Навчально-методичний комплекс дисципліни «Методологія та організація наукових досліджень з основами інтелектуальної власності». Частина 1. «Методологія».

Для магістрів 1 року навчання географічного факультету

Розробнла: проф., д.ф.н. Сидоренко Л.І.

Структура

1. Робоча програма

2. Базові підручники

3. Основний зміст лекцій

4. Плани семінарських занять, рекомендована література, питання для перевірки та завдання для самостійної роботи

5. Варіант модульної контрольної роботи

6. Тестові завдання для підсумкового контролю (екзамену)

Зміст

1.Робоча програма

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Філософський факультет

Кафедра філософії та методології науки

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Зам.декана

філософського факультету Неліпа Д.В.

______________________

« » 20 року

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Методологія та організація наукових досліджень з основами інтелектуальної власності (частина 1)

для студентів географічного факультету

галузь знань 10 Природничі науки

спеціальність 106 Географія

освітній рівень магістр

освітня програма Транскордонне природоохоронне співробітництво

вид дисципліни обов’язкова

Форма навчання денна

Навчальний рік 2025/26

Мова викладання, навчання

та оцінювання українська

Форма заключного контролю екзамен

Викладач: проф. Сидоренко Л.І.

Пролонговано: на 20__/20__ н.р. _______(___________) «__»___ 20__р.

на 20__/20__ н.р. _______(___________) «__»___ 20__р.

КИЇВ – 2025

Розробник: проф. Сидоренко Л.І..

ЗАТВЕРДЖЕНО

Зав. кафедри філософії та методології науки

_доц. Петрущенков С.П.

Протокол від 14.02 2025 року № 8

Схвалено науково-методичною комісією філософського факультету

Протокол від « » 20 року №

Голова науково-методичної комісії _______________Маслікова І.І.

« » травня 20 року

ВСТУП

1.Мета дисципліни – познайомити студентів із сучасною методологією науки, дати їм можливість засвоїти сукупність методологічних засобів науки взагалі та їхньої фахової дисципліни зокрема, надати студентам знання та вміння, що створюють необхідне методологічне підґрунтя для здійснення фахової науково-дослідницької роботи, її презентації науковій спільноті,

2. Попередні вимоги до опанування або вибору навчальної дисципліни:

1. Успішне опанування курсів «Філософія»,

2. Знання теоретичних основ фахових дисципліни ___________

3. Анотація навчальної дисципліни:

Навчальна дисципліна «Методологія та організація наукових досліджень з основами інтелектуальної власності» складається з трьох змістових модулів. В першому модуль «Методологія наукових досліджень». розкривається зміст понять «методологія», «методика», «методи дослідження», розуміння науки як дослідження, розглядаються конкретно-науковій, загально-науковий та філософський рівні методології. Окреслюється множина методологічних систем сучасної філософії науки. Розглядається структура теоретичного та емпіричного знання в єдності з методами теоретичного та емпіричного дослідження. Висвітлюються методологічні проблеми нелінійної науки, які визначають стан сучасної методології науки.

4. Завдання (навчальні цілі) –

- ознайомити студентів із сучасними методологічними концепціями, з основами методології наукового пізнання та з методикою наукових досліджень;

- сформувати цілісне уявлення про науково-дослідницький процес;

- забезпечити освоєння навичок формування і використання усвідомленої методологічної позиції наукового дослідження;

- вдосконалити вміння пошуку, добору й опрацювання наукової інформації, точного формулювання мети, задач і висновків дослідження;

.Згідно з вимогами Стандарту вищої освіти України (другий (магістерський) рівень вищої освіти (восьмий рівень НРК України), галузь знань 10 «Природничі науки», спеціальність 106 «Географія» дисципліна забезпечує здобуття студентами таких компетентностей:

Іниегральної:

Здатність розв’язувати складні задачі та прикладні проблеми, приймати відповідні аналітичні та управлінські рішення у сфері географії, природокористування, міського та регіонального розвитку, що передбачає проведення досліджень та здійснення інновацій за невизначених узов і вимог;

загальних:

ЗК1. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.

ЗК2. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями

ЗК3. Здатність виявляти, ставити та вирішувати проблеми.

ЗК4. Здатність приймати обґрунтовані рішення.

ЗК5. Здатність працювати в команді.

спеціальних (фахових):

СК1. Здатність до використання законів, теорій, концепцій і парадигм сучасної географії, історії розвитку географічних досліджень та ідей для дослідження природно- і суспільно-територіальних систем на різних рівнях просторової організації.

СК2. Здатність до наукового аналізу сучасних проблем та особливостей взаємодії природи й суспільства із застосуванням принципів раціонального використання територіальних ресурсів, основ законодавства у сфері природокористування, міського та регіонального розвитку і планування територій для розроблення пропозицій з оптимізації природокористування та забезпечення сталого розвитку регіонів.

СК6. Здатність застосовувати у професійній діяльності теоретичні знання і практичні навички системного аналізу і синтезу, географічного моделювання та прогнозування

СК7. Здатність застосовувати міждисциплінарні підходи при критичному осмисленні проблем природокористування, геопланування, міського та регіонального розвитку, рекреації та туризму оцінювати можливі ризики, соціально-економічні та екологічні наслідки управлінських рішень у сфері природокористування, міського та регіонального розвитку.

СК9. Здатність здійснювати науково-педагогічну діяльність у закладах вищої освіти на засадах компетентнісного підходу.

СК10. Здатність самостійно визначати актуальні аспекти у фундаментальних і прикладних напрямах природно- і суспільно-географічних досліджень, здобувати нові знання, використовуючи сучасні освітні та дослідницькі технології.

СК11. Здатність критично оцінювати ключові тренди перебігу природно- і суспільно-географічних процесів з точки зору формування нових напрямів у наукових дослідженнях

5. Результати навчання за дисципліною: (описуються з детальною достовірністю для розробки заходів оцінювання)

Результат навчання (1. знати; 2. вміти; 3. комунікація; 4. автономність та відповідальність)		Методи викладання і навчання	Методи оцінювання	Відсоток у підсумковій оцінці з дисципліни
Код	Результат навчання	Методи викладання і навчання	Методи оцінювання	Відсоток у підсумковій оцінці з дисципліни
	Знати:
1.1	Особливості науки як дослідження, складові системи засад науки:. наукову картина світу, ідеали і норми наукового дослідження, філософські засади наукового дослідження, особливості нелінійного стилю мислення, ознаки класичного, некласичного та постнекласичного типів наукової раціональності, методологічні особливості пізнання в сучасній географії	Лекція, самостійна робота	Тест підготовка реферату	3
1.2	поняття наукового методу та методології, основні методи наукового дослідження: емпіричні, теоретичні, загальнонаукові; загальнонаукові методологічні принципи та їх зміну протягом розвитку науки, характеристики відомих методологічних систем: емпіризму та індуктивізму, головні сучасні методологічні концепції.	лекція, самостійна робота	тест підготовка реферату	3
1.3	Структуру наукових досліджень, поняття емпіричного та теоретичного, методи емпіричного та теоретичного дослідження та форми наукового знання: поняття факту, ідеї, проблеми, гіпотези і теорії,методи та концептуальні підходи дослідження в сучасній географії	самостійна робота	підготовка реферату	3
1.4	види глобальних наукових революцій та механізм становлення відповідних типів наукової раціональності, характеристику сучасної глобальної наукової революції як становлення постнекласичної науки, складнихлюдиновимірних систем як об’єктів дослідження постнекласичної науки; зміну засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу від незмінності до глобального еволюціонізму. складність, темпоральність, цілісність як риси нового нелінійного світобачення;конструктивну роль динамічного хаосу як єдностіпорядку і безладу у становленні багатоманітності складних систем	лекція, самостійна робота	Тест, підготовка реферату	3
	Вміти:			3
2.1	розрізняти науку як систему знань, соціальний інститут та дослідницьку діяльність. охарактеризувати зміну системи засад науки як зміну типів наукової раціональності в процесі глобальних наукових революцій;	Лекція + семінар, самостійна робота
2.2	розрізняти метод, методологію, методику; усвідомлювати багаторівневість методології науки, різноманітність конкретно-наукових методологій, розуміти норми наукового дослідження як методологічні принципи; використовувати вимоги до наукової теорії як загальнонаукові методологічні принципи	Лекція + семінар, самостійна робота	тест	2
2.3	презентувати методологічні особливості досліджень в географії, методологічні проблеми, які пов’язані зі специфікою об’єктів географії (природнича та гуманітарна складова географічних наук) біологічних систем; сучасні методології біологічних досліджень – методологію синергетики, системного підходу, еволюціонізму; розуміти можливості та межі продуктивних методів біологічного дослідження	Лекція, самостійна робота	тест	2
	Автономність та відповідальність:		підготовка реферату	2
4.1	здатність працювати автономно	лекція, семінар, самостійна робота
4.2	здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел		підготовка реферату	4

6. Співвідношення результатів навчання дисципліни із програмними результатами навчання

Результати навчання дисципліни (код)

Програмні результати

навчання (назва)

1.1

1.2

1.3

1.4

1.5

1.6

1.7

2.1

2.2

2.3

2.4

3.1

4.1

4.2

ПР04. Здійснювати дослідження або провадити інноваційну діяльність з метою отримання нових знань, розроблення нових методів і процедур в географії та міждисциплінарних контекстах, зокрема, й з питань природоохорони, відновлення й охорони ландшафтів і біорізноманіття.

ПР05. Вміти виявляти, ставити та розв’язувати науковоприкладні проблеми, здійснювати критичну оцінку прийнятих рішень, зокрема, й в розрізі транскордонного рівня природоохорони.

ПР14. Формулювати наукові гіпотези, визначати актуальні аспекти у фундаментальних і прикладних напрямах досліджень, розробляти та управляти проектами у сфері географії, природокористування, природоохорони, міського, регіонального, транскордонного розвитку.

ПР15. Самостійно оцінювати ключові тренди розвитку природно- і суспільно-географічних процесів для формування нових напрямів наукових досліджень, зокрема, й в природоохороні.

7.1. Форми оцінювання студентів (в частині 1 навчальної дисципліни):

- семестрове оцінювання:

1. Модульна контрольна робота 1 – РН 1.1 - 1.2. – 18 балів/10 балів

2. Семінари / підготовка реферату РН 2.1, 3.1–4 балів / 2 балів

- підсумкове оцінювання: у формі іспиту

Підсумкова оцінка з освітнього компонента в цілому, підсумковою формою контролю за яким встановлено іспит, визначається як сума оцінок (балів) за всіма успішно оціненими результатами навчання під час семестру (оцінки нижче мінімального порогового рівня до підсумкової оцінки не додаються) та оцінки, отриманої під час іспиту.

Формою проведення іспиту є тестова контрольна робота. Максимальна кількість балів, які можуть бути отримані студентом на іспиті становить 40 балів за 100 бальною шкалою. В частині 1 навчальної дисципліни на іспиті становить 12 балів. Перескладання семестрового контролю з метою покращення позитивної оцінки не допускається.

- умови допуску до підсумкового іспиту:

Студент допускається до іспиту за умови виконання всіх завдань, передбачених планом семінарів. Студент не допускається до іспиту, якщо під час семестру набрав менше ніж 20 балів.

7.2. Організація оцінювання:

Модульні контрольні роботи проводяться після завершення лекцій. Проміжне тестування проводиться упродовж лекційного курсу. На семінарах опитування проводиться на кожному занятті.

Відмінно / Excellent	90-100
Добре / Good	75-89
Задовільно / Satisfactory	60-74
Незадовільно / Fail	0-59

8. Структура навчальної дисципліни

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№ п/п	Назва лекції	Кількість годин
№ п/п	Назва лекції	лекції	семінари	С/Р
Змістовий модуль 1 Методологія наукових досліджень.
1	Тема 1 Методологія та методи	2	4	6
2	Тема 2. Методологічні проблеми нелінійного природознавства як феномену постнекласичної науки.	2	4	8
		4	4	20

Примітка: слід зазначити теми, винесені на самостійне вивчення

Загальний обсяг_28____ год.[5],в тому числі:

Лекцій – _4___ год.

Семінари 4 год

Самостійна робота - 20год.

9. Рекомендовані джерела:

Основні:

Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посіб. для студ. – магістр. усіх спец. / за ред. І.С. Добронравової (ч.1), О.В.Руденко (ч.2). К., ВПЦ «Київський університет». – 2018.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. Київ, 2008.

:http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html.

Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня західна філософія науки. Підручник. К., 2008...

Пащенко В.М. Землезнання. Методологія природничо-географічних наук. К.: 2000.

Тютюник Ю.Г. Людина і ландшафт в постнекласичному ландшафтознавсті // Ойкумена (Український екологічний вісник). 1991. № 6. – С. 20-27

Чуйко В.Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки: К.,2000

Додаткові:

Верменич Я. Географія, хорографія і хорологія: етапи становлення й концептуалізації // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 10. — С. 7-16.

:http://www.history.org.ua/jornALL/geo/10/1.pdf

Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2005

Ковальов О.П. Сучасний погляд на географію: загальна і теоретична географія.Режим доступу:

http://www.geography.pp.ua/2012/08/modern-view-geography.html. .

Сидоренко Л.І. Сучасна наука в контекстах свободи та відповідальності // Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html.

10. Додаткові ресурси:

Curry, Patric. On Ecological Ethics: A Critical Introduction [Електронний ресурс] / Patric Curry //The Campaing for Political Ecology.

http://eco.gn.apc.org/pubs/ethics_curry.html

Sahtouris, Ellisabet. Earthdance: Living Systems in Evolution [Електронний ресурс]. – P.1-: http://www.ratical.org/LifeWeb/Erthdnce/chapter18.html

2. Базові підручники

Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посіб. для студ. – магістр. усіх спец. / за ред. І.С. Добронравової (ч.1), О.В.Руден 2.ко (ч.2). К., ВПЦ «Київський університет». – 2018. http://www.philsci.univ.kiev.ua

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – 223 с.-

http://www.philsci.univ.kiev.ua

Філософія науки. Підручник для аспірантів. Київ: «Київський університет», 2018. http://www.philsci.univ.kiev.ua

3. Основний зміст лекцій

Лекція 1. Методологія та методи

Методологія – це галузь знання, яка дуже тісно пов’язана з філософією. По-перше, методологія виникла як галузь філософського знання. Історично склалися дві методологічні традиції – емпіризм та раціоналізм. Йдеться про Новий час, коли в предметі філософії на перший план висунулися проблеми методу:

---питання про потребу наукового методу,

---питання про те, яким має бути такий метод та ін..

По-друге, загальнонаукові методології м ають в основі: загальні принципи мислення,які експліковані саме філософією, логікою

--аналіз та синтез,

--індукція та дедукція,

--абстрагування та конкретизація тощо.

І, по-третє, основу (засади) наукових методологій створюють філософські категорії (розвиток, процес, система, закономірність, причина, випадковість тощо).

Найбільш загальне визначення методології таке:

«Методологія – наука про метод».

Метод – це система правил дослідницьких дійстосовно об’єкта дослідження. Спираючись на ці правила, використовуючи їх дослідник здійснює перехід від існуючого, відомого знання до нового знання. Метод – не будь-які пізнавальні дії. Він – усвідомлена послідовність дослідницьких дій, їх схема та їх правила. В цьому сенсі метод - спосіб уніфікації процедури пізнання об’єкту: оскільки послідовність та умови дослідницьких дій чітко визначені, то метод можуть використовувати різні дослідники. Використовувати багаторазово. Відповідно, результати, за таких умов. також мають бути ідентичними. Таким чином, метод створює підґрунтя об’єктивності отриманого знання –як його (знання) незалежності від ставлення, від думок різних дослідників. Наукові методи завжди ґрунтуються на науковій теорії.

Методологія демонструє, що є спільного:

-- в процедурах вибору методів дослідження,

--в мисленевих процедурах дослідника

--в структурі наукового дослідження

--в його історичному та актуальному русі.

Методологія як наука вивчає ті методологічні традиції та методологічні концепції, які постали в історії та сучасній науці (структуралізм, системний підхід, історизм тощо).

Методологія розглядає особливості наукового пізнання як процесу3 дослідження. Як показує історія пізнання людиною світу, історія становлення науки та інших форм пізнання, воно не завжди було та є дослідженням. Акцентування на дослідницькій складовій пізнання пов’язане саме зі становленням науки, її стилю мислення.

Дослідницька складова пізнання пов’язана з утвердженням аналітичності мислення, що пізнає, розвитком експериментальної діяльності конструюванням об’єктів, що пізнаються. Таке постає в науці, як самостійній формі пізнання, якою вона стає за доби Нового часу, приблизно з 17 ст. На відміну від новочасного пізнання природи, в античністі воно не було дослідженням. В той час - об’єкт пізнання – цілісний космос, природа, з включеною в неї людиною, охоплювалися шляхом чуттєвого споглядання. Суспільне буття, тип культури, стиль мислення в античності не спонукали до розділення, деструкції, не спонукали до втручань в природу.

Отже, як постало наукове дослідження? Сучасний стан науки є результатом її тривалої історії. Методологи розподіляють історію науки на 2 періоди: переднаука та власне наука. Переднаука - це період зародження науки. В цей час людина вивчає речі, з якими неодноразово мала справув повсякденному досвіді, в виробництві. Переважно це речі, які становили практичну цінність та користь для людини.

Отже, перше на чому ґрунтувалося зародження науки – це практичне освоєння речей. Тобто, практичне освоєння речей було необхідною передумовою нового – наукового мислення. А саме, передумовою того, щоб: змоделювати можливі зміни практично корисних речей та передбачити результати практичної діяльності. Йдеться про наступне. Щоб передбачити результати своїх дій, людина мала побудувати моделі відповідних змін речей. Речі, властивості, відношення фіксувалися в пізнанні в формі ідеальних об'єктів, якими оперувало людське мислення. Відбувалося от що. Ці ідеальні об'єкти заміняли собою об'єкти реального світу в процесі пізнання. Така мисленева діяльність являла собою ідеалізовану схему практичних перетворень матеріальних предметів. Отже, саме на основі практики формувалась можливість оперування з речами:як з ідеальними об'єктами, як зі специфічними предметами, що заміняли собою речі.

Але мета такого оперування була знoв таки - практична: зрозуміти, як можна перетворити речі в виробництві. Так, давньоєгипетські таблиці додавання та віднімання – це таблиці оперування з реальними предметами - тваринами, рослинами, камінням для будівництва тощо. Додавання здійснювали як дописування необхідної кількості рисочок, де одна рисочка відповідала одному предмету.

Були розроблені відповідні правили дій з сукупностями предметів. Так. додавання до трьох одиниць п'яти одиниць представлялося таким чином. Зображували три рисочки, під ними - п'ять рисочок. Потім вони переносилися в один рядок, що знаходився під цими рядками. В результаті отримували вісім рисочок. Потреба розрахунків площ ділянок породила новий клас задач. Були розроблені основні види геометричних фігур – трикутник, прямокутник, трапеція, коло, які допомагали вирахувати площу. Спосіб побудови знань шляхом абстрагування та схематизації предметних відношень забезпечував передбачення результатів в межах відомих форм практики..

Утім з розвитком цивілізації виникає новий спосіб побудови знань. Такий, що власне і позначає перехід до саме наукового пізнання. Розглянемо його характерні ознаки. По-перше. Якщо на етапі переднауки ідеальні об'єкти виводилися безпосередньо з практики, то тепер знання з будуються мов би незалежно до практики. І лише потім виявляються зв'язки з практикою, в якій перевіряється правильність знань.

По-друге. Цей підхід побудови знань суттєво відрізняється і тим, що ідеальні об'єкти беруться не з практики, а з вже існуючих систем знання. Скажімо, в математиці. У Піфагора число о отожнюється з предметом або з відношенням предметів [2, c.75-77]. Пізніше число вже не розглядається як прообраз сукупності предметів, якими оперують в практиці. Число стає самостійним математичним об'єктом, якості якого вивчає математика. Можна оперувати числами – додавати, віднімати, ділити тощо. Означений спосіб побудови знань утверджується в природничих науках. Виникає метод висування гіпотетичних моделей з подальшим їх дослідним обґрунтуванням.

По-третє, такий метод побудови знань – поза практикою – дозволяє вивчати не лише предметні зв'язки, які існують в сьогоденній практиці, а й зміни об'єктів, які можливі в майбутній практиці.

Новий метод побудови знань є ознакою початку власне науки. В ній поряд з емпіричними правилами формується теорія. Емпіричні залежності стає можливо отримувати як наслідки, що виведені з теоретичних положень. Знання в функціональному відношенні виходять далеко за межі того, щоб бути настановами для наявної практики: вони стають знанням про реальність як таку, та на їх основі формуються прогнози майбутньої практичної поведінки об'єктів.

Перехід до власне науки на думку методологів був пов'язаний з двома важливими подіями в розвитку культури та цивілізації. Перша -зміни у культурі античного світу, які забезпечили використання наукового методу в математиці, вивели її на рівень теоретичного дослідження Друга - та зміни в європейській культурі доби Відродження та Нового часу, коли науковий метод став здобутком природознавства. Загалом йдеться про становлення техногенної цивілізації, на засадах якої і утвердилась власне наука

Для переходу до наукового дослідження був потрібний особливий тип мислення.Такий, з позицій якого можливо було б поглянути на певну ситуацію буття як на один з виявів сутності (законів) світу, яка здатна реалізуватися в багатьох формах. Очевидно, що в соціумах, які ґрунтувалися на абсолютизації традиції, на деспотизмі (як на Давньому Сході), таке мислення не могло утвердитись. Там домінувала традиція. Це істотно обмежувало прогностичні функції знання.

Нове - власне наукове - мислення потребувало інакшого типу цивілізації та культури. Вони були представлені в античній Греції. Активне політичне життя спонукало до вільного виявлення думок та їх утвердження в дискусії, в боротьбі точок зору. Перевага однієї думки над іншою доводилася в дискусії, а не посиланням на авторитет. Соціальний клімат поліса призводив до того, що до нормативів соціальної діяльності почали ставитися як до витвору людей, який можна покращувати за необхідністю. Також античне мислення обґрунтувало

правила логіки як правила побудови та виведення нового знання. Виник ідеал обґрунтованого та доведеного знання. Утім, античність не могла породити ідею експерименту. Культура середньовіччя тим більшене створювала підґрунтя для формування дослідно-експериментальної науки Лише починаючи з Відродження обґрунтовуються спроби побудувати нову науку на підставі "нового органону".

Методологи визначають науку як сутнісне явище Нового часу.Зміни в культурі європейського Відродження та Нового часу сприяли тому, що науковий метод став здобутком природознавства. Це був експериментальний метод.І йому почала належати головна роль.

Експеримент утвердився як нова форма практики, в межах якої можливо прослідити, оцінити та передбачити зміни досліджуваних об'єктів. Для виникнення такої форми практики, в системі культури були потрібні певні уявлення про природу, діяльність, людину, що пізнає. Вони сформувались в культурі Нового часу. В контексті її системи орієнтирів та цінностей людина починає сприйматися: як активне начало, яке протистоїть природі, як людина діюча. Природа розглядається як поле втілення людських сил.

Ідея експериментального природознавства передбачала розуміння суб'єкта як активного начала, яке протистоїть природі та може змінювати природні речі. Таке ставлення до природи стає передумовою нового способу пізнання. Він ґрунтується на ідеї можливості ставити природі теоретичні запитання та знаходити відповіді шляхом активного перетворення природних об'єктів. В експерименті природний об'єктпотрапляє в штучні умови. І саме завдяки цьому виявляє невидимі до того сутнісні риси. Природа в цій системі уявлень сприймалась як особлива композиція якісно різноманітних речей, яка має властивість однорідності. На цій підставі суб'єкт може стверджувати розкриття закономірних зв'язків.

Для порівняння: для давніх греків космос сприймається як особлива самоцільна сутність, абсолютна гармонія цілого, досконала завершеність. Природа для давнього грека –живий організм. Окремі частини - речі, мають своє призначення. Тому у античного мислителя не могла виникнути ідея осягнення світу шляхом насильства над природою.Тобто - вивчення природних речей в їх неприродному стані. Такий спосіб пізнання міг порушити гармонію космосу, але не міг її відкрити. Для греків пізнання космосу – лише споглядання.

М.Гайдеггер про «час картини світу»

М.Гайдеггер в роботі «Час картини світу» розглядає науку як сутнісне явище Нового часу. Порівнюючи науку цієї доби з античністю та середньовіччям, він відзначає, що грецька наука не могла бути точною. Тому не можна сказати, що сьогодення наука «точніша» за грецьку. В тій же логіці не можна сказати, що вчення Галілея про вільне падінні тіл є істиною, а вчення Арістотеля про прагнення легких тіл наверх є хибним. Ці етапи не можна порівнювати, оскільки різним було тлумачення істини сущого. Гайдеггер наводить яскравий та переконливий для його позиції приклад: ніхто не буде порівнювати подібним чином мистецтвo, cтверджуючи, що шекспірівська поезія просунулась далі, ніж поезія Есхіла. Отже, для розуміння сутності науки Hового часу треба відмовитись від порівнянь «нової» та «бувшої» науки лише з точки зору прогресу.

На думку Гайдеггера, сутність науки Нового часу - в дослідженні. Сутність самого дослідження в тому, що пізнання утверджує себе в певній галузі сущого - в природі, історії - як підприємство. В таке підприємство входить щось більше, ніж просто метод, образ дії. Воно потребує певного нарису, схеми деякої галузі сущого. Схеми, що вказує, яким чином підприємство пізнання має бути «прив’язане» до сфери, що вивчається. Цією «прив'язкою» забезпечується строгість наукового дослідження. Те, що Гайдеггер називає «схемою», включає як даність визначення руху, простору, часу. І в цій загальній схемі має знайти місце будь-який природний процес. З іншого боку, природний процес потрапляє «в поле зору» для вивчення лише «в горизонті загальної схеми».

Наука Нового часу стає певним проектом природи. Цей проект обґрунтовується таким чином, що дослідження заздалегідь прив'язане до нього на кожному дослідницькому кроці. Ця «прив'язка» як гарантія строгості наукового дослідження має свої риси. Так, строгість математичного природознавства - це точність, яка досягається за допомогою чисел та обчислювань. Навпаки, гуманітарні науки, щоб бути строгими, мають бути «неточними», інакше в них втрачається життєвість. Отже, за Гайдеггером, наука стає дослідженням завдяки проекту і його забезпеченню через строгість наукового підходу. Це перша сутнісна риса науки як дослідження

Але проект та строгість реалізують свою сутність завдяки методу. Метод - друга сутнісна риса науки як дослідження. В науках про природу дослідження йде шляхом експерименту. Але не так, що наука стає дослідженням завдяки експерименту, а навпаки: експеримент вперше стає можливим там і лише та, де пізнання природи вже стало дослідженням. «Експеримент є образ дій - каже Гайдеггер - який в своїй підготовці та проведенні є обґрунтованим та керується законом, що покладений в його основу, і має виявити факти, що підтверджують закон або ні». Основа прогресу будь-якого дослідження - спеціалізація. Отже наука як єдина система розподіляється на окремі галузі завдяки такій сутнісній рисі науки, як виробництво. Йдеться про те, що наука стає здатною інституювати себе. Однак, дослідження не тому визначається як виробництво. Навпаки, інститути є необхідними, бо сама собою наука як дослідження має характер виробництва. Розвиток виробничого характеру науки створює і відповідних людей: учений-ерудит зникає, його замінює дослідник, що залучений до штату дослідницького підприємства. Йому вже не стільки потрібна бібліотека, скільки інформація з останніх конференцій, конгресів, виданих книжок - він «всюди проїздом.

Лекція 2. Методологічні проблеми нелінійного природознавства як феномену постнекласичної науки.

Друга половина ХХ ст. та особливо к. ХХ – поч. ХХІ ст. – це час, коли виявляються нові контексти для осмислення впливу наукової раціональності на соціум, природу, людину та пошук відповіді на запитання не лише про нові можливості науки, а й про її межі. Справа в тому, що тип прогресу ТХГ-цивілізації ґрунтувався на класичному ідеалі раціональності:

по-перше, обєкт чітко відділений від суб’єкта

та його пізнавальних дій. Об єкт не залежить від пізнання: він - «обєктивна реальність»;

по-друге, явище, що вивчаєтьсявважається повністю «прозорим», всі впливи на нього – такими, що їх можна врахувати або такими, що їх можна не враховувати.

По-третє, якщо властивості, якості об’єкта і залишаються невідомими,то лише тимчасово. Вони будуть пізнані «завтра».

По-четверте,

Унікальне не є істотним (загальним, необхідним, закономірним).Тому, явища (події), що вивчаються,

мають відтворюватися в просторі дослідження, тобто мають повторюватися: який би дослідник не здійснював таке дослідження (експеримент) –

результати мають бути такими ж.

Класична раціональність –це переконання в тому:

--що закони природи є раціональні,

--що людина (субєкт, розум)

здатна їх відкрити та використовувати це знання,

щоб перетворити світ

Діяльність людини на засадах класичної раціональності призвела до глобальних проблем людського існування.

Новий тип цивілізаційного розвитку - має розв’язати ці проблеми. Він пов’язаний із формуванням нового ставлення до природи та людини. Насамперед слід подолати настанову панування людини на підставі силового перетворення природного та соціального світу та сформувати нове ставлення до природи та людини –

як до самоцінностей.

Новий – постнекласичний тип наукової раціональності виявляє себе через такі суттєві риси:

1. Вивчаються об’єкти, що є складними людиновимірними самоорганізованими системами

2. Для їх дослідження використосуються нові методології. Зокрема – синергетика.

Синергетичні підходи доводять, що: суттєву роль у таких системах відіграють несилові впливи. Теорія біфуркацій передбачає можливість кількох сценаріїв поведінки системи;

3. Суттєву роль в пізнанні таких систем відігравати

моральні засади. Вони є заборонами

на небезпечні для людини і природи дії.

Постнекласичний етап у розвитку науки ми можемо побачити в особливостях «нелінійних наук», Вони базуються на теорії самоорганізації, на синергетичному баченні світу. Отже, об’єктивізм, однозначність, аналітичність, що є вимогами класичного природознавства, втрачають свою безумовну вагомість. Постнекласична раціональність утверджується в сучасному пізнанні живих, екологічних, соціальних систем – складних систем, пізнання яких потребує орієнтації на нелінійність, поліваріантність, комплексність.

Методологічний вимір емпіричного та теоретичного в науковому дослідженного

Розглянемо характеристики та відмінності емпіричного та теоретичного дослідження. Стосовно термінології, мови дослідження. В емпіричному дослідженні:

• ЕД – емпірична мова науки

• Емпіричні об’єкти – не тотожні об’єктам реальності

ЕО – абстракції, які виокремлюють певні властивості та відношення речей

• Реальний об’єкт – велика кількість ознак,

• ЕО – ознаки фіксовані

В теортичному дослідженні формується теоретична термінологія.

• Теоретичні об’єкти – ідеалізовані:

--важливі для пізнання риси перебільшуються, абсолютизуються,

--неважливі ігноруються, відкидаються

• Теоретичні об’єкти мають ознаки, яких немає у реальних об’єктів

• Приклад:

матеріальна точка – тіло, що не має розмірів,

але зосереджує усю масу тіла

Отже, в природі ТО не існує

Відрізняються емпіричне та теоретичне і за методами дослідження.

• Методи ЕД – спостереження, експеримент

• Методи ТД - ідеалізація (побудова ТО)

- мисленєвий експеримент

- методи побудови теорії

Відрізняються емпіричне та теоретичне дослідження також за предметом та отриманим знанням. Так, емпіричне дослідження- це пізнання явищ, відкриття зовнішнього, часткоого, одиничного. Результат ЕД: - емпіричні факти , індуктивне узагальнення, знання є вірогідно-істинне.

Теоретичне дослідження:

• ТД – вивчення сутнісних зв’язків

• Мета теорії – відтворити сутність об’єкта

• Теоретичне знання – результат дедуктивного виведення, знання достовірне (притаманні всезагальність та необхідність, ці ознаки знання неможна отримати з чуттєвого досвіду

Засади наукового знання: ідеали та норми, наукова картина світу, філософські засади

Отримання об’єктивно-істинного знання в науковому дослідженні здійснюється завдяки засадан наукового знання. На їх основі досягається цілісність предметної галузі, визначається стратегія наукового пошуку, забезпечується включення результатів науки в культуру, певної доби.

Види засад наукового знання:

• Ідеали та норми

• Наукова картина світу

• Філософські засад

Ідеали та норми – це певні вимоги до способів доведення знання, опису та пояснення знання, прбудови на організації знання.

Стиль мислення - усталена система загальноприйнятих філософських та методологічних принципів, що історично склалися, виявляють стереотипи інтелектуальної діяльності певної добита є в основі наукових досліджень.

В історії науки були такі стилі мислення:

об’єктивістський – класична наука (17 ст.-19 ст.)

ймовірнісний стиль мислення – некласична науки (к.19-перша пол.20 ст.)

В сучасній науці – постнекласична наука – з к.20 ст. – нелінійний стиль мислення.

Наукова картина світу (НКС)

• Результат синтезу знань різних наук

• Несе узагальнене знання, яке сформувалосьна певному етапі розвитку науки

Філософські засади:

філософські ідеї, принципи, категорії, які обумовлюють спрямованість наукового пізнання, оцінку наукового знання, ролі науки (світоглядну, методологічну, етичну)

Глобальні наукові революції та зміна типів наукової раціональності

Наукова революція – подія в розвитку науки, яка призводить до зміни засад наукового знання:

• Наукової картини світу

• ідеалів та норм

• філософських засад

Глобальні наукові революції призводять до зміни всіх типів засад наукового знання. ГНР призводять до зміни типів наукової раціональності.

Методологи виокремлюють чотири ГНР:

1 - 17 ст. – Коперніканська революція в науці

2 - к.18 ст.-перша пол. 19 ст. - перехід до дисциплінарно організованої науки

1 - к. 19 ст. – серед.20 ст.

4 – з останньої чверті 20 ст.

В процесі першої та другої ГНР постає та утверджується класичний тип наукової раціональності. В процесі третьої – постає некласичний тип наукової раціональності.. Четверте ГНР – процес постання постнекласичного типу наукової раціональності.

Постнекласичний тип наукової раціональності та нелінійне мислення

Як вже сказано вище, такий тип наукової раціональності постає з кінця 20 ст. Постає у відповідь на потребу подолати обмеженість редукціонізму в дослідженні складного.

Важливі особливості пізнання в межах постнекласики:

• Теорія самоорганізації – закони поведінки складних систем, здатних до саморозвитку

• Об’єкти – складні самоорганізовані системи

• Міждисциплінарність та трансдисциплінарність

• Персональна етика дослідника поєднується з загальними гуманістичними принципами

• Нове світобачення – «світ складного»

• Нова методологія – вивчати поведінку складного цілого, відкриваючи закони цілісності, «синергійності»

• Роль випадковостей (флуктуацій) – вирішальна в виборі сценарію подальшого розвитку

• Хаос – не збігається з безладом. Динамічний хаос – породження нового порядку

• Теорія біфуркацій – нелінійна поведінка складних самоорганізованих систем

Семінар 1. Методологія та методи

1.Поняття методології та методу

2. Класифікація методів наукового дослідженя

3..Методологія науки: методологічні концепції біологічного пізнання

4.Методологіяні можливості форм наукового знання

5 Методологія нелінійної науки: синергетична картина світу

Література :

Методологія та організація наукових досліджень (2018) / за ред. Добронравової І.С., Руденко О.В.

1.1, 1.4

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html.

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. Підручник.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html.

Київська світоглядно-гносеологічна школа в другій половині ХХ ст. – К.:2020., р.6. – С.123-141

Питання для перевірки

1.Що таке методологія?

2.Визначте поняття «метод».

3.Як метод відрізняється від методики?

4.Як класифікують методи?

Завдання для самостійної роботи

I. В підручнику «Методології та організації наукових досліджень / за ред. І.С.Добронравової, О.В.Руденко. К.: 2018»

прочитайте розділ 4.1. «Загальнонаукові та спеціальні, емпіричні та теоретичні, кількісні та якісні методи».

Підготуйте відповідь на запитання:

Назвіть методи емпіричного дослідження та методи теоретичного дослідження.

Які методи географічного дослідження можете назвати?

II. В підручнику «Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки»:

прочитайте розділ 3.5.1 «Методологія редукціонізму»

Дайте відповідь на запитання:

1.В чому сутність методології редукціонізму?

2. Як методологія синергетики долає обмеженість редукціонізму в пізнанні складних систем?

Семінар 2. Методологічні проблеми нелінійної науки

1. Емпіричне та теоретичне в науковому дослідженні

2. Методологічні можливості форм наукового знання: від проблеми до теорії

3. Засади наукового дослідження: ідеали та норми, наукова картина світу та філософські засади

4. Глобальні наукові революції та зміна типів наукової раціональності.

5. Постнекласичний тип наукової раціональності та нелінійне мислення

Рекомендована література:

1. Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

2. К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – 223 с.

3. Методологія та організація наукових досліджень. – Навчальний посібник для студ.-магістрів / За ред. І.С. Добронравової (ч.1), О.В. Руденко (ч.2). К.: ВПЦ «Київський університет». – 2018.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Дивитися:

1.2 Засади н. дослідження;

1.3 – Глобальні н. рев. та зміна типів н. рац.;

1.4 – Постнекл тип н. рац.;

4.2 – Структура емп та теор

5.3. – Синергетика як загальнонаукова дослідницька програма вивчення процесів самоорганізації

5.5 – Переоцінка ролі фундаментальних теорій у нелінійному природознавстві

4. Сидоренко Л.І. Біологія ХХI ст.: методологічні пропозиції в контексті постнекласичної раціональності // Практична філософія. – 2009. - № 4. – С.3-9.

5. Філософія. Підручник. Під редакцією Л.В. Губерського. Тема 8. Філософія пізнання. – Харків, «Фоліо», 2018.

Питання для перевірки

1. Назвіть основні характеристики емпіричного та теоретичного дослідження.

2. Назвіть основні форми емпіричного знання.

3. Назвіть форми теоретичного знання.

4. Охарактеризуйте види засад наукового знання.

5. Що таке наукова революція?

6. Скільки глобальних наукових революцій методологи виокремлюють в історії науки?

7. Якими є особливості постнекласичного типу наукової раціональності?

Завдання для самостійної роботи

Прочитайте розділи 1.3 та 1.4 в підручнику «Методологія та організація наукових досліджень». Напишіть аргументовану відповідь на питання про сучасну глобальну наукову революцію та нелінійне мислення. Обсяг роботи – 2 сторінки.

5.Варіант модульної контрольної роботи

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

1. Що вивчає методологія?

2. Що таке метод? Які методи біологічного дослідження можете назвати?

3. Чи збігаються поняття пізнання та дослідження (відповісти так або ні, потім відповідь пояснити)

4. Які цінності техногенної цивілізації сприяли постанню науки як дослідження? (назвати, коротко пояснити)

5. Назвіть учених та філософів, дослідження яких є в основі утвердження класичної науки

6. Які вимоги передбачає класичний ідеал раціональності? (назвати)

7. Назвіть характерні риси постнекласичної науки

8. Яка методологія є в основі дослідження складних самоорганізованих систем? (назвати)

9. Що таке активістський підхід та які наслідки його використання?

10. Охарактеризуйте експеримент як метод наукового дослідження.

6.Тестові завдання для підсумкового контролю (екзамену)

1. Чи збігаються поняття «пізнання» та «дослідження»? (Дати коротке пояснення).

2. Коли наука стає дослідженням? (Назвати сторіччя)

3. Чи була наука дослідженням в античності? (Так-Ні)

4. Методологія – це галузь знання, що вивчає

--сукупність всіх можливих способів пізнадння світу

--історію цивілізації та культури

--феномен методу, ознаки та вимоги його використання

5. Метод – це

-- багатоманітні знання про світ

--усвідомлена система правил дослідницьких дій

-- повсякденний досвід людини

6. Методологія науки вивчає

-- методи, процедури, форми наукового дослідження

-- взаємини природи та суспільства

-- глобальні проблеми людського існування

7. Хто з названих філософів та учених вплинув на утвердження класичної науки:

Сократ, Гегель, Галілей, Декарт, Ньютон, Дарвін, Ейнштейн, Вернадський. (Підкреслити)

8. Засновником методологічної традиції емпіризму є:

--Сократ

--Копернік

--Бекон

9.Засновником методологічної традиції раціоналізму є

--Арістотель

--Фома Аквінський

--Декарт

10. Експеримент як метод наукового дослідження утвердився

-- в науці Нового часу

-- в науці ХIХ ст.

-- в науці ХХ ст.

11. Наукова проблема – це

--питання, яке цікавить людину в повсякденному житті

--питання, яке постає перед студентом в процесі вивчення наукової дисципліни

--питання, яке постало в процесі наукового дослідження та не має відповіді в сучасній науці

12. Формою емпіричного знання є

-теорія;

-концепція;

-емпіричний факт

13.Вищою формою теоретичного знання є:

-гіпотеза

- проблема

-теорія

14.Методами побудови теорії є:

--індуктивний

--моделювання

--дедуктивний

15.Методологічні особливості сучасного наукового пізнання пов’язані з:

-- накопиченням емпіричних фактів

--міждисциплінарністю та трансдисциплінарністю

-- недостатністю продуктивних гіпотез

16.Сучасна наукова картина світу ґрунтується на засадах

--механіки

-- філософії

-- синергетики

17. Глобальна наукова революція передбачає

--зміну ідеалів та норм дослідження

--зміну наукової картини світу

--зміну ідеалів, наукової картини світу та філософських засад дослідження

18. Методологи виокремлюють такі типи наукової раціональності:

- класичний, неокласичний, постмодернізм

- історичний, сучасний, майбутній

- класичний, некласичний, постнекласичний

19.В науці ХХ ст. утвердилися такі методологічні підходи

--еволюційний

--системний

--інформаційний

20.Особливостями в розвитку науки ХХ1 ст. є:

--її дисциплінарна організація

--поява прикладних галузей науки

--міждисциплінарні галузі науки