основні підходи до розуміння науки. Наука як опис і узагальнення фактів, наука як спосіб виведення фундаментальних законів природи, наука як інструмент вирішення проблем. „Світлоносна та плодоносна наука” Ф.Бекона. Фундаментальні і прикладні науки. Методологічна різниця між соціо-гуманітарними та природничими науками.

2.     Особливості наукового знання. Принципи, критерії і норми наукового дослідження. Поняття наукової етики.

3.     Основні етапи розвитку науки. Глобальні наукові революції і типи наукової раціональності.

 

 

Література

Кохановский В.П. Философия и методология науки. Учебник для высших учебных заведений. — Ростов-на-Дону, „Фенікс”, 1999.

Кун Т. Структура научных революций. - М., 1975.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

Основи методології та організації наукових досліджень: навчальний посібник для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнктів (під редакцією ак.А.Є.Конверського). – К.: ВПЦ "Київський університет", - 2010.

Рузавин Г.И.  Методология научного исследования: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

Эко Умберто, Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: учебно-методическое пособие /пер. с ит. Е.Костюкович. – М.: Книжный дом "Университет", 2003.

 

Тема 2 Методологія, методика і методи наукового дослідження

 

1.     Поняття наукового методу. Метод, методологія, методика.

2.     Основні етапи організації стандартного наукового дослідження.

3.     Класифікація методів наукового дослідження: емпіричні, теоретичні, загальнонаукові.

4.     Роль експерименту, індукції та дедукції у методологічному розвитку науки.

5.     Популярні методологічні моделі: гіпотетико-дедуктивна і емпірична індуктивна.

6.     Абдукція і висновок до найкращого пояснення. Методологічні процедури верифікації, обґрунтування і фальсифікації.

 

Література

  Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Учеб.

пособие. — М.: Высш. шк., 1991.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

Основи методології та організації наукових досліджень: навчальний посібник для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнктів. – К.: ВПЦ "Київський університет", - 2010.

Рузавин Г.И.  Методология научного исследования: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

Эко Умберто, Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: учебно-методическое пособие /пер. с ит. Е.Костюкович. – М.: Книжный дом "Унивеситет", 2003.

 

.

 Тема 3. Позитивістський образ науки

1.     Основні риси позитивістської науки. Поняття позитивного знання. Редукціонізм, антипсихологізм, фізикалізм. Емпіричне обґрунтування та індуктивізм.

2.     Етапи розвитку позитивізму. Позитивізм І та ІІ хвилі. Закон трьох стадій розвитку О.Конта.

3.     Діяльність Віденського гуртка. Принцип верифікації і критерій демаркації науки та метафізики.

Література

Шлик М. Поворот в философии // Аналитическая философия. Избранные тексты. М., 1993.

Шлик М. О фундаменте познания // Аналитическая философия. Избранные тексты. М., 1993.

Карнап Р., Нейрат О., Хайнс Х. Научное миропонимание. Венский кружок . Розміщено на сайті www. philosophy.ru

Хакинг Я. Представление и вмешательство. - електронна версія: http://ru.philosophy.kiev.ua/library/hacking/index.html

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Тема 4. Критичний раціоналізм К.Поппера

і методологія фальсифікаціонізму

1. К.Поппер як видатний методолог і філософ науки. Критика позитивізму та індуктивізму.

2. Методологічна концепція фальсифікаціонізму. Фаллібілізм. Ідея демаркації науки та метафізики. Фальсифікація і фальсифікатори.

3. Різновиди фальсифікаціонізму: наївний, методологічний і витончений фальсифікаціонізм.

 4. Критичний раціоналізм. Проблема зростання наукового знання.

5. Епістемологічні засади попперівської концепції філософії науки. Концепція трьох світів. Еволюційна епістемологія.

 

Література

Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. –М., 1971.

Поппер К.Р. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. Хрестоматия. - М: Логос, - 1996.

Хахлвег, К., Хукер, К. Эволюционная эпистемология  и философия науки // Современная философия науки: знание, рациональность и ценности в трудах мыслителей Запада. — М., 1996

Поппер К. Нормальная наука и опасности, связанные с ней // Т.Кун Структура научных революций / Сост. В.Ю.Кузнецов. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2002.

Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. — М.: Эдиториал УРСС, 2002.

 

Тема 5. Релятивістські методологічні концепції: прагматизм, конвенціоналізм та інструменталізм

1. Ідеї прагматизму та їх вплив на філософію науки. Методологічний зміст прагматизму. Прагматична теорія істини.

2. Конвенціоналізм А.Пуанкаре. Проблема статусу аксіом геометрії та її вирішення А.Пуанкаре. Конвенціоналізм і неевклідові геометрії. Конвенціоналізм як дедуктивістська методологічна програма. Досвід, інтуїція та дедукція у науці.

3.Інструменталізм: між прагматизмом і конвенціоналізмом. Проблема істини.

4. Сучасні прагматичні тенденції у філософії науки. Теза Дюгема-Куайна.

 

Література

Пуанкаре А. Наука и гипотеза// Пуанкаре А. О науке. - М., 1983.

Пуанкаре А. Ценность науки// Пуанкаре А. О науке. - М., 1983.

Джемс. В. Прагматизм. –К.,1995.

Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. Хрестоматия. - М: Логос, - 1996.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

 

Тема 6. Методологія історицизму (Т.Кун, І.Лакатос)

 

1. Праця «Структура наукових революцій» та її роль у формуванні історицизму. Революційний погляд Т.Куна на розвиток науки. Переоцінка ролі історії науки.

2.     Основні поняття Кунівської філософії науки: парадигма, наукове співтовариство, нормальна наука, головоломки, наукова революція.

3. Теза несумірності парадигм. Психологізм і роль „людського фактора” в історії науки.

4.     Методологія науково-дослідницьких програм І.Лакатоса.

a.      Структура науково-дослідницьких програм: жорстке ядро, захисний пояс гіпотез, позитивна і негативна евристика.

 б. Внутрішня і зовнішня історія. Роль конкуренції наукових теорій у розвитку науки.

Література

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Кун Т. Структура научных революций. - М., 1975.

Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции //Структура и развитие науки. - М., 1978. С.203-269.

Кун Т. Замечания на статью И.Лакатоса//Структура и развитие науки. - М., 1978. - С.270-303.

Кун Т. Объективные, ценностные суждения и выбор теории //Современная философия науки. - М., 1996.

Кун Т. Логика открытия или психология исследования? // Т.Кун Структура научных революций / Сост. В.Ю.Кузнецов. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2002.

Лакатос И. Фальсификация и методология научно- исследовательских программ. - М., 1995.

Лакатос И. Ответ на критику//Структура и развитие науки. - М., 1978. - 322-336.

 Лакатос И. Доказательства и опровержения. - М., 1967.

 

 

Тема 7. Посткунівський історицизм

 

 1. Методологічний анархізм П.Фейєрабенда. Критика науки як ідеології. Основні методологічні настанови: контріндукція, принцип проліферації теорій, принцип „anything goes”.

2. Методологічна криза у засадах раціоналізму у кінці ХХ ст.

3. Розвиток історичного підходу до науки у працях С.Тулміна і концепція особистісного знання М.Полані.

4. Л.Лаудан: мережева модель раціональності проти ієрархічної.

 

Література

Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. - М., 1986.

Фейерабенд П. Ответ на критику//Структура и развитие науки. - М., 1978.

Тулмин Ст. Концептуальные революции в науке//Структура и развитие науки. - М., 1978. - С.170-189.

Тулмин Ст. Человеческое понимание. - М., 1984.

Лаудан Л. Наука и ценности//Современная философия науки. М., 1996. - С.295-342.

Добронравова І., Білоус Т., Комар О. Новітня західна філософія науки. – К.: ПАРАПАН, 2008.

Добронравова І., Білоус Т., Комар О. Новітня філософія науки. – К.: «Логос», 2009.

Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. — М., 1985.

 

 

Тема 8. Новітні методологічні тенденції у філософії науки

1.  Проблема законів науки і раціональності (Н.Картрайт і С.Вайберг).

2. Зміна ставлення до науки під впливом новітньої соціології науки (Б.Латур, С.Булгар, Е.Пікерінг).

3. Нові підходи до співвідношення експерименту і теорії у науці.  Реалізм щодо Я.Хакінга і конструктивний емпіризм Б. ван Фраасена.

Література

Фейнман Р. Характер физических законов. - М., 1987.

Вайнберг С. Мечты об окончательной теории. Физика в поисках самых фундаментальных законов природы. - М.: УРСС, 2004.

Хакинг Я. Представление и вмешательство. – М.: "Логос", 1999.

Фраассен Б., ван. Чтобы спасти явления // Современная философия науки: знание, рациональность и ценности в трудах мыслителей Запада. — М.: "Логос", 1996. - C. 345-357.

Фоллмер Г. Эволюционная теория познания. — М., 1998. – //http//www.philosophy.ru/library/vollmer/vollmer.html/.

Cartwright N. How the Laws of Physics Lie. - New York: Oxford University Press, 1983.

Латур Б. Дайте мне лабораторию и я переверну мир // Логос. — № 5-6, 2002.

Рекомендована література[9]:

 

1. Основи методології та організації наукових досліджень: навчальний посібник для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнктів (під редакцією ак.А.Є.Конверського). – К.: ВПЦ "Київський університет", - 2010.

2. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

3. Карнап Р., Нейрат О., Хайнс Х. Научное миропонимание. Венский кружок . Розміщено на сайті www. philosophy.ru

4. Кун Т. Структура научных революций. - М., 1975.

5. Хакинг Я. Представление и вмешательство. – М.: "Логос", 1999.

6. Латур Б. Дайте мне лабораторию и я переверну мир // Логос. — № 5-6, 2002

7. Пуанкаре А. Ценность науки// Пуанкаре А. О науке. - М., 1983.

8. Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. Хрестоматия. - М: Логос, - 1996.

 

Контрольні запитання та завдання

 

1.             Як співвідносяться загальна методологія, спеціальна методологія і методики наукового дослідження?

2.             Які існують методологічні відмінності між соціо-гуманітарними та природничими науками?

3.             Назвіть і опишіть основні етапи наукового дослідження.

4.           Як змінюється ставлення до співвідношення суб’єкта, засобів та об’єкта дослідження у класичній, некласичній та постнекласичній науці?

5.           Порівняйте емпіричну індуктивну і гіпотетико-дедуктивну моделі наукового дослідження.

6.           Чому абдукцію називають "висновком до найкращого пояснення"?

7.           Чим відрізняється конвенціоналізм А.Пуанкаре від радикального конвенціоналізму та інструменталізму?

8.           Який критерій істини обґрунтовує прагматизм?

9.           Що виступає критерієм демаркації науки і метафізики у методології фальсифікаціонізму?

10.      Чи відбуваються видатні наукові відкриття у період нормальної науки, згідно Т.Куна?

11.      Чому, згідно історицизму, наукові парадигми є несумірними?

12.      Поясніть, що означає вираз "кожен науковий факт є теоретично навантаженим"?

13.      Назвіть і поясніть 3 основні принципи концепції методологічного анархізму Пола Фейєрабенда?

14.      Чому, згідно позиції позитивізму, наукові твердження мають бути верифіковані?

15.      Як змінилося ставлення до науки під впливом сучасної соціології науки?

 

 

Завдання для самостійної роботи                                                      ( 3  год.)

Модуль 1.

Опрацювати текст маніфесту Віденського гуртка: Карнап Р., Нейрат О., Хайнс Х. Научное миропонимание. Венский кружок. Визначити головні ознаки наукового світогляду і завдання науки.

 

Модуль 2.

Ознайомитись з 2 розділом праці Я.Хакінга "Репрезентація і втручання": Хакинг Я. Представление и вмешательство. – М.: "Логос", 1999. Провести порівняльний аналіз описаних Хакінгом індуктивної і дедуктивної моделі у хімії, дібрати власні приклади з історії хімії, які ілюструють роль експерименту у науці.

 

ТИПОВІ ЗАВДАННЯ БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ

(СИТУАТИВНИЙ ТЕСТ)

(Бліц-опитування проводиться у кінці лекції, спрямоване на перевірку засвоєння та закріплення лекційного матеріалу, формулюється у вигляді тверджень, які слід оцінити як правильні/неправильні, тест обов’язково містить як істинні, так і хибні твердження)

1.     Методологічно організована наука виникає в античності.

2.     Висновки, зроблені на основі неповної індукції, не достовірні, а імовірнісні.

3.     Дедуктивна модель будується як на аксіоматичній, так і на гіпотетичній основі.

4.     Абдукція, яка здійснюється на основі кількох імовірних гіпотез, що можуть бути побудовані на однаковому наборі фактів, є висновком до найкращого пояснення.

5.     Спеціальна наукова картина світу будується загальною методологією науки, яка належить до філософської теорії.

6.     Аналіз є емпіричним методом дослідження.

7.     Індуктивна модель дослідження передбачає має бути побудована на експериментальних засадах, оскільки наявність фактів є необхідною умовою для формування теорії.

8.     Метою науки, згідно індуктивізму, є зібрання фактів та їх узагальнення.

9.     Згідно дедуктивістської моделі науки, теоретичне припущення завжди передує емпіричному дослідженню.

10.                       Метод верифікації використовується позитивістами як критерій демаркації науки та метафізики.

 

ЗАВДАННЯ  МОДУЛЬНОЇ  КОНТРОЛЬНОЇ  РОБОТИ

1.     Особливість використання емпіричних методів у хімії.

2.     Принципи і норми наукового дослідження.

3.     Побудова наукової теорії.

4.     Проблема, гіпотеза, теорія.

5.     Основні методологічні концепції ХХ-ХХІ ст.

6.     Методи і методика виконання магістерської роботи.

7.     Методологічні і філософські засади науки.

8.     Розвиток науки: еволюційні, кумулятивістські та революційні підходи.

9.     Типи наукової раціональності і глобальні наукові революції.

10.                        Співіввідношення емпіричного та теоретичного рівнів у науковій теорії.

11.                        Гіпотетико-дедуктивна і емпірична індуктивна моделі наукового дослідження.

12.                        Методологія історицизму.

13.                        Релятивістські методологічні концепції.

14.                        Проблема експерименту у сучасній природничій науці.

 

 

Питання до заліку

1.     Основні підходи до розуміння науки.

2.     Принципи та критерії наукового пізнання.

3.     Типи наукової раціональності.

4.     Поняття наукової революції.

5.     Методологія, методика та організація наукового дослідження: порівняльний аналіз.

6.     Основні етапи наукового дослідження.

7.     Емпіричні методи науки.

8.     Загальнонаукові методи.

9.      Гіпотетико-дедуктивна модель наукового дослідження.

10.                        Індукція, дедукція та абдукція.

11.                        Позитивістський образ науки.

12.                        Фальсифікаціонізм як методологічна програма.

13.                        Історицизм як наукова методологія.

14.                        Методологія науково-дослідницьких програм І.Лакатоса.

15.                        Емпіричний та теоретичний рівні пізнання.

16.                        Історія науки Т.Куна.

17.                        Методологічний анархізм П.Фейєрабенда.

18.                        «Нормальна» та «революційна» наука.

19.                        Глобальні наукові революції (В.Стьопін).

20.                        Критика К.Поппером індуктивізму.

21.                        Л.Лаудан — мережева модель раціональності.

22.                        Особистісне знання у науці (М.Полані).

23.                        Принципи контріндукції, проліферації і «все дозволено» (П.Фейєрабенд).

24.                        Реалізм Я.Хакінга.

25.                        Проблема законів науки і раціональності (Н.Картрайт).

26.                        Методологічна криза у засадах раціоналізму у кінці ХХ ст.

27.                        Аргументи на користь реалізму (Г.Фоллмер).

28.                        Еволюційна основа реалізму.

29.                        Діяльність Віденського гуртка.

30.                        Позитивістський критерій демаркації науки і метафізики.

31.                        Протокольні речення і метод верифікації.

32.                        Вплив «Логіко-філософського трактату» на сучасну філософію науки.

33.                        Теза «Дюгема-Квайна».

34.                        Проблема наукової мови.

35.                        Конвенціоналізм як методологічна програма.

36.                        Інструменталізм як методологічна програма.

37.                        Проблема раціональності у сучасній філософії науки.

38.                        Несумірність парадигм (Т.Кун).

39.                        Структура науково-дослідницької програми.

40.                        Критичний раціоналізм К.Поппера.

 

 

 

 

 

 

 



[1] Робоча програма навчальної дисципліни є нормативним документом вищого навчального закладу і містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролів.

[2] Розробляється лектором. Робоча програма навчальної дисципліни розглядається на засіданні кафедри (циклової комісії – для коледжів), науково-методичної комісії факультету/інституту (раді навчального закладу - коледжу), підписується завідувачем кафедри (головою циклової комісії), головою науково-методичної комісії факультету/інституту (головою ради) і затверджується заступником декана/директора інституту з навчальної роботи (заступником директора коледжу).

[3] У випадку читання дисципліни, яка не є профільною для факультету чи інституту обов’язковим є погодження з науково-методичною комісією профільного факультету. У випадку економічних та юридичних наук погодження із предметною комісією з економічних та юридичних наук при Науково-методичній раді Університету.

[4] Розробляється лектором. Робоча програма навчальної дисципліни розглядається на засіданні кафедри (циклової комісії – для коледжів), науково-методичної комісії факультету/інституту (раді навчального закладу - коледжу), підписується завідувачем кафедри (головою циклової комісії), головою науково-методичної комісії факультету/інституту (головою ради) і затверджується заступником декана/директора інституту з навчальної роботи (заступником директора коледжу).

[5] У випадку читання дисципліни, яка не є профільною для факультету чи інституту обов’язковим є погодження з науково-методичною комісією профільного факультету. У випадку економічних та юридичних наук погодження із предметною комісією з економічних та юридичних наук при Науково-методичній раді Університету.

[6] Зазначається загальна кількість годин, які виділено на дану дисципліну згідно навчального плану відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

[7] кредитів ECTS – кредит кратний 36 годинам (Наприклад, 3 кредити ECTS відповідає 108 год.).

[8] Див. Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу від 1 жовтня 2010 року, а також Розпорядження ректора «Про методику розрахунку підсумкової оцінки дисциплін, які читаються два і більше семестри» від 29 вересня 2010 року

[9] Зазначається до десяти джерел, які є найбільш важливими для/при опануванні даної теми.