Практикум

з дисципліни

Філософські проблеми сучасного природознавства

для магістрів ННЦ «Інститут біології та медицини»

Автор проф. Сидоренко Л.І.

Київ, 2024

Зміст

Передмова

Тема 1. Наука як предмет філософського осмислення

1.1.Теоретичний матеріа

1.1.1. Питання для перевірки

1.1.2. Підручники

1.2. Практичні завдання

1.2.1. Загальний семінар

1.2.2. Питання для розмислів та дискусій

1.2.2. Реферати та есе

Тема 2. Філософія науки

2.1.Теоретичний матеріал

2.1.1. Питання для перевірки

2.1.2. Підручники

2.2. Практичні завдання

2.2.1. Загальний семінар

2.2.2. Питання для розмислів та дискусій

2.2.3. Реферати та есе

Тема 3. Філософія біології

3.1.Теоретичний матеріал

3.1.1. Питання для перевірки

3.1.2. Підручники

3.2. Практичні завдання

3.2.1. Загальний семінар

3.2.2. Питання для розмислів та дискусій

3.2.3. Реферати та есе

Тема 4. Світоглядні проблеми в сучасному науковому дослідженні живого

4.1.Теоретичний матеріал

4.1.1. Питання для перевірки

4.1.2. Підручники

4.2. Практичні завдання

4.2.1. Загальний семінар

4.2.2. Питання для розмислів та дискусії

4.2.3. Реферати та есе

Тема 5. Етика науки

5.1.Теоретичний матеріал

5.1.1. Питання для перевірки

5.1.2. Підручники

5.2. Практичні завдання

5.2.1. Загальний семінар

5.2.2. Питання для розмислів та дискусій

5.2.3. Реферати та есе

Тема 6. Структура та динаміка наукового знання.

6.1.Теоретичний матеріал

6.1.1. Питання для перевірки

6.1.2. Підручники

6.2. Практичні завдання

6.2.1. Загальний семінар

6.2.2. Питання для розмислів та дискусіїй

6.2.3. Реферати та есе

Основна частина

Передмова

Сьогоденне життя дуже швидке, концентроване, щільне. Це відбивається на всіх наших практиках повсякденності. Відбивається і на навчанні. Гуманітарні дисципліни, філософські дисципліни потребують часу та вдумливості – для вивчення джерел, для розмірковування. Але часу в студентів, як правило, і не вистачає. «Практикум» написаний для того, щоб бути зручним та корисним помічником студента у вивченні такої гуманітарної дисципліни, як «Філософські проблеми сучасного природознавства».

Цей навчальний посібник не заміняє лекції та семінари в аудиторії та в онлайні, не заміняє підручник та презентації лекцій. Але він, по-перше, подає теоретичний матеріал стисло, що полегшує його сприйняття для подальшого поглибленого вивчення. По-друге, акцентує саме на тих моментах матеріалу, з яких виростають сучасні проблеми. По-третє, містить плани семінарів по матеріалах основних тем, з перерахуванням основних джерел для вивчення матеріалу та питань для перевірки вивченого. По-четверте, має сформульовані завдання самостійної роботи: питання для розмислів, дискусій, теми рефератів та есе, які стосуються сучасних філософських проблем науки. Їх підготовка передбачає, що студент самостійно, уважно прочитає сучасну статтю або книжку в галузі філософських проблем науки, зокрема, біології та проаналізує її за певними визначеними критеріями – визначить, яких саме філософських проблем стосується робота та аргументує свій висновок.

Отже, «Практикум» має допомогти студенту розвинути та посилити навички дослідницької роботи. Це важливо для магістрів, саме для них посібник і призначається.

Тема 1. Наука як предмет філософського осмислення

1.1.Теоретичний матеріал

В структурі навчальної теми виокремлені такі питання:

· Складність та непередбачуваність світу

як виклик науці ХХ1 ст.

· Комплексне бачення науки в сучасній філософії

· Функції науки в суспільстві та пізнанні.

Розкриваючи питання про складність та непередбачуваніостіь сучасного світу, слід відзначити таке:

1.Вичерпаність попереднього типу прогресу: силове, завойовницьке ставлення людини не конструює перспективних практик буття, Глобальні кризи людського існування визначили межі техногенної цивілізації

2.Потреба нових цивілізаційних перспектив -«суспільство знань» (knowledge society, в якому ) головна цінність – знання та творчість людини, важливі фактори - інвестиції в освіту ефективне використання інформації, новітні інформаційно-комунікаційні технології

3.Єдині світові простори:економічний, інформаційний, комунікаційний. Виникає образ «світу без кордонів» - світ стає все більш взаємозалежним, водночас світ стає все більш урашзливим (локальні та регіональні катастрофи можуть мати глобальні наслідки. Приклад: пандемії, війни.

Отже, сучасний світ:

• складний та цілісний

• динамічно мінливий

• нелінійний в своєму розвитку

• складно передбачуваний

Відповідно, завдання науки:

• надати нові методології його пізнання

• розробити стратегічні практики виживання в ньому

• нові методології освітні технології

Сучасна освіта науковців має на меті надати їм
нові навички та компетентності, такі як:

• Критично мислити

• Здатність до взаємодії та комунікації

• Навички колективної роботи

• Креативність

• Вміння знаходити нестандартні рішення

• Здатність «перезібрати» професійні навичкидля розв’язання нових проблем

Для реалізації означеної мети потрібні сучасні методології навчання. Філософське підгрунтя таких методології:

• Відмова від готових, однозначних істин

• Варіативний та панорамний характер відповідей

на складні питання

• Філософія нестабільності (І. Пригожин, Г. Гакен)

• Свобода думки та вибору ризик та відповідальність

• Моральність людського практикування

Комплексне бачення науки в сучасній філософії передбачає розуміння того, що наука як складна система виявляє свої можливості в багатьох аспектах:

• Наука - вид людського пізнання світу.

• Наука - людська діяльність, специфічний вид практики.

• Наука - соціальний інститут.

• Наука - наукова спільнота - комунікація

• Наука - основа цивілізаційного розвитку та культурний феномен.

• Наука світоглядні впливи на суспільство, людину.

• Наука породжує методологічні проблеми

Останнє питання теми стосується Функцій науки в суспільстві та пізнанні. Йдеться про пізнавальний,практичний та культурно-світоглядний вимір науки.

В пізнавальному сенсі наука – це система об’єктивно істинних знань. А також діяльність, що націлена на їх нарощування

Особливістю сучасних наукових досліджень є міждисциплінарність. Йдеться про виникнення інтегративних галузей науки на межі двох або декількох наук. Виникають «міждисциплінарні науки» («МН»). В МН використовуються поняття, концепції та методи,що напрацьовані в різних дисциплінах та адаптовані для дослідження проблем міждисциплінарного характеру.

Практичні можливості науки яскраво виявляються в створенні –. NBIC- технологічної системи, яка є в основі цивілізаційного розвитку. Ці новітні технолоії виникають в сфері фундаментальних досліджень , є оснооюа становлення нового штучного світу людської життєдіяльності

Вони породжують нові світоглядні питання та , водночас, визначають контексти відповідей на них.

Культурно-світоглядні виміри науки виявляються чперез взаємодію з системою культури. Наука включена в неї та, водночас може впливати певним чином на саму культуру:

• Наука здатна підсилювати усталеність культури

• Розвиток науки сприяє розвитку культури (нові знання, методи пізнання, способи людської діяльності, професії).

• Фундаментальні наукові теорії надають поштовх для змін світогляду та стилю мислення певної доби

• Вплив науки на культуру здійснюється через систему освіти

• Культурні можливості науки реалізується через її вплив на суспільну психологію та психологію особистості

Світоглядні можливості науки реалізуються через філософські висновки зі змісту фуднаментальних наукових теорій.

1.1.1. Питання для перевірки

1. Які особливості сучасного світу дозволяють характеризувати його як складний та цілісний?

2. Які виклики науці виникають в сучасному світі?

3. Які віповіді має сформувати наука на виклики сучасного світу?

4. В чому особливість методоогій , які дозволяють відповісти на на виклики сучасного світу?

5. В чому полягає комплексне бачення науки в філософській картині науки?

6. Назвіть та проаналізуйте основні аспекти філософського розуміння науки

7. Назвіть та проаналізуйте основні функції науки в суспільстві та пізнанні світу.

8. Що таке міждисциплінарність?

1.1.2. Підручники

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки.– 1.1, 1.1.1, 1.1.2. http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Філософія : підручник / кол. авторів; за ред. Л.В.Губерського. – Харків: Фоліо, 2018.

1.2. Практичні завдання

1.2.1.Загальний семінар

Наука як предмет філософського осмислення -

1. Складність сучасного світу та виклики науці

2. Сучасна філософська картина науки: комплексне бачення

3. Наука як система знань, соціальний інститут, культурний та цивілізаційний феномен.

Рекомендована література:

1 Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – 223 с. – 1.1, 1.1.1, 1.1.2.

Режим доступу:

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

2 Філософія : підручник / кол. авторів; за ред. Л.В.Губерського. – Харків: Фоліо, 2018.

3 Come on! Ювілейна доповідь Римського клубу

https://vsvittranslate.blogspot.com/2017/12/come-on.html

1.2.2. Питання для розмислів та дискусії

1. Чи може наука в умовах сучасної цивілізації існувати як «закрита система» - поза запитів суспільства, економіних та фінансоких факторів, ідеологічних впливів?

2. Що важливіше для виживання людини в умовах глобальних проблем: наука чи культура?

3.Сучасне суспільство визначають як суспільство знань. Але чи прагне сьогодні студент глибоких знань чи «швидкої інформованості» для досягнення прагматичних цілей?

4. Які функції науки надають їй авторитету в сьогоденному світі: епістемологічна, практична чи культурно-світоглядна?

1.2.3. Реферати та есе

Реферати

1. Комплексне бачення науки в сучасній філософії

2.Міждисиплінарність в сучасній біології

3. Світоглядні проблеми в сучасній науці

4 Цивілізаційні можливості та впливи науки: сучасна біологія

5. Культурні впливи науки.

Есе

1.Наука та культура: чи можлива наука без культури?

2. Цивілізація без науки: минуле чи майбутнє?

Література

Доповідь Римського клубу до 50-річчя клубу. Come on! (2018) – Електронний ресвурс

Комісаренко С.В., Романюк С.І. Перспективи редагування геному за допомогою CRISPR/Cas, або як опанувати «генетичні ножиці». Нобелівська премія з хімії 2020 року

https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2020/12/201230110808554-9365.pdf

Sitko S.P. Physics of Alive - the New Trend of Fundamental Natural Sienses// Physics of Alive. - 2000. - Vol.8, № 2. - P.5-13.

Тема 2. Філософія науки

2.1.Теоретичний матеріал

В структурі навчальної теми є такі питання:

· Класична філософія науки та її проблемна сфера .

· Сучасна філософія наука: концептуальні варіанти поглядів на її предмет та методологічний статус.

· Нові традиції філософії науки: постнекласична картина науки.

Класична філософія науки та її проблемна сфера

Класичне розуміння філософії науки ґрунтується на традиції позитивізму та напрямах і концепціях, що з неї виростають, часто-густо виходячи за її межі. Крім цього, до напрямів, предметом яких є розв’язання теоретичних та методологічних проблем науки, дослідники відносять також неокантіанство (Фрайбурзька школа), прагматизм, конвенціоналізм, конструктивізм та інші концептуальні та методологічні програми.

Ретроспективний погляд на філософію науки дозволяє означити її вихідний момент в 19 ст. на ґрунті методологічної програми, що була обґрунтована О. Контом та на основі якої планувалося чітке визначення науковості знання на відміну від метафізики. Наприкінці Х1Х - па початку ХХ ст. розгорнулася наукова революція. Вона породила потребу перспективних методологічних програм. Позитивістська програма в філософії науки була відроджена школою емпіріокритиків, засновниками якої були Е.Мах та Р.Авенаріус.

Подальша доля позитивістких намірів в філософії науки виявилася в наступності та трансформаціях вихідних задумів. Таке представлене дослідженнями Віденського кола (неопозитивізм) - М. Шліка, О. Нейрата, Р. Карнапа, Г. Рейхенбаха та ін., концепціями Б. Рассела, який розв’язував проблему засад математики, та Л.Вітгенштайна, викладеною в «Логіко-філософському трактаті. Філософія науки вийшла далеко за межі позитивізму, що представлено в критичному раціоналізмі К. Поппера, історицизмі Т. Куна, І. Лакатоса, в сучасному реалізмі С. Кріпке, Г. Патнема та в інших сучасних позиціях.

Сучасна філософія наука: концептуальні варіанти поглядів на її предмет та методологічний статус.

За межами позитивістських побудов філософії науки залишаються феноменологічний образ науки, оцінки науки з позицій філософії екзистенціалізму, постмодерністський образ науки, Крім того, протягом ХХ століття сформувались такі гілки філософії науки, як філософія економіки, філософія екології, філософія біології, філософія географії тощо, не кажучи вже про потужну та сформовану раніше філософію математики. Ці галузі досліджують проблеми, що є теоретичними, фундаментальними для відповідних наук, але водночас мають відчутну філософську складову, можуть використовувати методологічний інструментарій філософії.

Нові традиції філософії науки: постнекласична картина науки.

В кінці 20 ст. – на початку 21 ст. окреслилися нові традиції рефлексування над наукою. Йдеться про постнекласичний погляд на науку. Він ґрунтується на нелінійному мисленні та на методології синергетики, які дозволяють представити сучасну науку як складну багатовимірну систему. Специфіку її процесу пізнання пов’язують з об’єктами дослідження – складними самоорганізованими системами, методологіями дослідження, включенням аксіологічних принципів в процес дослідження.

Сформувалась постнекласична методологія, що виявляє потужні методологічні можливості стосовно дослідницьких ситуацій в сучасній науці - полідисциплінарних, міждисциплінарних та трансдисциплінарних. Отже, сфера постнекласики цілком може бути визнана гілкою сучасної філософії науки.

В результаті маємо констатувати, що сучасна філософія науки представлена спектром концепцій. Вони представляють теоретичні образи науки, рефлексуючи над наукою в різних філософських та методологіхних традиціях, означають та намагаються розв’язати нагальні методологічні епістемологічні, соціопрактичні проблеми науки.

2.1.2. Підручники

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – 223 с. – 1.1.3

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Філософія науки. Підручник (сайт кафедри), в р.1- про філософію науки.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Філософія : підручник / кол. авторів; за ред. Л.В.Губерського. – Харків: Фоліо, 2018.

2.1.3. Питання для перевірки

1. На якій філософській традиції грунтується класична філософія науки?

2.Які проблеми визначили становлення філософії науки?

3. Які концепції представляють філософію науки 20 ст.?

4. Як бачить науку постнекласична філософія науки?

2.2. Практичні завдання

2.2.1. Загальний семінар

Виникнення та предмет філософії науки

1. Виникнення класичної філософії науки: аргументи позитивізму

2. Наука 20 ст. як проблемна сфера для філософії науки

3. Концептуальні варіанти поглядів на предмет та методологічний статус сучасної філософії науки

4. Постнекласична картина науки: наука як багатовимірний феномен, складна самоорганізована людиновимірна систем

Рекомендована література:

До питання 1:

1.Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки.– 1.1.3.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Філософія науки. Підручник, в р.1- про філософію науки.

До питань 2, 3, 4:

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Допоміжна література

1. Сидоренко Л.І. Університетська школа філософії та методології науки: підсумки та перспективи певних напрямів // Наукові записки. Том Х11.Філософський факультет. КНУ імені Тараса Шевченка, КПВД "Педагогіка". - К.:2004. - С.155 - 162.

2. Філософія : підручник / кол. авторів; за ред. Л.В.Губерського. – Харків: Фоліо, 2018

2.2.2. Питання для розмислів та дискусій

1. Сильні та слабкі сторони позиивістського бачення науки

2. Чи справедливі аргументи «філософії» життя стосовно обмеженості філософії науки?

3. 3.Чи має перспективи постнекласичне бачення науки?

2.2.3. Реферати та есе

Реферати

1.Класична філософія науки та її проблемна сфера

2. Сучасна філософія наука: концептуальні варіанти поглядів на її предмет та методологічний статус

3. Нові традиції філософії науки: постнекласична картина науки

Ес

Чи потрібна філософія науки сучасній науці?

Література

Чому наука потребує філософії? https://zbruc.eu/node/87626

Добронравова І.С. 2019. Постнекласичний синтез знання. Філософія освіти. № 2:142-150. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2019-25-2-8

Тема 3 Філософія біології

3.1. Теоретичний матеріал

В структурі теми є такі питання:

· Філософія біології як розділ філософії науки

· Людиновимірність філософії біології

· Проблематика сучасної філософії біології

· Філософія біології та біофілософія

Розглянемо голосні моменти цих питань.

Філософія біології як розділ філософії науки

Мета філософії біології визначається її приналежністю до філософії науки і, відповідно, співзвучна меті названої галузі. Визначаючи конкретно, мету філософії біології можна означити як формування цілісного філософського образу біології як науки, біології як багатовимірного феномену - соціокультурного, цивілізаційного, практико-діяльнісного.

Те, що біологія вивчає світ живого - неповторний та багатоманітний, здатний до розвитку, самовідтворення та саморегуляції, відбивається на філософському осмисленні цієї науки і породжує специфіку філософії біології порівняно з філософією інших природничих наук. Ці особливості філософії біології порівняно з філософією фізики, філософією хімії тощо пов’язані, по-перше, зі специфікою живих систем. По-друге - зі змістовністю теоретичних проблем біології.

Філософія біології досліджує ті питання структури, функціонування і розвитку біології як науки, біологічного знання, які виходять за межі біології як природничої науки. Такими є:

- світоглядні проблеми в дослідженні живого;

- етичні проблеми, пов’язані з пізнанням біологічних об’єктів;

- методологічні концепції біології;

- особливості біологічного пізнання, суб'єкт та об’єкт біологічного пізнання.

Людиновимірність філософії біології:

Йдеться про вплив філософської (світоглядної) позиції дослідника на отримане знання. В результаті відповіді різних світоглядно-методологічних концепційістотно відрізняються.

Наприклад:

Поняття живе (що є живе? Його сутність?

Редукціонізм - структури глибинних рівней організації

Голістичний підхід - особливі фактори, що гарантують цілісність

Системний підхід - системні закони

Еволюціонізм - здатність до змін, розвитку

Віталізм - духовна сутність

Синергетичний підхід самоорганізація, нелінійний розвиток

Крім зазначеного, важливою є ще одна обставина. Об'єкт біології - живе. А такою є і людина.. Отже, об'єкт і суб'єкт в біології певною мірою тотожні. Отже, справа в тому, що людина (дослідник) – теж приналежна світу живого. Тому, біолог, навіть того не бажаючи, вводить себе як живу істоту в ряд своїх об’єктів і хоче зрозуміти їх як “своє інше” (Гегель).

Введення людини як об’єкту в предмет науково-біологічного дослідження породило в філософії біології проблематику аксіологічного (ціннісного) характеру [8] Особливо виразно аксіологічні проблеми біології представлені на сучасному етапі – постнекласичної науки, коли ціннісні орієнтації

включені безпосередньо в процес біологічного дослідження. Наприклад, етичні норми мають визначити позицію дослідника навіть до дослідження. Можливо, потрібно не здійснювати певні дослідження, а відмовитися від них.

Проблематика сучасної філософії біології

Проблеми, що вивчалися
наприкінці 20 - початку 21 ст.:

• Проблема теоретизації біології

• Флософські проблеми екології; філософія біосфери – ноосфери

• Біоетика; екологічна етика

• Біофілософія

• Проблема формування сучасної філософії природи (природа включає і людину в її соціальності)

Філософія біології в 21 ст.:

• Філософські проблеми сучасних біотехнологічних практик -

конструювання штучного світу людського життя

• Етичні проблеми біологічних досліджень

• Філософські аспекти проблеми людської тілесності

• Філософські проблеми нейронауки

• Проблема свідомості як трансдисциплінарна

( участь біології в осмисленні свідомості, когнітивного)

Філософія біології та біофілософія

Початок процесу формування біофілософії пов'язаний з відкриттям структури ДНК. Це час, коли бурхливий розвиток біології привернув до неї пильну увагу наукової спільноти. Нові відкриття стосувалися найпотаємніших законів органічного світу, давали надію на розкриття сутності живого.

В біофілософії осмислення багатоманітності живого передбачає і включення в сферу її об’єктів людини. Але в іншому ракурсі, порівняно з філософією. Філософія розкриває специфіку людини як її соціальність, і це є за межами біології. Біофілософія досліджує специфіку людини в її соціальній сутності, в співвіднесеності з багатоманітністю світу живого.

. “Біофілософія” в світоглядному і теоретико-методологічному сенсі не передбачає пояснення складних соціокультурних проблем і проблем буття світу як їх зведення до принципів і закономірностей біології. Таке розуміння було б значним спрощенням і помилкою. Навпаки, біофілософія намагається використати евристичні можливості теоретичних узагальнень біології та інших наук для отримання об’єктивного знання про багатоманітність світу живого та і світу людини.

Таким чином, біофілософія є спробою побудови цілісного синтетичного образу живого шляхом його співвідношення з сучасними філософським і науковим образами світу в цілому, світу людини зокрема, з урахуванням специфіки людини як соціальної істоти і як частини світу живого. Отже, біологія і сучасне наукове дослідження живого надає потужного поштовху людському розуму в його русі до нового світогляду і нового розуміння самої людини.

3.1.1. Підручники

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. 3.1. Предметна галузь ФБ.3.2. Філософія біології та біофілософія

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

3.1.2. Питання для перевірки

1.Яким є предмет філософії біології?

2. В чому полягає специфіка філософії біології?

3. Як розуміти людиновимірність філософії біології7

4. Чим обумовлена важливість аксіологічних аспектів в сучасному біологічному пізнанні?

5. Яким є предмет біофілософії?

6. Чи збігається зміст понять „біофілософія” та „філософія життя”?

3.2. Практичні завдання

3.2.1. Загальний семінар

Філософія біології

1. Філософія біології як розділ філософії науки

2. Людиновимірність філософії біології

3. Предмет філософії біології та його трансформація

4. Філософі біології та біофілософія. Біофілософія як концептуальний варіант філософсько-теоретичної карнини живого

Рекомендована література

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки.–

3.1. Предметна галузь ФБ

3.2. Філософія біології та біофілософія

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Сидоренко Л.І. Університетська школа філософії та методології науки: підсумки та перспективи певних напрямів //Наукові записки. Т.ХІІ. Філософський факультет. КНУ імені Тараса Шевченка. - К.: 2004. - С. І55 - І62.

3.2.2. Проблеми для розмислів та дискусій

1. Хто може написати кращий підручник з філософії біології – філософ чи біолог?

2. Як визначити поняття «живе» в сучасній біології?

3. Що вивчає біологія: живе чи біологічні системи?

4 Чи можна вважати біофілософію сучасною філософією життя?

3.2.3. Реферати та есе

Реферати

1.Філоофія біології та її проблематика

2. Сучасна філософія біології: соціопрактичні аспекти

3. Філософія біології та біофілософія: відмінність педметних галузей

Есе

1. Людиногвимірність філософії біології

2. Чи є біофілософія новою «Філософією життя»?

Література

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки.– 3.1. Предметна галузь ФБ

3.2. Філософія біології та біофілософія

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Київська світоглядно-гносеологічна школа в другій половині ХХ ст. – К.:2020., р.6. – С.123-141

https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2020/12/201230110808554-9365.pdf

Тема 4. Світоглядні проблеми в сучасному науковому дослідженні живого

4.1. Теоретичний матеріал

В структурі теми є такі питання:

· Проблема походження та сутності живого як центральна

світоглядна проблема біології

· Проблема розвитку живого та її концептуальні презентації

· Світоглядні контексти впливів сучасних біотехнологічних

практик

· Проблема людської тілесності як біологічна та філософська

Розглянемо основні моменти цих питань.

Проблема походження та сутності живого як центральна

світоглядна проблема біології

Сучасне біологічне знання є результатом руху пізнання від вивчення багатоманітних форм живого до розкриття його сутності. Саме знання про сутність об'єкта є мета науки, теоретичного освоєння природи. Отже, визначення сутності живого - основна теоретична проблема біології.

Водночас, це проблема філософська. Які підстави є для такого кваліфікування проблеми визначення сутності живого? По-перше, саме питання про сутність - це питання філософське. По-друге, відповідь на питання про сутність потребує певних світоглядних орієнтирів. По-третє, треба взяти до уваги особливість біологічного об'єкту - живого. Справа в тому, що сутність живого можливо осягнути лише за тієї умови, що є відповідь на питання про його походження. Зважаючи на цю обставину методологи біології питання про сутність життя та його походження розглядають як єдину проблему.

До 17 ст. і навіть пізніше виникнення живого пояснювали в межах концепції його самозародження. Її визнавали такі видатні натуралісти та філософи, як Гарвей, Копернік, Галілей, Гьоте, Декарт, Шеллінг. Однак, в цей час почали обґрунтовуватись і принципово інші світоглядні висновки. Спроби заперечити ідею самозародження живого пов'язані з дослідами Реді в ХУ11 ст., який намагався довести, що самозародження черв'яків з м'яса, що гниє, без участі мух неможливе та Спалланцані в ХУ111 ст. - в органічних розчинах, які доведені до температури кипіння, мікроорганізми не зароджуються.

Ці досліди сприяли виникненню сумнівів стосовно правильності теорії самозародження живого. Однак вона визнавалась до видатних дослідів Луї Пастера в 60-ті роки Х1Х ст., які абсолютно переконливо довели, що мікроорганізми з'являються в органічних розчинах тому, що були туди внесені раніше. З цього часу ідея самозародження життя зазнала остаточного краху.

Досліди Л.Пастера свідчили про закінчення тривалого світоглядного та методологічного періоду в науковому пізнанні живого, коли в основі пояснення сутності та походження живого знаходився принцип виникнення живого з неживого завдяки дії матеріальних або нематеріальних сил.

Досліди Л.Пастера сприяли утвердженню нового світоглядного принципу: живе походить тільки з живого. Як засада наукового заперечення тези про самозародження, цей принцип був, безумовно, прогресивний. Він став засадою, яка сприяла прогресуючому науково-біологічному дослідженню живого.

Однак, на підставі цього принципу були сформульовані і власне теологічні висновки - про творчу роль духовних сил, бога в виникненні життя. Вони були представлені вченням віталізму, який відродив вчення Арістотеля про ентелехію.

Досліди Ф Велера (1828) повернули в науковий простір аргументовану позицію виникнення живого х неживого.

Основні тези цієї концепції:

• Живе – результат закономірного розвитку природи

• Живе – результат хімічної еволюції

• Живе як нова якість, виходить за межі хімічного

• Закони біологічного не зводяться до законів хімічного

• Вивчаючи живе, треба розкрити власні закони живого

Класичним прикладом використання світоглядної та методологічної моделі, яка окреслена вище, є теорія походження життя О.Опаріна - Дж.Холдейна.

Англійський біохімік Дж.Холдейн в 1929 р. першим постулював, що передумовою дл виникнення життя могла стати відновлювальна атмосфера. Тобто така, що не містить кисню. Чому Холдейн міркував таким чином? Справа в тому, що до появи кисню у атмосфері не існувало озонового шару. Тому, ультрафіолетові промені безпосередньо досягали поверхні Землі. І були джерелом енергії для синтезу органічних речовин з води, вуглекислого газу та аміаку. Якщо б був кисень, то він би їх деструктував. За його відсутності органічні речовини накопичувались в первісному океані, створювався так би мовити "гарячий бульон".

Погляди Холдейна не привернули широкої уваги науковців. Як і монографія О.Опаріна в 1934 році. В подальшому розв'язанні цих складних проблем гіпотези О.Опаріна (утворення складних сполук з простих неорганічних молекул) підтвердилися в експериментах Стенлі та Міллера.

Специфіка підходів до вирішення проблеми сутності та походження життя в цей період детермінована загальними особливостями розвитку науки цього часу. Перш за все вони були наслідками диференціації та інтеграції наукового знання. Диференціація наукового знання - це поява нових предметних галузей в межах існуючої науки. Інтеграція - поява нових наук на межі двох або декількох наук.

В результаті цих процесів концептуальні підходи та методи математики, фізики, хімії, кібернетики використовувались в біологічному пізнанні. Використання таких методологічних можливостей призвело формування 3-х наступних підходів до вивчення сутності та походження життя:

субстратного, енергетичного, інформаційного.

Проаналізуємо ці підходи. Субстратний підхід є традиційним для біології. Його представляє, наприклад, концепція О.Опаріна. В межах субстратного підходу сутність живого ототожнюється з певною речовиною - субстратом життя. Протягом історії біології змінювалися лише уявлення про самий субстрат. В даний період таким вважали нуклуопротеїнові комплекси. Прикладами субстратного підходу є гіпотеза Кастлера про еволюціюмолекули полінуклеотіду з властивостями реплікації, гіпотеза Фокса і Дозе про еволюцію протеїнових систем, гіпотеза Кальвіна про молекулярну еволюцію властивості автокаталізу у деяких біополімерів.

Енергетичний підхід, його ще називають біофізичним, представлений концепціями Ейгена, Волькенштейна та ін. Так, за Ейгеном, саме енергетичним переходам належить головна роль в еволюції гіперциклів систем синтезу білків і нуклеінових кислот, що самовідтворюються. Дж.Бернал в своїй роботі "Походження добіологічних систем" визначив життя як динамічну реалізацію квантових характеристик атомів.

Інформаційний підхід розроблений математиками Колмогоровим А., Ляпуновим А., Розеном Р. Відповідно до концептуальних міркувань цього підходу виникнення життя розглядається як виникнення нових типів інформаційних систем - відкритих систем, що здатні до самозбереження.

Новітні погляди на проблему сутності живого в ХХ1 ст. – зокрема погляди з позицій синергетичного підходу. З його позицій фіксується та розглядається дисипативність - здатність переходити від хаосу до порядку [12]. Синергетика розглядає живе як нерівноважні відкриті системи, що самоорганізуються та здатні до еволюції. Хакен підкреслює, що здатність до самоорганізації означає, що система без специфічнго впливу із зовні формує свою просторову, часову та функціональну структуру [16, c.28-29]. Синергетичний підхід дозволяє урахувати роль несилових впливів в еволюції живого, а теорія біфуркацій - існування декількох можливостей в подальшому розвитку системи, розглядаючи цей розвиток як нелінійний.

Як зауважує засновник фізики живого професор С.П.Ситько, физика живого виходить з фундаментального поняття "живе" на противагу поняттю "мертве". Очевидно, що це зовсім інший вимір визначення сутності живого. Тут живе визначається в іншій смисловій системі, ніж контраверза біологічного - фізико-хімічного, органічного - неорганічного. Слід зауважити, що поняття органічного, біологічного та живого не співпадають. Біологічне - це нова якість процесів природи, що виникає в результаті хімічної еволюції. Біологічне є органічним, але не завжди біологічні об'єкти можна назвати живими. Наприклад, чи можна назвати живими ген, молекулу ДНК? Утім, вони є біологічними об'єктами.

В некласичні біології, що використовувала методи фізики та хімії, виокремлення об'єкта дослідження призводило до руйнування живої системи. Виникала багатоманітність біологічних об'єктів. Але вони, как вже відзначалося, не були живим. Отже, доходимо парадоксального висновку: досліджуючи свої об'єкти, біологія не досліджувала специфіку живого.

Поява фізики живого - це не просто представлення нового погляду фізики на біологічний світ. Мова йде про більш глибинні рівні - розкриття фундаментальних фізичних прикипів живого. Суттєвим є те, що фізика живого базується на цілісному підході.

В концептуальних та методологічних вимірах постнекласики ще більш очевидною стає думка, що розкриття тайни життя потребує вивчення живого в контексті всієї системи знань про живе, які здобуті в соціокультурному розвитку людства.

Проблема розвитку живого та її концептуальні презентації

Особливістю живого є здатність до розвитку. Тому, осмислюючи сутність живого, потрібно розглядати живі системи в їх розвитку. Слід зазначити, що серед найважливіших філософських проблем біології проблема розвитку біологічного світу є особливою. Справа в тому, що в її змісті теоретико-біологічний та філософсько-світоглядний аспекти органічно поєднані, тісно переплетені. Розв'язання названої проблеми потребує побудови певної біологічної теорії. Водночас, поняття розвитку в найзагальнішому сенсі приналежне до сфери філософії. Тому, перш ніж вивчати біологічний

Говорячи про найважливіші теоретичні узагальнення Х111 ст., які стверджували еволюцію живого, слід назвати роботи Жана - Батіста Ламарка (1744 - 1829). розвиток потрібно зрозуміти, що є розвиток як такий. В 1809 р. в “Філософії зоології” Ламарк виклав свою концепцію. Визначаючи її світоглядні засади, слід назвати наступні:

- принцип напередіснуючої доцільності живого;

- уявлення про внутрішню ціль еволюції (телеологічність біологічних систем);

- принцип градації – прагнення живого до досконалості, більш високої організації;

- принцип прямого пристосування до зовнішнього середовища. Ламарк вважав, що органи змінюються при тренуванні (або нетренуванні) відповідно до нових потреб. Набуті зміни передаються подальшим поколінням, тобто є спадковими

Причиною еволюції, за Ламарком, є внутрішня ціль живого та прагнення досконалості.

Теорія еволюції Ч. Дарвіна

Новим етапом в поясненні сутності еволюційних процесів в біології Х1Х ст. стала еволюційна теорія Чарльза Дарвіна. За Дарвіном – багатоманітність видів є наслідком дії специфічних біологічних факторів. Він вперше висловив думку про відносну, а не абсолютну доцільність живих організмів. Ця відносна доцільність (тобто доцільність тільки в певних умовах) є результатом дії природного добору, тобто самої природи, а також, спадковості і мінливості. Дарвінівське пояснення сутності розвитку органічного світу є наступним. Процес природного добору призводить до виживання лише тих осіб, які добре пристосовані до умов свого існування. Така дія добору стає основою накопичення корисних для виду змін, внаслідок чого його особини ще краще присовуються до умов життя. Але, саме до цих умов, а не будь-яких.

Синтетична теорія еволюції.

Синтетична теорія еволюції (СТЕ) пояснює еволюційний процес як складну суперечливу взаємодію зовнішніх і внутрішніх (генетичні процеси) факторів, а не просто визнається формуючий вплив середовища. Ця взаємодія реалізується через природний добір. В результаті відбувається адаптація популяції.

В межах СТЕ формується нове розуміння елементарної одиниці еволюційного процесу. Напротивагу організмоцентричному підходу використовується популяційний. Тобто, елементарною одиницею еволюції вважається популяція. Це принциповий момент з методологічної точки зору, оскільки стосується розуміння внутрішніх суперечностей як причини еволюції. Такими, з точки зору популяціоцентризму, є не суперечності “організм – абіотичне середовище”, а "популяція – біогеоценоз", в якій головна роль належить біотичним взаєминам.

Еволюція живого з методологічних позицій синергетики

Кінець ХХ - поч. ХХ1 ст. є часом утвердження нової парадигми в розумінні еволюції живого. Методологічні засади сучасного пояснення еволюції живого формуються з позицій теорії самоорганізації, яка пояснює яким чином здійснюється розвиток - саморозвиток - складних систем.

На відміну від класичного та некласичного періоду теоретичного осмислення еволюції живого, сучасне її розуміння потребує розгляду еволюції живого у двох взаємопов'язаних аспектах - біологічному та соціальному. Якщо класичний еволюціонізм XIX ст., який сформувався на основі теорії Ч. Дарвіна представляв розвиток як істотну рису живого, біологічного, некласична наука 2-ї пол. ХХ ст. узагальнила уявлення про еволюцію живого в синтетичній теорії еволюції, яка поглибила еволюційні уявлення до виявлення генетичних, молекулярних, біохімічних основ розвитку живого, то сучасна теорія розвитку живого з необхідністю включає питання про перехід біологічної еволюції в соціальну, передбачає осмислення "людського виміру" існування живого.

Синергетична картина еволюції базується на розумінні еволюції як низки змін станів порядку та хаосу, які поєднані фазами переходу до хаосу та виходу з хаосу (самоорганізація). Стан порядку - стабільний стан буття - гоместаз системи. Інші стадії пов'язані з хаосом та відносяться до кризи - становлення.

Провідниками еволюції є принципи становлення. Це породжуючі принципи - нелінійність, незамкненість, неусталеність. Спочатку про термінологію "Лінійність" - один з ідеалів простоти в математиці та фізиці, спроби звести реальні задачі до лінійної поведінки. Це можливо , коли система - біля точки рівноваги.

Однак уявити світ як такий, що складається лише з лінійних систем неможливо, бо в такому світі немає еволюції, немає розвитку, немає людини. Отже, нелінійність є порушенням принципу суперпозиції в певному явищі: результат суми впливів на систему не дорівнює сумі результатів цих впливів. Результати діючих причин неможна додавати.

Незамкненість (відкритість) виявляється тому, що неможливо не брати до уваги взаємодію системи зі своїм оточенням. Складні системи - як живе. соціум - відкриті, споживають речовину та енергію. Для них друге начало термодинаміки не виконується, ентропія може зменшуватися. Саме відкритість дозволяє еволюціонувати таким системам від простого до складного.

В неживій природі дисипація (перетворення системою енергії та речовини, що поступає до неї, в теплову) також може приводити до упорядкування структур. Так, еволюція Сонячної системи або доріжка водоворотів за веслом на швидкій воді. Саме з опису таких систем в хімії та теорії лазеру почалась синергетика.

Стосовно ієрархічних рівнів принцип відкритості підкреслює 2 важливі обставини. По-перше. Це можливість явищ самоорганізації буття у формі існування стабільних нерівноважних структур макрорівня. По-друге, можливість самоорганізації становлення. Тобто, можливість зміни типу нерівноважної структури, типу аттрактору. Виявляється, що при переході з одного положення гомеостазу до іншого, система стає обов'язконо відкритою в точках неусталеності (рос. - неустойчивости).

Останнім важливим принципом становлення є неусталеність (рос. - неустойчивость).. Вона містить в собі 2 попередніх. Відповідно до І.Пригожина, архетипом, символом неусталеності і взагалі становлення можливо вважати перевернутий маятник, який готовий впасти праворуч чи ліворуч залежно від найменших впливів із зовні. Такі стани неусталеності, вибору називають точками біфуркацій. Вони обов'язково присутні в момент народження нової якості та характеризують рубіж між старим та новим .

Світоглядні контексти впливів сучасних біотехнологічних

практик

Біотехнології представляють як сферу наукових досліджень, так і практики використання технологій, які ґрунтуються на функціонуванні біологічних об’єктів. Тому біотехнологія розглядають як: новий сучасний міждисциплінарний напрям та сфера новітньої технології, які ґрунтуються на узагальненні наукових знань, загальнонаукових дослідницьких підходах та широкому спектрі практик, починаючи з галузі виробництва та закінчуючи практиками корегування та конструювання людської тілесності.

Отже, під впливом сучасних БТХ-практикпоняття «штучного», «штучності» істотно розширюють поле свого сенсу. Новий штучний світ, включає не лише культурні та цивілізаційні форми,

які постали в процесі історичного розвитку людини та визначають творення власне людського, А такожй штучні складні біосоціальні системи, які біотехнологічно сконструйовані людиною. Такий штучний світ може стати довкіллям, яке творить та відтворює «штучну людину» - «постлюдину», наміри та цінності якої можуть істотно відрізнятися від існуючих. Можливо припустити, що такий штучний світ людського існування може бути досить агресивним стосовно «природної» людини

Світоглядні проблеми породжують:

• Дослідницькі практики

• Практики реконструювання та конструювання людської тілесності

• Практики соціоцивілізаційних трансформацій

Це такі ілософські проблеми:

• природне – штучне

• «постлюдина» – штучна людина

• впливи на особистості

• ставлення до життя та смерті

• самоцінність живого та людини

• свобода людини

Проблема людської тілесності як біологічна та філософська

Інтерес до проблеми ЛТ – це прагнення осмислити вплив людського біологічного на людську соціальність і водночас зрозуміти людське біологічне як складне та багатовимірне

В філософському смислі проблема ЛТ безпосередньо стосується пошуку відповіді на питання: що є людина? Це складне питання. Бо людина водночас приналежна двом світам природному та соціальному:

людина не може існувати без природи та поза нею, однак особливості людини постають в соціумі.

В контексті проблеми соціального та біологічного в людині виявляється і складне питання: відношення ментального та тілесного.

Поняття «ментальність» - від лат. mens, mentis, в перекладі означає -розум, інтелект. Ментальне - думки, свідомість, мислення - протиставляють тілесному мозку, нейрофізіологічним процесам.

Ментальність пов’язують з соціокультурними процесами. тілесна організація вписує людину в світ природи.

Ментальність людини можлива лише в єдності з людською тілесністю.

Водночас, тілесність людини відчуває вплив ментального.

Розуміння тілесності в ціннісному вимірі, потребує усвідомлення того,, що втручання в тілесність може порушити цілісність людин та зруйнувати соціальність особистості. Людське біологічне – основа на якій постала людська культура

4.1.1.Підручники

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. К.: ВПЦ «Київський університет» – 3.3. Проблема походження та сутності живого; 3.4. Проблема розвитку органічного світу

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Сидоренко Л.І. Філософське осмислення людини

philsci.univ.kiev.ua

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

4.1.2. Питання для перевірки

1. Чому проблема сутності живого є не лише теоретико-біологічною, а й філософською?

2. Назвіть основні методологічні підходи до розв'язання проблеми сутності живого у другій половині ХХ ст..

3. В чому полягають основні принципи синергетичного підходу до осмислення сутності живого?

4.Якими є світоглядні та методологічні засади теорії еволюції Дарвіна?

5.На яких принципах базується синергетична картина еволюції?

6. Які біотехнологічні практики породжують філософські проблеми?

7. Які філософські проблеми породжує осмислення проблеми людської тілесності?

4.2. Практичні завдання

4.2.1. Загальний семінар

Філософська складова наукових проблем в сучасній біології

1. Традиційні філософські проблеми біології: питання про сутність та розвиток живого та основні варіанти відповідей

2. Синергетична картина еволюції живого: основні поняття та принципи.

3. Проблема людської тілесності: біологічні та філософські аспекти

4. Конструювання штучного світу життя людини: світоглядні оцінки біотехнологічних практик (генна інженерія, трансплантологія, клонування)

Рекомендована література:

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки.– 3.3. Проблема походження та сутності живого; 3.4. Проблема розвитку органічного світу http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2020/12/201230110808554-9365.pdf

Сидоренко Л.І. Проблема тілесності: філософсько-етичні виміри // Філософські проблеми гуманітарних наук: Альманах. – 2012. - № 21. – С.43-48.

Рубанець О.М. Проблема клонування людини: про взаємодію когнітивного та трансцендентного//Практична філософія. -2003. - №4. - С.126-135.

Сидоренко Л.І. Біологія ХХI ст.: методологічні пропозиції в контексті постнекласичної раціональності // Практична філософія. – 2009. - № 4. – С.3-9.

Сидоренко Л.І. Проблема сутності живого в історичній ретроспективі та науці ХХІ ст.

Режим доступу:

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Sitko S.P. Physics of Alive - the New Trend of Fundamental Natural Sienses// Physics of Alive. - 2000. - Vol.8, № 2. - P.5-13.

4.2.2.Питання для розмислів та дискусій

1. Чи є актуальним питання про сутність живого в контексті міждисциплінарних досліджень біологічних систем?

2. Чи потрібно студентам - біологам вивчати теорію еволюцію? Який її варіант?

3. Чи можливо пізнати свідомість людини методами нейронауки?

4. Чи є важливим збереження ідентичності людини через її тілесність7

5. Що є привабливого та помилкового в трансгуманізмі?

4.2.3. Реферати та есе

Реферати

1.Живе та його сутність в світлі сучасної біології

2. Філософські аспекти теорії еволюції живого

3. Світоглядні аспекти впливів сучасних біотехнологічних практик

Есе

1. Філософські проблеми цивілізційних впливів біотехнологічних практик

2. Технологія редагування геному: людина стває вільнішою чи більш залежною?

3. Людська тілесність як цінність: філософський та науковий погляди

4. Трансгуманізм: «за» та «проти»

Література

https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2020/12/201230110808554-9365.pdf

Сітько С.П. Квантово-механічна основа багатоманітної диференційної стійкості живого. // “Фізика живого”, №1, 2005. С.5-8. Див. цю та інші статті С.П.Сітько на сайті: http://www.sergiysitko.org.ua

Dobronravova I., Sidorenko L/Post non classical synthesis of knowledge in modern biotechnologies // Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy. 2022/ Vol. 1 №6. P. 16-20/

Тема 5. Етика науки

5.1. Теоретичний матеріал

В структурі навчальної теми є такі питання:

• Виникнення етики науки та поняття етосу науки

• Етичні імперативи Роберта Мертона

• Етичний вимір постнекласичної науки

• Свобода, вибір та відповідальність ученого

• Етичні проблеми сучасних наукових досліджень живого

Розглянемо головні змістові моменти означених питань.

Виникнення етики науки та поняття етосу науки

В останню чверть 20 століття предметне коло етики науки визначилося як осмислення тих норм, які мають спрямовувати не лише стосунки вчених в межах наукового співтовариства або визначати вищі пізнавальні цінності науки, а й таких, що дозволяють або забороняють певне втручання науки в природу і людину.

Якщо говорити про становлення і утвердження статусу проблем етики науки в структурі філософії науки, то треба означити 70-ті роки ХХ ст. як той час, коли проблеми етичного смислу наукових досліджень в певних галузях природознавства привернули увагу світової наукової спільноти. Це було пов'язано з розвитком молекулярної біології і генної інженерії. Етичні проблеми, які виникли в зв'язку з названими галузями біології, було визначено як "виклик біології по відношенню до філософії". Для філософського осмислення була окреслена проблема потреби нового етосу науки.

В перекладі з грецької етос - звичай, нрав, характер. В давньогрецькій філософії етос - сукупність рис індивідуального характеру, що визначає поведінку людини. Відповідно етика - наука про принципи правильної поведінки. Нормативність етичних принципів в людському житті є загальновизнаною. В другій половині ХХ ст. наукова спільнота активно обговорювала їх нормативність в наукових дослідженнях.

Слід відзначити, що моральні проблеми в науковому дослідженні, які потребували осмислення в зв'язку з фундаментальними відкриттями в біології, не були абсолютною новиною для науки. Але якщо в 60-ті роки ХХ ст. філософське осмислення розвитку ядерної фізики кваліфікувалось в контраверзі раціоналізму і ірраціоналізму, пропозиціями яких стали відповідно сциєнтиський і екзистенціаліський погляди на науку і можливості людини, то в 70-80-ті роки 20 ст. дилема "наука - мораль" розв'язувалась в межах технократизму і гуманізму. Відповідно пропонувалися протилежні відповіді на питання - що дає наука для прогресу цивілізації і що вона дає для власне людини і культури?

Етичні імперативи Роберта Мертона

Універсалізм – Universalism

оцінка наукової ідеї чи гіпотези

залежить тільки від її змісту

та не залежить від наукового статуса, посади,

етнічних, расових, гендерних особливостей автора

та ставлення до нього

Колективізм (Communism) –

відкритість результатів досліджень

для наукової спільноти.

Безкорисливість – Disinterestedness

дослідник не має прагнути особистої вигоди,

окрім розв’язання наукової проблеми

Організований скептицизм – Organized Skepticism

критично ставитися як до власних ідей,

так і до ідей колег.

Етичний вимір постнекласичної науки

Новий тип раціональності зараз yтверджується в науці і технологічній діяльності зі складними системами, що розвиваються і є людиновимірними. Він проявляє себе через такі суттєві риси. По-перше, на відміну від новоєвропейської науки, сучасна наука розглядає природу як цілісний організм, в який включено і людину, а біосферу – як глобальну екосистему. По-друге, вивчення системних об'єктів, що розвиваються і є людиновимірними, потребує нових стратегій діяльності. Так, синергетичні підходи доводять, що суттєву роль в таких системах відіграють несилові впливи, а теорія біфуркацій передбачає можливість декількох сценаріїв поведінки системи. По-третє, суттєву роль починають відігравати моральні засади. В діяльності зі складними системами орієнтирами є не лише знання, а й моральні принципи, що є заборонами на небезпечні для людини і природи дії.

Якщо подивитися на історію людського пізнання, то з'ясуємо, що в її яскравих подіях моральні максими також відігравали суттєву роль. Виникали складні ситуації морального вибору, з яких з честю виходили такі велeтні людської культури як Сократ, Галілей. Але ситуації морального вибору виникали, так би мовити, постфактум. Схематично представляючи: спочатку наукове відкриття, теорія, а потім вже - бути чи не бути? Чи віддавати за них життя?

Ситуація принципово змінилася в процесі руху до постнекласичного типу наукової раціональності. Можна зазначити, що Кантівський наголос на смисловій виявленості етики як "практичної філософії" став пророчим для сучасного стану науки - науки постнекласичної. Її атрибутивною ознакою є те, що дослідження (його мета, об'єкт, методи) спрямовується не лише теоретико-пізнавальними засадами, а й етичними.

Особливість постнекласичного етапу наукового пізнання пов'язана з тим, що ціннісні, зокрема етичні принципи включені безпосередньо в процес дослідження і спрацьовують як його регулятиви, визначаючи вагомість його цілей, нові смисли, саму можливість або неможливість дослідження.

Отже, випрацьовується певна традиційність постнекласичної науки, яка вимагає відповідних дій дослідника. Новим стає те, що правилами дослідження стають не лише науково обґрунтовані положення, а й моральні вимоги. Саме в такій логіці міркувань виявляється методологічний вимір етичних правил Виходить, що в традиційності постнекласичної науки функціонування етичного як методологічного має стати природнім для науковця. Тобто, стати його етосом.. Багатовимірність етосу постнекласичної науки, яка виявляє мінливість функціонуючих в ньому норм та цінностей та спонукає до пошуку відповідей зі спектру можливих, обстоює право вибору при пошуку правильного рішення

Свобода, вибір та відповідальність ученого

Персональна етика ученого:

• відповідальність за достовірність матеріалу,

• коректність в використанні робіт своїх колег,

• обґрунтованість висновків

Етична відповідальність не вичерпується «елементарною етикою ученого».

Вона включає також:

морально вмотивовані дії та вчинки наукової

спільноти, що націлені на зменшення ризиків

використання результатів науки для людства

Етичні проблеми сучасних наукових досліджень живого

Етична максима біологічного пізнання – це вимога узгоджувати дослідницькі дії з принципом самоцінності живого. Відповідно і людини – як унікальної живої системи. Проблеми етичного характеру виникають в дослідженнях та біомедичних практиках, пов’язаних з трансплантологією, клонуванням, ЕКЗ, редагуманням геному тощо. Дослідники зауважують, що технології потужні дослідницькі та медичні можливості, однак, водночас, можуть мати непередбачувані наслідки для людини.

Низка етичних та світоглядних питань постають в контексті програми трансгуманізму. Вона зачипає такі складні проблеми:

· Проблема безсмертя людини

· Мета: досягнення проектованого поліпшення природи людини

на основі використання результатів науки та технологій.

· Людина продовжує еволюціонувати, але спонукають до цього не біо- або

соціальні важелі, а науково-технологічні практики.

· Так еволюція стає керованим процесом.

Підручники

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. Розділ 1.5.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Філософія науки. Підручник (2018). Розділ 2.4.

http ://www .philsci .univ .kiev .ua

Сидоренко Л.І. Сучасна наука в контекстах свободи та відповідальності

http ://www .philsci .univ .kiev .ua Розділ: Електронна

бібліотечка кафедри

5.1.1. Питання для перевірки

1.Що вивчає етики науки?

2.Визначить поняття етос науки.

3. Чому та коли виникає потреба нового етосу науки?

4. Що таке персональна етика ученого?

5. Яку роль відіграють моральні принципи в постнекласичній науці?

6.Які етичні питання постають в сучасних генно-інженерних дослідженнях?

5.2. Практичні завдання

5.2.1. Загальний семінар

Етика сучасного біологічного дослідження

1. Виникнення етики науки. Етика та етос.

2. Етичні принципи класичної етики науки: Роберт Мертон

3. Свобода, вибір та відповідальність ученого

4. Етос постнекласичної науки

5. Етичні проблеми сучасної біології

6. Біоетика та екологічна етика. (

Рекомендована література:

1. Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. Розділ 1.5. http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

2. Сидоренко Л.І. Проблеми етики науки в постнекласичному дискурсі //Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. – 2010. - № 19. – С.121-125.

3. Єрмоленко А. М. Екологічна етика: проблема обґрунтування / А. М. Єрмоленко // Практична філософія. 2003. – № 3. – С.133-148.

4. Кисельов М.М. Біологічна етика в системі практичної філософії

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

5.Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації - [пер. з нім. А. Єрмоленко, В. Єрмоленко]. – К.: Лібра, 2001.

6.Кримський С. Запити філософських смислів. – К.: 2003.

7.Комісаренко С.В., Романюк С.І. Перспективи редагування геному за допомогою CRISPR/Cas, або як опанувати «генетичні ножиці». Нобелівська премія з хімії 2020 року https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2020/12/201230110808554-9365.pdf

5.2.2.Питання для розмислів та дискусій.

1.Чи можлива етично нейтральна позиція дослідника, коли новітні баотехнологічні практики використовуються для втручань в людину?

2. Технологія ЕКЗ: чи можуть бути заперечення етичного характеру?

3. Етика науки як допомога досліднику або як гальмування руху сучасних досліджень. Як до неї ставитися?

4. Проблема евтаназії: хто має її вирішити: учені чи етики?

5.2.3.Реферати та есе

Реферати

1. Етика науки: значення для вивчення живого та людини

2. Свобода та відповідальність в сучасних генно-інженерних дослідженнях

Есе

1.Новітні біотехнології в контексті філософської проблеми життя та смерті

2.Філософські питання в контеаксті можливостей технології редагування геному

Література

Комісаренко С.В., Романюк С.І. Перспективи редагування геному за допомогою CRISPR/Cas, або як опанувати «генетичні ножиці». Нобелівська премія з хімії 2020 року https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2020/12/201230110808554-9365.pdf

Сидоренко Л.І. Сучасна наука в контекстах свободи та відповідальності

http ://www .philsci .univ .kiev .ua

Dobronravova I., Sidorenko L Post non classical synthesis of knowledge in modern biotechnologies // Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy. 2022/ Vol. 1 №6. P. 16-20.

Marcelo de Araujo. 2020. The Ethics of Genetic Cognitive Enhancement: Gene Editing or Embryo Selection? https://www.mdpi.com/2409-9287/5/3/20/htm

Тема 6. Структура та динаміка наукового знання

6.1. Теоретичний матеріал

В структурі теми є такі питання:

· Емпіричне та теоретичне в науковому дослідженні

· Засади наукового знання: ідеали та норми, наукова картина світу, філософські засади

· Глобальні наукові революції та зміна типів наукової раціональності

· Постнекласичний тип наукової раціональності та нелінійне мислення

Розглянемо головні моменти означених питань.

Емпіричне та теоретичне в науковому дослідженні

Розглянемо характеристики та відмінності емпіричного та теоретичного дослідження. Стосовно термінології, мови дослідження. В емпіричному дослідженні:

• ЕД – емпірична мова науки

• Емпіричні об’єкти – не тотожні об’єктам реальності

ЕО – абстракції, які виокремлюють певні властивості та відношення речей

• Реальний об’єкт – велика кількість ознак,

• ЕО – ознаки фіксовані

В теортичному дослідженні формується теоретична термінологія.

• Теоретичні об’єкти – ідеалізовані:

--важливі для пізнання риси перебільшуються, абсолютизуються,

--неважливі ігноруються, відкидаються

• Теоретичні об’єкти мають ознаки, яких немає у реальних об’єктів

• Приклад:

матеріальна точка – тіло, що не має розмірів,

але зосереджує усю масу тіла

Отже, в природі ТО не існує

Відрізняються емпіричне та теоретичне і за методами дослідження.

• Методи ЕД – спостереження, експеримент

• Методи ТД - ідеалізація (побудова ТО)

- мисленєвий експеримент

- методи побудови теорії

Відрізняються емпіричне та теоретичне дослідження також за предметом та отриманим знанням. Так, емпіричне дослідження- це пізнання явищ, відкриття зовнішнього, часткоого, одиничного. Результат ЕД: - емпіричні факти , індуктивне узагальнення, знання є вірогідно-істинне.

Теоретичне дослідження:

• ТД – вивчення сутнісних зв’язків

• Мета теорії – відтворити сутність об’єкта

• Теоретичне знання – результат дедуктивного виведення, знання достовірне (притаманні всезагальність та необхідність, ці ознаки знання неможна отримати з чуттєвого досвіду

Засади наукового знання: ідеали та норми, наукова картина світу, філософські засади

Отримання об’єктивно-істинного знання в науковому дослідженні здійснюється завдяки засадан наукового знання. На їх основі досягається цілісність предметної галузі, визначається стратегія наукового пошуку, забезпечується включення результатів науки в культуру, певної доби.

Види засад наукового знання:

• Ідеали та норми

• Наукова картина світу

• Філософські засад

Ідеали та норми – це певні вимоги до способів доведення знання, опису та пояснення знання, прбудови на організації знання.

Стиль мислення - усталена система загальноприйнятих філософських та методологічних принципів, що історично склалися, виявляють стереотипи інтелектуальної діяльності певної добита є в основі наукових досліджень.

В історії науки були такі стилі мислення:

об’єктивістський – класична наука (17 ст.-19 ст.)

ймовірнісний стиль мислення – некласична науки (к.19-перша пол.20 ст.)

В сучасній науці – постнекласична наука – з к.20 ст. – нелінійний стиль мислення.

Наукова картина світу (НКС)

• Результат синтезу знань різних наук

• Несе узагальнене знання, яке сформувалосьна певному етапі розвитку науки

Філософські засади:

філософські ідеї, принципи, категорії, які обумовлюють спрямованість наукового пізнання, оцінку наукового знання, ролі науки (світоглядну, методологічну, етичну)

Глобальні наукові революції та зміна типів наукової раціональності

Наукова революція – подія в розвитку науки, яка призводить до зміни засад наукового знання:

• Наукової картини світу

• ідеалів та норм

• філософських засад

Глобальні наукові революції призводять до зміни всіх типів засад наукового знання. ГНР призводять до зміни типів наукової раціональності.

Методологи виокремлюють чотири ГНР:

1 - 17 ст. – Коперніканська революція в науці

2 - к.18 ст.-перша пол. 19 ст. - перехід до дисциплінарно організованої науки

4 - к. 19 ст. – серед.20 ст.

4 – з останньої чверті 20 ст.

В процесі першої та другої ГНР постає та утверджується класичний тип наукової раціональності. В процесі третьої – постає некласичний тип наукової раціональності.. Четверте ГНР – процес постання постнекласичного типу наукової раціональності.

Постнекласичний тип наукової раціональності та нелінійне мислення

Такий тип наукової раціональності постає з кінця 20 ст. Постає у відповідь на потребу подолати обмеженість редукціонізму в дослідженні складного. І і

Важливі особливості пізнання в межах постнекласики:

• Теорія самоорганізації – закони поведінки складних систем, здатних до саморозвитку

• Об’єкти – складні самоорганізовані системи

• Міждисциплінарність та трансдисциплінарність

• Персональна етика дослідника поєднується з загальними гуманістичними принципами

• Нове світобачення – «світ складного»

• Нова методологія – вивчати поведінку складного цілого, відкриваючи закони цілісності, «синергійності»

• Роль випадковостей (флуктуацій) – вирішальна в виборі сценарію подальшого розвитку

• Хаос – не збігається з безладом. Динамічний хаос – породження нового порядку

• Теорія біфуркацій – нелінійна поведінка складних самоорганізованих систем

6.1.1. Підручники

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Методологія та організація наукових досліджень. – Навчальний посібник для студ.-магістрів / За ред. І.С. Добронравової (ч.1), О.В. Руденко (ч.2). К.: ВПЦ «Київський університет». – 2018.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

6.1.2. Питання для перевірки

1. Назвіть основні характеристики емпіричного та теоретичного дослідження.

2. Назвіть основні форми емпіричного знання.

3. Назвіть форми теоретичного знання.

4. Охарактеризуйте види засад наукового знання.

5. Що таке наукова революція?

6. Скільки глобальних наукових революцій методологи виокремлюють в історії науки?

7. Якими є особливості постнекласичного типу наукової раціональності?

6.2. Практичні завдання

6.2.1. Загальний семінар

Структура та динаміка наукового знання

1. Емпіричне та теоретичне в науковому дослідженні

2. Форми наукового знання: від проблеми до теорії

3. Засади наукового дослідження: ідеали та норми, наукова картина світу та філософські засади

4. Глобальні наукові революції та зміна типів наукової раціональності.

5. Постнекласичний тип наукової раціональності та нелінійне мислення

Рекомендована література:

1. Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

2. К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – 223 с.

3. Методологія та організація наукових досліджень. – Навчальний посібник для студ.-магістрів / За ред. І.С. Добронравової (ч.1), О.В. Руденко (ч.2). К.: ВПЦ «Київський університет». – 2018.

http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

Дивитися:

1.2 Засади н. дослідження;

1.3 – Глобальні н. рев. та зміна типів н. рац.;

1.4 – Постнекл тип н. рац.;

4.2 – Структура емп та теор

5.3. – Синергетика як загальнонаукова дослідницька програма вивчення процесів самоорганізації

5.5 – Переоцінка ролі фундаментальних теорій у нелінійному природознавстві

4. Сидоренко Л.І. Біологія ХХI ст.: методологічні пропозиції в контексті постнекласичної раціональності // Практична філософія. – 2009. - № 4. – С.3-9.

5. Філософія. Підручник. Під редакцією Л.В. Губерського. Тема 8. Філософія пізнання. – Харків, «Фоліо», 2018.

6.2.2. Питання для розмислів та дискусій

1. Чи можливо відкрити факт, не спираючись на теорію?

2. Постнекласична теорія живого: в чому особливість?

3. В чому обмеженість редукціонізму в вивченні живого?

4. Системний підхід та синергетичний підхід в дослідженні живого: в чому відмінність?

6.2.3. Реферати та есе

Реферати

1. Особливості теорій в біології

2. Живе в сучасній науковій картині світу

3. Вплив біології на розгортання сучасної глобальної наукової революції

Есе

1. Нелінійне мислення: чому воно потрібне для дослідження біологічних систем?

2. Синергетика як методологія вивчення живого

Література

Добронравова І.С. 2017. Дескриптивність нелінійного теоретичного знання та самоорганізація нелінійної науки. Філософія освіти. № 1:30-40.

DOI https://doi.org/10.31874/2309-1606-2017-20-1-30-42

Добронравова І.С. 2019. Постнекласичний синтез знання. Філософія освіти. № 2:142-150. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2019-25-2-8

Dobronravova I., Sidorenko L Post non classical synthesis of knowledge in modern biotechnologies // Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy. 2022/ Vol. 1 №6. P. 16-20.