Чого не знала Мері*
Френк Джексон
Мері ув‘язнена в чорно-білій кімнаті, навчена завдяки чорно-білим книгам та лекціям, трансльованим по чорно-білому телевізору. Таким чином вона вивчає все, що можна знати про фізичну природу світу. Вона знає усі фізичні факти про нас і наше довкілля, "фізичні" у широкому сенсі слова, що включає все знання завершених фізики, хімії та нейрофізіології, а також все, що можна знати про причинні зв‘язки та відношення між фактами, звісно, включаючи функціональні ролі. Якщо фізикалізм є істинним, вона знає все, що тільки можна знати. Припустити ж інакше означає припустити, що можна знати щось більше, аніж кожен фізичний факт, але саме це фізикалізм заперечує.
Фізикалізм — це не незаперечна теза, що дійсний світ є переважно фізичним, але суперечлива теза, що він є повністю фізичним. Ось чому фізикалісти мають притримуватись думки, що завершене фізичне знання є завершеним знанням simpliciter. Спробуйте припустити, що воно незавершене: тоді наш світ має відрізнятися від світу W(P), для якого воно завершене, і різницю мають складати нефізичні факти, оскільки для нашого світу і для W(P) істинним є, що усі сутності фізичні. Отже, фізикалізм буде хибним у нашому світі ( хоча й випадково, оскільки він буде істинним у W(P) ).
Здається, однак, що Мері таки знає не все, що тільки можна знати. Тому що коли вона вийде з чорно-білої кімнати або їй покажуть кольорове телебачення, вона вивчить, на що це схоже бачити, скажімо, червоне. Це вірно називають навчанням — вона не скаже просто "О, гм.". Звідси, фізикалізм є хибним. Це аргумент знання проти фізикалізму в одному зі своїх виражень. Наступні зауваження є відповіддю на три його заперечення, висунутих Полом М. Чорчлендом.
Три прояснення
Аргумент знання не грунтується на сумнівному припущенні, що логічно ви неспроможні уявити, на що схоже відчуття червоного, доки ви не мали відчуття червоного. Сила уяви поза обговоренням. Предмет суперечки щодо Мері не в тому, що попри її неймовірне розуміння нейрофізіології і всього фізичного загалом, вона не змогла б уявити, на що це схоже — відчувати червоне; він у тому, що вона цього не знатиме. Але, якщо фізикалізм істинний, то вона має знати, і ніяка сила уяви їй для цього не буде потрібна. Уява є здатністю, до якої мусить вдаватися той, кому бракує знання.
По-друге, інтенціональність знання також поза обговоренням. Аргумент не грунтується на хибному припущенні, якщо S знає, що a є F, і якщо a=b, то S знає, що b є F. Він стосується природи всієї цілісності знання Мері до її звільнення: чи є воно завершеним, чи якісь факти лишились поза ним? Суть у тому, що S може знати, що a є F і знати, що a=b, тим не менше все ще переконливо не знати, що b є F, оскільки не буде достатньо логічно спроможним зробити висновки. Якби нестача знання у Мері полягала саме у цьому, фізикалізм не був би під загрозою. Але дуже важко повірити в те, що цю відсутність знання вона може заповнити, лише зробивши усі логічні висновки зі свого широкого фізичного знання. Наділити її чималою логічною кмітливістю і наполегливістю ще не достатньо для заповнення прогалин в її знанні. Звільнившись, вона не скаже "Я могла б усе це вирахувати й раніше, зробивши деякі суто логічні висновки".
По-третє, знання, якого бракувало Мері, що дуже важливо для аргументу знання проти фізикалізму, — це знання досвіду інших, а не лише свого власного. Коли її випустять, вона отримає новий досвід, якого ніколи не мала раніше, досвід сприйняття кольору. Заперечення фізикалізму полягає не в тому, що вона вивчить щось, залишивши кімнату. До свого звільнення вона не могла знати факти про свій досвід відчуття червоного, оскільки таких фактів, які можна було б знати, не існувало. З цим однаково погодяться фізикалісти і нефізикалісти. Коли її випустять, дещо зміниться, і фізикаліст успішно відмітить, що вона це вивчить; зрештою, зміняться фізичні сутності, наприклад, стани її мозку, та їх функціональні ролі. Проблему для фізикалізму складатиме те, що після того, як Мері побачить свій перший спілий помідор, вона усвідомить, наскільки вбогим було увесь час її поняття про ментальне життя інших. Вона відкриє, що протягом усього часу, коли вона проводила складні дослідження нейрофізіології інших та функціональних ролей їхніх внутрішніх станів, дещо про цих людей лишалося невідомим для неї. Увесь час їхній досвід (або частина його, та, що стосується помідорів, неба,…) мав рису, очевидну для них, однак до цього моменту приховану від неї (до речі, зовсім не в логіці). Але ж вона весь час знала про них усі фізичні факти, отже, те, чого вона не знала до свого звільнення, не є фізичним фактом про їхній досвід. Однак це є фактом щодо них. Ось в чому проблема для фізикалізму.
Три заперечення Чорчленда
(і) Перше заперечення Чорчленда у тому, що аргумент знання містить недолік "самої простоти" (23). Аргумент використовує двозначність виразу "знати про". Як так? Чорчленд пропонує наступне як "скорочену для зручності версію" аргументу знання:
Чорчленд зауважує, досить прийнятно, що тип або різновид знання, використаний у першому засновку, відрізняється від різновиду знання, використаному у другому засновку. Ми можемо піти його шляхом і позначити перший різновид "знанням-дескрипцією", а другий — "знанням-знайомством", але, хай би якими були позначення, він правий у тому, що наведений аргумент передбачає дуже сумнівне використання закону Лейбніца.
Моя відповідь така: наведений аргумент може бути зручним, але він невірний. Це не аргумент знання. Візьміть, наприклад, засновок 1. Вся суть аргументу знання у тому, що Мері (до звільнення) не знає всього, що можна знати про стани мозку та їх властивості, оскільки вона не знає про певні qualia, асоційовані з ними. Що є завершеним, згідно з аргументом, так це її знання фізичних сутностей. Зручний та вірний спосіб показу аргументу є таким:
(1)' Мері (до звільнення) знає все фізичне, що можна знати про інших людей.
(2)' Мері (до звільнення) знає не все, що можна знати про інших людей (оскільки вона вивчає дещо про них після свого звільнення).
Отже,
(3)' Існують істини про інших людей (і про неї саму), що уникають фізикалістської історії.
Дійсно важливим тут є не різновид, манера чи тип знання, яке має Мері, а саме що вона знає. Що вона знає заздалегідь, так це ex hypothesi все фізичне, що можна знати, але чи це все, що можна знати? Ось в чому питання.
Існують, однак, проблеми, для яких питання про різновиди знання є доречними. Вони стосуються підтвердження(support) засновку 2'. Доказом засновку 2' є те, що Мері вивчає дещо після свого звільнення, вона здобуває знання, і з цього випливає, що її попереднє знання (те, що вона знала, неважливо, за дескрипцією, знайомством чи іншим чином) було неповним. Девід Льюіс та Лоуренс Неміров піднімають проблему, заперечуючи, що Мері щось вивчає чи здобуває знання у визначеному сенсі. Те, що здобуває Мері після звільнення, є певною здатністю до репрезентації або уяви; це радше знання як, аніж знання що. Звідси, фізикаліст може погодитися, що Мері здобуває щось дуже важливе для знання, — це важко заперечити — уникнувши ствердження, що це показує неповноту її попереднього фактуального знання. Вона знала все, що можна було знати про досвід інших і раніше, але їй бракувало здатності (ability), доки її не звільнили.
Безперечно істинним є те, що Мері після звільнення здобуде різноманітні здатності. Скажімо, вона зможе уявити, на що це схоже — бачити червоне (букв. бачення червоного), буде здатна пам‘ятати, на що це схоже, і буде спроможна зрозуміти, чому друзі вважали її позбавленою чогось ( це завжди дивувало її, аж до звільнення). Але хіба це і все, що вона здобуде? Припустімо, вона прослухала лекцію про скептицизм щодо інших свідомостей, доки ще була ув‘язнена. Після звільнення вона побачить спілий помідор за нормальних умов, отже, матиме відчуття червоного. Її першою реакцією буде сказати, що тепер вона знає більше про досвід інших, коли вони дивляться на спілі помідори. Але потім вона згадає лекцію й почне хвилюватися. Чи дійсно вона тепер знає більше, до чого подібний їхній досвід, чи вона вдалася до безпідставного узагальнення на основі лише одного прикладу? Зрештою вона вирішить, що вона таки знає, і що скептицизм є помилковим (навіть якщо вона, як і багато хто з нас, не зможе вказати на його помилки). Що ж її так турбувало — її здатності? Звісно, ні; її здатності були відомі й незмінні в усіх відношеннях. Що ж інше могло її так турбувати, як не те, чи отримала вона фактуальне знання про інших? Не було б підстав для хвилювання, якби здатності — це було і все, що вона отримала після звільнення.
Я свідомий того, що не маю жодних доказів на користь здобуття Мері після звільнення фактуального знання про інших, так само як здатностей, — і не лише тому, що я не можу спростувати скептицизм. Я стверджую, що аргумент знання є вагомим аргументом, що оснований на засновках, великою мірою прийнятних, які, однак, за загальним визнанням неможливо довести, до висновку, що фізикалізм є хибним. Зрештою, аргумент не гірший, аніж заперечення до нього, яких можна очікувати у цій сфері філософії.
(іі) Друге заперечення Чорчленда (24/5) полягає у тому, що з аргументом має бути щось негаразд, оскільки він занадто багато доводить. Припустимо, Мері отримала по чорно-білому телевізору від переконаного дуаліста цілий ряд лекцій, що розповідали їй про qualia і пояснювали "закони", яким підпорядковується поведінка "ектоплазми". З цього не випливала б теза, що після звільнення вона щось вивчить. Отже, якщо аргумент діє проти фізикалізму, він має так само спрацювати і проти дуалізму.
Я відповім на це, що лекції по чорно-білому телевізору не зможуть розповісти їй все, що можна знати про qualia. Вони можуть розповісти їй дещо про qualia, наприклад, те, що вони не з‘являються у фізикалістській історії, чи що чуттєва якість, для якої ми використовуємо [слово] "жовте", відрізняється від іншої, яку ми називаємо "синє", приблизно так само, як біле від чорного. Але чому ми мусимо припускати, що вони зможуть розповісти їй усе про qualia? З іншого боку, цілком вірогідно, що лекції по чорно-білому телевізору можуть, у принципі, розповісти Мері все, що стосується фізикалістської історії. Вам не потрібен кольоровий телевізор для того, щоб вивчити фізику чи функціоналістську психологію. Щоб отримати гарний аргумент проти дуалізму (атрибутивного дуалізму, приклад з ектоплазмою — не більше, ніж жарт), слід замінити засновок аргументу знання "Мері має повну фізикалістичну історію до звільнення" на засновок, що міститиме "повну дуалістичну теорію". Перший варіант є прийнятним, однак другий — ні. Отже, відсутня "рівність підстав (доказів)", тому дуалісти, що використовують аргумент, не мають причин для хвилювання.
(ііі) Третє заперечення Чорчленда полягає у тому, що аргумент знання стверджує, "що Мері не зможе навіть уявити, на що буде схожий відповідний досвід, попри своє вичерпне нейронаукове знання, а отже, їй все одно бракуватиме певної важливої інформації" (25), теза, яку він продовжує обстоювати.
Але, як ми вже зауважили раніше, аргумент знання стверджує, що Мері не знатиме, на що схожий відповідний досвід. Що вона може уявити — це зовсім інше питання. Якщо її знання є неповним, незважаючи на те, що воно вичерпне згідно з фізикалізмом, тоді фізикалізм є хибним, якою б не була її сила уяви.
Frank Jackson "What Mary Didn't Know", Journal of Philosophy, LXXXIII, 5 (1986).
Переклала О. Комар