ДОСТОХВАЛЬНІ ПАНОВЕ ДЕКАНИ Й ДОКТОРОВЕ

ДОСТОХВАЛЬНІ ПАНОВЕ ДЕКАНИ Й ДОКТОРОВЕ СВЯЩЕННОГО ТЕОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ В ПАРИЖІ

Панове!

Причина, що спонукала мене запропонувати вам цей твір, така вагома, а в цьому я впевнений, що коли ви дізнаєтеся про його задум, то належним чином візьмете його під свій захист; гадаю, цього ліпше не зробиш, ніж вам його надавши і в такий спосіб заслуживши вашої доброї поради, за умови, якщо я поясню вам кількома словами те, що поставив собі за мету. Я завжди вважав, що саме ці два питання — Бога і душі, були головними поміж тих, які мусять бути доведені категоріями радше філософськими, ніж теологічними: хоча для нас, віруючих, досить самої віри в те, що Бог існує і що людська душа не помирає разом із тілом, натомість невіруючих, здається, неможливо, та й даремно схиляти до будь-якої релігії чи до якоїсь моральної чесноти, якщо не довести їм спочатку ці два положення за допомогою природного розуму. Тим більше що вади в цьому житті часто-густо отримують більшу винагороду, ніж чесноти, а тому мало хто віддав би перевагу праведному перед корисним, якби не боявся Бога і не чекав іншого життя. І хоча цілком природно вірити в існування Бога, оскільки так говориться у Святому Письмі, а з іншого боку, треба вірити Святому Письму, бо воно нам послане Богом; оскільки віра — це дар Божий, і саме Бог обдаровує нас благодаттю вірити в усе інше і може також дарувати нам віру в те, що Він існує: попри все, віру не буде запропоновано невіруючим, які можуть подумати, що вони припускаються тут помилки, яку логіки називають заклятим колом.

І далебі, я зауважив, що ви, Панове, як і всі інші теологи, не тільки стверджуєте можливість доведення існування Бога за допомогою природного розуму, але що, читаючи Святе Письмо, так само можна дійти висновку, що пізнання Бога набагато доступніше, ніж пізнання багатьох створених ним речей, і що насправді воно таке легке, що ті, хто не має його в душі, — самі винні. Це видно зі слів “Мудрості”, розділ 13, де говориться: “Але й вони не є виправдані, бо якщо вони змогли стільки знати, щоб спромогтися досліджувати світ, то чому раніше не знайшли Володаря його?” І в “Посланні до римлян” у першому розділі сказано: “...Нема їм виправдання”. І там само: “...те, що можна знати про Бога, явне для них”; отож нам, очевидно, дано зрозуміти, що все те, що можливо знати про Бога, може бути доведене доказами, яких немає потреби шукати деінде, а лише в нас самих, і тільки наш розум здатен нам ці докази дати. Ось чому я подумав, що буде не зовсім зайвим, якщо я покажу, в який спосіб це можна зробити і якого шляху треба триматися, аби прийти до пізнання Бога з більшою легкістю й упевненістю, ніж ми пізнаємо перебутні речі сього світу.

А щодо душі, то хоч і багато хто вважає, що пізнати її природу нелегко, а декотрі навіть наважуються твердити, що докази людського розуму нас переконують у тому, що душа помирає разом із тілом, лише єдина Віра навчає нас протилежного, оскільки Латеранський собор, що відбувся за Лева X, на восьмому зібранні засудив їхні погляди й чітко приписав християнським філософам заперечувати подібні аргументи й зосередити всі зусилля їхнього розуму на поширенні істини; тому я й наважився приступити до цієї праці. Ба більше, знаючи, що головна підстава та, що більшість безбожників зовсім не хочуть вірити в існування Бога і у відмінність людської душі від тіла, оскільки, як вони твердять, досі ще ніхто не спромігся довести ні першого, ні другого; а тому, хоч я в жодному разі не пристаю до їхніх поглядів, а навпаки переконаний, що майже всі доводи, які були наведені такими великими людьми стосовно цих двох питань, настільки переконливі, наскільки вони їх добре усвідомили, що мені буде тут майже неможливо придумати якісь нові: одначе, попри все це, я вважаю, що немає нічого дієвішого й кориснішого у філософії, як, поринувши з головою, дошукуватись якнайліпших і найвичерпніших доказів і викласти їх у такій доступній і точній послідовності, аби віднині вони стали для всіх істинними доказами. І, нарешті, з огляду на те, що багато хто з колег вимагали цього від мене, знаючи, що я розробив певний метод для вирішення будь-яких труднощів у науках; метод, який далебі не новий, бо немає нічого старішого, ніж істина, але який, як їм відомо, я використав досить успішно в інших зустрічах; тому й подумав, що моїм обов'язком буде спробувати написати щось на цю тему.

Таким чином, я зробив усе можливе, аби включити в цей трактат усе, що можу сказати. Це не означає, що я зібрав тут усі численні докази, які можуть бути наведені, аби прислужитися розкриттю нашої теми:

позаяк я ніколи не думав, що це було необхідно, оскільки тут не знайшлося б жодного якнайдостовірнішого доказу; я виклав тут лише найголовніші й найпринциповіші в такий спосіб, що наважуся запропонувати їх як найочевидніші й найдостовірніші докази. Скажу більше: ці докази такі, що я не уявляю собі жодного іншого шляху, на якому людський дух зміг би коли-небудь відкрити вагоміші; оскільки значущість справи і слава Господа, якої все це стосується, змушують мене говорити тут дещо вільніше, ніж я звик. І хоча я вважаю свої докази достовірними й очевидними, одначе не впевнений у тому, що всі зможуть їх зрозуміти. Схоже спостерігаємо і в геометрії, де Архімед, Аполлоній, Папп¹ і багато інших залишили нам безліч доказів, які сприймаються всіма як найдостовірніші й найочевидніші, бо якщо розглядати їх окремо, то вони не містять у собі нічого такого, що викликало б якісь труднощі для розуміння і де б наслідки не відповідали один одному або не узгоджувалися між собою або з попередніми; проте, оскільки вони дещо задовгі й вимагають довершеного розуму, то зрозумілі й збагненні не кожному: і все ж таки, хоч я вважаю ті докази, які я тут навів, рівними за достовірністю й очевидністю доказам геометрії, а інколи й такими, що вочевидь навіть переважують їх, та однак побоююсь, що вони не зможуть бути достить зрозумілі багатьом, бо дещо задовгі й взаємозалежні, а головно тому, що вони вимагають розуму цілком вільного від усіляких упереджень і який здатен легко відмовитись від почуттів. Насправді ж у світі менше людей, які здатні до метафізичних умоглядів, ніж здатних до умоглядів геометричних. Більше того, тут спостерігається ще й та різниця, що в геометрії кожен налаштований на те, що тут заздалегідь нічого не можна твердити, якщо немає бодай якогось певного доказу, тому ті, хто в цьому не дуже обізнаний, грішать частіше й схвалюють фальшиві доводи, запевняючи, що вони їх розуміють, і цим спростовують істинні. У філософії все навпаки: тут кожен вважає, що всі його міркування здогадні, тож мало хто здатен покласти життя на пошуки істини; більшість із них навіть силкуються набути слави людей дуже мудрих, намагаючись зверхньо не визнавати найочевидніших істин.

А ось тому. Панове, хай би якими були мої докази, оскільки вони стосуються філософії, я не сподіваюся, що своїми зусиллями вплину на ваш світогляд, якщо ви не візьмете їх під свою опіку. Але повага, з якою всі ставляться до вашого товариства, така велика й ім'я Сорбонни має такий авторитет, що після священних Соборів ніколи не віддавалося стільки шани поглядам жодного іншого товариства не тільки стосовно Віри, але й стосовно світської філософії, тому вважається, що неможливо знайти Ґрунтовнішого й обізнанішого, розважливішого й глибшо-

______________________

¹Архімед, математик III ст. до Р. X., який винайшов закон гідроаеростатики. Аполлоній Пергський, математик II ст. до Р. X., який уславився своїми працями про конічні перерізи. Папп Александрійський, математик і компілятор III ст. до Р. X., незаперечні “проблеми” якого знайдуть своє вирішення в XVII ст.

го в своїх міркуваннях товариства; я не сумніваюся, що коли ви зводите ушанувати своєю увагою цей твір, то насамперед захочете підправити його, бо знаючи не тільки власні недоліки, але й свою певну необізнаність, я не наважуся запевнити, що в ньому немає жодної помилки; а отже, сподіваюся, ви доповните його тими прикладами, яких тут бракує, завершите ті місця, які не бездоганні, й візьмете на себе турботу дати розлогіше роз'яснення тим місцям, які мають у цьому потребу, або принаймні вкажете мені на них, аби я їх доопрацював; і, нарешті, потому як докази, за допомогою яких я доводжу існування Бога й різницю між людською душею і тілом, будуть доведені до того рівня ясності й очевидності, до якого, я переконаний, їх можна довести, коли вони перебуватимуть на рівні найдостеменніших доказів, то щоб ви спромоглися на таку ласку — заявити про це самі й засвідчити це привселюдно: запевняю, я зовсім не сумніваюсь, якщо це буде зроблено, то всі помилки і хибні думки, які коли-небудь мали місце в цих двох питаннях, будуть скоро викреслені зі свідомості людей. Оскільки істина примусить усіх учених і мислячих людей підписатися під вашим міркуванням; а ваш авторитет спонукає атеїстів, які більшою мірою чванливі¹, ніж учені та мудрі, зректися духу суперечності, і, можливо, вони самі підтримають докази, які, як вони це побачать самі, прийняті всіма мислячими людьми у формі доказів, через острах видатись у цьому необізнаними; і, нарешті, всі інші легко пристануть до стількох свідчень, і не виявиться більше нікого, хто б наважився сумніватися в існуванні Бога або в реальній і справжній відмінності людської душі від тіла.

Саме вам тепер судити про плід, який постане з цього довір'я, якщо воно було бодай один раз як слід обгрунтоване, оскільки ви бачите той безлад, що його породжує сумнів; але тут, з мого боку, буде не вельми чемно настійно передоручати питання Бога й Релігії тим, хто й так був завжди найміцнішим їх опертям².

^{______________________________________}

¹Латиною сказано: scioli, недоуки.

²Латиною сказано: вам, які завжди були найлііцнішими стовпами католицької церкви.