Професор Сидоренко Л.І.

 

                                      Філософія науки.

Конспект лекцій.

Для аспірантів 1-го року природничих спеціальностей

2023

Зміст

Лекція 1.  Сучасна наука в предметі філософії науки

Лекція 2. Наука як дослідження

Лекція 3. Постнекласична наука: нові методології дослідження

Лекція 4. Наука як   дискурс та комунікація

Лекція  5. Людиновимірність сучасної філософії

                 науки

 

 

Лекція 1.  Сучасна наука в предметі філософії науки

1.     Філософія науки як рефлексія над наукою як складною багатовимірною системою

2.     Основні вектори комплексного представлення науки сучасною філософією науки

3.     Постнекалсичний погляд на науку

 

1.Філософія науки як рефлексія над наукою як складною багатовимірною системою

 

Що таке сучасна філософія науки?

В західно-європейській філософській традиції 

класичне розуміння того,

що є філософія науки

ґрунтується

1--на її зв’язку з традицією позитивізму

2--та напрямах і концепціях,

що з неї виростають,

     --часто-густо виходячи за її межі.

Крім цього,

до напрямів, що робили своїм

предметом

розв’язання теоретичних та методол-х

проблем науки

дослідники відносять  також:

також:

 неокантіанство (Фрайбурзька школа),

прагматизм,

конвенціоналізм,

конструктивізм та інші концептуальні та методологічні програми.

……

Я вже відзначила, що

філософія науки

виросла на ґрунті позитивізму.

І як самостійний напрям

філософія науки

сформувалась в ХIХ столітті

на ґрунті

методологічної програми позитивізму,

що була обґрунтована О. Контом

та на основі якої

         планувалося

чітке визначення науковості знання

       на відміну від метафізики.

…….

Наприкінці Х1Х -па початку ХХ ст.  

розгорнулася наукова революція.

Вона породила потребу

перспективних методологічних програм.

……

І позитивістська програма

           була відроджена

такою школою ФН,

як емпіріокритики

 Ернст Мах

(австр,1838-1916,  професор фізики, філ-ф науки, Віденський ун-т, університети Праги)

 Ріхард Авенаріус.

(1843-1896. Нім?

Професор індуктивної філософії в Цюріху (Швейцарія),

мати А. була зведеною сестрою Ріх. Вагнера.

Вагнер – хрещений батько А.)

Подальша доля позитивістких намірів

та методологічних пропозицій 

            виявилася

1--в наступності

2--та трансформаціях вихідних задумів.

………

Таке представлено дослідженнями:

1-представників «Віденського кола» (неопозитивізм)

(Моріц Шлік (18821936), проф. каф-ри індуктивної філ-ї Віден ун-та, засновник ВК

Отто Нейрат (18821945), Рудольф Карнап (18911970), Ганс Рейхенбах (18911953)  та ін

2 -Б. Расселом,

який розв’язував проблему засад математики,

3 -та в «Логіко-філософському трактаті

 Л. Вітгенштайна.

Подальші концепції ФН

вийшли далеко за межі позитивізму:

-- через філософію логічного аналізу

(Рассел, Вітгенштайн)

--- критичний раціоналізм К. Поппера,

--історицизм Т. Куна, І. Лакатоса

--до сучасного реалізму С. Кріпке, Г. Патнема

--та до інших сучасних позицій.

Однак, за межами такого

 розуміння філософії науки –

(що вона - «родом з позитивізму»)

 

залишаються такі образи науки, як :

 ---феноменологічний образ науки,

   --оцінки науки

з позицій філософії екзистенціалізму,

--постмодерністський образ науки,

 

2.     Основні вектори комплексного представлення науки сучасною філософією науки

 

Оскільки наука в сучасній ФН розглядається як

складна  багатовимірна система.

 

її теоретична реконструкція

передбачає комплексний підхід.

……..

Він дозволяє осмислити науку як

смислові вектори по таких спрямуваннях:

1.     Наука – система знань

2.     Наука – дослідницька діяльність

3.     Наука – соціальний інститут.

4.     Наука – цивілізаційний феномен

5.     Наука – культурний феномен

 

 

       3.Постнекласичний погляд на науку

Протягом ХХ століття сформувались

такі гілки філософії науки, як:

--філософія економіки,

--філософія екології,

--філософія фізики,

--філософія біології

---філософія гелогії

--філософія географії тощо,

--не кажучи вже  про потужну

та сформовану раніше

філософію математики.

……..

 Ці галузі досліджують проблеми,

 що є теоретичними,

фундаментальними для відповідних наук,

але водночас:

--мають відчутну філософ-ку складову,

--можуть використовувати

методологічний інструментарій філософії.

…….

Концепції,

які представляють означені галузі ФН,

            грунтуються

на різних концептуальних

та методолог-них традиціях.

….

Зокрема,

---в філософії математики, фізики

проблеми розглядаються

в руслі аналітичної філософії,

логіцизму,

конвенціоналізму.

…..

---в філософії геології, географії, біології –

голізм (цілісний підхід),

системний підхід,

структурний аналіз,   
еволюціонізм.

Більш того,

окреслилися нові традиції

рефлексування над наукою.

….

Я маю на увазі

постнекласичний погляд на науку

--що ґрунтується на нелінійному мисленні

--та переважно на методології синергетики.

Їх починають використовувати

з кінця ХХ століття

--й активно продовжують

розвивати зараз

для представлення:

--образу сучасної науки –

як складної багатовимірної системи,  

--специфіки її процесу пізнання,

що повязана

1 – з обєктами дослідження – складні самоорганізовані системи

2 – методологіями дослідження

3 – включенням аксіологічних принципів в процес дослідження

……

Сформувалась 

постнекласична методологія,

що виявляє потужні

методологічні можливості

стосовно дослідницьких ситуацій

в сучасній науці –

--полідисциплінарних

--міждисциплінарних

--та трансдисциплінарних

        Отже,

сфера постнекласики

      цілком

може бути визнана

гілкою сучасної філософії науки.

………………………………………………

                            ПІДСУМОК:

В результаті маємо констатувати,

-- що сучасна філософія науки

представлена спектром концепцій,

1 – вони предсталяють теоретичні образи науки.

рефлексуючи над наукою

в різних філософських

та методологіхних традиціях

 

2--вони означають

--та намагаються розв’язати нагальні:  

          ---- методолог-ні,

             ---епістемологічні

          ----соціопрактичні проблеми науки.

 

   

 Лекція 2. Наука як дослідження

1.     Дослідницькі ознаки науки

2.     Дослідження в класичній та сучасній науці

 

   1.Дослідницькі ознаки науки

 

Коли говорять про дослідження,

мають на увазі наукове пізнання.

…Однак, поняття ПІЗНАННЯ та ДОСЛІДЖЕННЯ

не збігаються:

 

--очевидно, що дослідження завжди є пізнанням.

--однак,

(як показує історія пізнання людиною світу,

історія становлення науки та інших форм пізнання,)

пізнання не завжди було та є дослідженням.

…….

      Акцентування

на дослідницькій складовій пізнання

повязане саме:

-- зі становленням науки,

--її стилю мислення.

…….Дослідницька складова пізнання

пов’язана з утвердженням:

-- аналітичності мислення, що пізнає,

--розвитком експериментальної діяльності

--конструюванням об’єктів, що пізнаються.

……

Таке постає в науці,

як самостійній історичній формі пізнання,

якою вона стає за доби Нового часу (17 ст.)

в умовах ТХГ-цивіл-ї.

……….

Цивілізаційний контекст постання науки

ТХЦ - це суспільство з високим рівнем розвитку

науки, техніки, технології,

в якому всі сфери життя зазнають технологізації.

……

Техногенна цивілізація характеризується досить швидким розвитком,

динамізмом (на відміну від Трад-х суспільств) 

 

Відмінності традиційної та техногенної цивілізацій,

Традиційні суспільства характеризуються:

--досить повільними змінами суспільства

           якщо порівнювати їх

з часом життя людини,

поколінь людей.

--Досвід предків,

їх норми, правила суспільного життя

визначають розвиток сучасних поколінь.

…………………….

Можливості техногенної цивілізації пов'язані

зі становленням нової системи цінностей.

…..

По-перше,

ТХГ сусп-во відрізняє

акцентування на людині, її свободі, виборі

(на відмінy від акцентування

на світі, об'єкті, природі або їх гармонії )

відрізняє техногенні суспільства

……Як влучно зазначив В.Стьопін,

символом  техногенного суспільства

може стати Книга рекордів Гіннеса,

на відміну від семи чудес світу [9, c.93].

 

Вона утверджує істотний ціннісний орієнтир –

кожна людина може стати

особливою, єдиною в певному відношенні.

(Сім чудес світу, навпаки, демонструють

завершеність, цілісність світу

та відсутність потреби у змінах.)

…..

В ТХГ-цивіл-ї формується

активістський підхід:

людина розуміється  як активно діюча,

як така,

що ставить і досягає  певних цілей

в процесі своєї діяльності.

…..

Світ сприймається,

перш за все,

як об'єкт діяльності людини і пізнання.

……

Домінуючою стає світоглядна орієнтація,

у відповідності з якою вважається,

що  природа існує для людини.

 І людина має її підкорити та перетворити.

…..

   Другий момент, в якому виявляються

цінності ТХГ-цивіл-ї такий:

на відміну від панування

визнаного,

традиційного,

             в техногенній цивілізації

цінністю вважається інновація як така.

 ……

 

 

 

 

Культура техногенних суспільств

орієнтована

на принципово нове у всіх галузях буття людини –

на нові знання,

нову техніку

та технологію,

нові соціальні устрої,

нові форми спілкування.

…..

Третій       момент,

в якому виявляються

цінності ТХГ-цивіл-ї –

цінність раціо, розуму.

…..

Людина ТХГ суспільства

тяжіє

до раціонального обґрунтування

знать про світ,

схем діяльності та пізнання.  

 

 

 

 

 

 

Таке виявляється

в розумінні природи

як упорядкованого процесу.

………

Таке розуміння обгрунтовує

          наука.

…..

 

 

 

 

 

Тому в системі цінностей ТХГцивілізації

наукова раціональність  

          починає відігравати

дуже важливу роль.

часом -  домінуючу роль.

……….

 

 

 

 

В ХХ ст.  наука

           стає основою

всіх схем соціальної діяльності,

--до яких людина ставиться з довірою

--і які гарантують успіх.

………

Отже, категорія науковості

набуває

символічного сенсу:

науковість сприймається

як необхідна умова

процвітання та прогресу [9, c.100].

……………….

Відповідно,

--цінність наукової раціональності

--та її істотний вплив

на всі сфери людського життя

                         стає

характерною ознакою ТХГ цивілізації.

 

    

         

Наука як дослідження.

М.Гайдеггер  в роботі "Час картини світу"     

                  розглядає науку

як сутнісне явище Нового часу.

……………..

      І наголошує, що

сутність науки Нового часу  -

            в дослідженні.

Сутність самого дослідження в тому,

що пізнання утверджує себе

              як підприємство.

……………………

Гайдеггер має на увазі наступне:

наукове дослідження – це певна схематизація,

                завдяки якій

здійснюється  виробництво знань

……..

Це представлення природи в вимірах

          руху, простору, часу.

Тобто,

феномени природи

             відтворюються

в цих загальних поняттях.

……………….

Отже,

                природний процес

потрапляє "в поле зору" для вивчення

       лише "в горизонті загальної схеми".

Таке, за Гайдеггером, означає,що:

наука стає певним проектом природи.

……..

Це ПЕРША СУТНІСНА РИСА

          науки як дослідження

………………..

……………….

      Але проект

                      реалізує

свою сутність

                   завдяки методу.

…..

Метод – ДРУГА СУТНІСНА РИСА

             науки як дослідження.

…..

В науках про природу

дослідження йде

шляхом експерименту.

Ідея експериментального природознавства   

                        передбачала

розуміння суб'єкта як активного начала,

                яке:

-- протистоїть природі

--та може змінювати природні речі.

…………

Таке ставлення до природи

стає передумовою нового способу пізнання.

 

Він ґрунтується:

--на ідеї можливості ставити природі

теоретичні запитання

---та знаходити відповіді

шляхом актив-го перетворення природних об'єктів

…………

Експеримент утвердився

як нова форма практики,

в межах якої можливо

     --прослідити,

      --оцінити

     --та передбачити

зміни досліджуваних об'єктів.

В експерименті

             природний об'єкт

потрапляє в штучні умови.

….

І саме завдяки цьому

                         виявляє

невидимі до того сутнісні риси.

…………

Природа в цій системі уявлень

              сприймалась

        як особлива композиція

        якісно різноманітних речей,

яка має властивість однорідності.

….

       На цій підставі

        суб'єкт може стверджувати

розкриття закономірних зв'язків.

Повертаючись до Гайдеггера, до «Час к. світу»:

Гайдеггер наголошує таку особливість:

---не наука стає дослідженням завдяки експерименту,

 

---а навпаки:

експеримент вперше стає можливим

                       там і лише там,

де пізнання природи вже стало дослідженням.

…….

Гайдеггер каже так:

"Експеримент є образ дій –

 який в своїй підготовці та проведенні

          є обґрунтованим та керується законом,

що покладений в його основу,

і має виявити факти,

що підтверджують закон або ні" [7, c 45].

      Отже, ознаки науки як дослідження

(за Гайдеггером):

--вона – проект природи

--вона має метод (експеримент)

--і третій момент  «дослідник».

 

Дослідник

Розвиток виробничого характеру науки створює і відповідних людей:

учений-ерудит зникає,

його замінює дослідник,

що залучений до штату дослідницького підприємства.

………       

(Йому вже не стільки потрібна бібліотека,

скільки інформація:

 з останніх конференцій,

конгресів,

виданих книжок –

           він "всюди проїздом") [7, c.47].

                    

                             2. Дослідження в класичній та сучасній науці

 Початок новоєвропейської науки пов'язаний

з дослідженнями небесних тіл Ніколая Коперніка,

 

а також дослідженнями

        Тіхо Браге, Кеплера, Галілея.

…………………..

Їх висновки дозволили запропонувати

принципово нову картину світу

геліоцентричну замість геоцентричної.

…………..

Галілей утверджував образ науки,

відповідно до якого

вона не є діяльністю окремого "чарівника".

А є дослідженням,

яке спирається

на власний метод, досліди та експеримент.

…………

Відомий афоризм Галілея твердить,

що неможливо зрозуміти книгу Всесвіту,

не навчившись розуміти його мову,

а такою мовою є мова математики.

…………….

ДЕКАРТ

В філософії Декарта науковий метод

та процес дослідження

      знаходять  метафізичне виправдання.

У "Началах філософії" він писав,

 

що філософія нагадує дерево,

корені якого - метафізика,

стовбур - фізика,

а гілки - всі інші науки.

…………

Метафізика Декарта

              є певною програмою дослідження,

що вплинула на подальший розвиток науки.

       Механіцизм Декарта стає визначальною метафізикою,

оскільки її перспектива виявляється

        не лише для об'єктів фізики,

а й біології та вивчення людини :

людське тіло - механізм,

жива істота - автомат.

…………..

Декарту було важливо довести об'єктивний характер знання,

 

вказати на правила,

             якими потрібно користуватися,

щоб досягти об'єктивності [3].

Таким

системним філософським обґрунтуванням      

     наукового методу та його схеми дослідження

є "Начала філософії" Декарта,

грунтовне викладення його філософії та фізики.

       Розпочате Галілеем,  продовжене Декартом

та завершене Ньютоном

створення нової науки – науки Нового часу –

          на підсумок представило людству

нову форму пізнання природи –

          математизоване природознавство,

             що спирається на експеримент.

                         СУЧАСНА НАУКА

В кінці ХХ - на поч.ХХ1ст.

виникли запитання

не лише про нові можливості науки,

а й про її межі.

……….

        Кризовий стан

як природи, так і власне людини

поставив під сумнів той тип прогресу,

який ґрунтувався

на попередніх типах раціональності.

…….

     Новий тип цивілізаційного розвитку

              пов'язаний з формуванням

нового ставлення до природи та людини.

………………

     

Перш за все, треба подолати настанову 

      панування людини

 

Потрібний новий тин наукової раціональності.

……

Він постає в к.ХХ на початку ХХ1 ст.

 

 

Лекція 3 .Постнекласичний тип наукової раціональності та нові методології наукового пізнання

1.     Потреба подолання редукціонізму   в дослідженні складних самоорганізованих систем.

2.     Нелінійні науки        

1.Потреба подолання редукціонізму   в дослідженні складних самоорганізованих систем.

 

 Початок 21 ст. -

час, коли виявляються

           нові буттєві контексти

для осмислення

       впливу наук-ї раціональності

на соціум, природу, людину

та пошук відповіді на запитання

не лише про нові можливості науки,

а й про її межі.

…………..

Тип прогресу техногенної цивілізації

рунтувався

на класичному типі раціональності.

Система цінностей ТХГ-цивілізації

сформувала

особливе розуміння

влади та сили. 

 

Влада розумілася

не лише

як влада людини над людиною,

 

а і як влада

            над об'єктами

природними та соціальними.

 

Саме таку владу

забезпечила людині наука.

…….

         Новий тип цивілізаційного розвитку,

який має подолати

проблеми техногенної цивілізації,

пов'язаний

з формуванням нового ставлення

до природи та людини.

 

Перш за все,

треба подолати

настанову панування людини

на підставі силового перетворення

природного та соціального світу.

 

Однак не йдеться

про відмову від наук-ї раціональності.

Очевидно, що без науки та сучасних технологій неможливе сучасне життя людини, його комфортність, благополуччя та рух вперед як в цивілізаційному, так і в культурному сенсі. Потрібний новий тин наукової раціональності. Він постає в науці і технологічній діяльності зі складними системами, що розвиваються і є людиновимірними. 

Новий – постнеклас-й тип наук-ї раціональності виявляє себе через такі суттєві риси:

по-перше, на відміну від новоєвропейської науки, сучасна наука розглядає природу як цілісний організм, в який включена і людина, а біосферу - як глобальну екосистему;

по-друге, вивчення системних об'єктів, що розвиваються і є людиновимірними, потребує нових стратегій пізнання.

Так, синергетичні підходи доводять, що суттєву роль в таких системах відіграють несилові впливи, а теорія біфуркацій передбачає можливість декількох сценаріїв поведінки системи;

по-третє, суттєву роль починають відігравати моральні засади. В діяльності зі складними системами орієнтирами є не лише знання, а й моральні принципи, що є заборонами на небезпечні для людини і природи дії .

2. Нелінійні науки     

Постнекласичний етап в розвитку науки ми можемо побачити в особливостях "нелінійних наук", що базуються на теорії самоорганізації, на синергетичному баченні світу. Отже, об'єктивізм, однозначність, аналітичність, що є вимогами класичного природознавства втрачають свою вагомість. Постнекласична раціональность утверджується в сучасному пізнанні живих, екологічних та соціальних систем – складних систем, пізнання яких потребує орієнтаії на нелінійність, поліваріантність, полісемантичність, комплексність.

         Після другої світової війни наука ще більше проявляє себе як світове явище. Це сприяє росту досліджень в галузі методології науки. Цей період представлений існуванням багатьох шкіл та методологічних пропозицій в розв'язанні складних проблем розвитку науки. Актуальні проблеми методології науки обговорюються представниками наукової спільноти, що здійснює дослідження в цій галузі, на Всесвітніх конгресах з логіки, методології та філософії науки. В сучасній Україні дослідження в галузі методології науки здійснюються в двох потужних центрах - Інституті філософії імені Г.Сковороди в м. Києві  та на кафедрі філософії та методології науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серед основних напрямів досліджень, які представлені на кафедрі філософії та методології науки, слід відзначити вивчення особливостей методології сучасної  науки, постнекласичного етапу розвитку науки, міждисциплінарних та трансдисциплінарних особливостей наукового пізнання, ціннісного статусу науки в сучасному суспільстві, можливостей синергетичної парадигми, методологічних проблем розвитку нелінійної науки та нелінійного мисдення

 

 

 

 

 

Лекція 4. .Наука як дискурс та комунікація

1.Лінгвістичний погляд на науку

2. Що таке дискурс?

3. Дискурс та комунікація

 

 

1.     Лінгвістичний погляд на науку

Ми розглядали науку як:

  -систему знань

   -дослідницьку діяльність

   -соціальний ін-т

   -культурний та цивілізаційний феномен

………

Лінгвістичний погляд на науку

 дозволяє представити науку

як дискурс та комунікативні практики.

……

Що таке лінгвістичний погляд?

 

    Це погляд на феномен науки

з точки зору

--науки лінгвістики

--та тих позицій

в філософському осмисленні науки,

…..

які вважають

--текст,

--вербалізацію,

--текстуальне та вербальне спілкування

--когнітивні процеси

……….

       способами

розуміння того,

      як можлива наука

(«лінгвістичний поворот» в філос-ї)

    Приклади:

--Вітгенштайн – мовні ігри,

---Габермас (1929, нім – комунікативна філософія,

---Конструктивісти

 (автопоезис – Умберто Матурана (Чілі)

та Франсіско Варела (1946-2001, Чілі, нейролінгвістика)

……………………………..

Що дає лінгвістика

Л-ка –

вивчає мови – природні та штучні.

 

Вивчає через

--мовленеві акти

--разом з їх результатами –

          текстами

Мовлення та тексти

           розглядаються

-         як засоби комунікації.

……

    

Такий ракурс дослідження

ґрунтується на  теорії дискурсивності.

……

2.     Що таке дискурс?

Дискурс. дискурсивність

 

Представити

знанневий та дослідницький феномени

                  в дискурсі

означає:

 

--оцінити текст (мовлення)

не лише з точки зору

       явного знання,

яке вони несуть,

……

--а й показати,

як висловлювання постали.

 

--показати,

яким чином і які

           позалінгвістичні фактори

викликали їх до життя.

………..

Позалінгв-ні фактори - це

      --прагматичні цілі,

      --настанови,

      --самооцінка,

      --оцінка інших тощо.    

………     

      Лінгвістика наголошує, що

смислова цілісність тексту (повідомлення),

       виникає саме в дискурсі.

………………

…………..

Як дискурс себе виявляє?

Кажуть, що

 дискурс – це «мова в мові»:

……….

дискурс породжує

   --певну лексику

   --фразеологію

   --правила поєднання слів

    --семантику (значення слів, фраз)

    --прагматику  -

(вивчає --передачу значення,

яке залежить 

      не лише 

від лексики мовця і слухача,

а й від контексту висловлювання)

 

……

     В дискурсі створюється

особливе мовне середовище.

……

 

Це може бути:

 

--“політический дискурс”,

 

--“науковий дискурс”,

 

--“філософський дискурс”.

………..

 

 

Приклади

 

1.     Наприклад,

політичний дискурс радянських часів -

дуже  формалізований:

«зустріч відбулася у теплій дружній атмосфері»

«братні народи» тощо

 

Колись Волод. Висоцький проіронізував

      з приводу того:

чому під час хокейного матчу,

 де команди є суперниками,

треба казати,

що шайбу в ворота радян. збірної

      закинули «наші чеські друзі»?

……

Це був певнвий дискурс, «кліше»,

за яким стояли ідеологічні принципи.

…..

 

2.     Приклад

дискурсії  науковця (плюс гумор!) –

в серіалі «Теорія великого вибуху» -

про талановитих молодих фізиків.

 

Один з них спілкується з дівчиною.

яка не впевнена в собі,

тому, що вважає себе

 не такою стрункою,

як хотіла би.

Висновок фізика – припущення:

«Твоя самооцінка якось залежить від маси тіла?»

…..

Отже, в дискурсі фізики:

самооцінка –

функція такої змінної,

        як маса тіла.

 

Тобто,

дискурс фізики потребує

--формалізувати,

--виміряти,

--вирахувати

…..

В такій ситуації –

психолог поставився б інакше!!!.

 Теорія великого вибуху – космологічна модель, яка пояснює розвиток Всесвіту як його розширення, перед яким Всесвіт знаходився в сингулярному стані.

       Космологічна сингулярність – стан Всесвіту

в початковий момент великого вибуху,

що характ-ться

безкінечною густиною та температурою речовини.

……

 

3.     Приклад

 

Або:

в роботі з компютером

випрацьовується відповідний сленг:

……

Так,

«Клікнути (від англ. click) мишкою на Україну»

             означає:

--навести курсор комп’ютера

на слово «Україна»

--та натиснути клавішу маніпулятора

типу «мишка»,

Дискурс є смислотворення

Події, знання

          представлені в дискурсі,

 набувають певного смислу.

…….

Причому, в дискурсі

       смисли відкриваються

не лише раціональною подачею знань,

…..
   --а і голосом – акценти, смислові наголоси,

    --жестами,

   --стилями поведінки.

    --жанрами:

наукова доповідь,

захист дисертації

промова на врученні нагороди.

……

3.Дискурс та комунікація

Дискурс призначений

        не лише творити смисли,

…..

 а й передавати певні смисли,

що робить можливим

           комунікацію.

……

       Мета комунікації –

досягнути  розуміння.

….

           Як визначають поняття комунікації

Коммуника́ция (от лат. communicatio 

Рос: «со-общение»  - спільність дії, передача;

Коммуникація

     --взаємодія

      --передача інформації

      --спілкування

      --зв язок

………

Комунікацію вивчають як:

--соціальном процес «коммуникація/взаємодія/інтеракція»,

 (соціальні науки)

 

--психологія вивчає ком-ю як

спілкування,

когнітивні процеси

 

--комунікаація  - в культурному контексті,

діалоги культур

 

--масова комунікація

(творення масової свідомості, впливи засобами

медіа) тощо.

Комунікавна філософія про комунікацію та дискурс

 

Сучасне філософське уявлення комунікації сформувалося під істотним впливом

        комунікативної філософії.

……….

Ю. Габермас розрізнив поняття:

-- «комунікація»,

--«комунікативна дія»

--та «дискурс».

 

Та визначив їх звязок таким чином:

--Комунікацією він називає

будь-яку форму мовної взаємодії.

 

--Комунікативна дія та дискурс -

це види комунікації [34, с. 84-85].

……………………

………………..

Комунікація в науці -

проблема складності перекладу

 

1.     Переклад – з однієї мови на іншу

2.     Переклад – з мови однієї науки на мову іншої науки.

...........

Комунікація різномовних дослідників:

 «складності перекладу» (Кун)

 

(До речі, прекрасний амер фільм:

Lost in Translation

дослівно — «Втрачено в перекладі»

Рос: «Трудности перевода»

(Скарлен Йоханкон, Біл Мюррей,

Реж. Софія Коппола, Оскар за лучш фільм, 2003)

Про що фільм?

Ви мову знаєте,

але культурний контекст

важко схопити.

         Тому – герой

   -як риба, яку витягли з води.

 

Чи ви бували

в повністю іншомовному довкіллі,

в ситуації.

коли на слух мову

ви ще декодуєте не дуже?

 

Ситуація доволі стресова

Бо немає того рівня розуміння.

щоб осмислювати!!!)

Томас Кун (амер філософ науки, 1922-1996)

       розглядає

проблему комунікаації

різномовних учених.

……

В чому проблема?

 

З точки зору Куна –

в складностях перекладу,

 

      в неперекладності мов

 

(Кун назиаває це феноменом несумірності)

Йдеться про те, що

слова, які ми вимовляємо,

в принципі неперекладні

(рос. непереводимы)

..

хоча переклади  їх існують!

Наприклад:

в повсякден мові:

«перший хлопець на селі»,

«покращення» - як пояснити їх смисл?

……..

Англійський лінгвіст Джон Кетфорд (1917-2009)   

          виділяє

дві категорії труднощів під час перекладу:

1       - труднощі  лінгвістичні 

(наприклад, українське «згори»

можна перекласти на англійську як

from, above,

from upstairs, from top -

залежно від контексту);

2       - труднощі, що пов’язані

з передачею

культурних цінностей країни

(наприклад, фінське слово «сауна»

та англійське «bathhouse» [haʊs]

виражають piзнi поняття,

хоча обидва означають «лазня»,

…….

Але більш еквівалентного поняття

     для слова «сауна»

в англійській мові немає.

                     Міждисципланарна комунікація

та її дискурс

 

Подібне стосується і перекладу

--з мови однієї науки

--на мову іншої

(міждисциплінарні спільноти).

…..

   В міждисц-й комунікації

лінгвістичні структури однієї науки

    (поняття, концепції )

                    не можна

--просто взяти

--та використати в інших науках.

……

В мідисц-й комунікації все складніше:

        -- потрібно напрацювати

спільну концептуальну основу.

-         треба навчитися розуміти

смисли та значення «іншої» мови –

       мови іншої науки.

        --А потім, якщо вийде,

цю мову треба «перекласти»

            на мову,

яка зрозуміла досліднику даної науки.

 

                      Що таке викладання?

 

Що таке

викладання  ФН

для науковців-дослідників –

біол, геол, геогр?

 

Це спроба перекладу

на мову,

яка зрозуміла тому,

хто навчається.

Чому складності розуміння?

Різні дискурси,

відповідно – різні смисли…

…………

Цікавий момент – автомат-й переклад.  

        

Автоматичний переклад - складності

Ідея автоматизації перекладу

      виникла майже одночасно

з виникненням комп’ютера.

 

Робота базується

       на принципі

порівняння слів  різних мов

    на основі спільності значення.

…..

Складність для машини :

   вона не може відокремити

--словосполучення

--від окремих слів.

………

А тому смисл часто

втрачається!

………….   

Неможливо

занести до словника системи

вci словосполучення,

….

а принципу виділення словосполучень

       немає.

Людина відшукує їx інтуїтивно:

            

 контекст «підказує» людині

     ---і значення слів,

       --і які слова є

єдиним смисловим цілим

 

(Наприклад,

Я стикалася з тим.

що в рефератах студентів

є вираз «протокольні пропозиції».

Потім зрозуміла,

що це автоматичний переклад з рос.

          словосполучення:

«протокольные предложения»

….

Машина переклала

«предложения»  як «пропозиції».

…..

Бо не могла врахувати

методологічний контекст

позитивістський:

«протокольні речення».

 

А студент поклався на машину!

………………………..

     

Міждисциплінарна комунікація

Повертаюсь до сформульованої вище

     тези, що

комунікація в МД

     потребує:

1--навчитися розуміти

смисли та значення  іншої науки.

2 --А потім

цю мову треба «перекласти»

     на мову,

яка зрозуміла досліднику з іншої науки.

…….

Методологічно це доволі складно, оскільки:

засвоїти мову

         ще не означає

навчитися перекладами її

на свою власну.

 

Приклади;

Скажімо,

філософ розмірковує про науку

       інакше,

ніж науковець:

філософ – завжди рефлексує,

науковець – апелює до фактів.

…….

 

 

 

Сприйняти ментальність та дискурс!!

Складність МД комун-ї в тому, що

навіть вивчивши мову іншої науки,

        не стаєш професіоналом

в цій науці.

 

Логік за освітою -  не стане економістом,

а фізик (за освітою) - біологом

 (навіть вивчивши поняттєвий апарат цих наук!).

….

 Важлива умова – увійти у

      --стиль мислення,

       --ментальність

      --та дискурс іншої науки.

…….

А це досить непросто.

    Тому і виникає

проблема неперекладності

….

Т. Кун зауважує, що

зробити приблизний переклад,

звісно, можна.

….

Однак узагальнення,

які ми переклали

на наближеному рівні,

будуть непридатні для наукових цілей.

…….

Лише за умови,

що ми

зрозуміємо смисл,

в якому вони були точними,

 

ми зможемо зробити їх

точними узагальненнями

(Боррадори Дж. Америкакнский философ: Беседы с Куайном, Дэвидсоном, Патнэмом, Нозиком, Данто, Рорти, Кейвлом, МакИнтайром, Куном. Перев. с англ. 2-е изд. перераб. – М. : Дом интеллектуальной книги, Гнозис, 1999. – С. 184-200).

       Отже, 

Т. Кун демонструє,

як багато залишається 

за межами просто

         мовної відповідності

об’єкту дослідження.

…………

     Смисловий перенос:  метафори

      В той же час,

є методологічні прийоми,

які можуть допомогти

    в науковій дискусії

віднайти новий смисл.

………………….

Йдеться про засіб,

який методологи називають

      «смисловим переносом»,

та який пов’язаний

з метафоричністю  наукової мови.

…..

 

СП дає можливість

порівнювати позиції,

         які до того

вважалися несумірними,

           непорівнюваними.

………

Комунікація в постнекласичному дискурсі

СП  дуже дієвий

в постнекл-й дослідн-й ситуації.

Такі процеси аналізує В. Буданов,

 вивчаючи використання

таких понять синергетики

в гуманітаристиці.

 

Дослідник доходить висновку:

навіть зрозумілі метафорично,

поняття синергетики

створюють сприятливий ґрунт

для сучасних досілджень.

 

Це називається

«позитивна метафора» -

потужний канал творчості.

Створюється

сприятливий мотиваційний фон

для строгого використання

синергетичної методології

в МД проектах.

…….

Приклад

позитивної метафори:

Серед таких – «динамічний хаос».

……………….

Це поняття представляє ситуацію,

коли дискусія наближається до моменту,

…..

коли починається

процес появи множини нових ідей,

……………..

Важко передбачити,

яка саме ідея виявиться продуктивною

та буде підтримана науковою спільнотою.

…..

 

Так готується стадія

 «стохастичністі»:

 

множина нових,

      розрізнених

     ідей, припущень,

мають різну вірогідність

 щодо їх використання в розв’язанні проблеми.

……

      В такій ситуації:

--наявні точки зору

не поєднані

     в цілісну систему,

---а характеризують стан,

 коли можна вважати

     або так,

     або так.

……

 

Водночас,

 хаотичність ситуації

виявляється в тому, що

--кількість інформації збільшується,

--на відміну від ступеня її упорядкованості.

……В синергетиці відомий

       «ефект метелика»,

коли

невеличкий, випадковий вплив

       на систему,

що перебуває в точці біфуркації,

 

впливає на вибір подальшого шляху розвитку.

….

В МД спілкуванні -

таке може виявитися, як:

--вплив нового або відомого факту,

--судження,

проголошеного «тут і зараз»

………

В дискусії таке може призвести

до нової позиції,

яка сприймається МД-спільнотою

як цілком можлива.

 

В результаті:

спектр різноманітних точок зору

       самоорганізується

в нову цілісну систему -

міждисйциплінарну концепцію.

………………………………………

 

 

 

І. Добронравова

наголошує роль в МД-дослд-нях

комунікативного контексту – 

 

коли відшукувана відповідь, ідея

       народжується

безпосередньо в процесі дискусії.

 

В ній,

 на основі подібності багатьох уявлень,

              формується

      «когерентна атмосфера»,

яка може прояснити відповіді

        на задані питання.

…….

                                        Особистість дослідника

Крім того,

особливість

постнеклас-го комунікат-го дискурсу

      

            - це

врахування особистості суб’єкта дослідження

……

І. Добронравова наголошує, що

       потребна:

--як самоідентифікації дослідника

етична,

гендерна,

світоглядна,

політичної тощо,

 

--так і зовнішня ідентифікація

         --«пряма»

(виступи на наукових конференціях, публікації)

         --або потенційна

(певна референтна група,

на яку розраховані дослідження та пропоновані ідеї) [49, с. 306-307].

………..

 

Отже, дослідниця наголошує

 «комунікативн обставини»

        зародження ідей

в постнекласичній дослідницькій ситуації:

 

--коли відповідь на проблемне питання

постає безпосередньо в процесі дискусії

--та коли вже неможливо абстрагуватися 

від означення особистості дослідника.

 

 

Лекція 5.Людиновимірність сучасної філософії науки

1.Виклики сучасного світу та їх етичні аспекти

2. Етичні імперативи Р.Мертона

3.     Етичні виміри постнекласично\ науки

 

1.Виклики сучасного світу та їх етичні аспекти

Особливості культури, цивілізації, соціального розвитку               

                 створюють нові контексти,

в яких наукові проблеми постають та розв’язуються.

…………

ВИЧЕРПАНІСТЬ ПРОГРЕСУ

 Цивілізаційна ситуація 2-ї пол. та кінця ХХ ст.   

                                 демонструє

вичерпаність попереднього типу прогресу.

Стає очевидним, що

 силове, завойовницьке ставлення людини

--до світу, до природи

не конструює перспективних практик її буття.

Як наголошував видатний український філософ С.Кримський, «силова діяльність не є безмежною. Вона має енергетичні, екологічні, фінансові та моральні ліміти. Виходячи за ці ліміти, діяльність перестає бути розумною, бо все розумне має межі, безмежною є тільки дурість».

…………

Таким чином,

результати силової діяльності людини,

             що виявилися в глобальних кризах,

визначили межі техногенної цивілізації

та потребу нової.

 

В її основі мають бути

інакші типи раціональності,

 

Зорема – і наукової рааціональності.

….

 

Отже, людина ХХI ст. 

існує в ситуації

--«на межі»

-- в ситуації «перехідних станів».

Концептуалізація  таких ситуацій

методологічно здійснюється  з використанням понять:

зміна, перетворення, хаос, самоорганізація, становлення, розвиток, еволюція, криза, катастрофа, трансформація, реформи, революція тощо.

              ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

 Істотні особливості цивілізаційного та культурного розвитку в ХХ1 ст.

пов’язані з глобалізацією.

Формуються єдині світові простори

 - економічний, інформаційноий, комунікаційний.

Виникає образ «світу без кордонів».

Світ стає все більш взаємозалежним,

водночас – все більш уразливим.

(локальні та регіональні катастрофи

можуть мати глобальні наслідки).

        СЕНС ЖИТТЯ

 Людство опинилося в пастці власної могутності.

В такій ситуації загострюється відчуття

--тимчасовості людського життя,

--його конечності,

--крихкості.

 

 

Актуальності набувають питання

смислу життя та його раціональної структурованості.

        Отже,

сучасний культурно-цивілізаційних контекст

--досить складний, мінливий,

--та потребує

змін смислових навантажень

в пошуку відповідей на питання,

які постають

--перед людиною,

--і, відповідно,  перед наукою.

Така зміна смислових навантажень

     для філософії   в її рефлексії

--над людиною,

--над наукою

можлива шляхом

       відмови від готових, раз і назавжди даних істин.

Тому сучасні філософські відповіді

    мають варіативний та панорамний характер.

Такому погляду сприяє

                   синергетичне мислення.

---Воно  передбачає в розвитку складних систем

       можливість не одного, а декількох сценаріїв.

Показує:  хаос є не лише руйнування.

Динамічний хаос передує новому порядку,

що постає завдяки самоорганізації системи.

       САМООРГАНІЗАЦІЯ ТА СВОБОДА        

Самоорганізація, водночас,

не заперечує, а передбачає людські практики, дії. 

Засновник філософії нестабільності І.Пригожин зауважив: «Час – це дещо таке, що конструюється в кожен даний момент. І людство може взяти участь в процесі такого конструювання».

 

Такий погляд уможливлює свободу думки та вибору.

Однак породжує ризик та відповідальність.

                       АКСІОЛОГІЯ, ЕТИКА

 І свобода, і відповідальність

               є моральними категоріями.

Тому моральність людського практикування –

в сфері сучасних наукових дослідницьких практик

невід’ємне питання  філософії науки.

      Отже,

хоча саме техногенна цивілізація

(яка ґрунтується на науковій раціональності)

призвела до  глобальних криз,

однак не йдеться про відмову

від наукової раціональності.

Ясно, що треба

        подолати настанову 

панування людини

на підставі силового перетворення

природного та соціального світу.

В той же час, очевидно,

що без науки, техніки, сучасних технологій:

--неможливе сучасне життя людини,

--його комфортність,

--благополуччя

--та рух вперед

як в цивілізаційному,

так і в культурному сенсі.

Потрібний новий тин наукової раціональності.

Він постає в науці

і технологічній діяльності

         зі складними системами,

що розвиваються

і є людиновимірними. 

Новий – постнекласичний тип наукової раціональності

виявляє себе через такі суттєві риси:

по-перше, на відміну від новоєвропейської науки, сучасна наука розглядає природу як цілісний організм,

в який включено і людину, а біосферу - як глобальну екосистему.

По-друге, вивчення системних об'єктів,

що самоорганізуються, саморозвиваються

і є людиновимірними,

потребує нових стратегій пізнання.

Так, синергетичний підхід доводить,

 що суттєву роль в таких системах

відіграють несилові впливи,

а теорія біфуркацій

передбачає можливість

декількох сценаріїв поведінки системи

. По-третє, суттєву роль починають відігравати

моральні засади.

В діяльності зі складними системами

орієнтирами є не лише знання,

а й моральні принципи,

що є заборонами на небезпечні для людини і природи дії .

Постнекласичний етап в розвитку науки

ми можемо побачити

в особливостях "нелінійних наук",

               що базуються

--на теорії самоорганізації,

--на синергетичному баченні світу.

……………

Отже, такі вимоги класичного природознавства, як:

об'єктивізм,

однозначність,

аналітичність,

   в постнекласичній науці сприймаються критично.

Постнекласична раціональность

утверджується в сучасному пізнанні

живих,

екологічних

соціальних

когнітивних систем –

складних систем,

пізнання яких потребує орієнтаії на

нелінійність,

поліваріантність,

полісемантичність,

комплексність.

                     Аксіологічні та етичні проблеми,

що постають в сучасних соц.-цивіліз-них контекстах,

є предметом

етики науки, біоетики, екологічної етики.

Виникнення етики науки та поняття етосу науки

Якщо говорити про становлення і утвердження

статусу проблем етики науки

то треба означити 70-ті роки  ХХ ст.

Це час, коли

проблеми етичного смислу наукових досліджень

 в певних галузях природознавства

привернули увагу світової наукової спільноти.

Предметне коло етики науки визначилося як

осмислення тих   норм, які мають спрямовувати:

--не лише стосунки вчених в межах наукового співтовариства

--або визначати вищі пізнавальні цінності науки,

--а й таких, що дозволяють або забороняють

певне втручання науки в природу  і людину.

………

     Це було пов'язано з розвитком

молекулярної біології і генної інженерії.

Етичні проблеми, які виникли в зв'язку з названими галузями біології, було визначено як "виклик біології до філософії» .

 

Була окреслена

проблема потреби "нового етосу науки" [22].

        ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ НАУКИ

Осмислення науки в такій площині дозволило визначити

її етичні проблеми як проблеми,

які пов'язані з усвідомленням того,

що на дослідницьку діяльність вченого впливають соціокультурні фактори, зокрема - моральні норми.

 

Етичні проблеми виникають в реальному процесі наукового дослідження і стосуються результатів, які можуть вплинути на існування і розвиток людини, суспільства, культури, цивілізації.

       Останніми десятиліттями об'єктом етичних проблем вважають  живе та біосферу в цілому –

виникли біоетика та  екологічна етика.

 

Етичні проблеми пов'язані

з моральним вибором дослідника, вченого

і передбачають відповідальність морального характеру - перед собою, науковим співтовариством, суспільством за той вплив, який спричинений його дослідженнями та їх результатами.

…….

2.Етичні імперативи Роберта МЕРТОНА

Вперше на етосі науки наголосил

Ро́берт Ки́нг Ме́ртон -1910 - 2003) 

один из самых известных америк социологов ХХ века.

Розглядав науку

як особливий соціальний інст-т

з власними ціннісно-норматив-ми регулятивами.

…..

Ціль науки, за Мертоном -

це ріст достовірного наукового знання.

…..

Таке гарантується, коли учені

                      слідують

основным імперативам наукового етосу.

.

Етос науки Мертон визначає так:

--це комплекс цінностей та норм, що вважається обовязковим для людини науки.

--Норми представлені в формі

приписів, заборон, переваг та дозволів.

 

 

 

Імперативи наукового етосу:

--передаються навчанням та прикладами,

--підримуються санкціями.

…..

Вони інтерналізуються ученим.

Так формується його наукова совість (сумління).

………

Науковий етос не є кодифікованим.

 

Однак його можна вивести:

--з тієї моральної єдності учених,

яка виявляється в звичайних наукових практиках

 

--та в моральному обуренні, коли такий етос порушується

 

…….

На думку Мертона,

Етос науки створюють 4 моральні вимоги:

 

1.Универсализм – Universalism

оценка любой научной идеи чи гіпотези

зависит только от её содержания

и не зависит от научного статуса, ставлення до автора, його національності. статі та ін.

 

2.Колективізм (Communism)

открытость результатов научных исследований

для наукової спільноти.

3. Безкорисливість – Disinterestedness

дослідник не має прагнути особистої вигоди,

окрім розвязання наукової проблеми

4. Организованный скептицизм – Organized Skepticism

Критично ставитися як до власних ідей,

так і до ідей колег.

 

Систему етичних норм Мертона назвали «CUDOS» -

за першими літерами назви кожної з них:

 

С - Communism + U - Universalism + D - Disinterestedness

+ OS - Organized Skepticism

……

Функціонально це вимагало від дослідника       розвязувати такі ділеми:

-- швидко передавать свои научные результаты коллегам,

однак не поспішати с публикациями

---сприймати нові ідеї,

однак не поддаваться интеллектуальной моде

---прагнути здобувати знання, яке матиме високу оцінку колег,

але працювати не звертаючи увагу на оцінку результатів своїх досілджень

---захищати нові ідеї,

але не підтримувати необачні висновки

---прикладати максимальні зусилля, щоб знати роботи, що є в його галузі,

однак пам’ятати, що ерудиція іноді гальмує творчість

 

 

--виявляти ретельність в формулировках и деталях,

але не бути формалістом

---учиться у визнаного майстра і наслідувати його,

 однак не походити на нього.

………………..

       Отже, Мертон визначив принципи етосу ученого.

……....

Чому ж в к.ХХ ст. постає проблема «нового етосу науки»?

…..    

       Справа в 2-х взаємоповязаних причинах:

- фантастичні успіхи новітніх біотехнологій

- постання нового типу наукової раціональності – постнекласичного типу наукової раціональності

        3. Етичні виміри постнекласичної  науки

 

Якщо подивитися на історію людського пізнання,

то з'ясуємо, що в її яскравих подіях

моральні максими також відігравали суттєву роль.

……..

Виникали складні ситуації морального вибору,

(з яких з честю виходили Сократ, Галілей).

 

Але ситуації морального вибору виникали, так би мовити, постфактум.

 

Схематично представляючи: 

спочатку наукове відкриття, теорія,

а потім вже - бути чи не бути? Чи віддавати за них життя?

         Ситуація принципово змінилася

в процесі руху до

постнекласичного типу наукової раціональності.

 

……………….

Особливість постнекласичного етапу наукового пізнання пов'язана з тим,

що ціннісні, зокрема етичні принципи:

--включені безпосередньо в процес дослідження

 

--і спрацьовують як його регулятиви,

 

--визначаючи саму можливість

або неможливість дослідження.

………

 

Отже, постає нова традиційність наукового дослідження,

яка вимагає відповідних дій дослідника. 

…..

Новим стає те, що правилами дослідження

стають не лише науково обґрунтовані положення,

а й моральні вимоги.

……

Таке має стати природним для науковця.

Тобто стати принципом його етосу.

 

..................

Оскільки постнекласична наука вивчає

складні об’єкти з нелінійною поведінкою,

 

то і передбачити їх поведінку завчасно неможливо.

……

Тому, дослідники характеризують

етос постнекласичної науки як багатомірний.

Зокрема, Л.П.Киященко вважає.

що етос постнекласичної науки виявляє

мінливість функціонуючих в ньому норм та цінностей

та спонукає до пошуку відповідей

зі спектру можливих.

 

Отже, такий етос обстоює право вибору

при пошуку правильного рішення [8, c.32].

………

Вибір завжди повязаний:

--з ризиком

--та з відповідальністю

       Свобода, вибір та відповідальність ученого  

Усвідомлення вченим необхідних моральних норм реалізується

в факті відповідальності вченого.

……..

В етиці науки сформувалося поняття

«персогнальна етика дослідника» -

відповідальність за достовірність матеріалу,

коректність в використанні робіт своїх колег,

обґрунтованість висновків.

…..

Однак, це лише - елементарна етика.

Непорушні правила, але лише ними

не вичерпується етична відповідальність ученого.

………..

Етика, мораль ученого – більш широке поняття.

Воно включає морально мотивовані дії

та вчинки наукової спільноти,

що націлені на зменшення

ризиків використання результатів науки для людства

……………….

Відомий західний методолог науки Е.Агацці підкреслює,

що в етиці  дія вважається морально завершеною,

коли має передбачувані негативні наслідки.

"Складна проблема виникає, однак, у тих випадках, коли дія як така, не є морально індиферентною, має позитивну ціль (можливо, більш ніж позитивну) і разом з цим - передбачувані негативні наслідки…В цій ситуації виникає етичне питання: "Хто буде відповідати за наслідки?"

….