КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

_____філософський _______________

(назва факультету, інституту)

Кафедра (циклова комісія) __філософії та методології науки ____

       (для коледжів)

 

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

                                                                                     Заступник декана/директора

                                                                                                          з навчальної роботи

                                                                                     ______________________

                                                                                                           «____»____________20__ року

 

 

 

 

РОБОЧА  ПРОГРАМА  НАВЧАЛЬНОЇ  ДИСЦИПЛІНИ[1]

 

Філософія та методологія науки._______

(повна назва навчальної дисципліни)

для студентів

 

напрям підготовки  ___6.720301 __філософія ___________________________

           (шифр і назва напряму підготовки)

спеціальність  ______________________________________________________

(шифр і назва спеціальності)

спеціалізація   ______________________________________________________

(назва спеціалізації)

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2016

Робоча програма ______________________________________________________

(назва спеціальності)

для студентів напряму підготовки __6.720301 __філософія ___________________________, спеціальності ____________________________________________________.

«____» ______________ 20___ року - ___с.

 

Розробники: професор Добронравова І.С., доктор філософських наук, зав.кафедри філософії та методології науки.

 

Робоча програма дисципліни __ Філософія та методологія науки __________ затверджена на засіданні кафедри  філософії та методології науки _______________________________________

 

Протокол № .1....від “28..” серпня  20_15__ року

 

Завідувач кафедри філософії та методології науки _________

(вибрати необхідне)

_____________________                   (_Добронравова І.С. )

              (підпис)                                                           (прізвище та ініціали)

«__31___» серпня ________________ 20_13__ року

 

Протокол № .....від “....”               20___ року

 

Завідувач кафедри (Голова циклової, предметної комісії________________________

факультету/інституту для якого читається дана дисципліна)

_____________________                   (_______________)

              (підпис)                                                           (прізвище та ініціали)

 «_____» ___________________ 20___ року

 

Схвалено науково - методичною комісією філософського факультету

_____________________________________________________________________

 

Протокол від «____» _____________ 20___ року №___

Голова науково-методичної комісії ____________________ (_Кравчук А.А.

   (підпис)                                    (прізвище та ініціали)

«_____» _________________ 20___ року

 

 

© Добронравова І.С. 2013 рік

© ______________, 20___ рік

© ______________, 20___ рік


 

ВСТУП

Навчальна дисципліна __Філософія та методологія науки. _____________

                                                                              (назва дисципліни)

є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «___бакалавр_______» галузі знань ______________

                                                                   (зазначити відповідний рівень)                                    (зазначити)

з напряму підготовки _6.720301 __філософія ________________, спеціальності - __________________

          (шифр і назва напряму підготовки)                                  (шифр і назва спеціальності)

Дана дисципліна __нормативна______________________________

                                                                                              (нормативна, за вибором)

 за спеціальністю (спеціалізацією) ____________________________________.

                                               (зазначити спеціальність, у випадку дисципліни спеціалізації відповідну спеціалізацію)

Викладається у ___2_____ семестрі __4____ курсу ________в обсязі – 147_ год.

                                                                                                                                                       (зазначається загальний обсяг)

( _3__ кредитів ECTS) зокрема: лекції – 26_ год., практичні ____ год. семінарські заняття – 26_ год., лабораторні – __ год., самостійна робота – 15___ год. У курсі передбачено __2_ змістових модулі та _1__ модульна  контрольна(і) робота(и). Завершується дисципліна – іспитом

 

Мета дисципліни – здобуття студентами знань з філософії та методології науки.

Завдання

-          ознайомлення з основними історичними етапами розвитку  наукової раціональності та підходами різних історичних типів наукової раціональності до розв'язання філософських та методологічних проблем науки;

-         вивчення системи засад наукового дослідження та її перебудови під час глобальних наукових революцій;

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- знати  основні етапи розвитку науки Нового часу та розуміти, які глобальні наукові революції їх розпочинають;   

- знати основні напрямки сучасної наукової революції; 

- знати світоглядні наслідки сучасних космологічних концепцій;

- знати природничі та гуманітарні предметні області застосування синергетичних концепцій самоорганізації; 

вміти:

- розрізняти онтологічну та гносеологічну складові системи філософських засад науки як підґрунтя наукової картини світу та стилю наукового мислення;

- розрізняти рівні методології науки: філософський, загальнонауковий та конкретно-науковий;

- розуміти методологічні принципи співвідношення попередніх та сучасних наукових теорій, орієнтуватись в методологічних проблемах некласичної та постнекласичної науки;

- розуміти світоглядні та методологічні наслідки відмінності лінійної науки від нелінійної.  

 

Місце дисципліни (в структурно-логічній схемі підготовки фахівців відповідного напряму). курс «Філософія та методологія науки»  є нормативним курсом для підготовки бакалаврів.

Зв’язок з іншими дисциплінами. «Історія науки», «Світоглядно-методологічні концепції сучасного природознавства»;


Контроль знань і розподіл балів, які отримують студенти.

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

У змістовий модуль 1 (ЗМ1) входять теми 1 - _9__, а у змістовий модуль 2 (ЗМ2) – теми 10_ - _13__. Обов’язковим для іспиту є _набрати 10 балів ________________________.

                                                                              (зазначаються умови, невиконання яких унеможливлює допуск до іспиту чи заліку)

Оцінювання за формами контролю[2]: (як приклад)

 

ЗМ1

ЗМ ХХ

Min. – _ балів

Max. – __ бали

Min. – __ бали

Max. – __ балів

Усна відповідь

2

6

2

3

Доповнення

1

1

1

1

Експрес-контроль на лекціях …

8

16

4

12

 

 

 

 

 

 

 

 

Модульна контрольна робота 1

1

3

1

3

Модульна контрольна робота 2

 

1

 

3

 

1

 

3

„3” мінімальна/максимальна оцінку, яку може отримати студент.

1 мінімальна/максимальна залікова кількість робіт чи завдань.

Для студентів, які набрали сумарно меншу кількість балів ніж критично-розрахунковий мінімум – __22___ балів для одержання іспиту/заліку обов’язково (слід зазначити умови, які висуває лектор).підґотувати реферати з тем курсу

У випадку відсутності студента з поважних причин відпрацювання та перездачі МКР здійснюються у відповідності до „Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу” від 1 жовтня 2010 року.

При простому розрахунку отримаємо:

 

Змістовий модуль1

Змістовий модуль2

іспит / залік

Підсумкова оцінка

Мінімум

_12__

_8____

40 /____

60

Максимум

_40____

_20_____

60___

100

При цьому, кількість балів:

·     1-34 відповідає оцінці «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни;

·     35-59 відповідає оцінці «незадовільно» з можливістю повторного складання;

·     60-64 відповідає оцінці «задовільно» («достатньо»);

·     65-74  відповідає оцінці «задовільно»;

·     75 - 84 відповідає оцінці «добре»;

·     85 - 89 відповідає оцінці «добре» («дуже добре»);     

·     90 - 100 відповідає оцінці «відмінно».

  Шкала відповідності (за умови іспиту)             Шкала відповідності (за умови заліку)

За 100 – бальною шкалою

За національною шкалою

90 – 100

Зараховано

85 – 89

75 – 84

65 – 74

60 – 64

1 – 59

не зараховано

За 100 – бальною шкалою

За національною шкалою

90 – 100

5

відмінно

85 – 89

4

добре

75 – 84

65 – 74

3

задовільно

60 – 64

35 – 59

2

не задовільно

1 – 34

 

 


ПРОГРАМА  НАВЧАЛЬНОЇ  ДИСЦИПЛІНИ

 

Змістовий модуль 1    Розвиток науки та її філософських засад.

 

Тема Історичні типи наукової раціональності.                                 (16 год.)

Тема 2  Філософські засади наукових картин світу                                      (20 год.)

 

Змістовий модуль 2  Філософські засади норм сучасної

науки, методологія науки.   

 

Тема 3 Методологічні принципи науки.                                                   (12 год.)

Тема 4  Методологічні проблеми постнекласичної

науки.                                                                                                              (4 год.)

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


СТРУКТУРА  НАВЧАЛЬНОЇ  ДИСЦИПЛІНИ

ТЕМАТИЧНИЙ  ПЛАН  ЛЕКЦІЙ  І  СЕМІНАРСЬКИХ  ЗАНЯТЬ

№ п/п

Назва  лекції

Кількість годин

лекції

семінари

С/Р

Змістовий модуль 1  Розвиток науки та її філософських засад.

1

Тема 1  Історичні типи наукової раціональності.                                

8

8

4

2

Тема 2.  Філософські засади наукових картин світу

10

10

6

 

Модульна контрольна робота 1

 

 

 

Змістовий модуль 2 Філософські засади норм сучасної

науки, методологія науки.  

5

Тема 2.  Методологічні принципи науки.

6

6

1

6

Тема 4. Методологічні проблеми постнекласичної науки.                                                                                                              

2

2

1

 

Підсумкова  модульна  контрольна  робота

 

 

 

 

ВСЬОГО

26

26

12

Загальний обсяг 147 год, в тому числі:

Лекцій – 26_ год.

Семінари – 26 год.

Самостійна робота - 12 год.

 


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Розвиток науки та її філософських засад.

 

Тема 1.   Історичні типи наукової раціональності.                                 (19 год.)

 

 Лекція 1.  Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності. (2 год.)

 Місце системи філософських засад науки серед підвалин наукового пізнання.

Наукові картини світу як складова підвалин наукового пізнання.

Ідеали і норми наукового дослідження як складова підвалин наукового пізнання.

Стиль наукового мислення як конкретно-історичний спосіб існування ідеалів і норм наукового дослідження, що відповідає науковій картині світу свого часу.

Глобальні наукові революції як зміна системи засад науки.

Класичний, некласичний і постнекласичний типи наукової раціональності.

Семінар 1. Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності. (2 год.)

 1.Місце системи філософських засад науки серед підвалин наукового пізнання.

2. Глобальні наукові революції як зміна системи засад науки.

3. Класичний, некласичний і постнекласичний типи наукової раціональності.

 

Завдання для самостійної роботи                                                                ( _1__ год.)

Знайти в літературі визначення наукових картин світу та стилів наукового мислення.

Контрольні запитання та завдання

1.     Які глобальні революції пережила наука Нового часу?

2.     Як співвідносяться типи наукової раціональності з системою засад науки?

3.     Чи перетинаються між собою онтологічна та гносеологічна складові філософських засад науки?

4.     Як співвідносяться ідеали та норми наукового дослідження з стилями наукового мислення?

5.     Як співвідносяться наукові теорії та наукові картини світу?

Рекомендована література:

Крымский С.Б. Научное знание и принципы его трансформации. Киев, 1974.

Микешина Л.А. Детерминация естественнонаучного знания. Ленинград, 1977.

Степин В.С. Наука и ценности техногенной цивилизации. // Вопросы философии, №10, 1989.

Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. - М., 1997.

Степин В.С. Теоретическое знание. М., 2000. Гл. ІІІ.

 

Лекція 2. Класичний ідеал раціональності і його втілення в історичному типі раціональності класичної науки.  (2год)

Започаткування фізичного методу Галілеєм. (за книгою  Е.Гусерля "Криза       європейських наук", розділ 1, параграфи 9-12).

Наука як сутнісне явище Нового Часу. Метафізичне обгрунтування наукового дослідження Декартом. Відмінність розуміння світу як картини в Новому Часі від давньогрецьких та середньовічних уявлень про світ і пізнання. (за працею М.Гайдегера "Час картини світу").                                                                       

Зміна уявлень про співвідношення суб"єкту і об"єкту пізнання при переході від класичної до некласичної і постнекласичної раціональності.

 

Семінар 2. Наука Нового часу та її метафізичні засади (за працею Мартіна Гайдегера  “Час картини світу”)(2 год.)

.

1.    М.Гайдегер про сутнісні явища Нового часу.

2.    Визначення Гайдегером новоєвропейської науки як дослідження та характеристика його суттєвих рис:проективності;строгості; методів; наукового виробництва.

3.    Гайдегер про метафізичні засади науки Нового часу, сформульовані Декартом. .

4.    Обґрунтування Гайдеггером єдності процесів перетворення світу на картину та людини на суб’єкт як визначальної для сутності Нового часу.

5.    Різниця між тезами Декарта і Протагора.

 

Завдання для самостійної роботи    

Згадати, в яких своїх роботах М.Гайдегер докладно обґрунтовує деякі з положень, викладені в «Часі картини світа»                                       

Контрольні запитання та завдання:

 

1. Чому саме науку Гайдегер визнає першорядним сутнісним явищем Нового часу?  

2. Яке рішення про сутність буття та істини передбачається, коли наука перетворюється на дослідження ? 

3. Чи можна вважати, що в античності та середньовіччі також існували свої картини світу?

 

Рекомендована література:

 

1.     Гайдегер М. “Час картини світу”

2.     Декарт Р. Правила для руководства ума.// Декарт Р. Соч. в 2-х т. – М., 1989, т. 1.

3.     Декарт Р. Рассуждения о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскивать истину в науках.// Декарт Р. Соч. в 2-х т. – М., 1989, т. 1.

4.     Гайденко П.П. Эволюция понятия науки (XYII-XYIII вв). - М., “Наука”, 1987, с. 139-150, 165-187.

 

 

Семінар 3 Започаткування фізичного методу Галілеєм

(за працею Е.Гусерля “Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія”. ) (2 год.)

1.      

2.     Створення Галілеєм за зразком геометрії фізичного методу як методу об'єктивного пізнання природи. Непряма математизація чуттєвих якостей.

3.     Природа як математичний універсум: розгляд будь-якої події як результату дії природних законів.

4.     Передбачення нескінченності вдосконалення вимірювань внаслідок застосування математичних формул для опису природи

5.     Забуття вихідного сенсу природознавства внаслідок технізації оперування математичними формулами.

6.     Виток кризи європейської науки: заміщення життєвого світу ідеалізованою природою як “ істинним буттям,” яке є в дійсності лише методом.

 

Контрольні запитання та завдання:

 

1.     Чому Арістотель не застосовував математику для опису природи в фізиці?

2.     Чому примислення нескінченності причинних зв'язків світу є передумовою  математизації природи Галілеєм.

3.     Чи пов’язана ідея Галілея про природу як математичний універсумз визначенням І.Кантом предмету природничої науки?

 

Рекомендована література:

 

1.     Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. // “Вопросы философии”, №7,1992. §9-11.

2.     Гайденко П.П. Эволюция понятия науки., М., “Наука”, 1980, с. 254 – 256.

 

Лекція 3.  Виявлення обмеженості класичного ідеалу раціональності під час наукової революції початку ХХ століття. (2 год.)

 

Усвідомлення відносності наукового пізнання:  принцип відповідності Бора. 

 Релятивістська концепція простору і часу. Методологічні концепції квантової фізики: концепція доповняльності (Н.Бор);

концепція відносності до засобів спостереження (Фок);  "квантові сходи" (В.Вайскопф)

 

Семінар 4. Становлення некласичного типу наукової раціональності під час наукової революції початку ХХ століття. (2 год.)

 

1.Визнання відносності наукового пізнання:  принцип відповідності Бора. 

2. Поняття фізичної реальності. (А.Ейнштейн )

3. Методологiчнi концепції квантової фізики: концепція доповняльностi (Н.Бор); концепція відносності до засобів спостереження (В.А.Фок); "квантові сходи" (В.Вайскопф). 

 

 

 Завдання для самостійної роботи   

Прочитати в роботі М.Мамардашвілі «Класичний та некласичний ідеал раціональності» про обмеженість застосування класичного ідеалу раціональності після створення квантової механіки.

Контрольні запитання та завдання:

 

1 В чому з точки зору фізики  проявляється обмеженість класичного ідеалу раціональності за рахунок втрати привілейованої пізнавальної позиції?

2.В чому з точки зору фізики  проявляється обмеженість класичного ідеалу раціональності за рахунок неможливості нескінченного поділу простору і часу?

3. За рахунок чого досягається об’єктивність при некласичному типі наукової раціональності?

 

Рекомендована література:

 

Бор Н. Квантовая механика и физическая реальность// Избр.науч. труды. - М.: Наука, 1971, т.2.

Вайскопф В. Физика в ХХ столетии. - М.: Атомиздат, 1977.- С.33-53.

Методологические принципы физики. – М., 1975.

Гриб А.А. Неравенство Белла и экспериментальная проверка квантовых корреляций на макроскопических расстояниях. – Успехи физических наук, 1984, т. 142, вып. 4.

Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеал рациональности. Тбилиси:»Мцениереба», 1984.

Методологические принципы физики. – М., 1975.

Патнем Г. Реализм с человеческим лицом. /Аналитическая философия: становление и развитие. Антология. - М. - 1998.С 466-495.

Фок В.А. Квантовая физика и строение материи. -- Л., 1965.§1-11

А.Эйнштейн Физика и реальность. – М. ., 1965. - С. 5-10, 38-60, 272-274.

 

Постнекласичний тип наукової раціональності

та проблема створення некласичного ідеалу наукової раціональності.

1.    Напрямки сучасної глобальної наукової революції, пов’язаної зі становленням нелінійної науки.

2.    Зміна предметних областей дослідження при переході від одного типу наукової раціональності до іншого.

3.    Складні системи, здатні до самоорганізації та саморозвитку як предмет постнекласичної науки.

4.    Відносність до поза наукових ціннісних настанов суб’єкта як умова забезпечення об’єктивності в постнекласичному типі наукової раціональності.

5.    Проблема створення некласичного ідеалу наукової раціональності.

 

Рекомендована література:

Добронравова І.С. Практична філософія постнеклласичної науки

про наукову істину та людську свободу. // «Філософія освіти», № 2, 2014, с. 224-234

Добронравова І.С. Ідеали і типи наукової раціональності// Київський університет як осередок національної духовності, науки, культури. Матеріали науково-теоретичної конференції, присвяченої 165-річчю університету. Гуманітарні науки. Частина І. - К.: ВЦ "Київський університет", 1999. - С.24-28.

Добронравова І. Некласична раціональність для нелінійної науки. //Вісник Київського університету. Серія: Філософія. Політологія. Вип.29. 1999.

Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеал рациональности. Тбилиси:»Мцениереба», 1984.

Патнем Г. Реализм с человеческим лицом. /Аналитическая философия: становление и развитие. Антология. - М. - 1998.С 466-495.

Пригожин. И. От существующего к возникающему. М., 1985.

Пригожин И., Стэнгерс И. Время, хаос, квант. М.,:“Прогресс”. 1994.

Пригожин И., Стэнгерс И. Порядок из хаоса. М.: “ Прогресс”., 1986.

Степин В.С. Наука и ценности техногенной цивилизации. // Вопросы философии, №10, 1989.

Степин В.С. Теоретическое знание. М., 2000. Гл. ІІІ.

Хакен Г. Основные понятия синергетики. // «Синергетическая парадигма», М., «Прогресс-Традиция», 1999. С. 28-55.

 

Завдання для самостійної роботи    

Прочитати уривки з якоїсь із запропонованих робіт фундаторів постнекласичної науки та визначити, в чому проявляється людино вимірність нелінійної науки.

З’ясувати відмінність між ідеалами науки та наукової раціональності.

 

 

Тема 2.  Філософські засади наукових картин світу

 

 Лекція 5. Зміна засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу: від незмінності до глобального еволюціонізму. (2 год.)

Єдність багатоманітності у світі як генетична єдність. Самоорганізація світу і самоорганізація в світі. Структурна організація матерії в світі як результат його самоорганізації. Філософська інтерпретація і світоглядні наслідки космологічної концепції множинності світів. Світи і Універсум. Можливий, віртуальний і дійсний модуси буття.

 

Семінар 5. (2 год.)

1.    Єдність багатоманітності у світі як генетична єдність.

2.    Структурна організація матерії в світі як результат його самоорганізації. Самоорганізація світу і самоорганізація в світі.

3.    Філософська інтерпретація і світоглядні наслідки космологічної концепції множинності світів.

4.    Світи і Універсум. Можливий, віртуальний і дійсний модуси буття.

 

Завдання для самостійної роботи    

З’ясувати, які зміни вносить в картину світу, зокрема в розуміння простору-часу, теорія струн та суперструн.

 

Контрольні запитання та завдання:

1.Яким чином розвиток фізики високих енергій призвів до застосування концепції множинності світів в сучасній космології?

2.Як змінюється зміст і співвідношення понять «світ», «матерія», «універсум» в філософських засадах космологічних концепцій множинності світів порівняно з попередніми космологічними концепціями?

Рекомендована література:

Вайнберг С. Первые три минуты. М., 1981.

Грин Б. Элегантная Вселенная М., 2004.

Добронравова И.С.  Синергетика: становление нелинейного мышления. Киев: “Лыбидь”, 1990. Гл.2, §5. http://www.philsci,univ.kiev..ua

Крымский С. В., Кузнецов В. И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. К., 1984.

Линде А. Д. Раздувающаяся Вселенная // Успехи физических наук. 1984. Т. 144, вып. 2. С. 177—214.

Линде А.Д. Физика элементарных частиц и инфляционная космология. - М.: Наука, 1990.

 

Лекція 6. Філософські засади наукових картин світу: системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітного у світі.

Речі, властивості, відношення. Відношення і закони. Системи і структури. Ціле і частини. Самоорганізація як становлення складного цілого. Типи цілісності складних систем, що самоорганізуються, та їх динамічна стійкість.

 

Семінар 6. Системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітного у світі.

1.    Речі, властивості, відношення. Відношення і закони.

2.    Системи і структури. Ціле і частини.

3.    Самоорганізація як становлення складного цілого.

4.    Типи цілісності складних систем, що самоорганізуються, та їх динамічна стійкість.

Завдання для самостійної роботи                                                                      ( _1__ год.)

Прочитати роботи про квантову фізику живого та з’ясувати, яку роль вона відіграє для розуміння шляхів до створення єдиної нелінійної картини світу.

Контрольні запитання та завдання:

    1. Як розрізнявся системний підхід при його застосуванні в фізиці та біології до початку сучасної революції в природознавстві?
    2. Які типи цілісності систем, що само організуються. можна виділити на підставі різниці в ступені їх стійкості?
    3. Які приклади цілісних систем, що самоорганізуються, але не здатні до самовідтворення, ви можете назвати?
    4. Чи можна віднести до дисипативних структур категорію цілого?
    5. Які системи в фізиці проявляли досі найбільшу стійкість?
    6. Чи можна розглядати тотальне ціле не процесуально?

Рекомендована література:

Добронравова И.С.  Синергетика: становление нелинейного мышления. Киев: “Лыбидь”, 1990. Гл.2,  §2-4. http://www.philsci,univ.kiev..ua

Добронравова И.С. Физика живого как феномен постнеклассической  науки // Физика живого.- 2001.- Т.9. - № 1.

Пригожин И., Стэнгерс И. Время, хаос, квант. М.,:“Прогресс”. 1994.

Уемов А.И.Вещь, свойство, отношение. Одесса, 1966.

 

 

Лекція 7.  Філософські засади наукових картин світу: причиновість і детермінізм.

Причиновість і необхідність в класичній фізиці: лапласівський детермінізм і динамічні закони. Ймовірнісна причиновістьв некласичній науці: статистичні закони як зв'язок необхідного і випадкового. Проблеми причинності в постнекласичній науці: ситуації біфуркації як ситуації формування причини; непередбачуваність причинне визначених процесів в детермінованому хаосі.

 

Семінар 7. Філософські засади наукових картин світу: причиновістьі детермінізм.

1.     Причиновість і необхідність в класичній фізиці: лапласівський детермінізм і динамічні закони.

2.     Ймовірнісна причиновістьв некласичній науці: статистичні закони як зв'язок необхідного і випадкового.

3.     Проблеми причиновості в постнекласичній науці: ситуації біфуркації як ситуації формування діючої причини.

 

Завдання для самостійної роботи                                                                ( _1__ год.)

Прочитати у 2му томі «Науки логіки» Гегеля про формування діючої причини.

Контрольні запитання та завдання:

1.    В чому полягає роль випадковості в точці біфуркації для системи, що самоорганізується?

2.    Чи є система, що самоорганізується, принципово відкритою до найменших впливів в особливих точках?

3.    В чому полягає помилковість спроби розглядати стан системи перед точкою біфуркації як причину наступних станів?

4.    Чому теза про малі причини великих наслідків не є адекватним описом ситуацій біфуркації в нелінійній науці?

5.    Що розглядав Пригожин в якості причин  самоорганізації дисипативних структур?

6.    Чи можна розглядати ситуацію біфуркації як ситуацію формування діючої причини?

    1. Чим детермінується спонтанне виникнення діючої причини в нелінійних  системах?
    2.  Чи включає реальна необхідність випадковість?
    3. Чи є випадковим набір можливостей, що відкриваються в особливих точках?
    4. В ситуаціях біфуркації випадковість є виразом чи доповненням необхідності?

 

Рекомендована література:

Мякишев Г. Я. Физическая теория. – М.; Наука, 1980. – С. 420-436.

Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К., 1990. - Гл.2 , §6.

Добронравова И.С. Физика живого как феномен постнеклассической  науки // Физика живого.- 2001.- Т.9. - № 1.

Пригожин И., Стэнгерс И. Время, хаос, квант. М.,:“Прогресс”. 1994.

 

 

8. Філософські засади фрактальної геометрії як геометрії динамічного хаосу.

Динамічний хаос як єдність порядку і безладу. Конструктивна роль хаосу у становленні багатоманітності складних систем. Фрактальна геометрія як новий спосіб розуміння складності.  

 

Семінар 8.

1.     Динамічний хаос як єдність порядку і безладу.

2.     Конструктивна роль хаосу у становленні багатоманітності складних систем.

3.     Фрактальна геометрія як новий спосіб розуміння складності.  

 

Завдання для самостійної роботи                                                                ( _1__ год.)

Прочитати у роботі Б.Мандельброта про само подобу фракталів.

 

Контрольні запитання та завдання:

1.     Яким чином зміна методів при переході до нелінійного природознавства викликає зміну уявлень про світ?

2.     Чи означає детермінованість кожного кроку в ітераційному відтворенні нелінійної динаміки можливість довгострокової передбачуваності поведінки системи?

3.     Як позначається позиція спостерігача на способі опису нелінійної системи?

4.     Яким чином нелінійна динаміка посилює вихідні відмінності?

5.     Чи тотожні поняття “хаос” і “безлад”?

6.     Як пов'язана складна структура границі порядку і безладу з конкуренцією аттракторів? 

7.     Як змінилось розуміння природи багатоманітності зі створенням фрактальної геометрії?

 

Рекомендована література:

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. Підручник. Київ: 2008.

Пайтген Х.-О., П.Х.Рихтер “Красота фракталов. Образы динамических систем”, М. Мир, 1993, 176с.  432с.

Пригожин И., Стэнгерс И. Время, хаос, квант. М.,:“Прогресс”. 1994.

Мандельброт Б.Фрактальная геометрия природы. – Москва: Институт компьютерных исследований, 2002, 656 с.

 

Лекція 9. Філософські засади наукових картин світу: простір і час.

Проблема скінченності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень : класичних (Н''ютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман), сучасних (Вайнберг, Лінде).

Проблема незворотності часу в класичній, некласичній, постнекласичній фізиці. Специфіка біологічного часу як внутрішнього часу живих систем.

 

Семінар 9. Філософські засади наукових картин світу: простір і час.

Проблема скінченності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень : класичних (Н''ютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман).

Проблема незворотності часу в класичній та некласичній фізиці. Специфіка біологічного часу як внутрішнього часу живих систем.

«Перевідкриття часу» в нелінійній науці (І.Пригожин)

Рекомендована література:

Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. - М., 1982.

Методологические принципы физики. – М., 1975.

Молчанов Ю.Б. Четыре концепции времени в философии и физике. - М.,1977

Рейхенбах Г. Направление времени. - М., 1982.

Пригожина И., Стэнгерс И. Время, хаос, квант. М.,:“Прогресс”. 1994.

 

Завдання для самостійної роботи                                                                ( _1__ год.)

Прочитати відповідні розділи роботи Пригожина И., Стэнгерс И. Время, хаос, квант. М.,:“Прогресс”. 1994.

 

Контрольні запитання та завдання:

1.    Яким чином виражається напрямок часу в теоріях нелінійної науки?

2.    Яким є внутрішній час систем, що самоорганізуються?

3.    Чи потрібно вводити внутрішній час системи для опису її переміщення?

4.    Як пов’язані просторово-часові властивості матеріального світу з іншими його властивостями і діючими в ньому фізичними законами?

 

Рекомендована література:

Крымский С. В., Кузнецов В. И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. К., 1984.

Линде А. Д. Раздувающаяся Вселенная // Успехи физических наук. 1984. Т. 144, вып. 2. С. 177—214.

Пригожин И., Стэнгерс И. Время, хаос, квант. М.,:“Прогресс”. 1994.

 

 

 

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Філософські засади норм сучасної науки, методологія науки.  

 

Тема 3.  Методологічні принципи науки.

Лекці110. Загальнонаукові методологічні принципи.

Нормативний характер методологічних принципів науки. Загальнонаукові методологічні принципи як вимоги до наукової теорії. Вимога перевірюваності або принцип спостережуваності. Вимога максимальної загальності теорії або її пояснювальної сили. Вимога передбачувальної сили теорії. Вимога принципової простоти теорії.

 

Семінар10.

  1. Нормативний характер методологічних принципів науки.
  2. Загальнонаукові методологічні принципи як вимоги до наукової теорії.
  3. Вимога перевірюваності або принцип спостережуваності.
  4. Вимога максимальної загальності теорії або її пояснювальної сили.
  5. Вимога передбачувальної сили теорії.
  6. Вимога принципової простоти теорії.

 

Контрольні запитання та завдання:

1. Як співвідносяться між собою методологічні принципи  конкретних наук певного часу?

2. Які загально-наукові методологічні принципи, окрім загальних вимог до теорії вам відомі?

3. Чи з’являються з часом нові загально-наукові методологічні принципи

 

Рекомендована література:

Баженов Л.Б. Строение и функции естественонаучной теории.- М., 1986. - Гл.4,5.

Идеалы и нормы научного исследования. – Минск, 1981.

Гемпель К. Г. Логика объяснения. - М., 1998.

Лекторский В.А., Швырёв В.С. Методологический анализ науки. (Типы и уровни). - //Философия, методология, наука. - М., 1972

Никитин Е.П От идеологии к методологии. - Вопросы философии, № 10, 1998 - С 77-87.

Степин В.С. Теоретическое знание. М., 2000.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.- Ч.2.

Методологические принципы физики. – М., 1975.

 

 

Лекція 11. Методи теоретичного дослідження та структура теоретичного знання.  

Теоретична модель і теоретичний закон. Математичний апарат та його інтерпретації (емпірична і семантична). Абстрактні об'єкти теорії і абстрактні об'єкти картини світу і процедури їхньої побудови (ідеалізація, конструювання). Методи утворення теоретичних понять. Співвідношення абстрактних об'єктів і теоретичних понять з теоретичними термінами (значення і смисл терміну). Типи наукових теорій і методологічні моделі їхньої структури. Фундаментальні та спеціальні теоретичні схеми. Ідеалізовані абстрактні об'єкти теоретичних схем та абстрактні об'єкти емпіричних схем.

 

Контрольні запитання та завдання:

1.    Чим розрізняються процедури побудови абстрактних об’єктів теорії та абстрактних об’єктів картини світу?

2.    Чи працює принцип відповідності, який співвідносить нові і старі теорії для наукових картин світу?

3.    Як співвідносяться між собою теоретичні схеми та математичний апарат теорій?

 

Завдання для самостійної роботи

Покажіть, які ідеалізовані абстрактні об’єкти містять в собі будь-які теорії гуманітарних наук.

 

 

Лекція 12. Методи емпіричного дослідження та структура емпіричного знання.

Експеримент і данні спостереження. Процедури переходу до емпіричних залежностей і наукових фактів Теоретична навантаженість наукового факту.

Процедури переходу від даних спостереження і експерименту до наукових фактів і залежностей. Емпіричні схеми як необхідний посередник між теоретичною схемою і дослідом.

 

Семінар 11 . Емпіричне і теоретичне в науковому дослідженні.

  1. Фундаментальні та спеціальні теоретичні схеми. Ідеалізовані абстрактні об'єкти теоретичних схем та абстрактні об'єкти емпіричних схем.
  2. Процедури переходу від даних спостереження і експерименту до наукових фактів і залежностей.
  3. Емпіричні схеми як необхідний посередник між теоретичною схемою і дослідом.

 

Контрольні запитання та завдання:

1.    Чим відрізняються емпіричні залежності від теоретичних законів?

2.    Які твердження сингулярні чи універсальні виражають наукові факти?

3.    Які процедури забезпечують перехід від даних спостереження до наукових фактів?

 

Рекомендована література:

Никифоров А.Л Философия науки: история и методология. М. 1998

Степин В.С. Теоретическое знание.  М., 2000, гл. 2.

Стёпин В.С. Наука и ценности техногенной цивилизации. // Вопросы философии, №10, 1989.

Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. - М., 1997

 

 

Лекція 13. Методологічні проблеми нелінійного природознавства як феномену постнекласичної науки.

Роль комп'ютерної революції у розвитку нелінійного природознавства. Співвідношення аналітичних і обчислювальних методів в розв’язку нелінійних рівнянь  та відмова від протиставлення мінливих явищ незмінній сутності в гносеологічних засадах теоретичної реконструкції процесів самоорганізації.  Застосування нових математичних методів (ітераційні процедури, фрактальна геометрія і т.ін.) і зміна ідеалів і норм пізнавальної діяльності. Переоцінка ролі фундаментальних теорій у нелінійному природознавстві.

 

Семінар 12

1. Зміна логічної структури опису, пояснення та передбачення як функцій нелінійних теорій.

2. Відмова від протиставлення мінливих явищ незмінній сутності в гносеологічних засадах теоретичної реконструкції процесів самоорганізації.

3. Переоцінка ролі фундаментальних теорій у нелінійному природознавстві.

Рекомендована література:

Буданов В.Г. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании. - М.: Издательство ЛКИ, 2007. - 232 с.

Добронравова  І.С. Норми наукового дослідження в нелінійному природознавстві// Філософська думка. 1999. №4. С.36-48. http://www.philsci.univ.kiev.ua

Пайтген Х.-О., П.Х.Рихтер “Красота фракталов. Образы динамических систем”, М. Мир, 1993,

 

 

 

 

 

 


ТИПОВІ  ЗАВДАННЯ  БЛІЦ – ОПИТУВАННЯ (За наявності)

 

1.     Чи була присутня ідея еволюції в попередніх фізичних картинах світу?

2.     Чи означає універсалізація еволюціонізму в ФКС перехід до розгляду становлення субстанційних основ світу?

3.     Чи розглядався світ як ціле в попередніх фізичних картинах світу?

4.     Чи є умовою розгляду світу як цілого встановлення генетичної єдності його багатоманітності?

5.     Чи пов’язані властивості простору-часу світу і фізичні закони, які в ньому діють?  

6.     Чи виражається гармонія світу в фізичних принципах симетрії?

7.     Чи є спостережуваність умовою клнституювання матерії в світ?

8.     Чи реалізується в кожному з множини світів вся повнота можливостей існування матерії?

9.     Чи є дійсне єдиним типом існування?

10.                       Чи можливо розглядати вихідний вакуум в якості можливості-буття?

11.                       Чи є реалізація програми створення єдиних теорій фундаментальних фізичних взаємодій ознакою революції в фізиці?

12.                       Чи відбувається під час глобальної наукової революції перебудова всієї системи засад науки?

13.                       Чи обмежуються підвалини науки суто філософськими засадами?

14.                       Чи пов’язана сучасна глобальна революція зі становленням нелінійного природознавства?

15.                       Чи є синергетика єдиним існуючим напрямком нелінійної науки?

16.                       Чи є вибір подальшої поведінки системи в точці біфуркації принципово випадковим?

17.                       Чи є система, що самоорганізується, принципово відкритою до найменших впливів в особливих точках?

18.                       Чи викликає зміна методів при переході до нелінійного природознавства зміну уявлень про світ?

19.                       Чи використовуються синергетична методологія в гуманітарних науках?

20.                       Чи виражається напрямок часу в теоріях нелінійної науки?

21.                       Чи є синергетика загальнонауковою дослідницькою програмою?

22.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Чи можливе пояснення систем, що самоорганізуються, на основі принципу

редукції?                                   

23.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Чи є синергетичний принцип підлеглості тотожнім принципу редукції?

24.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Чи передбачає використання принципу підлеглості розгляд системи, що самоорганизується, як цілого?

25.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Чи можливе розуміння системи як цілого поза розглядом її в становленні

або в процесі самовідтворення? 

26.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Чи визначаються частини цілим при його становленні?

27.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Чи є ціле на відміну від цілісності становленням з точки зору відомого

результату?

28.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Чи можна характеризувати дисипативні структури як ціле?

29.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Чи є цілісними системи, шо самоорганізуються, які не є стійкими

(теплові структури в плазмі, турбулентності і т.інше)?

30.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Чи є тотальне ціле найбільш стійким типом цілісності?

31.                       Чи можливе абсолютно точне визначення хоча б однієї з некомутуючих величин за умови поєднання квантових та релятивістських принципів?

32.                       Чи виражає поняття квантованого поля єдність дискретного а неперервного?

33.                       Чи забезпечує динамічна шуба віртуальних квантів електронно-позитронного  поля врахування в локальній теорії планківської довжини?

34.                       Чи вдалось створити для інших типів фундаментальних фізичних взаємодій квантову теорію поля аналогічно квантовій електродинаміці для електромагнітної взаємодії?

35.                       Чи відносяться принципи симетрії до законів таким же чином, яким закони відносяться до явищ?

36.                       Чи сумісні принципи глобальної симетрії з принципом близькодії?

37.                       Чи рівнозначне введення принципу локальної симетрії теоретичному введенню поняття сили і закону збереження заряду? 

38.                       Чи вводить поняття прихованих симетрій ідею еволюції в фізику?

39.                       Чи є єдність багатоманітного в сучасній картині світу виключно структурною єдністю?

40.                       Чи є єдність багатоманітного в сучасній картині світу генетичною єдністю?

41.                       Чи є стійкість вихідним моментом попередніх фізичних картин світу?

42.                       Чи є стійкість вихідним моментом нелінійної картини світу?

43.                       Чи представлена стійкість в нелінійній картині світу?

44.                       Чи завжди стійкість в нелінійній картині світу є динамічною, перехідною, відносною?

45.                       Чи існує в нелінійній картині світу пояснення моментів стійкості в попередній картині світу?

46.                       Чи є в нелінійній картині світу більш висока ступінь стійкості, ніж квантово-механічна?

47.                       Чи можна застосовувати поняття “тотальне ціле” до живих організмів?

48.                       Чи можна розглядати ядра, атоми і молекули як тотальне ціле поза розглядом їхньої стійкості як динамічної?

49.                       Чи є розгляд тотального цілого як динамічно стійкого умовою єдиного опису світу в межах нелінійної картини світу?

50.                       Чи існує на цей час єдина фізична картина світу?

51.                       Чи викликає зміна методів при переході до нелінійного природознавства зміну уявлень про світ?

52.                       Чи зберігає свою значущість розрізнення фундаментальних і прикладних теорій в сфері нелінійної науки?

53.                       Чи означає детермінованість кожного кроку в ітераційному відтворенні нелінійної динаміки можливість довгострокової передбачуваності поведінки системи?

54.                       Чи є вибір варіанту поведінки системи в точці біфуркації принципово  випадковим?

55.                       Чи залежить спосіб опису нелінійної системи від позиції спостерігача?

56.                       Чи посилюються вихідні відмінності при нелінійній динаміці?

57.                       Чи зберігається значущість протиставлення сутності як незмінного і необхідного явищу як випадковому і минущому в нелінійній фізиці?

58.                       Чи тотожні поняття “хаос” і “безлад”?

59.                       Чи є складна структура границі порядку і безладу результатом конкуренції аттракторів? 

60.                       Чи змінилось розуміння природи багатоманітності зі створенням фрактальної геометрії?

61.                       Чи є теоретична схема системою абстрактних об’єктів?

62.                       Чи усі абстрактні об’єкти утворюються внаслідок ідеалізації?

63.                       Чи існують абстрактні об’єкти в гуманітарних науках?

64.                       Чи виключно теоретичні об’єкти бувають абстрактними?

65.                       Чи можуть бути емпіричні об’єкти абстрактними?

66.                       Чи всі теоретичні терміни мають операційний смисл?

67.                       Чи є математичний апарат теорії та його теоретична схема відносно незалежними?

68.                       Чи є розгортання теорії виключно дедуктивним умовиводом?

69.                       Чи передбачає генетично-конструктивний метод розбудови теорії мислені експерименти для конструювання спеціальних теоретичних схем?

70.                       Чи є розв’язання задач необхідною умовою теоретичних висновків?

 

 

 

 

 


ЗАВДАННЯ  МОДУЛЬНОЇ  КОНТРОЛЬНОЇ  РОБОТИ

Викласти зміст одного з пунктів програми за вказівкою викладача.
РЕКОМЕНДОВАНА  ЛІТЕРАТУРА:

  Основна

1.     Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология //Вопросы философии.  -- 1992. - №7.- С.148-176.

2.     Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія науки. Підручник. — К.: Логос, 2009, 243с. Розділ1.1.

3.     Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. Підручник. Київ: 2008.

4.     Добронравова И.С. Идеалы и типы научной рациональности. // Философия, наука, цивилизация. – М., 1999 – С. 89-95.

5.     Добронравова И.С Причинность и целостность в синергетических образах мира.» // “Практична філософія ”, №1, 2003, С.6-10.

6.     Добронравова И.С.  Синергетика: становление нелинейного мышления. Киев: “Лыбидь”, 1990. Текст книги полностью представлен на сайте  http://www.philsci,univ.kiev..ua

7.     Добронравова  І.С. Норми наукового дослідження в нелінійному природознавстві// Філософська думка. 1999. №4. С.36-48. http://www.philsci.univ.kiev.ua

8.     Добронравова И.С. Философия науки как практическая философия: ситуация постнеклассики и возможность свободы //Практична філософія. – 2009. - №1. – с.43-54.

9.     Крымский С. В., Кузнецов В. И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. К., 1984.

10.                    Пайтген Х.-О., П.Х.Рихтер “Красота фракталов. Образы динамических систем”, М. Мир, 1993, 176с.  432с.

11.                    Пригожин И., Стэнгерс И. Время, хаос, квант. М.,:“Прогресс”. 1994.

12.                    Степин В.С. Теоретическое знание. М.,  «Прогресс-Традиция». 2000. С. 185-257, 533-641;

13.                    Стёпин В.С. Наука и ценности техногенной цивилизации. // Вопросы философии, №10, 1989;

14.                    Хайдеггер М. Время картины мира.// Время и бытие. М., 1993, с.41-62.

 

 

 

Додаткова:

1.     Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. К.,2002.

2.     Буданов В.Г. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании. - М.: Издательство ЛКИ, 2007. - 232 с.

3.     Вайнберг С. Первые три минуты. М., 1981.

4.     Данилов Ю.А. Красота фракталов. – В кн. Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов., М.: “Прогресс-Традиция”, 2000. С. 186-190.

5.     Данилов Ю. "Фрактальность"http://www.humans.ru/humans/69116

6.     Добронравова И.С. Синергетика как общенаучная исследовательская программа. – В кн. “Синергетическая парадигма. Когнитивно – коммуникативные стратегии современного научного познания”, М.: “Прогресс-Традиция”, 2004. С.78-87.

7.     Добронравова И.С. Физика живого как феномен постнеклассической  науки // Физика живого.- 2001.- Т.9. - № 1.

8.     Капица С.П.,  Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. Синергетика и прогнозы будущего. М., 1997.

9.     Климонотович Н.Ю. Без формул о синергетике. - Минск: Вышайша школа, 1986.

10.      Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. -- М., 1994.

11.      Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение//Вопр. философии, 1992.- №12.

12.      Линде А. Д. Раздувающаяся Вселенная // Успехи физических наук. 1984. Т. 144, вып. 2. С. 177—214.

13.      Линде А.Д. Физика элементарных частиц и инфляционная космология. - М.: Наука, 1990.

14.      Мандельброт Б.Фрактальная геометрия природы. – Москва: Институт компьютерных исследований, 2002, 656 с.

15.      Никифоров А.Л Философия науки: история и методология. М. 1998

16.      Мандельброт Б. Фракталы, случай и финансы. – В кн. Регулярная и хаотическая динамика., Москва-Ижевск: НИЦ, 2003. 255 с.

17.      Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. М., 1990.

18.      Пригожин. И. От существующего к возникающему. М., 1985.

15.                     Пригожин И., Стэнгерс И. Порядок из хаоса. М.: “ Прогресс”., 1986.

19.      Ситько С.П., Гижко В.В. О микроволновом когерентном поле человеческого организма и происхождении китайских меридианов. Доклады Академии Наук УССР. Серия Б. Геологические, химические и биологические науки, 1989, №8.  С. 77 – 81; Сітько С.П. Квантово-механічна основа багатоманітної диференційної стійкості живого. // “Фізика живого”, №1, 2005. С.5-8. Див. цю та інші статті С.П.Сітько на сайті: http://www.sergiysitko.org.ua

20.      Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. - М., 1997

21.      Тарасенко В.В. Метафизика фрактала. –  Інтернет видання http://synergetic.ru/

22.      Тарасенко В.В.Особенности введения понятия фрактала. – Інтернет видання http://www.iph.ras.ru/~vtar/

23.      Фридман Д., Ньюванхейзен П. Супергравитация и унификация физических законов// Успехи физических наук. 1984.  Т. 138, вып. 1.

24.      Хакен Г. Основные понятия синергетики. // «Синергетическая парадигма», М., «Прогресс-Традиция», 1999. С. 28-55.

 

 

 

 

В тому числі й інтернет ресурси


Питання на іспит.

 

1.    Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності.

2.    Місце системи філософських засад науки серед підвалин наукового пізнання.

3.    Наукові картини світу як складова підвалин наукового пізнання.

4.    Ідеали і норми наукового дослідження як складова підвалин наукового пізнання.

5.    Стиль наукового мислення як конкретно-історичний спосіб існування ідеалів і норм наукового дослідження, що відповідає науковій картині світу свого часу.

6.    Глобальні наукові революції як зміна системи засад науки.

7.    Класичний, некласичний і постнекласичний типи наукової раціональності.

8.    Класичний ідеал раціональності і його втілення в історичному типі раціональності класичної науки. 

9.    Започаткування фізичного методу Галілеєм. (за книгою  Е.Гусерля "Криза європейських наук", розділ 1, параграфи 9-12).

10.                       Наука як сутнісне явище Нового Часу. Метафізичне обгрунтування наукового дослідження Декартом.

11.                       Відмінність розуміння світу як картини в Новому Часі від давньогрецьких та середньовічних уявлень про світ і пізнання. (за працею М.Хайдеггера "Час картини світу").                                                                      

12.                       Зміна уявлень про співвідношення суб’єкту і об’єкту пізнання при переході від класичної до некласичної і постнекласичної раціональності.

13.                       Виявлення обмеженності класичного ідеалу раціональності під час наукової революції початку ХХ століття.

14.                       Усвідомлення відносності наукового пізнання:  принцип відповідності Бора. 

15.                       Релятивістська концепція простору і часу.

16.                       Методологічні концепції квантової фізики: концепція доповняльності (Н.Бор); концепція відносності до засобів спостереження (Фок);  "квантова драбина" (В.Вайскопф)

17.                       Основні напрямки сучасної наукової революції та становлення постнекласичної науки. 

18.                       Синергетика як загальнонаукова дослідницька програма вивчення процесів самоорганізації. (Г.Хакен). Складність, темпоральність, цілісність - риси нового світобачення (за І.Пригожиним).

19.                       Зміна засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу: від незмінності до глобального еволюціонізму.

20.                       Єдність багатоманітності у світі як генетична єдність. Самоорганізація світу і самоорганізація в світі. Структурна організація матерії в світі як результат його самоорганізації.

21.                       Філософська інтерпретація і світоглядні наслідки космологічної концепції множинності світів. Можливий, віртуальний і дійсний типи існування.

22.                       Філософські засади наукових картин світу: системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітного у світі.

23.                       Самоорганізація як становлення складного цілого. Типи цілісності складних систем, що самоорганізуються, та їх динамічна стійкість.

24.                       Філософські засади наукових картин світу: причиновістьі детермінізм.

25.                       Причиновістьі необхідність в класичній фізиці: лапласівський детермінізм і динамічні закони.

26.                       Ймовірнісна причиновістьв некласичній науці: статистичні закони як зв'язок необхідного і випадкового.

27.                       Проблеми причинності в постнекласичній науці: ситуації біфуркації як ситуації формування причини; непередбачуваність причинне визначених процесів в детермінованому хаосі.

28.                       Філософські засади фрактальної геометрії як геометрії динамічного хаосу. Фрактальна геометрія як новий спосіб розуміння складності.

29.                       Динамічний хаос як єдність порядку і безладу. Конструктивна роль хаосу у становленні багатоманітності складних систем.

30.                       Філософські засади наукових картин світу: простір і час.

31.                       Проблема скінченності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень : класичних (Н''ютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман), сучасних (Вайнберг, Лінде).

32.                       Проблема незворотності часу в класичній, некласичній, постнекласичній фізиці. Специфіка біологічного часу як внутрішнього часу живих систем.

33.                       Багаторівневість наукової методології.

34.                       Загальнонаукові методологічні принципи та методологічні принципи конкретних наук.

35.                       Вимоги до наукової теорії як загальнонаукові методологічні принципи.  (Вимога перевірюваності або принцип спостережуваності. Вимога максимальної загальності теорії або її пояснювальної сили. Вимога передбачувальної сили теорії. Вимога принципової простоти теорії.)

36.                       Методи теоретичного дослідження та структура теоретичного знання. 

37.                       Методи емпіричного дослідження та структура емпіричного знання.

38.                       Методологічні проблеми нелінійного природознавства як феномену постнекласичної науки.

39.                       Переоцінка ролі фундаментальних теорій у нелінійному природознавстві.

 

 

 

 

 



[1] Робоча програма навчальної дисципліни є нормативним документом вищого навчального закладу і містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролів.

[2] Див. Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу від 1 жовтня 2010 року, а також Розпорядження ректора «Про методику розрахунку підсумкової оцінки дисциплін, які читаються два і більше семестри» від 29 вересня 2010 року